Постанова

від 05.06.2024 по справі 372/774/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2024 року

м. Київ

справа № 372/774/19

провадження № 61-18585св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача Литвиненко І. В.,

суддів Грушицького А. І., Петрова Є. В., Пророка В. В., Ситнік О. М.,

учасники справи:

позивач - перший заступник керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі територіальної громади села Красна Слобідка Обухівського району Київської області,

відповідачі: Краснослобідська сільська рада Обухівського району Київської області, ОСОБА_1 ,

особа, яка подавала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2 ,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Березовенко Р. В., Мостової Г. І.

у справі за позовом першого заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі територіальної громади села Красна Слобідка Обухівського району Київської області до Краснослобідської сільської ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення та скасування державної реєстрації права власності,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Перший заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до суду у 2019 році з вищевказаним позовом в інтересах держави в особі територіальної громади села Красна Слобідка Обухівського району Київської області, в якому просив:

- визнати недійсним рішення 7 сесії Краснослобідської сільської ради Обухівського району Київської області 7 скликання № 37.7-VІІ від 08 серпня 2017 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки у АДРЕСА_1, ОСОБА_1 »;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 37882477 від 01 листопада 2017 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,2014 га з кадастровим номером 3223185601:01:034:0058, що розташована в селі Красна Слобідка Обухівського району Київської області.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Обухівський районний суд Київської області заочним рішенням від 10 жовтня 2019 року позов задовольнив.

Визнав недійсним рішення 7 сесії Краснослобідської сільської ради Обухівського району Київської області 7 скликання № 37.7-VІІ від 08 серпня 2017 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 ».

Скасував рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 37882477 від 01 листопада 2017 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,2014 га з кадастровим номером 3223185601:01:034:0058, що розташована в селі Красна Слобідка Обухівського району Київської області.

Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Рішення місцевий суд мотивував тим, що рішення № 37.7-VІІ від 08 серпня 2017 року прийняте Краснослобідською сільською радою під час неповноважної сесії, меншістю із загального складу депутатів ради, тобто на порушення статей 46, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Дійсним власником спірної земельної ділянки є саме територіальна громада села Красна Слобідка, тому орган місцевого самоврядування має право розпоряджатись майном територіальної громади лише в межах повноважень та виключно у спосіб, передбачений чинними нормативно-правовими актами. Водночас, прийняття рішень органом місцевого самоврядування в порушення вказаних положень не може вважатись вираженням волі територіальної громади.

Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, ОСОБА_2 , яка є спадкоємцем ОСОБА_1 , у лютому 2023 року подала до суду заяву про перегляд заочного рішення.

Обухівський районний суд Київської області ухвалою від 09 лютого 2023 року заяву представника ОСОБА_2 - Кулініченка Г. В. про перегляд заочного рішення визнав неподаною та повернув її заявнику.

Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, ОСОБА_2 , яка є спадкоємцем ОСОБА_1 , у квітні 2023 року подала до суду заяву про перегляд заочного рішення.

Обухівський районний суд Київської області ухвалою від 12 квітня 2023 року заяву представника ОСОБА_2 - Кулініченка Г. В. про перегляд заочного рішення визнав неподаною та повернув її заявнику.

Київський апеляційний суд постановою від 26 вересня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Кулініченка Г. В. задовольнив. Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 12 квітня 2023 року скасував і направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Обухівський районний суд Київської області ухвалою від 02 листопада 2023 року заяву представника ОСОБА_2 - Кулініченка Г. В. про перегляд заочного рішення залишив без задоволення.

ОСОБА_2 , яка є спадкоємцем ОСОБА_1 , у лютому 2023 року подала апеляційну скаргу на заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 жовтня 2019 року.

Київський апеляційний суд ухвалою від 12 грудня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - Кулініченка Г. В. повернув. Повернув ОСОБА_2 сплачену суму судового збору в розмірі 1 200 грн.

Ухвалу апеляційний суд мотивував тим, що стадія судового процесу у цій справі завершена ухваленим заочним рішенням Обухівського районного суду Київської області від 10 жовтня 2019 року, за життя не оскарженим відповідачем ОСОБА_1 , тому правонаступництво щодо ОСОБА_1 не може бути застосоване відповідно до вимог частини першої статті 55 ЦПК України.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

Представник ОСОБА_2 , яка є спадкоємцем ОСОБА_1 , - адвокат Кулініченко Г. В. у грудні 2023 року подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року, в якій посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду і направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

У касаційній скарзі як на підставу оскарження судових рішень заявник посилається на частину другу статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що рішення судом першої інстанції було прийнято з порушенням норм процесуального права, оскільки розписки на адресу відповідача надходили, за них розписувались, але підтверджень того, що це був підпис ОСОБА_1 встановити не можливо.

