Постанова

від 22.05.2024 по справі 758/6310/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2024 року

м. Київ

справа № 758/6310/18

провадження № 61-4245св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Олійник А. С., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,відповідач - Приватне акціонерне товариство «Патріот»,третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспецполіграфія»,розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Жуков Максим Олександрович, на постанову Київського апеляційного суду

від 06 лютого 2024 року у складі колегії суддів Немировської О. В.,

Желепи О. В., Мазурик О. Ф.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства «Патріот» (далі - ПрАТ «Патріот»), у якому, з урахуванням збільшення позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача на його користь суму виграшу у розмірі 2 000 000,00 грн, інфляційні втрати в розмірі 1 568 058,17 грн, 3 % річних у розмірі 400 767,12 грн та моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що у квітні 2015 року ОСОБА_1 придбав лотерейний білет № 19 01 046 01 033 першої серії державної грошової миттєвої лотереї «Своє житло», яку проводило ПрАТ «Патріот». Стерши захисний шар з ігрового поля білета, позивач виявив виграшну комбінацію, тобто збіг чисел, що означає виграш у розмірі 2 000 000,00 грн.

Із дотриманням вимог щодо проведення лотереї, передбачених Умовами випуску та проведення державної грошової миттєвої лотереї «Своє житло» (далі - Умови), позивач звернувся до представників оператора лотереї, яким є ПрАТ «Патріот», та 14 квітня 2015 року передав оригінал лотерейного білета відповідачу, що підтверджується актом прийому-передачі № 6 на проведення експертизи.

У пункті 13 Умов передбачено, що грошовий виграш у розмірі 2 000 000,00 грн виплачується після ідентифікації гравця та проведення експертизи, але не пізніше шестимісячного терміну з дня реєстрації білета в оператора.

Попри зазначені вимоги, листом ПрАТ «Патріот» від 30 вересня 2015 року

№ 172/01 ОСОБА_1 відмовлено у виплаті виграшу із мотивів допущення друкарської помилки під час виготовлення білетів контрагентом відповідача - ТОВ «Укрспецполіграфія».

Відмова у виплаті грошового виграшу, на думку позивача, є незаконною, оскільки станом на момент укладання угоди між ОСОБА_1 і ПрАТ «Патріот» єдиною підставою, за якої гравець втрачає право на отримання виграшу, було пошкодження індивідуального номера на лотерейному білеті, що його ідентифікує, а тому відмова з підстав наявності інших обставин, у тому числі незалежних від ПрАТ «Патріот», свідчить про порушення прав та інтересів позивача.

Крім того, унаслідок несправджених очікувань і сподівань на отримання виграшу, позивач зазнав моральних страждань, які виразилися у постійних нервових хвилюваннях, у зв`язку з чим він змушений був підтримувати свій стан здоров`я медичними препаратами.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ПрАТ «Патріот» на його користь суму виграшу у розмірі 2 000 000,00 грн, інфляційні втрати в розмірі 1 568 058,17 грн, 3 % річних у розмірі

400 767,12 грн та моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 06 червня 2023 року

у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався тим, що за наслідками проведення експертного дослідження, що підтверджується актом від 18 червня 2015 року № 041-06-15, встановлено невідповідність зображення базових ігрових символів у технічному завданні на виготовлення лотерейного білету державної миттєвої лотереї «Своє житло» № 19 01 046 01 033.

Згідно з актом № СЖ/25-09-15/-86-03 проведення експертизи лотерейних білетів державної миттєвої лотереї «Своє житло» від 25 вересня 2015 року комісія встановила, що з обставин, незалежних від відповідача,

у порушення умов договору та Умов державної миттєвої лотереї «Своє Житло», третя особа - ТОВ «Укрспецполіграфія» помилково виготовила більшу кількість виграшних білетів першої серії лотереї із суперпризом, що порушило належний порядок розподілу призового фонду лотереї та призвело до виготовлення білетів із недостовірною інформацією щодо суми виграшів.

