Постанова

від 05.06.2024 по справі 500/6640/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 500/6640/21 пров. № А/857/8058/22Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді:Запотічного І.І.,

суддів:Глушка І.В., Довгої О.І.,

при секретарі судового засідання:Пославському Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Національного агенства з питань запобігання корупції на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року (суддя Осташ А.В., ухвалене в м. Тернопіль, повний текст складено 25.01.2022) у справі № 500/6640/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного агенства з питань запобігання корупції про визнання протиправною та скасування довідки,-

ВСТАНОВИВ:

06.10.2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції, в якому просив визнати протиправною та скасувати довідку Національного агентства з питань запобігання корупції від 09.07.2021 №134/21 про результати проведеної повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2020 рік, поданої ОСОБА_1 , заступником голови Харківської обласної державної адміністрації.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року позов задоволено.

Зазначене рішенням суду в апеляційному порядку оскаржив відповідач - Національне агенство з питань запобігання корупції, подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, покликаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги, зокрема, зазначає, що ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції помилково зазначив про те, що складена Національним агентством довідка підлягає оскарженню в межах адміністративного провадження, оскільки наведені в ній висновки безпосередньо породжують правові наслідки для позивача. Зазначає, що довідка не є актом індивідуальної дії, а тому відповідно не підлягає оскарженню в межах адміністративного судочинства. Апелянт вважає, що оскаржувана позивачем довідка, в якій відображено узагальнений опис виявлених під час повної перевірки обставин, що, в свою чергу, відповідає встановленим вимогам до її складення, не є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке встановлює відповідальність суб`єкта декларування та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні положень КАС України. Вважає, що дії уповноважених осіб зі складення довідок, як і самі довідки, не створюють жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав суб`єкта декларування. Відтак вважає, що довідка Національного агенства не підлягає оскарженню.

Щодо зазначення позивачем недостовірних відомостей у розділі 6 «Цінне рухоме майно - транспортні засоби» апелянт зазначає, що під час перевірки декларації ОСОБА_1 було встановлено, що він зазначив недостовірні відомості про легковий автомобіль Volkswagen Passat, 2013 р.в., який належить йому на праві власності, вказавши вартість на дату набуття у власність та володіння чи користування або за останньою грошовою оцінкою - 350 000,00 гривень. Апелянт зазначає, що уповноважені посадові особи вносять до ЄДРТЗ інформацію, зокрема щодо загальної вартості транспортних засобів із документів, що підтверджують правомірність їх придбання. Апелянт вважає, що ГСЦ МВС надало достовірну інформацію щодо вартості транспортного засобу позивача згідно відомостей зазначених у правовстановлюючих документах, а саме: у довідці рахунку від 29.06.2015 № ААЕ078917, відповідно до якої вартість Volkswagen Passat. 2013 р.в,, становить 421 600.00 грн, що відрізняється від вартості, зазначеної позивачем у відповідному розділі поданої ним декларації. Зазначає, що в оскаржуваному рішенні відсутній вмотивований висновок суду про те, що надані Національним агентством докази вартості транспортного засобу позивача є неналежними або недопустимими. Апелянт вважає, що під час перевірки достовірні відомості у розділі 6 «Цінне рухоме майно транспортні засоби» декларації позивача Національне агенство діяло у відповідності до норм чинного законодавства, зокрема вимог Порядку № 26/21.

Щодо зазначення позивачем недостовірних відомостей у розділі 13 «Фінансові зобов`язання» декларації, апелянт зазначає, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що є відкритим джерелом інформації, а також протоколу установчих зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Холодний Яр» від 03.05.2019 № 1/2019, розмір частки члена сім`ї (дружини) ОСОБА_1 у статутному (складеному) капіталі вказаного товариства у грошовому та відсотковому вираженні становить 1 200 000,00 гривень.

Зазначає, що згідно з інформацією, наданою ТОВ «Холодний Яр» за підписом директора ОСОБА_2 , член сім`ї (дружина) позивача, станом на 31.12.2020 внесла до статутного капіталу ТОВ «Холодний Яр» грошові кошти у розмірі 218 500,00 гривень. Розмір несплаченого внеску в статутний капітал члена сім`ї (дружини) становить 981 500, 00 гривень. Відтак, вважає, що суд першої інстанції підтвердив факт наявності у члена сім`ї (дружини) ОСОБА_1 фінансового зобов`язання у розмірі 981 500,00 грн, станом на 31.12.2020. Відтак враховуючи вищевикладене вважає, що висновок Національного агентства є обґрунтованим, оскільки зроблений на підставі офіційних відомостей та підтверджується належними і допустимими доказами, а саме: відомостями з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також листом ТОВ «Холодний Яр» (код ЄДРПОУ 42981481), які вказують на наявності фінансових зобов`язань у члена сім`ї (дружини) позивача.