Судом після закриття підготовчого провадження було призначене судове засідання на 10 жовтня 2019 року і того ж дня прийняте заочне рішення, хоча законодавець визначив, що це можливе при повторній неявці відповідача, що свідчить про порушення норм процесуального права.

Київський апеляційний суд при прийнятті оскаржуваної ухвали проігнорував обставини, встановлені апеляційним судом при скасуванні ухвали про повернення заяви про перегляд заочного рішення, а саме те, що ОСОБА_2 є спадкоємцем після смерті батька і має право на оскарження рішення суду першої інстанції, тому висновок суду про те, що вона не має права оскаржувати рішення суду першої інстанції є помилковим.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Від керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області у березні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що ОСОБА_1 повідомлявся належним чином про судові засідання у справі, а також отримав копію рішення суду першої інстанції.

У період з 10 жовтня 2019 року до 23 жовтня 2021 року ОСОБА_1 своїм правом на оскарження рішення суду першої інстанції не скористався, тобто погодився із ним.

Апеляційний суд дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для повернення апеляційної скарги заявнику.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 19 лютого 2024 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу з Обухівського районного суду Київської області.

Справа № 372/774/19 надійшла до Верховного Суду 04 березня 2024 року.

Верховний Суд ухвалою від 30 травня 2024 року справу призначив до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Повертаючи апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Кулініченка Г. В. на заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 жовтня 2019 року апеляційний суд виходив з того, що стадія судового процесу у цій справі завершена ухваленим заочним рішенням Обухівського районного суду Київської області від 10 жовтня 2019 року, за життя не оскарженим відповідачем ОСОБА_1 , тому правонаступництво щодо ОСОБА_1 не може бути застосоване відповідно до вимог частини першої статті 55 ЦПК України.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками апеляційного суду з таких підстав.

Апеляційним судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_2 10 січня 2023 року було повідомлено щодо неможливості видати свідоцтво про право на спадщину земельної ділянки у порядку спадкування за законом, оскільки таке право власності заочним рішенням Обухівського районного суду Київської області від 10 жовтня 2019 року було припинено.

Вважаючи своє право порушеним, ОСОБА_2 , як спадкоємець ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу на заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 жовтня 2019 року.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.

Згідно з позицією ЄСПЛ основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і держава не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (рішення в справі «Пономарьов проти України», заява № 3236/03).

Статтею 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За приписами частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частинами першою та другою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Разом із тим, частина п`ята статті 357 ЦПК України визначає самостійні підстави неприйняття апеляційної скарги до розгляду і повернення її судом апеляційної інстанції.

Зокрема, пунктом 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України встановлено, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Відповідно до статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Процесуальне правонаступництво - це заміна під час провадження у цивільній справі сторін або третіх осіб іншими особами, до яких переходять права та обов`язки у спірних правовідносинах.

Суд будь-якої інстанції зобов`язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов`язків відповідної особи, а правонаступник існує.

Питання процесуальної правосуб`єктності сторони, третьої особи, їхніх правонаступників належать до тих, які суд має вирішити під час розгляду справи незалежно від стадії судового процесу. Не є перешкодами для з`ясування підстав процесуального правонаступництва межі розгляду справи у суді відповідної інстанції, а також предмет доказування за відповідними позовними вимогами.

Процесуальне правонаступництво можливе лише тоді, коли у майнових відносинах відбулось правонаступництво. Таким чином, при вирішенні питання про залучення правонаступників учасників справи, суду необхідно встановити наявність чи відсутність правонаступництва на підставі норм матеріального права у спірних правовідносинах.

Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 299/2690/20 (провадження № 61-5024св22), від 24 лютого 2021 року у справі № 758/10554/16-ц (провадження № 61-17489св20).

Всупереч вищенаведеному, ухвалою від 12 грудня 2023 року суд апеляційної інстанції на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України повернув апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Кулініченка Г. В. на заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 жовтня 2019 року, що призвело до порушення правил процесуального правонаступництва, тому вказана ухвала суду апеляційної інстанції не може вважатися законною та обґрунтованою.

При цьому суд касаційної інстанції не аналізує інші питання щодо наявності/відсутності підстав для відкриття касаційного провадження.

Також колегія суддів звертає увагу апеляційного суду на те, що доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

ЄСПЛ зауважив, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із цим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною третьою статті 406 ЦПК України визначено, що касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Частиною шостою статті 411 ЦПК України встановлено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Оскільки порушення апеляційним судом норм процесуального права призвело до ухвалення незаконного судового рішення, оскаржувана ухвала апеляційного суду відповідно до статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду (вирішення питання про відкриття апеляційного провадження).

Щодо судових витрат

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, а направляє справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, тому розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 411, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Литвиненко Судді: А. І. Грушицький Є. В. Петров В. В. Пророк О. М. Ситнік