Таким чином, лотерейний білет № 19 01 046 01 033 визнано таким, що не є виграшним та дійсним, встановлено відсутність права гравця на одержання виграшу (призу) у зв`язку з встановленими порушеннями всіх захисних елементів лотерейних білетів, а також порушенням розподілу призового фонду лотереї та порушенням достовірності інформації, нанесеної на полі зі змінною гральною комбінацією під час їх виготовлення, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що виникло грошове зобов`язання щодо виплати призу між гравцем та оператором. У зв`язку з зазначеним позовні вимоги про стягнення виграшу, інфляційних втрат та 3 % річних не підлягають задоволенню.

Оскільки позивач не довів факту наявності моральної шкоди, протиправності дій відповідача, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням відповідача та вини відповідача в її заподіянні, а тому правових підстав для задоволення позову про відшкодування моральної шкоди немає.

Постановою Київського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року рішення Подільського районного суду міста Києва від 06 червня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнено з ПрАТ «Патріот» на користь ОСОБА_1 виграш за результатами лотереї в розмірі 285 714,29 грн без урахування податків і зборів.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що між сторонами у спорі виникли відносини з договору лотереї. На підставі виконання позивачем умов такого договору, з однієї сторони, та у зв`язку з прилюдною обіцянкою винагороди розіграшу призового (виграшного) фонду між гравцями, зі сторони організатора розіграшу, в останнього виник обов`язок із розподілу виграшного фонду та виплати позивачу відповідної його частини.

Дії відповідача апеляційний суд оцінив як односторонню відмову від виконання зобов`язання, що не відповідає загальним засадам зобов`язального права.

Установивши, що гравцями виявлено та пред`явлено ПрАТ «Патріот» всього 14 лотерейних білетів державної миттєвої лотереї «Своє житло» з виграшами на суму 2 000 000,00 грн, один із яких подано безпосередньо ОСОБА_1 , позивач має право на отримання від ПрАТ «Патріот» грошового виграшу у розмірі 285 714,27 грн без урахування податків і зборів, що становить

1/14 частку призового фонду за лотерейними білетами державної миттєвої лотереї «Своє житло» першої серії із суперпризом 2 000 000,00 грн.

Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди, апеляційний суд керувався тим, що позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження завдання відповідачем моральної шкоди, а посилання на моральні страждання та погіршення стану здоров`я є припущеннями, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог у зазначеній частині.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог у частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, апеляційний суд вважав, що оскільки актом

від 25 вересня 2015 року № СЖ/25-09-15/-88-03 за наслідками проведення ПрАТ «Патріот» експертизи лотерейного білета державної миттєвої лотереї «Своє житло» № 19 01 046 01 033 лотерейний білет визнано таким, що не є виграшним та дійсним, що свідчить про відсутність права гравця на одержання виграшу, тому в цьому випадку зобов`язання виникає з рішення суду щодо виплати встановленої судом суми відповідно до частини п`ятої статті 11 ЦК України.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У березні 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Жуков М. О., на постанову Київського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року, у якій просить скасувати оскаржувану постанову в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким стягнути з ПрАТ «Патріот» на його користь суму виграшу у розмірі 2 000 000,00 грн, інфляційні втрати в розмірі 1 568 058,17 грн, 3 % річних у розмірі 400 767,12 грн та моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн.

У касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України

(відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).

Касаційну скаргу мотивовано відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання правозастосування статей 525, 651, 652 ЦПК України у спірних правовідносинах щодо можливості зменшення суми виграшу в односторонньому порядку оператором лотереї або судом; застосування частини другої статті 625 ЦПК України в контексті обов`язку сплати 3 % річних та інфляційних втрат у випадку прострочення виплати виграшу оператором лотереї.

Висновок апеляційного суду про відмову в стягненні суми виграшу у повному розмірі, 3 % річних та інфляційних втрат, а також моральної шкоди, на думку заявника, є незаконним та не відповідає вимогам чинного законодавства.

У травні 2024 року ПрАТ «Патріот» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення або закрити касаційне провадження.