Щодо зазначення позивачем недостовірних відомостей у розділі 12 «Грошові активи» декларації апелянт зазначає, що суд першої інстанції досліджуючи факт недекларування відомостей про грошовий актив члена сім`ї (дочки) ОСОБА_3 встановив, що член сім`ї (дочка) повідомила ОСОБА_1 недостовірні відомості, зокрема, про відсутність рахунку відкритого на її ім`я. Відтак, апелянт вважає, що зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд підтвердив правомірність висновків Національного агентства щодо декларування ОСОБА_1 недостовірних відомостей у розділі 12 «Грошові активи» декларації за 2020 рік. При цьому зазначає, що суд першої інстанції як підставу для визнання висновку Національного агентства щодо недекларування відомостей про грошовий актив члена сім`ї (дочки) ОСОБА_3 у вигляді коштів, розміщених на банківському рахунку відкритому в АТ КБ «ПриватБанк», у розмірі 112 467,00 грн протиправним зазначив: «... Суд звертає увагу, що рішення та вчинки суб`єкта владних повноважень повинні бути добросовісними, розсудливими, прийнятими з дотриманням необхідного балансу між будь-якими сприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) ч. 2 ст. .2 КАС України)... ». Проте, апелянт вважає, що такий висновок суду не спростовує факт недекларування відомостей про грошовий актив члена сім`ї (дочки) ОСОБА_3 у вигляді коштів, розміщених на банківському рахунку відкритому в АТ КБ «ПриватБанк», у розмірі 112 467,00 грн, тому, відповідно є необґрунтованим та суперечить вимогам Закону, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Апелянт зазначає, що враховуючи природу правовідносин, що виникли між сторонами та відсутність порушеного права, за захистом якого позивач звернувся до суду, можна дійти висновку, що обраний спосіб захисту у вказаному випадку є неефективним.

Крім цього, апелянт вказує, що суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що до позовної заяви не додано доказів сплати позивачем зазначеної суми судових витрат. Також зазначає, що суд двічі стягнув судовий збір у розмірі 908, 00 грн. з Національного агенства, зокрема у вигляді понесених судових витрат окремо, а також повторно, як витрати на професійну правничу допомогу.

Позивач, з підстав наведених у відзиві на апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції вважає законним та просить залишити його без змін.

Щодо посилання відповідача, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. оскільки довідка не є актом індивідуальної дії, а тому відповідно не підлягає оскарженню в межах адміністративного провадження позивач зазначає, що довідка безпосередньо стосуються прав, свобод, інтересів позивача та є такою, що не відповідає обставинам справи, складена в результаті неповного встановлення обставин справи, з порушенням норм антикорупційного законодавства, які регулюють умови та порядок проведення повної перевірки декларації, є недоведеними та не ґрунтуються на належних доказах та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що породило для позивача правові наслідки, а саме є підставою для притягнення позивача до відповідальності.

Щодо зазначення позивачем недостовірних відомостей у розділі 6 «Цінне рухоме майно - транспортні засоби» вважає, що судом першої інстанції вірно зазначено, що «примітним для суду є те, що представник відповідача вказав, що не може достеменно стверджувати про вартість транспортного засобу, оскільки остання вказана у довідці рахунку № ААЕО078917 від 29.06.2015, яка станом на сьогоднішній день не підлягає зберіганню». Відтак вважає, що підчас встановлення недостовірних відомостей, відповідач діяв необгрунтовано, без урахування всіх обставин, дійшовши висновку про недостовірність відомостей при відсутності підтвердного документу про вартість транспортного засобу (яка під час проведення повної перевірки декларації була відсутня, що не заперечується і відповідачем і підтверджується інформацією від ГСЦ МВС).

Щодо зазначення позивачем недостовірних відомостей у розділі 13 «Фінансові зобов`язання» декларації вважає, що відповідач, керуючись виключно власним припущенням про те, що у дружини позивача наявні фінансові зобов`язання, не обґрунтовуючи причини не врахування пояснень позивача, наданих у встановленому порядку та встановлені строки, не підтверджуючи недостовірні відомості у декларації, прийшов до висновку про їх наявність. Зазначає, що у зв`язку із державною реєстрацією дружини позивача як учасника «Холодний Яр» у неї виник обов`язок здійснити вклад до його статутного капіталу. У разі не виконання вказаного обов`язку настають підстави для виникнення обставин, визначених частиною другою статті 15 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», проте не виникають фінансові зобов`язання.

