Постанова

від 11.06.2024 по справі 439/245/23

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2024 року

м. Київ

справа № 439/245/23

провадження № 51-7802км23

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Львівського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023142210000006, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гаї-Дітковецькі Бродівського району Львівської області, який зареєстрований та фактично проживає в АДРЕСА_1 ),

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Бродівського районного суду Львівської області від 25 липня 2023 року ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за ч. 1 ст. 366 КК України до покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 цього Кодексу у виді штрафу в розмірі 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25 500 грн, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк 1 рік.

У вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, ОСОБА_6 виправдано у зв`язку з установленою відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Вирішено питання щодо судових витрат.

За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у кримінальному правопорушенні, вчиненому за таких обставин.

ОСОБА_6 , обіймаючи, згідно з розпорядженням голови Бродівської міської ради від 31 грудня 2020 року № 34, посаду начальника відділу освіти Бродівської міської ради (код ЄДРПОУ: 44143490; розташований на вул. Василя Стуса, 22 у м. Бродах Золочівського району), на якого покладено обов`язки з виконання організаційно-розпорядчих й адміністративно-господарських функцій, представляючи відділ освіти Бродівської міської ради як сторону договору № 271, укладеного з ФОП ОСОБА_7 про постачання в строк до 01 грудня 2022 року до навчального закладу - ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ) товару за кодом ДК 021:2015:03410000-7 - дерев`яних дощок об`ємом 16 куб м. і вартістю 116 000 грн, достовірно знаючи та усвідомлюючи, що вказаний товар за договором купівлі-продажу у визначені договором строк і місце не поставлений, підписав та завірив печаткою видаткову накладну від 28 листопада 2022 року № 271 про поставку ФОП ОСОБА_7 товарів за вказаним вище договором.

У такий спосіб ОСОБА_6 письмово засвідчив факт виконання насправді невиконаного договору та вніс до офіційного документа - видаткової накладної від 28 листопада 2022 року № 271 неправдиві відомості.

Указаними діями він вчинив кримінальне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 366 КК України, тобто внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

Крім того, ОСОБА_6 пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, тобто у вчиненні розтрати бюджетних коштів відділу освіти Бродівської міської ради в сумі 116 000 грн, за обставин, викладених у вироку.

Зазначені дії органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 4 ст. 191 КК України як розтрату чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинену в умовах воєнного стану.

Як зазначено у вироку місцевого суду, дії ОСОБА_6 не містять складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, у вчиненні якого він обвинувачується, а тому обвинувачений підлягає виправданню.

Вироком Львівського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 задоволено частково. Скасовано вирок Бродівського районного суду Львівської області від 25 липня 2023 року щодо ОСОБА_6 у частині призначеного покарання за ч. 1 ст. 366 КК України. ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 грн, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк 1 рік. У решті вирок залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_6 через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Стверджує, що апеляційний суд належним чином не перевірив доводів прокурора щодо незаконного виправдування обвинуваченого за ч. 4 ст. 191 КК України, не дав на них вичерпних і переконливих відповідей, не зазначив у вироку конкретних підстав, на яких визнав апеляційну скаргу необґрунтованою, а формально обмежився посиланням на висновки суду першої інстанції. Вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки обставинам, установленим у ході судового розгляду, допустили порушення норм процесуального та матеріального права. Стверджує, що зазначеними діями ОСОБА_6 відділу освіти Бродівської міської ради заподіяно збитки в розмірі 116 000 грн. Прокурор зазначає, що суспільно-небезпечні наслідки у вигляді розтрати грошових коштів на суму 116 000 грн ОСОБА_6 відшкодував самостійно за рахунок власних коштів уже після повідомлення йому про підозру у вчиненні розтрати бюджетних коштів, тобто після притягнення його до кримінальної відповідальності. Вважає, що підписання видаткової накладної про постачання товару та передання її для оплати до бухгалтерії відділу освіти Бродівської міської ради обвинувачений ОСОБА_6 здійснив умисно. Як стверджує прокурор, його доводи в апеляційній скарзі про наявність у діях ОСОБА_6 умислу на вчинення розтрати бюджетних коштів та наведені стосовно цього аргументи, апеляційний суд ретельно не перевірив і не спростував.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 підтримав касаційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позицію прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Відповідно до положень статей 404, 407, 420 КПК України апеляційний суд переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги і за наслідками її розгляду має право скасувати вирок суду першої інстанції повністю чи частково та ухвалити новий, у якому зобов`язаний навести належні й достатні мотиви та підстави прийнятого рішення з урахуванням ст. 409 КПК України.

