Ухвала

від 14.06.2024 по справі 297/2639/24

БЕРЕГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №297/2639/24

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження

14 червня 2024 року м. Берегове

Слідчий суддя Берегівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , розглянувши скаргу адвоката ОСОБА_2 у порядку ст. 206 КПК України про незаконне затримання ОСОБА_3 ,-

в с т а н о в и в :

14 червня 2024 року до слідчого судді Берегівського районного суду надійшла скарга адвоката ОСОБА_2 у порядку ст. 206 КПК України про незаконне затримання ОСОБА_3 .

Вимоги скарги мотивовані тим, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був затриманий та наразі перебуває в ІНФОРМАЦІЯ_2 , де утримується без будь-яких правових підстав до теперішнього часу.

У зв`язку з цим, на підставі ст. 206 КПК України скаржник просить постановити ухвалу, якою зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 негайно доставити ОСОБА_3 до слідчого судді для з`ясування законності затримання його з 20:00 год. 12.06.2024 та негайно звільнити його з під варти.

Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя вважає, що наявні підстави для відмови у відкритті провадження по даній скарзівиходячи з наступного.

Відповідно до п. 18 ч. 1ст. 3 КПК Українислідчий суддя, здійснює судовий контроль за дотриманням прав, свобод та осіб у кримінальному провадженні. Кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (п.10 ч.1ст.3 КПК України).

Положеннями ч. 3ст. 26 КПК Українивизначено, зокрема, що слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноваженьКПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 206 КПК України, слідчий суддя, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи. Відповідно до ч. 3 ст.206КПК Українислідчий суддя зобов`язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.

Тримання під вартою є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, пов`язаним із позбавленням особи свободи, і полягає в примусовій ізоляції підозрюваного, обвинуваченого шляхом поміщення його в установи тримання під вартою на певний строк із підпорядкуванням вимогам режиму цих установ. Відповідно дост. 3 Закону України «Про попереднє ув`язнення»(зі змінами та доповненнями) підставою для попереднього ув`язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального іКримінального процесуального кодексів Українита/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, а також постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбаченихстаттею 615 КПК України.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про попереднє ув`язнення»(зі змінами та доповненнями) - установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання. Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 206КПК УкраїнитаЗакону України «Про попереднє ув`язнення»(зі змінами та доповненнями) вбачається, що слідчий суддя може зобов`язати орган державної влади чи службову особу додержатися прав такої особи, якщо вона тримається під вартою в слідчому ізоляторі Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, чи ізоляторі тимчасового тримання.

Зі змісту скарги не вбачається, що відносно ОСОБА_3 здійснюється кримінальне провадження чи він тримається під вартою в установі, перелік яких передбачено ст. 4 Закону України «Про попереднє ув`язнення» (зі змінами та доповненнями).

Таким чином, наведений уст. 206 КПК Українимеханізм надає повноваження слідчому судді перевіряти наявні підстави для позбавлення підозрюваного, обвинуваченого чи засудженого свободи, зокрема за наявності чи відсутності відповідного судового рішення, та відповідно реагувати, шляхом перевірки законності підстав утримання такої особи.

В свою чергу, вказаний порядок не включає процедуру оскарження рішень, дій чи бездіяльності будь-якого іншого органу, пов`язаного із затриманням особи, поза межами кримінального провадження.

Зі змісту скарги та доданих до неї документів також не вбачається, що скаржником оскаржуються рішення, дії чи бездіяльність органу поліції.

Згідно з норм кримінального процесуального законодавства службові (посадові) особи РТЦК та СП чи військової частини не є уповноваженими службовими особами, яким надано право на здійснення затримання в рамках кримінальної юрисдикції. Відтак, ОСОБА_3 не є затриманою особою в розумінні кримінально-процесуального законодавства, а тому повноваження слідчого судді на вказані правовідносини не поширюються.

При цьому, слідчий суддя звертає увагу на те, що у разі порушення прав чи інтересів службовими (посадовими) особами РТЦК та СП чи військової частини при здійсненні ними своїх повноважень, пов`язаними із мобілізацією, для судового захисту будь-яка особавправі звернутись із адміністративним позовом до компетентного адміністративного суду, а у разі вчинення щодо нього протиправних дій, що містять ознаки кримінальних правопорушень до правоохоронного органу із заявою про вчинення кримінального правопорушення.

Дотримання процедури, встановленої законом є важливою гарантією права кожного на свободу та особисту недоторканність в розумінніст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У справі «Мельник проти України» Європейський суд наголосив, що право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.

Таким чином, слідчий суддя приходить висновку, що вимоги скарги виходять за межі повноважень слідчого судді відповідно до вимогКПК України.

Стаття 206 КПК Українине містить порядку ухвалення рішення слідчого судді про відмову у відкритті провадження, яке подано в порядкуст. 206 КПК України.

Проте ч. 4ст. 304 КПК Українипередбачено, що слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.

Положеннями ч. 6ст. 9 КПК України, встановлено, що у разі якщо норми положенняКПК Українине регулюють, або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1ст. 7 КПК України.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що у відкритті провадження за скаргою адвоката ОСОБА_2 слід відмовити.

Керуючись ст. ст.206, 309КПК Українислідчий суддя, -

ухвалив:

У відкритті провадження за скаргою адвоката ОСОБА_2 у порядку ст. 206 КПК України про незаконне затримання ОСОБА_3 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1