Щодо зазначення позивачем недостовірних відомостей у розділі 12 «Грошові активи» декларації, зазначає, що відповідач посилається на те, що суб`єкт декларування сам надає довідки банківських установ від 26.03.2021, 30.03.2021, 31.03.2021. Проте, декларація позивача, яка перевіряється, подана 15.02.2021. Відтак, на день подачі декларації позивачу не могло бути відомо про наявність залишків коштів на рахунках члена сімї. Вказана інформація внесена до декларації включно зі слів членів сімї. Інформація щодо рахунків та залишків коштів на них не є відкритою інформацією. Відтак, вважає, що є абсолютно таким, що відповідає законодавству твердження суду першої інстанції, що «повідомлення членом сім`ї суб`єкта декларування недостовірних відомостей про свій фінансовий стан не може створювати негативні наслідки для самого суб`єкта декларування, якщо суб`єкт владних повноважень достеменно не перевірив такі обставини».

Щодо посилання апелянта на відсутність порушеного права позивача та невірно обраного способу захисту, зазначає, що оскаржена довідка породжує для позивача правовий наслідок- усунути допущені порушення, а тому підлягає оскарженню в судовому порядку.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2022 року було зупинено провадження у даній справі до припинення перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2024 року провадження у даній справі поновлено.

В судовому засіданні представник апелянта надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив таку задовольнити.

В судовому засіданні позивач та його представник вимоги апеляційної скарги заперечили, надавши пояснення аналогічні викладеним у відзиві, просили оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 15.02.2021 ОСОБА_1 подано декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2020 рік (унікальний ідентифікатор документаd9a-8bcb-49b5-be48-35a0dc1d6939) до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Реєстр).

З матеріалів справи вбачається, що в період з 22.03.2021 по 06.07.2021 уповноваженою особою НАЗК проведена повна перевірка декларації поданої ОСОБА_1 , заступником голови Харківської обласної державної адміністрації. Повна перевірка декларації позивача здійснювалась відповідачем на підставі абз. 2 ч.1 ст.51-3Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 №1700-VII(із змінами, в редакції, яка діяла станом на момент проведення перевірки; даліЗакон №1700-VII), згідно з якою обов`язковій повній перевірці підлягають декларації службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб`єктів декларування, які займають посади, пов`язані з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджується Національним агентством

В подальшому, за результатами повної перевірки декларації позивача складено довідку, зі змісту якої вбачається, що під час проведення повної перевірки декларації позивача, НАЗК використовувало інформацію, в тому числі, викладену в поясненнях суб`єкта декларування та/або названих ОСОБА_1 документах (їх копіях), які надійшли до НАЗК (вх.№09/20111/21 від 31.03.2021, вх.№09/21780/21 від 06.04.2021, вх.№0935106/21 від 11.05.2021, вх.№09/48028/21 від 11.06.2021) а.с.43, т.1).

Згідно пп. 3.1 п.3 «У розділі 6 «Цінне рухоме майнотранспортні засоби» декларації» розділу ІІІ «Описова частина» довідки, відповідачем, серед іншого, вказано, що суб`єкт декларування (позивач) зазначив недостовірні відомості про легковий автомобіль Volkswagen Passat, 2013 р.в., який належить йому на праві власності, вказавши вартість набуття у власність, володіння чи користування або за останньою грошовою оцінкою350000 (триста п`ятдесят тисяч) грн.

Відтак, для встановлення інформації вказаної суб`єктом декларування у розділі 6 декларації, НАЗК надіслало на адресу ГСЦ МВС України запит про надання інформації від 23.03.2021 №433-01/16064/21. ГСЦ МВС України надав письмову відповідь 31.03.2021 №31/3089 до якої додано інформацію з Єдиного державного реєстру транспортних засобів.

На підставі отриманої інформації відповідачем у довідці зроблено висновок про те, що загальна вартість указаного транспортного засобу становить 421600 (чотириста двадцять одну тисячу шістсот) грн.

Згідно пп. 6.12 п.6 «У розділі 12 «Грошові активи» декларації» розділу ІІІ «Описова частина» довідки, суб`єкт декларування не вказав відомостей про грошовий актив члена сім`ї (дочки) ОСОБА_3 у вигляді коштів, розміщених на банківському рахунку відкритому в АТ КБ «ПриватБанк», у розмірі 112467 (сто дванадцять тисяч чотириста шістдесят сім) грн, який відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 31.03.2021, наданої суб`єктом декларування був наявний в неї станом на 31.12.2020 р..

Також, відповідно до п.8 «У розділі 13 «Фінансові зобов`язання» декларації» розділу ІІІ Декларації, позивач не вказав відомостей про фінансове зобов`язання члена сім`ї (дружини), яке виникло у останньої у зв`язку із невнесенням частини вкладу до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Холодний Яр» (код ЄДРПОУ 42981481) даліТОВ «Холодний Яр») у розмірі 981500 (дев`ятсот вісімдесят одна тисяча п`ятсот) грн.