Відзив мотивовано безпідставністю доводів касаційної скарги, оскільки

в постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі

№ 757/4383/16 в аналогічних правовідносинах викладено висновок щодо застосування статей 525, 625, 651, 652 ЦПК України.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

У квітні 2024 року справу № 758/6310/18 передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 23 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 12 січня 2015 року між ПрАТ «Патріот» та ТОВ «Укрспецполіграфія» укладено договір № 12-01/15, відповідно до умов якого ТОВ «Укрспецполіграфія» зобов`язалося виготовити лотерейні білети державної грошової миттєвої лотереї «Своє житло» зі скетч-покриттям.

Технічні характеристики та вартість замовлення з виготовлення білетів державної грошової миттєвої лотереї «Своє житло» було узгоджено ПрАТ «Патріот» та ТОВ «Укрспецполіграфія» згідно з протоколом № 1, який є додатком № 1 від 12 січня 2015 року до договору від 12 січня 2015 року

№ 12-01/15.

Відповідно до пунктів 6, 9 Умов випуску та проведення державної грошової миттєвої лотереї «Своє житло» ПрАТ «Патріот» (серії 01-03), що опубліковані у газеті «Україна молода» від 30 грудня 2014 року, зі змінами, опублікованими у зазначеній газеті від 28 січня 2015 року та 25 лютого 2015 року, випуск державної грошової миттєвої лотереї «Своє житло» розпочинається 10 квітня 2015 року, загальна кількість випущених лотерейних білетів «Своє житло» становить 3 000 000 штук, код та серія білетів 19 (01-03), всього три серії по

1 000 000 штук.

У пунктах 12, 13 Умов випуску та проведення державної грошової миттєвої лотереї «Своє житло» визначено, що призовий фонд формують такі грошові виграші: 25, 50, 100 та суперприз 2 000 000,00 грн. Під суперпризом мається на увазі грошовий еквівалент вартості об`єкта нерухомості в сумі

2 000 000,00 грн.

На кожну серію у 1 000 000 штук припадає, зокрема, два виграші по

2 000 000,00 грн, всього на суму 4 000 000 грн.

Перша серія лотереї державної грошової миттєвої лотереї «Своє житло» передбачала можливість розіграшу двох білетів із максимальним супервиграшем у розмірі 2 000 000,00 грн.

10 квітня 2015 року, в день початку розповсюдження білетів першої серії випуску лотереї державної миттєвої лотереї «Своє житло», відповідач виявив порушення нанесення ігрової інформації на лотерейних білетах державної миттєвої лотереї «Своє житло» та витребувано у ТОВ «Укрспецполіграфія» письмові пояснення щодо виконання усіх умов технічного завдання, що підтверджується листом № 69/01. Того ж дня ПрАТ «Патріот» направило лист № 70/01 до ТОВ «ДП Державні лотереї» як розповсюджувача про термінове зупинення реалізації лотерейних білетів державної миттєвої лотереї «Своє житло» по всій мережі розповсюдження.

ОСОБА_1 придбав лотерейний білет № 19 01 046 01 033 першої серії державної миттєвої лотереї «Своє житло», яку проводило ПрАТ «Патріот», та виявив виграшну комбінацію, тобто збіг чисел, що означає виграш у розмірі

2 000 000,00 грн.

14 квітня 2015 року ПрАТ «Патріот» в особі голови правління Змаженко В. П. прийняло від ОСОБА_1 лотерейний білет державної грошової миттєвої лотереї «Своє житло» № 19 01 046 01 033 для проведення експертизи та визначення права на отримання виграшу, що підтверджується актом № 6 прийому-передачі лотерейних білетів на експертизу.

