Рішення

від 14.06.2024 по справі 120/6025/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

14 червня 2024 р. Справа № 120/6025/24

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування рішень.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень, якими визначено суму податкових зобов`язань, а саме, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єкті нежитлової нерухомості. Зокрема, представник позивача наголошує, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником, а будівлі, що належать йому на праві приватної власності, безпосередньо використовуються у сільськогосподарській діяльності, відтак не є об`єктами оподаткування на нерухоме майно.

Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву, у якому заперечив проти задоволення позову. Зокрема, представник ГУ ДПС у Вінницькій області акцентує увагу на тому, що позивач не був зареєстрований фізичною особою-підприємцем, відтак відсутні підстави для застосування вимог підпункту "ж" п.п. 226.2.2ст. 266 ПК України.

До суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній вказує, що сільськогосподарським товаровиробником може бути не лише фізична особа-підприємець.

Ознайомившись з матеріалами справи, суд встановив наступні обставини справи.

Позивач є засновником, директором та кінцевим бенефіціарним власником, приватного-орендного підприємства "Рідний край" (ЄДРПОУ 03729612).

Основним видом економічної діяльності підприємства згідно КВЕД є 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

ГУ ДПС у Вінницькій області прийнято наступні податкові повідомлення-рішення, якими визначення йому суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно за 2022 рік, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості:

- № 0814371-2411-0227-UA05080110000056824 від 07.11.2023 року яким визначено суму податкового зобов`язання у розмірі 6259,50 грн (нежитлове приміщення по вул. Польова, 5 в с. Тростянець, Могилів-Подільського району Вінницької області);

- № 0814573-2411-0227-UA05080110000056824 від 08.11.2023 року яким визначено суму податкового зобов`язання у розмірі 29341,65 грн. (нежитлове приміщення по вул. Польова, 7 в с.Тростянець, Могилів-Подільського району Вінницької області);

- № 0814572-2411-0227-UA05080110000056824 від 08.11.2023 року яким визначено суму податкового зобов`язання у розмірі 14023,10 грн. (нежитлова будівля по вул. Польова, 47 в с.Тростянець, Могилів-Подільського району Вінницької області);

- № 0814374-2411-0227-UA05080010000038400 від 07.11.2023 року яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем у розмірі 2289,95 грн (нежитлова будівля по вул. Миру, 10 в с. Вітрівка, Могилів-Подільського району Вінницької області);

- № 0814375-2411-0227-UA05080010000038400 від 07.11.2023 року яким визначено суму податкового зобов`язання у розмірі 19117,15 грн (нежитлова будівля по вул. Миру, 6 в с. Вітрівка, Могилів-Подільського району Вінницької області);

- № 0814394-2411-0227-UA05080010000056824 від 07.11.2023 року яким визначено суму податкового зобов`язання у розмірі 79097,20 грн (нежитлове приміщення по вул. Польова, 9 в с. Тростянець, Могилів-Подільського району Вінницької області);

- № 0814573-2411-0227-UA05080110000056824 від 08.11.2023 року яким визначено суму податкового зобов`язання у розмірі 29341,65 грн (нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 );

- № 0814572-2411-0227-UA05080110000056824 від 08.11.2023 року яким визначено суму податкового зобов`язання у розмірі 14023,10 грн (нежитлова будівля по АДРЕСА_1 );

- № 0814571-2411-0227-UA05080110000056824 від 08.11.2023 року яким визначено суму податкового зобов`язання у розмірі 5716,10 грн. (нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 ).

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, позивач звернувся за захистом своїм прав до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах передбачених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України).

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

01.01.2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 року № 71-VIII, яким було внесено зміни до Податкового кодексу України в частині справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у тому числі його було поширено й на нежитлову нерухомість.

Відповідно до п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Так, відповідно до п. 30.1 ст. 30 ПК України, податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Тобто, податковою пільгою є часткове або повне звільнення осіб від сплати певного податку за наявності передбачених та закріплених юридичних фактів. Це означає, що податкова пільга поширюється виключно на певну категорію осіб, у той час, як для інших платників податків обов`язок щодо його сплати є незмінним.

При цьому, будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб) у розрізі податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не є податковою пільгою, яка встановлюється органом місцевого самоврядування.

Такі будівлі, споруди є прямо визначеними Податковим кодексом України об`єктами нерухомості, які не підлягають оподаткуванню, тобто наявність яких, податкове законодавство не пов`язує з виникненням у платника податкового обов`язку.

Відповідно до п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України (у редакцій чинній на момент виникнення спірних правовідносин) будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку;

В розумінні пп."ж" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України не сплачують податок на нерухоме майно особи - власники цього нерухомого майна (як юридичні, так і фізичні), які безпосередньо займаються сільськогосподарською діяльністю, тобто, зайняті у процесі виробництва, переробки власно виробленої сільськогосподарської продукції та її подальшої реалізації.

Зазначений висновок міститься в постанові Верховного Суду від 23.09.2021 року у справі № 140/2700/19.

