Постанова

від 14.06.2024 по справі 480/4022/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий І інстанції: О.О. Осіпова

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2024 р. Справа № 480/4022/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Катунова В.В.,

Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.01.2024, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021 по справі № 480/4022/23

за позовом ОСОБА_1

до Управління соціального захисту населення Конотопської міської ради

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Конотопської міської ради (далі відповідач, Управління), в якому просила суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Конотопської міської ради від 10.01.2023 року №09-02/108 про відмову у наданні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, яким позивачці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 та неповнолітньому сину позивачки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 було відмовлено у призначенні та виплаті грошової допомоги на проживання;

-зобов`язати Управління соціального захисту населення Конотопської міської ради здійснити призначення, нарахування та виплату допомоги на проживання позивачці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 та неповнолітньому сину позивачки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , відповідно до п.3 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року № 332, на підставі заяви ОСОБА_1 від 04.05.2022 року.

Свої вимоги мотивує тим, що місто Красногорівка відноситься до Мар`їнської міської територіальної громади Покровського району Донецької області, що є територією ведення активних бойових дій згідно з Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309, а станом на 04 травня 2022 року згідно з Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року №75.

Отже, вважає, що внутрішньо переміщені особи, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 у регіонах, що включені до переліку, зазначеному в абзаці першому п. 2 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022р. №332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам», які не отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, мають право на отримання допомоги на проживання згідно з Постановою №332 за умови подання відповідної заяви.

Просить звернути увагу, що для застосування вказаного пункту немає жодних обмежень щодо дати переміщення внутрішньо переміщеної особи, отримання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеної особи тощо.

Таким чином, зазначає, що у відповідача були відсутні законодавчо мотивовані підстави для відмови у виплаті допомоги на проживання позивачці, а тому дії Управління соціального захисту населення Конотопської міської ради щодо відмови у виплаті допомоги на проживання є протиправними.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 11.01.2024 позов залишено без задоволення.

Не погодившись з вказаним рішенням позивачкою подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.01.2024 по справі № 480/4022/23 та прийняти нове рішення, яким: визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Конотопської міської ради від 10.01.2023 року №09-02/108 про відмову у наданні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, яким позивачці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 та неповнолітньому сину позивачки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 було відмовлено у призначенні та виплаті грошової допомоги на проживання та зобов`язати Управління соціального захисту населення Конотопської міської ради здійснити призначення, нарахування та виплату допомоги на проживання позивачці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 та неповнолітньому сину позивачки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , відповідно до п.3 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року № 332, на підставі заяви ОСОБА_1 від 04.05.2022 року.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивачка вказує, що Постановою №457 внесені зміни до Порядку №332, якими надана можливість з травня 2022 року звертатися за грошовою допомогою на проживання всім внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), в тому числі і тим, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 р.

Вказує, що місто Красногорівка відноситься до Мар`їнської міської територіальної громади Покровського району Донецької області, що є територією ведення активних бойових дій згідно Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309, а станом на 04 травня 2022 року згідно Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року №75.

Отже, вважає, що внутрішньо переміщені особи, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 у регіонах, що включені до переліку, зазначеному в абзаці 9 пункту 3 Порядку №332, які не отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг мають право на отримання допомоги на проживання згідно Постанови №332 за умови подання відповідної заяви, при цьому для застосування вказаного пункту немає жодних обмежень щодо дати переміщення ВПО, отримання щомісячної адресної допомоги ВПО тощо.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції- залишити без змін.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Учасниками по даній справі було отримано копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. відповідачем отримано копію апеляційної скарги позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронних документів через підсистему "Електронного суду".

Згідно зі ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивачка та її син, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мають зареєстроване місце проживання в

АДРЕСА_1 перебувало поблизу зони бойових дій, що створювало небезпеку для позивачки та її сім`ї.

З цієї причини позивачка перемістилася до міста Конотопа Сумської області, де зареєструвалася як внутрішньо переміщена особа та отримала відповідну довідку від 13.05.2020 року №5919- 5000282457.

Син позивачки, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перемістився разом з нею і зареєструвався як внутрішньо переміщена особа та отримав довідку від 13.05.2020 року №5919-5000282467.

04.05.2022 ОСОБА_1 звернулася до Управління соціального захисту населення Конотопської міської ради із заявою №2849 про призначення їй та її сину виплат на проживання як внутрішньо переміщеним особам відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 20 березня 2022 р. №332.

На неодноразові звернення позивачки з питань призначення виплат відповідач надав відповідь від 10.01.2023 року №09-02/108 про відмову в призначенні допомоги на проживання як внутрішньо переміщеним особам.

В обґрунтування своєї відмови відповідач посилається на пункти 2-3 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 р. №332, стверджуючи, що позивачка не має права на призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, оскільки була облікована як внутрішньо переміщена особа в м. Конотоп до 24.02.2022р. і станом на 01.03.2022р. не отримувала щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Позивачка вважає рішення Управління соціального захисту населення Конотопської міської ради від 10.01.2023 року №09-02/108 про відмову у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а тому звернулася із відповідним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції підтвердив правильність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідача від 10.01.2023 року №09-02/108, отже вважав заявлені позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Конституції Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, в якій людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (стаття 3 Конституції України).

Закон № 1706-VII відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об`єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті (частина друга статті Закону № 1706-VII).

Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (частина перша та друга статті 4 Закону №1706-VII).