Відповідно до листа ТОВ «Укрспецполіграфія» від 16 квітня 2015 року, акта виявлення браку від 16 квітня 2015 року № 1, висновку щодо виявленого технологічного браку нанесення інформації на ігровому полі білетів державної миттєвої лотереї «Своє житло» від 16 квітня 2015 року № 1 ТОВ «Укрспецполіграфія» допустило порушення нанесення інформації на ігровому полі білетів лотереї, що зумовлено порушенням програмного алгоритму системи формування ігрової інформації, у зв`язку з чим вся партія поставлених лотерейних білетів державної миттєвої лотереї «Своє житло» є поліграфічним браком унаслідок допущених суттєвих помилок достовірності інформації, нанесеної на полі із змінними гральними комбінаціями. Реалізовані лотерейні білети не повинні вважатися дійсними унаслідок допущених суттєвих помилок достовірності інформації, нанесеної на полі зі змінними гральними комбінаціями.

Обставини, встановлені актом виявлення браку від 16 квітня 2015 року № 1 та висновком щодо виявленого технологічного браку нанесення інформації на ігровому полі білетів державної миттєвої лотереї «Своє житло» від 16 квітня 2015 року № 1, були опубліковані у випуску газети «Україна молода»

від 13 травня 2015 року з роз`ясненням гравцям лотереї права на отримання відшкодування вартості придбаних ними лотерейних білетів державної миттєвої лотереї «Своє житло».

На замовлення ПрАТ «Патріот» відділ організації та контролю за виготовленням цінних паперів і документів суворої звітності (Держзнак) управління державної політики у сфері пробірного нагляду та документів суворої звітності Міністерства фінансів України провів експертизу дев`ятнадцяти лотерейних білетів державної миттєвої лотереї «Своє житло», серед яких, зокрема, з реквізитами № 19 01 046 01 033.

За наслідками проведення експертного дослідження складено акт експертизи від 18 червня 2015 року № 041-06-15, згідно з яким встановлено невідповідність зображення базових ігрових символів у технічному завданні на виготовлення лотерейного білета державної миттєвої лотереї «Своє житло» № 19 01 046 01 033.

Згідно з актом від 25 вересня 2015 року № СЖ/25-09-15/-88-03 за наслідками проведення ПрАТ «Патріот» експертизи лотерейного білета державної миттєвої лотереї «Своє житло», а саме № 19 01 046 01 033, лотерейний білет визнано таким, що не є виграшним та дійсним, встановлено відсутність права гравця на одержання виграшу (призу) у зв`язку зі встановленими порушеннями всіх захисних елементів лотерейних білетів, а також порушенням розподілу призового фонду лотереї та порушенням достовірності інформації, нанесеної на полі зі змінною гральною комбінацією під час їх виготовлення.

Листом від 30 вересня 2015 року № 172/01 ОСОБА_1 повідомлено, що за результатами експертизи лотерейного білета державної миттєвої лотереї «Своє житло» № 19 01 046 01 033 ПрАТ «Патріот» встановлено, що у порушення умов договору від 12 січня 2015 року № 12-01/15 та Умов державної миттєвої лотереї «Своє житло» типографія ТОВ «Укрспецполіграфія» помилково виготовила більшу кількість виграшних білетів першої серії лотереї із суперпризом, що порушило належний порядок розподілу призового фонду лотереї та призвело до виготовлення білетів із недостовірною інформацією щодо суми виграшів, тому не можуть бути сплачені виграші за білетами лотереї, які були помилково виготовлені з порушенням розподілу призового фонду лотереї, порушенням принципу випадкової вірогідності розіграшу виграшів, порушенням достовірності інформації, нанесеної на полі із змінною інформацією (гральна комбінація), оскільки вказане суперечить фундаментальному принципу проведення лотерей, визначеному частиною четвертою статті 3 Закону України «Про державні лотереї в Україні».

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У частині першій статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про оскарження постанови Київського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог та стягнення з ПрАТ «Патріот» на користь ОСОБА_1 суми виграшу у розмірі 2 000 000,00 грн, інфляційних втрат у розмірі 1 568 058,17 грн, 3 % річних у розмірі 400 767,12 грн та моральної шкоди в розмірі 100 000,00 грн.

Перевіривши доводи касаційної скарги з підстав та у межах касаційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що постанова апеляційного суду повною мірою не відповідає зазначеним вимогам закону.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який

не суперечить закону.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (стаття 10 ЦПК України).

