Рішення

від 14.06.2024 по справі 360/433/24

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

14 червня 2024 рокум. ДніпроСправа № 360/433/24

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисіль С. В., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області (далі відповідач-1, ТУ ДСА в Луганській області), Державної судової адміністрації України (далі відповідач-2, ДСА України), в якій позивач просив:

- визнати протиправними дії ДСА України щодо надсилання 12 квітня 2024 року листа ТУ ДСА в Луганській області № 11-9326/24 з роз`ясненням, що відповідно до частини десятої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу;

- зобов`язати ДСА України спростувати лист від 12 квітня 2024 року № 11-9326/24 надісланий ТУ ДСА в Луганській області з роз`ясненням, що відповідно до частини десятої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу;

- визнати протиправними дії ТУ ДСА в Луганській області щодо ненарахування та виплати позивачу з квітня 2024 року суддівської винагороди у розмірі посадового окладу без урахування доплат за вислугу років у розмірі 30 % посадового окладу (щомісячно) відповідно до наказу в.о. голови Рубіжанського міського суду Луганської області від 04 жовтня 2023 року № 13-ПД;

- зобов`язати ТУ ДСА України в Луганській області провести нарахування та виплату позивачу суддівської винагороди з урахуванням доплати за вислугу років з 01 квітня 2024 року на підставі частин другої, п`ятої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» відповідно до наказу в.о. голови Рубіжанського міського суду Луганської області від 04 жовтня 2023 року № 13-ПД.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що Указом Президента України від 24 вересня 2016 року № 410/2016 його призначено на посаду судді Рубіжанського міського суду Луганської області строком на п`ять років.

Наказом в. о. голови Рубіжанського міського суду Луганської області від 04 жовтня 2016 року № 87-ОС позивача зараховано до штату Рубіжанського міського суду Луганської області на посаду судді з окладом згідно штатного розпису з 05 жовтня 2016 року.

Повноваження позивача щодо здійснення правосуддя припинилися 24 вересня 2021 року у зв`язку із закінченням строку, на який його було призначено. На сьогодні позивач обіймає посаду судді та виконує обов`язки голови у зазначеному суді, але не здійснює правосуддя у зв`язку із закінченням строку повноважень.

Наказом в.о. голови Рубіжанського міського суду Луганської області від 04 жовтня 2023 року № 13-ПД позивачу встановлено доплату за вислугу років у розмірі 30 % посадового окладу як такому, стаж роботи якого на посаді судді становить 10 років, з 24 вересня 2023 року. Цей наказ є чинним, у судовому порядку не оскаржувався та не є скасованим.

Отримавши 26 квітня 2024 року судову винагороду, позивач дізнався про те, що розмір винагороди не відповідає розміру, встановленому Законом України «Про судоустрій і статус суддів», а саме винагорода судді виплачена без щомісячних доплат за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу.

Позивач вважає дії відповідачів протиправними, оскільки він є суддею Рубіжанського міського суду Луганської області, який не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто та не обумовлені його поведінкою, а саме знаходиться наразі в процедурі кваліфікаційного оцінювання призначеного рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 01 лютого 2018 року № 8/ зп-18 та не завершеного у зв`язку з припинення повноважень членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в листопаді 2019 року «У зв`язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України від 16 жовтня 2019 року № 193-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», а тому має право на отримання доплат до посадового окладу з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018 у справі № 1-7/2018(4062/15) відповідно до наказу в.о. голови Рубіжанського міського суду Луганської області від 04 жовтня 2023 року № 13-ПД за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу (щомісячно), у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 02 травня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Заперечуючи проти задоволення позову ОСОБА_1 , ТУ ДСА в Луганській області 15 травня 2024 року подало відзив на позовну заяву, вказуючи на те, що управління діє на підставі Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі Закон № 1402-VIII) та Положення про територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області.

Відповідно до статті 148 Закону № 1402-VIII функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.

Порядок фінансування судів визначено статтею 149 Закону № 1402-VIII, в якій зазначено, що суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним Кодексом України.

Головний розпорядник бюджетних коштів здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень та оцінку ефективності бюджетних програм, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі.

Указом Президента України від 24 вересня 2016 року № 410/2016 «Про призначення суддів» позивача призначено на посаду судді Рубіжанського міського суду Луганської області строком на п`ять років.

Отже, повноваження позивача щодо здійснення правосуддя припинилися з 24 вересня 2021 року.

Позивач у позовній заяві визнав факт припинення повноважень щодо здійснення правосуддя з 24 вересня 2021 року, у зв`язку із закінченням строку, на який його було призначено.