В довідці зазначається, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що є відкритим джерелом інформації, та протоколу установчих зборів учасників ТОВ «Холодний Яр» від 03.05.2019 №1/2019, розмір частки члена сім`ї (дружини) у статутному капіталі вказаного товариства у грошовому та відсотковому вираженні становить 1200000 (один мільйон двісті тисяч) грн. Згідно з інформацією, наданою ТОВ «Холодний Яр», станом на 31.12.2020 внесла до статутного капіталу ТОВ «Холодний Яр» грошові кошти у розмірі 218500 (двісті вісімнадцять тисяч п`ятсот) грн. Таким чином, розмір не сплачених коштів у рахунок статутного капіталу товариства становить 918500 (дев`ятсот вісімнадцять тисяч п`ятсот) грн.

На підставі наведеного, в довідці зроблено висновок, про обізнаність суб`єкта декларування щодо наявності у члена сім`ї (дружини) фінансових зобов`язань перед ТОВ «Холодний Яр».

В розділі IV «Висновки» довідки, вказується, що за результатами повної перевірки декларації поданої ОСОБА_1 , встановлено, що суб`єкт декларування при складені та поданні декларації вказав недостовірні відомості, чим не дотримав вимог пп.1-3, 5, 7-9 ч.1ст.46 Закону №1700-VII.

В подальшому, листом НАЗК від 09.07.2021 №433-01/51327/21 надіслано копію довідки на адресу ОСОБА_1 ..

Позивач ОСОБА_1 не погоджуючись з довідкою Національного агентства з питань запобігання корупції від 09.07.2021 №134/21 про результати проведеної повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2020 рік, звернувся в суд з даним позовом.

Перевіряючи законність та обгрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Також ч.5 ст.308 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що суб`єкти декларування, порядок подання, вимоги щодо форми та змісту декларації, порядок оприлюднення декларацій, підстави, порядок і черговість проведення повної перевірки декларацій, права та обов`язки НАЗК, передбаченіЗаконом України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 №1700-VII(в редакції, яка діяла станом на момент проведення перевірки; даліЗакон №1700-VII).

Станом на час подання декларації діяЗакону №1700-VII, в редакціїЗакону України «Про внесення змін до Закону України «Про запобігання корупції» щодо відновлення інституційного механізму запобігання корупції» від 15.12.2020 №1079-ІХ.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» даного Закону встановлено особливості набрання ним чинності в частині окремих його положень. Так, зміни доЗакону України"Про запобігання корупції"в частині забезпечення Національним агентством з питань запобігання корупції ведення за допомогою програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, черги декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відібраних для проведення їх повної перевірки, а також інформування суб`єкта декларування про включення поданої ним декларації до черги декларацій, відібраних для проведення їх повної перевірки, вводяться в дію з дня початку функціонування відповідної системи.

Як передбачено абз.15 ч.1ст.1 Закону №1700-VII в редакціїЗакону №1079-ІХ (надалі Закон №1700-VII) суб`єкти декларування - особи, зазначені упункті 1,підпунктах "а"і "в"пункту 2,пункті 4частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов`язані подавати декларацію відповідно до цьогоЗакону.

Згідно ч.1ст.45 Закону №1700-VIIособи, зазначені упункті 1,підпунктах "а"і"в"пункту 2 частини 1 статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентствадеклараціюособи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Як передбачено абз.2 ч.4ст.45 Закону №1700-VII, у разі притягнення суб`єкта декларування до відповідальності за неподання, несвоєчасне подання декларації або в разі виявлення у ній недостовірних відомостей суб`єкт декларування зобов`язаний подати відповідну декларацію з достовірними відомостями.

Також стаття 46 Закону №1700-VII, визначає інформацію, яку суб`єкт декларування повинен вказувати в декларації.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, в межах даного спору, спірним, є декларування відомостей, що передбачені пп.3,8,9 ч.1ст.46 Закону №1700-VІІ.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.51-1Закону №1700-VII, Національне агентство проводить щодо декларацій, поданих суб`єктами декларування, такі види контролю: 1) щодо своєчасності подання; 2) щодо правильності та повноти заповнення; 3) логічний та арифметичний контроль. Національне агентство проводить повну перевірку декларацій відповідно до цьогоЗакону. Порядок проведення передбачених цієї статтею видів контролю, а також повної перевірки декларації визначається Національним агентством.

Як передбачено статтею 51-3 Закону №1700-VII, повна перевірка декларації полягає у з`ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення чи необґрунтованості активів і може здійснюватися у період здійснення суб`єктом декларування діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності. Обов`язковій повній перевірці підлягають декларації службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб`єктів декларування, які займають посади, пов`язані з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджується Національним агентством. Обов`язковій повній перевірці також підлягають декларації, подані іншими суб`єктами декларування, у разі виявлення у них невідповідностей за результатами логічного та арифметичного контролю. Національне агентство проводить повну перевірку декларації, а також самостійно проводить повну перевірку інформації, яка підлягає відображенню в декларації, щодо членів сім`ї суб`єкта декларування у випадках, передбаченихчастиною сьомоюстатті 46 цього Закону. Національне агентство проводить перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей. Національне агентство визначає порядок відбору декларацій для проведення обов`язкової повної перевірки та черговість такої перевірки на підставі оцінки ризиків, а також порядок автоматизованого розподілу обов`язків з проведення повної перевірки між уповноваженими особами Національного агентства. Національне агентство за допомогою програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, забезпечує ведення черги декларацій, відібраних для проведення їх повної перевірки, та інформує суб`єкта декларування про включення поданої ним декларації до зазначеної черги декларацій (набирає чинності в порядку, що передбачені п.2 розд.ІІ Закону №1079-ІХ).