Суд визначає в межах, встановлених ЦПК України, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (частина перша статті 11 ЦПК України).

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК Украйни).

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, насамперед акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є за своєю суттю нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Щодо стягнення основної суми виграшу та моральної шкоди

У справі, що є предметом касаційного перегляду, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ПрАТ «Патріот», у якому просив суд стягнути з відповідача на його користь суму виграшу у розмірі 2 000 000,00 грн, інфляційні втрати в розмірі 1 568 058,17 грн, 3 % річних у розмірі 400 767,12 грн та моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн.

Суди встановили та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 придбав лотерейний білет № 19 01 046 01 033 першої серії державної миттєвої лотереї «Своє житло», яку проводило ПрАТ «Патріот», та виявив виграшну комбінацію, тобто збіг чисел, що означає виграш у розмірі

2 000 000,00 грн.

Згідно з Порядком проведення лотереї та визначення переможців грошових виграшів державної миттєвої лотереї «Своє житло» грошовий виграш у

2 000 000,00 грн виплачується оператором гравцю-переможцю лотереї після ідентифікації гравця відповідно до чинного законодавства України та проведення експертизи наданого останнім білета державної лотереї, але в будь-якому випадку не пізніше шестимісячного терміну з дня реєстрації такого лотерейного білета в оператора. Для проведення експертизи власник виграшного білета здає його оператору, за який отримує документ - акт прийому виграшних білетів. Оператор проводить експертизу виграшного білета, а саме: перевіряє цілісність лотерейного білета, наявність всіх захисних елементів, відсутність елементів підробки та значних ушкоджень білета, які унеможливлюють його ідентифікацію.

14 квітня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «Патріот» та на підставі акта прийому-передачі передав лотерейний білет для проведення експертизи та визначення права на отримання виграшу.

У частині четвертій статті 3 Закону України «Про державні лотереї в Україні» закріплено принцип рівності умов участі в державній лотереї, який передбачає рівність шансів на виграш призу в державну лотерею у гравців, які зробили однакові ставки; обов`язкове застосування механізму розігрування призів на умовах випадковості, незалежно від волі оператора державних лотерей, гравців або інших осіб.

Відповідно до частини четвертої статті 10 Закону України «Про державні лотереї в Україні» прийняття оплати вартості лотерейного білета або ставки гравця в іншій формі засвідчує факт укладення угоди між оператором державних лотерей та цим гравцем. Оператор державних лотерей зобов`язаний перевіряти право гравця на одержання призу в порядку, встановленому умовами проведення державної лотереї.

У частинах п`ятій, восьмій статті 12 Закону України «Про державні лотереї в Україні» визначено, що виплата призів державних лотерей здійснюється у строки і в порядку, що визначені умовами проведення державних лотерей. Виплата призів державної лотереї здійснюється на підставі пред`явленого лотерейного білета або іншого засобу, що відповідно до умов проведення державної лотереї посвідчує право гравця на отримання призу. Передумовою видачі призу є проведення оператором державних лотерей або уповноваженою ним особою експертизи лотерейного білета або іншого засобу, що відповідно до умов проведення державної лотереї посвідчує право гравця на отримання призу, що підтверджує або спростовує його дійсність.

Аналіз положень частини четвертої статті 10, частин п`ятої та восьмої статті 12 Закону України «Про державні лотереї в Україні» свідчить, що між оператором державних лотерей та гравцем виникають цивільні відносини, які за своєю суттю є договірними. Специфічність договірних відносин, що існують між оператором державних лотерей та гравцем, полягає в тому, що їх правове регулювання відбувається за спеціальними нормами Закону України «Про державні лотереї в Україні», а також за умовами проведення державних лотерей. Грошове зобов`язання здійснити виплату призу державної лотереї виникає за сукупності таких умов: пред`явлення гравцем лотерейного білета; проведення оператором державних лотерей або уповноваженою ним особою експертизи лотерейного білета; відсутність визнання оператором державної лотереї білета невиграшним.