Листом ДСА України від 12 квітня 2024 року № 11-9326/24 «Про надання інформації» щодо надання роз`яснення стосовно подальшої виплати доплат суддям, які не здійснюють правосуддя через закінчення п`ятирічного строку призначення на посаду судді повідомлено, що відповідно до частини десятої статті 135 Закону № 1402-VIII, яка є чинною, суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці) не має права на отримання доплат до посадового окладу.

Відповідно до цього роз`яснення ДСА України, як головного розпорядника бюджетних коштів, з метою дотримання вимог чинного законодавства та фінансової дисципліни з квітня 2024 року нарахування та виплату позивачеві доплати за вислугу років ТУ ДСА в Луганській області було припинено.

ТУ ДСА в Луганській області діє виключно в межах чинного законодавства та не уповноважене приймати рішення щодо відповідності норм чинного законодавства Конституції України. ТУ ДСА в Луганській області не порушувало прав позивача.

На підставі вказаного відповідач-1 просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

ДСА України також заперечує проти задоволення позову ОСОБА_1 , про що 28 травня 2024 року подало відзив на позовну заяву. Однак, при розгляді справи суд не враховує наданий відповідачем-2 відзив, оскільки він поданий поза межами встановленого судом строку (останній день на подання відзиву 20 травня 2024 року, дата складання відзиву 28 травня 2024 року, дата подання до суду 28 травня 2024 року) без заяви про поновлення пропущеного процесуального строку.

Відповідно до положень частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) обіймає посаду судді Рубіжанського міського суду Луганської області, що підтверджено Указом Президента України від 24 вересня 2016 року № 410/2016 «Про призначення суддів», наказом в. о. голови Рубіжанського міського суду Луганської області від 04 жовтня 2016 року № 87-ОС «Про зарахування до штату суду ОСОБА_1 ».

Наказом в. о. голови Рубіжанського міського суду Луганської області від 04 жовтня 2023 року № 13-ПД «Про виплату щомісячної доплати за вислугу років судді ОСОБА_1 », серед іншого, встановлено судді Рубіжанського міського суду Луганської області ОСОБА_1 доплату за вислугу років у розмірі 30 % посадового окладу як такому, стаж роботи якого на посаді судді становить 10 років 00 місяців 00 днів, з 24 вересня 2023 року.

Згідно з довідкою ТУ ДСА в Луганській області від 14 травня 2024 року № 393/24-вих розмір нарахованої та виплаченої суддівської винагороди з 01 квітня 2024 року по 15 травня 2024 року судді Рубіжанського міського суду Луганської області ОСОБА_1 : квітень 2024 року складає 65134,69 грн; травень 2024 року 30159,13 грн.

У листі від 12 квітня 2024 року № 11-9326/24 за результатами розгляду листа ТУ ДСА в Луганській області від 27 лютого 2024 року № 219/24-вих щодо надання роз`яснення стосовно подальшої виплати доплат суддям, які не здійснюють правосуддя через закінчення п`ятирічного строку призначення на посаду судді ДСА України зазначило, що відповідно до частини десятої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яка є чинною, суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачу вальній відпустці) не має права на отримання доплат до посадового окладу.

Не погоджуючись із такими діями суб`єкта владних повноважень, вважаючи їх протиправними, позивач звернулася до суду із відповідним позовом.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовані вимоги позивача та доводи відповідача, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У частині першій статті 9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.

У статті 130 Конституції України зазначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Статтею 135 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», який введено в дію з 30 вересня 2016 року (далі Закон № 1402-VIII) визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років 15 відсотків, більше 5 років 20 відсотків, більше 10 років 30 відсотків, більше 15 років 40 відсотків, більше 20 років 50 відсотків, більше 25 років 60 відсотків, більше 30 років 70 відсотків, більше 35 років 80 відсотків посадового окладу.

Згідно з частиною десятою статті 135 Закону № 1402-VIII суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.

Однак, до 30 вересня 2016 року діяв Закон України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі Закон № 2453-VI у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд»).

Відповідно до частини десятої статті 133 Закону № 2453-VI аналогічно було визначено, що суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.

Рішенням Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини десятої статті 133 Закону № 2453-VI, за яким «суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу», для цілей застосування окремих положень Закону № 1402-VIII зі змінами, а саме: частини першої статті 55 щодо нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з неможливістю здійснення правосуддя у відповідному суді, припиненням роботи суду у зв`язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами та з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про його відрядження до іншого суду; частини восьмої статті 56, частин першої, другої статті 89 щодо нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з обов`язковим проходженням підготовки у Національній школі суддів України для підтримання кваліфікації; частини третьої статті 82, частин шостої, сьомої статті 147 щодо нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді. Положення частин третьої, десятої статті 133 Закону № 2453-VІ, які визнані неконституційними пунктами 1, 2 резолютивної частини цього Рішення, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Щодо права суддів на отримання доплат до посадового окладу з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018 у справі № 1-7/2018(4062/15) необхідно зазначити наступне.