Як передбачено п.15 ч.1ст.11 Закону №1700-VII, до повноважень НАЗК належитьнадання роз`яснень, методичної та консультаційної допомоги з питань застосування актів законодавства з питань етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб, застосування інших положень цьогоЗаконута прийнятих на його виконання нормативно-правових актів, захисту викривачів.

Слід зазначити, що в пунктах 98, 114 роз`ясненнь Національного агентства з питань запобігання корупції «Щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю (подання декларації та повідомлення про суттєві зміни у майновому стані)» від 03.02.2021 №1 (далі Роз`яснення), які розміщені на веб-сторінці відповідача за посиланням: https://nazk.gov.ua/uk/documents/roz-yasnennya-vid-03-02-2021-1-shhodozastosuvannya-okremyh-polozhen-zakonu-ukrayiny-pro-zapobigannya-koruptsiyi-stosovno-zahodiv-finansovogo-kontrolyu-podannya-deklaratsij-ta-povidomlen-pro-suttyevi/ зазначено, що у декларації зазначається вартість транспортного засобу на дату його набуття у власність, володіння та користування. У розділі 8 декларації «Корпоративні права» суб`єкт декларування повинен зазначати належну йому або члену його сім`ї частку у статутному (складеному капіталі) товариства, грошове та відсоткове вираження якої зазначено в установчому документі товариства та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, незалежно від фактично внесеного вкладу. Додатково у разі невнесення вкладу до статутного капіталу чи внесення лише його частини у суб`єкта декларування або члена його сім`ї виникає фінансове зобов`язання й у випадку перевищення порогу декларування (50 ПМ) воно повинно бути задеклароване у розділі 13 «Фінансові зобов`язання» декларації.

Процедура проведення повної перевірки декларації, передбачена Порядком проведення повної перевірки декларації, особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженим наказом НАЗК від 29.01.2021 №26/21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.02.2021 №158/35780 (даліПорядок №26/21), відповідно до абз.4 п.2 якого, достовірність задекларованих відомостей - відсутність розбіжностей між відомостями, зазначеними у декларації, та відомостями, які відповідають дійсності або є правдивими, що підтверджено Національним агентством під час проведення повної перевірки декларації, зокрема із правовстановлюючих документів, судових рішень, які набрали законної сили, індивідуально-правових актів, реєстрів, банків даних, інших інформаційно-телекомунікаційних та довідкових систем, у тому числі тих, що містять інформацію з обмеженим доступом, держателем (адміністратором) яких є державні органи, органи місцевого самоврядування, відкритих баз даних, реєстрів іноземних держав, інших джерел інформації.

Абзацом 6 пункту 2 Порядку №26/21 передбачено, що недостовірні відомості у декларації - відомості, зазначені у декларації відповідно достатті 46Закону, які не відповідають дійсності або є неправдивими, що підтверджено Національним агентством підчас проведення повної перевірки декларації, зокрема відомості, що відрізняються від відомостей, які містяться у правовстановлюючих документах, судових рішеннях, які набрали законної сили, індивідуально-правових актах, реєстрах, банках даних, інших інформаційно-телекомунікаційних та довідкових системах, у тому числі тих, що містять інформацію з обмеженим доступом, держателем (адміністратором) яких є державні органи, органи місцевого самоврядування, відкритих базах даних, реєстрах іноземних держав, інших джерелах інформації.

Як передбачено пунктом 1 розділу ІІ Порядку №26/21, складовими предмета повної перевірки декларації є: 1) з`ясування достовірності задекларованих відомостей; 2) з`ясування точності оцінки задекларованих активів; 3) перевірка на наявність конфлікту інтересів;4) перевірка на наявність ознак незаконного збагачення чи необґрунтованості активів.

Як вбачається з пп.1 п.2 розд. ІІ Порядку №26/21, повна перевірка проводиться щодо декларацій, відібраних Національним агентством у порядку черговості на підставі оцінки ризиків, у тому числі, якщо декларація подана службовою особою, яка займає відповідальне та особливо відповідальне становище, або займає посаду, пов`язану з високим рівнем корупційних ризиків.