Умовами випуску та проведення державної грошової миттєвої лотереї «Своє житло», що були опубліковані у газеті «Україна молода» від 30 грудня

2014 року та діяли на момент придбання позивачем лотерейного білета, передбачено підстави, згідно з якими ПрАТ «Патріот» має право не виплачувати виграш гравцю:

- якщо під захисним шаром на лотерейному білеті гравець не знайшов збіг трьох чисел з шести;

- якщо пред`явлений лотерейний білет містить пошкодження покриття

«НЕ СТИРАТИ»;

- якщо на пред`явленому гравцем лотерейному білеті є пошкодження індивідуального номера, що ідентифікує лотерейний білет;

- якщо за результатами проведеної ПрАТ «Патріот» експертизи виграшних білетів виявлено невідповідність хоча б одному з трьох критеріїв: щодо цілісного лотерейного білета; щодо наявності всіх захисних елементів; щодо наявності елементів підробки та зазначених ушкоджень білета, які унеможливлюють його ідентифікацію;

- у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Разом із тим як на підставу відмови у виплаті ОСОБА_1 виграшу

ПрАТ «Патріот» відповідно до листа від 30 вересня 2015 року № 169/01 посилалося на порушення належного порядку розподілу призового фонду лотереї, як наслідок, виготовлення контрагентом ТОВ «Укрспецполіграфія» більшої кількості виграшних білетів першої серії лотереї із суперпризом.

Нову редакцію Умов випуску та проведення державної миттєвої лотереї «Своє житло» ПрАТ «Патріот» із включенням положення про підстави звільнення оператора лотереї від відповідальності оприлюднено у газеті «Україна молода» 09 вересня 2015 року, тобто після проведення випуску першої серії лотереї, чим оператор державної грошової миттєвої лотереї «Своє житло» ПрАТ «Патріот» фактично визнав відсутність відповідного положення в Умовах випуску та проведення станом на квітень 2015 року.

Установивши, що ПрАТ «Патріот» в односторонньому порядку відмовилося від виконання зобов`язання, що не відповідає загальним засадам зобов`язального права, суд апеляційної інстанції вважав наявними правові підстави для часткового задоволення позовних вимог.

Визначаючи розмір виграшу, що підлягає виплаті позивачу, суд апеляційної інстанції вважав, що позивач має право на отримання від ПрАТ «Патріот» грошового виграшу у розмірі 285 714,27 грн без урахування податків і зборів, що становить 1/14 частку призового фонду за лотерейними білетами державної миттєвої лотереї «Своє житло» першої серії із суперпризом

у розмірі 2 000 000,00 грн.

У частині четвертій статті 263 ЦПК України регламентовано, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі

№ 757/4383/16-ц (провадження № 61-35084св18) в аналогічних правовідносинах у спорі про визнання права на отримання грошового виграшу та стягнення грошових коштів, що виник між учасником державної грошової миттєвої лотереї «Своє житло» та ПрАТ «Патріот», вже викладено висновок щодо розміру виграшу, що підлягає виплаті позивачу. У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що на підставі аналізу статті 12 Закону України «Про державні лотереї в Україні» та Умов випуску та проведення державної миттєвої лотереї «Своє житло» ПрАТ «Патріот» було обмежено максимальний призовий фонд для лотерейних білетів із максимальним супервиграшем сумою 4 000 000, 00 грн, а тому за умовами проведення лотереї у організатора виник обов`язок з розподілу виграшного фонду та виплати позивачу відповідної його частини.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відхилення від сталої судової практики порушує принцип уніфікованого застосування закону, нівелює забезпечення єдності та послідовності судочинства.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що у ПрАТ «Патріот» як організатора лотереї виник обов`язок із розподілу виграшного фонду та виплати позивачу відповідної його частини з урахуванням того, що гравці виявили та пред`явили ПрАТ «Патріот» всього

14 лотерейних білетів державної миттєвої лотереї «Своє житло» з виграшами на суму 2 000 000,00 грн, один з яких подав безпосередньо ОСОБА_1 . Позивач має право на отримання від ПрАТ «Патріот» грошового виграшу

у розмірі 285 714,27 грн без урахування податків і зборів, що становить

1/14 частку призового фонду за лотерейними білетами державної миттєвої лотереї «Своє житло» першої серії із суперпризом у розмірі 2 000 000,00 грн. Указаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 11 листопада 2020 року у справі № 757/4383/16-ц (провадження № 61-35084св18).