У пункті 3.4 Рішення від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018, у справі № 1- 7/2018(4062/15) Конституційний Суд України зазначив, якщо позбавлення судді права на отримання доплат до посадового окладу може бути визнане доцільним та виправданим, зокрема, у випадку притягнення його до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності, наслідком якого є відсторонення судді від посади чи від здійснення правосуддя, то позбавлення судді цього права, коли він не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, як випливає зі змісту положення частини десятої статті 133 Закону № 2453-VI, є несправедливим, невиправданим та необґрунтованим. Застосований законодавцем у положенні частини десятої статті 133 Закону № 2453-VI підхід до об`єднання усіх випадків, коли суддя, який не здійснює правосуддя, не має права на отримання доплат до посадового окладу, не можна визнати виправданим, справедливим та домірним, оскільки такий підхід не враховує особливостей кожної категорії підстав нездійснення правосуддя, ступеня обумовленості таких підстав поведінкою судді та інших законодавчо визначених обставин, а отже, невиправдано призводить до звуження обсягу гарантій незалежності суддів у виді зниження рівня їх матеріального забезпечення. Конституційний Суд України зазначає, що конституційне закріплення гарантій незалежності суддів спрямоване на унеможливлення будь-яких спроб впливу на суддю. Такий вплив є неприпустимим з огляду на положення частини другої статті 126 Конституції України.

Таким чином, Конституційний Суд України встановив, що випадки нездійснення правосуддя поділяються на дві категорії. До першої категорії належать випадки, коли нездійснення правосуддя обумовлене поведінкою самого судді, зокрема відсторонення судді від посади у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді тимчасового відсторонення від здійснення правосуддя. Друга категорія охоплює випадки, коли суддя не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою. Наприклад, згідно із Законом № 1402-VIII нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з неможливістю здійснення правосуддя у відповідному суді, припиненням роботи суду у зв`язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами та із неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про його відрядження до іншого суду (частина перша статті 55); з обов`язковим проходженням підготовки для підтримання кваліфікації у Національній школі суддів України (частина восьма статті 56, частини перша, друга статті 89); з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді (частина третя статті 82, частини шоста, сьома статті 147).

Конституційний Суд України дійшов висновку, що якщо позбавлення судді права на отримання доплат до посадового окладу може бути визнане доцільним та виправданим, зокрема, у випадку притягнення його до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності, наслідком якого є відсторонення судді від посади чи від здійснення правосуддя, то позбавлення судді цього права, коли він не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або обумовлені його поведінкою, як випливає зі змісту положення частини десятої статті 133 Закону № 2453-VI, є несправедливим, невиправданим та необґрунтованим.

За висновками Конституційного Суду України юридичне регулювання, встановлене положенням частини десятої статті 133 Закону № 2453-VI, яке поширюється на суддів, які не здійснюють правосуддя через обставини, що не залежать від них особисто або не обумовлені їхньою поведінкою, звужує зміст та обсяг гарантій незалежності суддів, створює загрозу для незалежності як суддів, так і судової влади в цілому, а також передумови для впливу на суддів. Отже, положення частини десятої статті 133 Закону № 2453-VI для цілей застосування окремих положень Закону № 1402-VIII суперечить частинам першій, другій статті 126 Конституції України.

Враховуючи викладене, суддя, який не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, має право на отримання доплат до посадового окладу з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018 у справі № 1-7/2018(4062/15).

Суд звертає увагу, що Конституційний Суд України у Рішенні від 08 червня 2016 року у справі №4-рп/2016 вказав, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічній редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є обов`язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені (частина друга статті 150 Конституції України). Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти ухвалюються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Основного Закону України, пункт 7 Рішення № 4-рп/2016).

Отже, правова норма, яка регулює правовідносини аналогічно нормі, що визнана Конституційним Судом України неконституційною, або дублює таку правову норму (незалежно від періоду її прийняття та виду нормативного акту, в якому вона втілена), не підлягає застосуванню. У такому разі суд застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

За змістом статті 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Крім того, необхідно наголосити, що Конституцією України закріплено однаковий юридичний статус суддів та їх дискримінація за ознакою здійснення правосуддя є неприпустимою.