Згідно із абз.1 п.3 розд. ІІ Порядку №26/21, у разі наявності однієї з підстав для проведення повної перевірки відібрані Національним агентством у порядку черговості на підставі оцінки ризиків декларації для обов`язкової повної перевірки розподіляються автоматизовано уповноваженим особам для проведення такої перевірки.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІ Порядку №26/21, Національне агентство під час проведення повної перевірки декларації проводить перевірку всіх відомостей, які зазначені або повинні бути зазначені в декларації відповідно достатті 46Закону, з урахуванням всіх складових предмета повної перевірки, що визначені впункті 1цього розділу.

Положення пункту 5 розділу ІІ Порядку №26/21, визначають, що повна перевірка декларації передбачає такі дії: 1) аналіз відомостей про об`єкти декларування, які зазначені або повинні бути зазначені в декларації відповідно достатті 46Закону, та їх порівняння з відомостями з реєстрів, банків даних, інших інформаційно-телекомунікаційних та довідкових систем, у тому числі тих, що містять інформацію з обмеженим доступом, держателем (адміністратором) яких є державні органи, органи місцевого самоврядування, відкритих баз даних, реєстрів іноземних держав, з судових рішень, які набрали законної сили, індивідуально-правових актів, інших джерел, що можуть містити інформацію про об`єкти декларування, які зазначені або повинні бути зазначені в декларації; 2) створення, збирання, одержання, використання та інша обробка документів чи інформації, у тому числі з обмеженим доступом, у тому числі за допомогою автоматизованих засобів, яка є необхідною для повної перевірки декларації, з використанням джерел інформації, визначених у цьому Порядку; 3) звернення у разі необхідності до посадових та службових осіб державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб`єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об`єднань для отримання письмових пояснень, їх розгляд і врахування з урахуванням іншої отриманої інформації під час проведення повної перевірки декларації відповідно до цього Порядку; 4) звернення у разі необхідності до суб`єкта декларування для отримання пояснень та копій підтвердних документів, їх розгляд і врахування з урахуванням іншої отриманої інформації під час проведення повної перевірки декларації відповідно до цього Порядку.

Як передбачено пунктом 6 розділу ІІ Порядку №26/21, під час повної перевірки декларації Національне агентство використовує такі джерела інформації: 1) відомості, отримані з інформаційно-телекомунікаційних і довідкових систем, реєстрів, банків даних, у тому числі тих, що містять інформацію з обмеженим доступом, держателем (адміністратором) яких є державні органи або органи місцевого самоврядування, а також відомості з реєстрів, відкритих баз даних, реєстрів іноземних держав, судових рішень, які набрали законної сили, індивідуально-правових актів, інших джерел, що можуть містити інформацію, яка має відображатись у декларації; 2) документи та/або інформація, надані суб`єктом декларування, стосовно якого проводиться перевірка, з власної ініціативи чи за запитом Національного агентства щодо документального підтвердження або пояснення зазначених у декларації відомостей, а також законності джерел отриманих доходів; 3) документи та/або інформація, у тому числі з обмеженим доступом, що надходять (отримані) від державних органів, органів місцевого самоврядування, нотаріусів, суб`єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, спеціалістів, експертів, громадян та їх об`єднань, а також від державних та інших компетентних органів влади іноземних держав; 4) відомості із засобів масової інформації, мережі Інтернет, інших джерел інформації, які стосуються конкретного суб`єкта декларування та/або членів його сім`ї та містять фактичні дані, що можуть бути перевірені; 5) всі наявні в Національному агентстві відомості, у тому числі: отримані Національним агентством під час здійснення попередніх перевірок декларацій, поданих суб`єктом декларування та/або членами його сім`ї, іншими особами;зібрані під час здійснення контролю декларацій за допомогою засобів програмного забезпечення інформаційно-телекомунікаційної системи проведення логічного та арифметичного контролю декларацій, моніторингу способу життя суб`єкта декларування; зібрані в результаті розгляду повідомлень викривачів, інших суб`єктів звернення; отримані під час реалізації повноважень щодо моніторингу та контролю за виконанням актів законодавства з питань етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб, а також контролю за дотриманням вказаними особами обмежень щодо запобігання корупції; 6) інформація та/або документи, отримані від правоохоронних органів, у тому числі з матеріалів кримінальних проваджень, дозвіл на використання яких та посилання у документах Національного агентства на які наданий слідчим, детективом або прокурором відповідно до вимогКримінального процесуального кодексу України.