Звертаючись із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року у частині оскарження стягнення основної суми виграшу, ОСОБА_1 посилався на відсутність правового висновку Верховного Суду у спірних правовідносинах.

Колегія суддів вкотре нагадує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України у касаційній скарзі зазначається конкретна норма права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду про її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній.

Окрім формального посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та відсилки на відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, заявник має чітко зазначити норму права, щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

Разом із тим, у поданій касаційній скарзі заявник, зазначаючи норму права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду про її застосування, не обґрунтовує необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи, тобто належно не обґрунтовує наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Питання правозастосування положень статей 525, 651, 652 ЦК України щодо наслідків односторонньої відмови від зобов`язання, підстав для зміни або розірвання договору, односторонньої відмови від виконання договору є сталим у судовій практиці. У свою чергу висновок щодо можливості зменшення суми виграшу державної лотереї викладено в постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 757/4383/16-ц, підстав для відступу від якого заявником не наведено та колегією суддів не встановлено.

Верховний Суд вкотре нагадує, що відповідно до імперативно встановлених вимог частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Визначені у процесуальному законодавстві вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги мають юридичне значення. У цивільному процесі, який ґрунтується на засадах змагальності та диспозитивності, набуває особливого значення зміст касаційної скарги, оскільки саме в межах зазначеного документа суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального або процесуального права.

Перевіривши доводи та обґрунтування касаційної скарги щодо оскарження постанови Київського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, колегія суддів виснує про відсутність наведених заявником підстав касаційного оскарження у розумінні положень статті 389 ЦПК України у зазначеній частині, а тому оскаржувану постанову апеляційного суду в цій частині слід залишити без змін.

Щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення з ПрАТ «Патріот» на користь ОСОБА_1 інфляційних втрат та 3 % річних, суд апеляційної інстанції керувався тим, що оскільки встановлено відсутність права гравця на одержання виграшу у зв`язку з визнанням лотерейного білета таким, що не є виграшним та дійсним, тому в цьому випадку зобов`язання виникає з рішення суду щодо виплати встановленої судом суми відповідно до частини п`ятої статті 11 ЦК України.

Колегія суддів із зазначеним висновком повною мірою не погоджується з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 525 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частини першої статті 509 ЦК України).

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають в його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Грошове зобов`язання це - цивільне правовідношення, в якому праву вимоги кредитора кореспондує юридичний обов`язок боржника здійснити відповідний платіж, тобто вчинити дію, що полягає у передачі грошей.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом вказаної норми права нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання та є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання як спосіб захисту грошового інтересу і полягає у відшкодуванні грошових втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляції та отримані компенсації за неналежне виконання зобов`язань.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов`язань

(див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року

у справі № 758/1303/15-ц, від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц).

У справі, що є предметом касаційного перегляду, встановлено, що між позивачем та відповідачем як між гравцем та оператором державної лотереї виникли зобов`язальні правовідносини внаслідок укладення між ПрАТ «Патріот» та ОСОБА_1 угоди в момент придбання та оплати вартості лотерейного білета.

Такий договір є двостороннім, оплатним, консенсуальним, алеаторним правочином з масової азартної гри, що передбачає заснований на прилюдній обіцянці винагороди розіграш призового (виграшного) фонду між гравцями, і виграш в якій має повністю або частково випадковий характер. За договором лотереї одна сторона (організатор лотереї), в особі розповсюджувача лотереї, зобов`язується безоплатно передати у власність іншій стороні (гравцеві) приз, у разі визнання такого гравця переможцем внаслідок прилюдного розігрування шансів на такий приз за випадковою вірогідністю відповідно до умов проведення лотереї.