Вирішуючи питання про зміну або скасування вироку суду першої інстанції, апеляційний суд має враховувати приписи статей 408, 420 КПК України.

Згідно зі ст. 370 КПК України вирок апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, відповідати вимогам, зазначеним у статтях 374, 420 цього Кодексу.

За приписами ч. 2 ст. 420 КПК України вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків. Крім того, у ньому зазначаються зміст вироку суду першої інстанції, короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви ухваленого рішення, рішення по суті вимог апеляційної скарги.

Зі змісту вказаних норм та статей 7, 404, 419 КПК України, у їх взаємозв`язку убачається, що суд апеляційної інстанції зобов`язаний перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, а також аргументи, наведені стороною захисту під час апеляційного провадження, дати на все вичерпну відповідь й у випадку незгоди з ними зазначити підстави їх необґрунтованості.

Під час перегляду вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 апеляційний суд дотримався зазначених вимог.

Доводи прокурора про те, що апеляційний суд ретельно не перевірив та не спростував його доводів про наявність у діях ОСОБА_6 умислу на вчинення розтрати бюджетних коштів, не є слушними.

Частиною 4 ст. 191 КК України передбачена кримінальна відповідальність за привласнення чи розтрату чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні, вчинені у великих розмірах чи в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Кримінальні правопорушення, визначені ст. 191 КК України, характеризуються прямим умислом, корисливими мотивами та відповідною метою. Обов`язковими суб`єктивними ознаками розтрати є корисливий мотив, а саме прагнення до незаконного збагачення за рахунок чужого майна, та корислива мета - збагатитися самому або незаконно збагатити інших осіб, у долі яких зацікавлений винуватий.

Як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, сторона обвинувачення не встановила та, відповідно, не зазначила в обвинувальному акті обставини, які вказують на спрямованість умислу ОСОБА_6 на розтрату майна відділу освіти та наявність у нього відповідних корисливих мотивів і мети; особу, на чию користь умисно, з метою її збагачення було обернене майно, у розтраті якого обвинувачується ОСОБА_6 .

Жодну із цих обставин не встановив у судовому засіданні суд першої інстанції. Апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про те, що наявність суб`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, не доведено.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що доводи прокурора не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду стосовно того, що ОСОБА_6 вчинив умисні, винні та протиправні дії, а саме розтрату бюджетних коштів відділу освіти Бродівської міської ради в сумі 116 000 грн, і цим завдав майнової шкоди місцевому бюджету на вказану вище суму.

Отже, апеляційний суд розглянув кримінальне провадження стосовно ОСОБА_6 за апеляційною скаргою прокурора відповідно до положень статей 404, 419, 420 КПК України, ретельно перевірив доводи, наведені в апеляційній скарзі прокурора, дав на них мотивовані відповіді, зазначив, на яких підставах апеляційну скаргу прокурора задовольнив частково, скасував вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 у частині призначеного покарання за ч. 1 ст. 366 КК України і

призначив йому покарання за вчинення цього кримінального правопорушення покарання.

Призначене ОСОБА_6 покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК України й у скарзі не оспорюється.

Вирок апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 420 КПК України.

Колегія суддів не має підстав вважати рішення суду апеляційної інстанції таким, що суперечить нормам процесуального права щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність в кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 колегією суддів Верховного Суду не встановлено, а тому підстав, передбачених ст. 438 КПК України, для скасування оскаржуваного судового рішення та задоволення касаційних вимог прокурора немає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Львівського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року стосовно ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3