Відповідно до пунктів 7-9 Порядку №26/21, у разі неможливості встановлення вартості незадекларованих активів з джерел, визначених упідпунктах 1-3,5,6пункту 6 цього розділу, Національне агентство відповідно до законодавства може залучити спеціалістів та експертів. У разі неможливості одержання у межах строку проведення повної перевірки відомостей, необхідних для проведення повної перевірки декларації, Національне агентство проводить повну перевірку декларації відповідно до наявних у нього відомостей, про що зазначається у довідці про результати проведення повної перевірки декларації. У разі одержання нової інформації після завершення повної перевірки декларації Національне агентство вживає заходів за наявності відповідних підстав щодо проведення повторної повної перевірки декларації в частині отриманої нової інформації. З метою здійснення повної перевірки декларації уповноважена особа Національного агентства має право направляти запити про надання документів чи інформації, у тому числі з обмеженим доступом, до державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, нотаріусів, суб`єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, спеціалістів, експертів, громадян та їх об`єднань. Зазначені суб`єкти зобов`язані надати запитувані Національним агентством документи (копії документів) чи інформацію упродовж 10 робочих днів з дня одержання запиту.

Згідно п.11 розд. ІІ Порядку №26/21, інформацію, що містить банківську таємницю та необхідна для повної перевірки, уповноважена особа отримує в порядку, визначеному законодавством.

Також положеннями пункту 13 розділу ІІ Порядку №26/21 передбачено, що достовірність задекларованих відомостей перевіряється шляхом порівняння зазначених у декларації відомостей з даними, отриманими Національним агентством під час проведення контролю та повної перевірки декларації.

У разі виявлення Національним агентством під час проведення повної перевірки декларації можливих недостовірних відомостей у декларації, неточної оцінки задекларованих активів, порушення вимогстатей 23,25,26,36Закону, ознак незаконного збагачення чи необґрунтованості активів, уповноважена особа направляє відповідному суб`єкту декларування запит з пропозицією надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів відповідно до Закону. Такий запит направляється суб`єкту декларування за допомогою програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Реєстр), чи електронного зв`язку або на поштову адресу у строк не пізніше 15 робочих днів до дня завершення основного або продовженого строку проведення повної перевірки. Суб`єкт декларування має право надати або надіслати за допомогою програмних засобів Реєстру чи електронного зв`язку пояснення, копії документів не пізніше ніж на 10 робочий день з дня отримання відповідного запиту Національного агентства. Надані суб`єктом декларування письмові пояснення, копії підтвердних документів є обов`язковими до розгляду Національним агентством під час проведення повної перевірки декларації. У разі ненадання суб`єктом декларування письмових пояснень, копій підтвердних документів Національне агентство проводить повну перевірку на підставі наявних відомостей. Надання суб`єктом декларування пояснень, копій підтвердних документів, іншої інформації після завершення строку повної перевірки не є підставою для проведення повторної повної перевірки декларації (пункт 17 Порядку №26/21).

Відповідно до п.п.1,2 розд. ІІІ Порядку №26/21, за результатами проведення повної перевірки декларації, у тому числі повторної, уповноважена особа складає та підписує довідку про результати проведення повної перевірки декларації у двох примірниках, один з яких після погодження відповідно допункту 3цього розділу надсилається суб`єкту декларування. Довідка складається та підписується не пізніше ніж на 10 робочий день з дня закінчення основного або продовженого строку повної перевірки. Довідка може бути складена і підписана до закінчення основного або продовженого строку повної перевірки. Довідка повинна містити таку інформацію: підстави для проведення повної перевірки; дату початку та завершення строку повної перевірки; відомості про результати автоматизованого розподілу (повторного автоматизованого розподілу, якщо він проводився); джерела інформації, що були використані під час проведення повної перевірки; перелік запитів, на які на дату завершення строків проведення повної перевірки не отримано відповіді; виявлені недостовірні відомості у декларації, неточність оцінки задекларованих активів, встановлені ознаки конфлікту інтересів, незаконного збагачення або необґрунтованості активів, з наведенням відповідного обґрунтування та посиланням на джерела інформації, врахування пояснень суб`єкта декларування (у разі їх надання); висновок за результатами повної перевірки.

Згідно п.п.9-11 розд. ІІІ Порядку №26/21, у разі встановлення за результатами повної перевірки декларації відображення у декларації недостовірних відомостей Національне агентство письмово повідомляє про це керівника відповідного державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права, в якому працює відповідний суб`єкт декларування. На офіційному веб-сайті Національного агентства оприлюднюється довідка про результати проведення повної перевірки, у тому числі повторної, упродовж 10 робочих днів з дня її погодження, а також інформація про те, чи було направлено обґрунтований висновок щодо виявлення ознак корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, інші вжиті заходи реагування, крім конфіденційної інформації про фізичну особу та з дотриманням вимогстатті 52-1Закону. У разі внесення виправлень у довідку відповідний акт оприлюднюється на офіційному веб-сайті Національного агентства упродовж 10 робочих днів з дня його затвердження. Про необхідність подання декларації з достовірними відомостями відповідно доабзацу другогочастини четвертої статті 45 Закону в разі виявлення у декларації недостовірних відомостей Національне агентство повідомляє суб`єкта декларування за допомогою програмних засобів Реєстру або електронного зв`язку.