У силу виконання позивачем умов такого договору з однієї сторони та у зв`язку з прилюдною обіцянкою винагороди розіграшу призового (виграшного) фонду між гравцями зі сторони організатора розіграшу, у останнього виник обов`язок з розподілу виграшного фонду та виплати позивачу відповідної його частини, що свідчить про наявність грошового зобов`язання між сторонами.

Схожий за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 757/4383/16-ц.

Також установлено, що ПрАТ «Патріот» в односторонньому порядку відмовилося від виконання зобов`язання, що не відповідає загальним засадам зобов`язального права.

Апеляційний суд, установивши вказані обставини, обґрунтовано вважав, що у ПрАТ «Патріот» як організатора лотереї виник обов`язок із розподілу виграшного фонду та виплати позивачу відповідної його частини, правомірно посилався на застосування норми права у подібних правовідносинах Верховним Судом у постанові від 11 листопада 2020 року у справі

№ 757/4383/16-ц, проте дійшов взаємовиключних висновків та зазначив, що оскільки встановлено відсутність права гравця на одержання виграшу, тому в цьому випадку зобов`язання виникає з рішення суду щодо виплати встановленої судом суми відповідно до частини п`ятої статті 11 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити суму боргу

з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення,

а також три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи

з моменту наявності самого факту прострочення. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду

від 19 червня 2019 року у справі № 703/2718/16-ц (провадження

№ 14-241цс19) та від 07 лютого 2024 року у справі № 910/3831/22 (провадження № 12-45гс23).

Суд апеляційної інстанції належним чином не розглянув спір у частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, не дослідив та не спростував доводи позивача щодо його права на відшкодування грошових втрат від знецінення грошових коштів унаслідок інфляції та отримання компенсації за неналежне виконання зобов`язання, отже, повною мірою не встановив обставин справи в цій частині, не з`ясував, за який період прострочення виконання грошового зобов`язання може бути застосовано положення статті 625 ЦК України у спірних правовідносинах, а тому дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних.

До повноважень Верховного Суду не належить встановлення фактичних обставин, надання оцінки чи переоцінки зібраних у справі доказів, що позбавляє колегію суддів можливості ухвалити власне рішення.

Питання правозастосування положень статті 625 ЦК України щодо нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу неодноразово було у полі правового аналізу Верховного Суду та наразі є сталим у судовій практиці, а тому доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про необхідність формування правового висновку щодо застосування вказаної норми права не знайшли свого підтвердження. Разом із тим, апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції, наведених вище висновків щодо застосування положень статті 625 ЦК України у зобов`язальних правовідносинах не врахував.

За таких обставин із метою дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), а також основоположних засад (принципів) цивільного судочинства (частина третя статті 2 ЦПК України), справа в частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних підлягає передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для усунення зазначених порушень, а також для повного всебічного та об`єктивного дослідження і встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення спору, на підставі належних і допустимих у розумінні закону доказів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального

і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження в частині часткового задоволення позовних вимог про стягнення основного виграшу не підтвердилися, висновків апеляційного суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення в зазначеній частині не впливають, а в частині вирішення позовних вимог про стягнення моральної шкоди доводи касаційної скарги не містять підстав касаційного оскарження, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за необхідне постанову апеляційного суду в цих частинах залишити без змін.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Доводи касаційної скарги частково знайшли своє підтвердження та дають підстави для висновку про те, що постанова апеляційного суду у частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та

3 % річних прийнята без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, касаційний суд вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, постанову апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних скасувати передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Щодо судових витрат

Постанова суду касаційної інстанції складається, крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції (підпункт «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України).

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими у статтях 141, 142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення

з направленням справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат (див. постанову Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі

№ 530/1731/16-ц).

Ураховуючи, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Жуков Максим Олександрович, задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та

3 % річних скасувати, справу передати на новий розгляд у цій частині до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині постанову Київського апеляційного суду від 06 лютого

2024 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

А. С. Олійник

В. В. Сердюк