Частиною першою статті 5 Закону №1706-VII визначено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

За змістом статті 2 Закону №1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

При цьому, згідно із частинами другою та третьою статті 7 Закону №1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

За приписами частини першої статті 9 Закону №1706-VII внутрішньо переміщена особа має право, зокрема, на створення належних умов для її постійного чи тимчасового проживання.

До 20.03.2022 механізм надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг визначався Порядком № 505, пунктом 2 якого передбачено, що грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, їх дітям, які народилися після дати початку проведення антитерористичної операції, тимчасової окупації або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.

У зв`язку із набранням чинності 22.03.2022 постановою № 332, якою був затверджений Порядок № 332 та визначений механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, втратила чинність постанова № 505.

Пунктом 2 Порядку № 332 передбачено, що допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, а також території адміністративно-територіальної одиниці, де проводяться бойові дії та що визначена в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка», затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 204-р.

Згідно із пунктом 3 Порядку № 332 допомога надається щомісячно з місяця звернення до квітня 2022 року включно на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах:

для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень;

для інших осіб - 2000 гривень.

Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням.

Допомога внутрішньо переміщеним особам, які звернулися за її наданням до 30.04.2022 включно, надається починаючи з березня 2022 року.

Допомога на проживання призначається автоматично без подання додаткового звернення внутрішньо переміщеним особам, які станом на 01.03.2022 отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до постанови № 505. Виплата допомоги внутрішньо переміщеним особам за місяці, у яких вони отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, не здійснюється.

Допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24.02.2022 у регіонах, що не включені до переліку, зазначеному в абзаці першому пункту 2 цього Порядку, за винятком осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Починаючи з травня 2022 року допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а також внутрішньо переміщеним особам, у яких житло зруйноване або непридатне для проживання внаслідок пошкодження і які подали до 20.05.2022 заявку на відшкодування відповідних втрат, зокрема через Єдиний державний вебпортал електронних послуг, або за умови подання документального підтвердження від органів місцевого самоврядування факту пошкодження/знищення нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації.

Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), формується в електронній формі відповідно до Положення про інформаційну систему формування переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2022 № 562, а у разі відсутності технічної можливості формування такого переліку в електронній формі - затверджується Мінреінтеграції за погодженням з Міноборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

Зміст наведених норм свідчить про те, що пунктом 2 передбачено коло осіб, яким надається допомогана проживання, а пункт 3 містить положення щодо розміру та умов надання чи ненадання такої допомоги за певних обставин.

Проаналізувавши положення пунктів 2 та 3 Порядку № 332 колегія суддів прийшла до висновку про те, що внутрішньо переміщена особа має право на допомогуна проживання, визначену Порядком №332 незалежно від дати взяття її на облік як внутрішньо переміщені особи, якщо вона перемістилась з території, яка відповідає двом умовам: на цій території проводяться бойові дії та ця територія міститься в переліку, затвердженому розпорядженням № 204-р.

При цьому, у разі якщо внутрішньо переміщена особа станом на 01.03.2022 отримувала щомісячну адресну допомогу для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до постанови № 505, допомога на проживання, яка передбачена Порядком № 332 призначається автоматично без подання додаткового звернення.

У свою чергу, колегія суддів наголошує на тому, що випадок, за якого допомога на проживання, визначена Порядком № 332, не надається, законодавець пов`язав з умовою невключення регіону до переліку, затвердженого розпорядженням № 204-р, до якого внутрішньо переміщена особа перемістилась до 24.02.2022, за винятком осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до постанови № 505, а не з датою включення певного регіону до переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка».

Відповідач не заперечує, що Довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 13.05.2020 року №5919- 5000282457 (а.с.10) та від 13.05.2020 року №5919-5000282467 (а.с.16) підтверджується, що ОСОБА_1 та її син, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перемістилися з м. Красногорівка Донецької області до м. Конотоп Сумської обл.

Відповідно до розпорядження № 204-р Донецька область, з якої 13.05.2020 перемістилась ОСОБА_1 та її син включена до переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка».

При цьому, Сумська область, до якої позивачка перемістилась до 24.02.2022 також включена до переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка».

За таких обставин, оскільки позивачка та її син перемістилась з території, яка відповідає двом умовам, визначеним пунктом 2 Порядку №332 (на цій території проводяться бойові дії та ця територія визначена в переліку, затвердженому розпорядженням № 204-р), вона та її син належить до кола осіб, що мають право на допомогу на проживання відповідно до Порядку №332, оскільки вони не підпадають під виключення, за якого таким особам допомога на проживання не надається, а відтак відмова відповідача у ненаданні заявленої позивачкою допомоги не відповідає критеріям, визначеним статтею 19 Конституції України та статті 2 КАС України.

Такий висновок підтверджується правовими позиціями, викладеними в постанові Верховного Суду від 14 червня 2023 року в адміністративній справі № 160/12308/22.

Враховуючи викладене, колегія суддів не може погодитись із висновком суду першої інстанції про правомірність такої відмови відповідача у наданні заявленої позивачкою допомоги, а відтак рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, що є підставою для його скасування.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.01.2024 по справі № 480/4022/23 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Конотопської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Конотопської міської ради від 10.01.2023 №09-02/108 про відмову в наданні ОСОБА_1 та її неповнолітньому сину ОСОБА_2 допомоги на проживання, як внутрішньо переміщеній особі, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 332.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Конотопської міської ради (ЄДРПОУ 03198072) призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та її неповнолітньому сину ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 332 Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, на підставі заяви від 04.05.2022..

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді І.М. Ральченко І.С. Чалий