З огляду на вказане можна дійти висновку, що Рішення Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018 стосується не тільки попередніх редакцій Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а й аналогічних норм частини десятої статті 135 нині діючого Закону № 1402-VIII. Тобто Конституційний Суд України вирішує питання не тільки ретроспективно відносно двох минулих редакцій Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а й прив`язує визнання його положень неконституційними і для цілей нині діючого Закону № 1402-VIII.

Крім того, на виконання Рішення XVІIІ чергового з`їзду суддів України від 11 березня 2021 року, Радою суддів України у рішенні від 03 вересня 2021 року № 35 наголошено, що будь-які обмеження виплат доплат до посадового окладу суддям, які не здійснюють правосуддя з незалежних від них підстав, є недопустимими та такими, що суперечать Конституції України та Рішенню Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018 у справі № 1-7/2018. В контексті питання виплати доплат таким суддям, дії Територіальних управлінь ДСА, судів, які здійснюють функції розпорядників бюджетних коштів, щодо припинення виплати доплат (а також намагання повернути вже виплачені доплати) суддям, що не здійснюють повноваження з незалежних від них причин, так само як і висновки щодо відсутності підстав для виплати доплат до посадового окладу таким суддям, здійснені органами Державної аудиторської служби України під час проведення ревізій фінансово-господарської діяльності ТУ ДСА України в різних областях та судах, свідчать про порушення гарантій незалежності суддів у виді матеріального забезпечення, що впливає на незалежність судді, та є протиправними та недопустимими. Крім того, припинення виплат зазначених вище доплат у 2021 році свідчить про порушення принципу «юридичної визначеності» та принципу «належного урядування».

Аналогічна позиція щодо необхідності здійснення доплат суддям, які не здійснюють повноваження з незалежних від них причин, була викладена і в рішенні Ради суддів України від 19 квітня 2019 року № 21, де зазначено, що суддя, який не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, має право на отримання доплат до посадового окладу з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018 у справі № 1-7/2018(4062/15). Крім того, наголошено, що Конституцією України закріплено однаковий юридичний статус суддів та їх дискримінація за ознакою здійснення правосуддя є неприпустимою.

Суд звертає увагу, що повноваження позивача на здійснення правосуддя припинилися 24 вересня 2021 року у зв`язку із закінченням п`ятирічного строку, на який його було призначено. На день подання позову ОСОБА_1 обіймає посаду судді Рубіжанського міського суду Луганської області, але не здійснює правосуддя у зв`язку із закінченням строку повноважень.

Згідно з пунктом 17 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII повноваження суддів, призначених на посаду строком на п`ять років до набрання чинності цим Законом, припиняються із закінченням строку, на який їх було призначено.

За умови підтвердження відповідності займаній посаді відповідно до пункту 20 цього розділу судді, повноваження яких припинилися у зв`язку із закінченням строку, на який їх було призначено (крім суддів, звільнених з посади), призначаються на посаду судді до суду, до якого вони були призначені або переведені (крім тимчасового переведення шляхом відрядження) на день припинення повноважень.

Пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII визначено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом, за правилами, які діяли до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри", та з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.

За результатами такого оцінювання колегія Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а у випадках, передбачених цим Законом, пленарний склад Комісії, ухвалює рішення про відповідність або невідповідність судді займаній посаді. Таке рішення ухвалюється за правилами, передбаченими цим Законом для ухвалення рішення про підтвердження або про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 07 червня 2018 року № 133/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді за списком згідно з додатком 1, до якого за № 1575 включено ОСОБА_1 , суддю Рубіжанського міського суду Луганської області.

Перший етап кваліфікаційного оцінювання у вигляді складання кваліфікаційного іспиту позивачем завершено у 2018-2019 роках, після чого його було допущено до другого етапу дослідження досьє та проведення співбесіди.

Однак, у зв`язку з прийняттям Закону «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» повноваження складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України припинились, починаючи з 07 листопада 2019 року.

Новий склад Вищої кваліфікаційної комісії суддів України було призначено рішенням Вищої Ради Правосуддя від 01 червня 2023 року, після чого проведення співбесіди щодо позивача Вищою кваліфікаційною комісією суддів України не призначалося, дослідження досьє не проводилося.

Таким чином, є об`єктивним висновок, що кваліфікаційне оцінювання щодо позивача не завершено через обставини, що від нього не залежали та не пов`язані із його діями, бездіяльністю спрямованими на затягування чи ухилення від проходження кваліфікаційного оцінювання.