При цьому правовий аналіз п.п. "ж" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. оп266 ПК України дає підстави для висновку, що її застосування передбачає наявність одночасно трьох умов для звільнення об`єкта нерухомості від оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, а саме:

- віднесення будівлі до класу будівель сільськогосподарського призначення;

- власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником;

- вказані будівлі не здаються в оренду, лізинг, позичку.

За приписами п.п. 14.1.129-1. п. 14.1 ст. 14 ПК України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, зокрема будівлі промислові та склади.

Відповідно до матеріалів справи на праві власності позивача перебувають наступні об`єкти нерухомого майна:

- нежитлові приміщення загальною площею 4514,1 кв.м. (млин та олійня - А, млин вальцовий-А1, зерносклад № 1 В, зерносклад № 1 В1, зерносклад №2 Г, кімната чергового на току г, майстерня в будівельній бригаді Д, майстерня в будівельній бригаді Д1, склад зерновий Е, склад на току Ж, прибудова- ж, комбікормовий цех З, вагова біля току И, навіс И1, склад зерновий К), що знаходяться по АДРЕСА_1 (витяг № 299734319 від 16.02.2022 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності);

- нежитлові будівлі загальною площею 2157,4 кв.м. (будинок механізаторів А, ганок, ганок, ганок, мийка для с/г техніки Б, склад В, прибудова-в, піднавіс для с/г техніки В1, погріб Г, нафтосклад Д, нафтозаправка Е, стоянка для зернових комбайнів Ж, будинок механізаторів (старий) З, прибудова- з, склад з гаражем- И, гараж для с/г техніки И1, пункт технічного обслуговування И2, майстерня И3, прибудова И4, ворота№1, огорожа №2), що знаходяться по АДРЕСА_1 (витяг № 299734792 від 16.02.2022 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності);

- нежитлове приміщення загальною площею 745,8 кв.м. (адміністративна будівля А, ганок, ганок, підвал п/А, вхід в підвал в/п), що знаходиться по АДРЕСА_1 (витяг № 299989086 від 17.02.2022 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності);

- нежитлове приміщення загальною площею 879,4 кв.м. (зерносклад -А), що знаходяться по АДРЕСА_1 (витяг № 299734229 від 16.02.2022 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності);

- нежитлові приміщення загальною площею 352,3 кв.м. (зерносклад А, зерносклад А1, вагова Б, навіс Б1, млин В, склад Г, навіс на току Д, навіс на току Е, навіс на току Ж, ворота №1, огорожа №2), що знаходяться по АДРЕСА_2 (витяг № 299740966 від 16.02.2022 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності);

- нежитлові приміщення загальною площею 2941,1 кв.м. (корівник - А, прибудова А1,корівник №3 Б, прибудова б, тамбур б1, тамбур б2, корівник №4 В, прибудова в, прибудова в1, тамбур-в2, тамбур-в3 ), що знаходяться по АДРЕСА_1 (витяг № 299743092 від 16.02.2022 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності).

- нежитлові приміщення комплексу РВХ загальною площею 128168,8 кв.м., що знаходяться по АДРЕСА_1 (витяг № 299734370 від 16.02.2022 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності);

- нежитлові приміщення загальною площею 963 кв.м. (автогараж для машин А, прибудова -а, автогараж для машин -Б, прибудова б), що знаходяться по АДРЕСА_1 (витяг № 299734282 від 16.02.22 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності).

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 року № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 127) "Будівлі нежитлові" належить клас (код 1271) "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо.

До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", що включає підкласи: 1271.1 - "Будівлі для тваринництва", 1271.2 - "Будівлі для птахівництва", 1271.3 - "Будівлі для зберігання зерна", 1271.4 - "Будівлі силосні та сінажні", 1271.5 - "Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства"; 1271.6 - "Будівлі тепличного господарства", 1271.7 - "Будівлі рибного господарства", 1271.8 - "Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва", 1271.9 - "Будівлі сільськогосподарського призначення інші".

Окрім того, судом враховано, що вказані будівлі знаходяться на землях сільськогосподарського призначення.

Розвиваючи вказане, суд зазначає, що концептуальний підхід українського законодавства до правового регулювання відносин щодо нерухомого майна полягає у закріпленні у законодавстві правового режиму єдиної юридичної долі земельних ділянок та розташованих на них будівель і споруд, що полягає у встановленні правової взаємозалежності між земельними ділянками та розташованими на ній об`єктами.

При цьому, суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази, що позивач використовував належні на праві власності об`єкти нерухомості у будь-якій іншій, відмінній від сільськогосподарської діяльності, спосіб.

Тобто, суд дійшов до висновку, що об`єкти нерухомості згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, на які контролюючим органом нараховані податкові зобов`язання, належать до будівель/споруд, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

При цьому, суд звертає увагу, що пільга встановлена п.п. "ж" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження для сільськогосподарських виробників.