Відтак, суд приходить до висновку, що позивач є суддею, який не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, а тому має право на отримання доплат до посадового окладу з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018 у справі № 1-7/2018(4062/15).

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

З урахуванням вказаного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вищевикладені факти та обставини є безумовною підставою для висновків суду про протиправність бездіяльності та дій відповідачів, а інші доводи не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.

Виходячи з системного аналізу встановлених обставин справи та вимог законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

У задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій ДСА України щодо надсилання 12 квітня 2024 року листа ТУ ДСА в Луганській області № 11-9326/24 з роз`ясненням, що відповідно до частини десятої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу; зобов`язання ДСА України спростувати лист від 12 квітня 2024 року № 11-9326/24 надісланий ТУ ДСА в Луганській області з роз`ясненням, що відповідно до частини десятої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу, суд вважає за необхідне відмовити з огляду на наступне.

Суд зазначає, що лист ДСА України від 12 квітня 2024 року № 11-9326/24, надісланий на адресу ТУ ДСА в Луганській області, щодо надання роз`яснення стосовно подальшої виплати доплат суддям, які не здійснюють правосуддя через закінчення п`ятирічного строку призначення на посаду судді, не відповідає вимогам вказаних вище нормативно-правових актів та Рішенню Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року №11-р/2018.

Однак, вказаний лист ДСА України не є нормативно-правовим актом, який може регулювати питання нарахування та виплати суддівської винагороди, та не є актом індивідуальної дії відносно позивача.

Отже, обраний позивачем спосіб судового захисту в цій частині позовних вимог не відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах не є необхідним.

Окрім того, порушене право позивача полягає у відмові ТУ ДСА в Луганській області виплачувати йому як судді Рубіжанського міського суду Луганської області суддівської винагороди з урахуванням доплати за вислугу років. У межах спірних правовідносин способом судового захисту порушеного права є:

- визнання протиправними дії ТУ ДСА в Луганській області щодо нездійснення з 01 квітня 2024 року виплати суддівської винагороди судді Рубіжанського міського суду Луганської області ОСОБА_1 у розмірі посадового окладу з урахуванням доплати за вислугу років у розмірі 30 % посадового окладу (щомісячно) відповідно до наказу в. о. голови Рубіжанського міського суду Луганської області від 04 жовтня 2023 року № 13-ПД «Про виплату щомісячної доплати за вислугу років судді ОСОБА_1 »;

- зобов`язання ТУ ДСА в Луганській області провести з 01 квітня 2024 року нарахування та виплату суддівської винагороди судді Рубіжанського міського суду Луганської області ОСОБА_1 з урахуванням доплати за вислугу років на підставі частин другої, п`ятої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» відповідно до наказу в. о. голови Рубіжанського міського суду Луганської області від 04 жовтня 2023 року № 13-ПД «Про виплату щомісячної доплати за вислугу років судді ОСОБА_1 ».

Стосовно вимог про допуск до негайного виконання рішення суду в частині стягнення грошової винагороди в межах суми стягнення за один місяць, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць.

Зважаючи на те, що предмет судового розгляду у цій справі не стосується стягнення на користь позивача конкретної суми недоплаченої суддівської винагороди, то відсутні правові підстави для допуску рішення суду до негайного виконання (аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 18 грудня 2018 року у справі № 816/301/16).

Питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, а щодо відшкодування інших судових витрат вимог не заявлено.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 250, 255, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Частково задовольнити позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області (ідентифікаційний код 26297948, місцезнаходження: вул. Слобожанська, 23а, смт Слобожанське, Дніпровський район, Дніпропетровська область, 52005), Державної судової адміністрації України (ідентифікаційний код 26255795, місцезнаходження: вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01021) про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії повністю.

Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області щодо нездійснення з 01 квітня 2024 року виплати суддівської винагороди судді Рубіжанського міського суду Луганської області ОСОБА_1 у розмірі посадового окладу з урахуванням доплати за вислугу років у розмірі 30 % посадового окладу (щомісячно) відповідності до наказу в. о. голови Рубіжанського міського суду Луганської області від 04 жовтня 2023 року № 13-ПД «Про виплату щомісячної доплати за вислугу років судді ОСОБА_1 ».

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області провести з 01 квітня 2024 року нарахування та виплату суддівської винагороди судді Рубіжанського міського суду Луганської області ОСОБА_1 з урахуванням доплати за вислугу років на підставі частин другої, п`ятої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» відповідно до наказу в. о. голови Рубіжанського міського суду Луганської області від 04 жовтня 2023 року № 13-ПД «Про виплату щомісячної доплати за вислугу років судді ОСОБА_1 ».

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Кисіль