Як свідчать матеріали справи, відповідач вказує на відсутність у позивача статусу сільськогосподарського виробника, як складової для наявності звільнення вищезазначених об`єкті нерухомості від оподаткування.

Досліджуючи питання щодо наявності у позивача як фізичної особи статусу сільськогосподарського товаровиробника, судом враховано, що за змістом п.п. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Відповідно до п.п. 14.1.234 п. 14.1 ст. 14 ПК України сільськогосподарська продукція (сільськогосподарські товари) - продукція/товари, що підпадають під визначення груп 1-24 УКТ ЗЕД, якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання.

Тобто, визначення сільськогосподарський товаровиробник, яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, застосовується для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу - Спрощена система оподаткування, облік та звітність, тоді як в даному випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ ХІІ Податок на майно).

Поняття сільськогосподарський товаровиробник також міститься у статті 1 Закону України від 18.01.2001 року № 2238-III "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років", під яким законодавець визначає фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією. У свою чергу відповідно до норм вказаної сільське господарство (сільськогосподарське виробництво) - вид господарської діяльності з виробництва продукції, яка пов`язана з біологічними процесами її вирощування, призначеної для споживання в сирому і переробленому вигляді та для використання на нехарчові цілі.

За змістом ст. 1 Закону України від 23.09.2008 року № 575-VI "Про сільськогосподарський перепис" виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Відтак, системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що поняття сільськогосподарський товаровиробник не суперечить його визначенню у п.п.14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України, яке, до того ж, має чітко обмежену сферу застосування.

Як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів відповідно до положень п. 5.3 ст. 5 ПК України.

Зазначене дає підстави для висновку, що в розумінні абз. "ж" п.п.266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК Україниправо на пільгу зі сплати податку мають особи (як юридичні, так і фізичні), які безпосередньо займаються сільськогосподарською діяльністю, тобто, зайняті у процесі виробництва, переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її подальшої реалізації.

Таким чином, суд спростовує доводи відповідача щодо необхідності наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця.

Суд наголошує, що позивач є засновником, власником, директором та кінцевим бенефіціарним власником ПОП "Рідний край", що займається господарською діяльністю у сфері сільськогосподарського виробництва, відповідно до визначених за КВЕД видами економічної діяльності.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником. Об`єкти нерухомості, які належить позивачу на праві приватної власності, щодо яких контролюючим органом донараховано податкові зобов`язання, є будівлями, призначеними для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Відомості про те, що об`єкти нерухомостіздаються їх власником в оренду, лізинг, позичку матеріали справи не містять.

Відтак, об`єкти нерухомості, на які головним управлінням ДПС у Вінницькій області нараховано податкові зобов`язання, не можуть бути обкладені податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в силу положень пп. "ж" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.

Таким чинос, оскаржувані рішення головного управління ДПС у Вінницькій області прийняті без урахування норм законодавства та усіх обставин, що свідчить про їх протиправність.

До того ж, суд зазначає, що згідно п.п. 266.7.2. п. 266.7 ст. 266 ПК України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Натомість, оскаржувані повідомлення винесені лише у листопаді 2023 року, тобто із процедурними порушеннями.

Відтак, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про необхідність визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № 0814371-2411-0227-UA05080110000056824 від 07.11.2023 року, № 0814573-2411-0227-UA05080110000056824 від 08.11.2023 року, № 0814572-2411-0227-UA05080110000056824 від 08.11.2023 року, № 0814374-2411-0227-UA05080010000038400 від 07.11.2023 року, № 0814375-2411-0227-UA05080010000038400 від 07.11.2023 року, № 0814394-2411-0227-UA05080010000056824 від 07.11.2023 року, № 0814573-2411-0227-UA05080110000056824 від 08.11.2023 року, № 0814572-2411-0227-UA05080110000056824 від 08.11.2023 року, № 0814571-2411-0227-UA05080110000056824 від 08.11.2023 року.

Відповідно до ч. 1ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихст. 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 44069150) про визнання дій протиправним та скасування рішень.

Визнати протиправними та скасувати такі податкові повідомлення-рішення головного управління ДПС у Вінницькій області:

- № 0814371-2411-0227-UA05080110000056824 від 07.11.2023 року,

- № 0814373-2411-0227-UA05080110000056824 від 07.11.2023 року,

- № 0814374-2411-0227-UA05080010000038400 від 07.11.2023 року,

- № 0814375-2411-0227-UA05080010000038400 від 07.11.2023 року,

- № 0814394-2411-0227-UA05080010000056824 від 07.11.2023 року,

- № 0814571-2411-0227-UA05080110000056824 від 08.11.2023 року,

- № 0814572-2411-0227-UA05080110000056824 від 08.11.2023 року,

- № 0814573-2411-0227-UA05080110000056824 від 08.11.2023 року,

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 1800,83 грн за рахунок бюджетних асигнувань головного управління ДПС у Вінницькій області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СуддяАльчук Максим Петрович