Суд першої інстанції вірно вказав, що спір який виник між сторонами потребує застосування також інших норм права, які регламентують порядок укладення договору та підтвердження його виконання, вступу учасників до юридичних осіб та порядок внесення вкладів до статутного фонду, доступу до банківської таємниці.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України(даліЦК України, в редакції, яка діяла станом на час виникнення спірних правовідносин), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Як передбачено частинами 1,2 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, що передбаченіст.11 ЦК України.

Стаття 510 ЦК України, визначає, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. У зобов`язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб. Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Стаття 526 ЦК України, передбачає, щозобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Як передбачено частиною 1 статті 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Слід зазначити, що правовий статус учасників товариств з обмеженою відповідальністю, визначається Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 №2275-VIII(із змінами; даліЗакон 2275-VII, в редакції яка діяла станом на час виникнення спірних правовідносин), стаття 12 якого, визначає, щорозмір статутного капіталу товариства складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України. Розмір частки учасника товариства у статутному капіталі товариства може додатково визначатися у відсотках. Розмір частки учасника товариства у відсотках повинен відповідати співвідношенню номінальної вартості його частки та статутного капіталу товариства.Статутом товариства можуть бути передбачені обмеження щодо зміни співвідношення часток учасників. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.

Вкладом учасника товариства можуть бути гроші, цінні папери, інше майно, якщо інше не встановлено законом. Товариство не може надавати позику для оплати вкладу учасника або поруку за позиками, кредитами, наданими третьою особою для оплати його вкладу. Вклад у негрошовій формі повинен мати грошову оцінку, що затверджується одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства. При створенні товариства така оцінка визначається рішенням засновників про створення товариства. Кожен учасник товариства повинен повністю внести свій вклад протягом шести місяців з дати державної реєстрації товариства, якщо інше не передбачено статутом. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства. Вартість вкладу кожного учасника товариства повинна бути не менше номінальної вартості його частки. Якщо учасник прострочив внесення вкладу чи його частини, виконавчий орган товариства має надіслати йому письмове попередження про прострочення. Попередження має містити інформацію про невнесений своєчасно вклад чи його частину та додатковий строк, наданий для погашення заборгованості. Додатковий строк, наданий для погашення заборгованості, встановлюється виконавчим органом товариства чи статутом товариства, але не може перевищувати 30 днів. Якщо учасник товариства не вніс вклад для погашення заборгованості протягом наданого додаткового строку, виконавчий орган товариства має скликати загальні збори учасників, які можуть прийняти одне з таких рішень: 1) про виключення учасника товариства, який має заборгованість із внесення вкладу;2) про зменшення статутного капіталу товариства на розмір неоплаченої частини частки учасника товариства; 3) про перерозподіл неоплаченої частки (частини частки) між іншими учасниками товариства без зміни розміру статутного капіталу товариства та сплату такої заборгованості відповідними учасниками; 4) про ліквідацію товариства. Голоси, що припадають на частку учасника, який має заборгованість перед товариством, не враховуються при визначенні результатів голосування для прийняття рішення відповідно до частини другої цієї статті (статті 13-15Закону №2275-VII).

Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов`язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов`язку щодо першої сторони. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідност.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Слід зазначити, що єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків, визначається Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388, в редакціїпостанови Кабінету Міністрів України від 23.12.2009 №1371(даліПорядок №1388).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, станом на час набуття ОСОБА_1 у власність транспортного засобу Volkswagen Passat, 2013 р.в. (30.06.2015) діяв Порядок №1388, з урахування змін внесенихпостановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №955.

Відповідно до пункту 8 Порядку №1388, державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідчені підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою: (1) довідка-рахунок за формою згідно з додатком 1, видана суб`єктом господарювання, діяльність якого пов`язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; (2) договори та угоди, укладені на товарнихбіржахна зареєстрованиху Департаменті Державтоінспекції бланках, договори купівлі-продажу транспортних засобів, оформлені в Державтоінспекції, іншізасвідчені вустановленому порядку документи,що встановлюють право власності на транспортні засоби; (3) копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб,які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин; (4) довідка органусоціальногозахисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань,що виділили автомобіль або мотоколяску; (5) акт приймання-передачі транспортних засобів за формоюзгідно з додатком 6,виданий підприємством-виробником або підприємством, яке переобладнало чи встановило на транспортний засібспеціальний пристрій згідно із свідоцтвом пропогодженняконструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, із зазначеннямідентифікаційних номерів такого транспортного засобу та конкретного одержувача; (6) митна декларація на бланкуєдиного адміністративногодокументанапаперовомуносії або електронна митнадекларація, або видане митниморганомпосвідченняпро реєстрацію в підрозділах Державтоінспекції транспортних засобів чи їхскладовихчастин,щомаютьідентифікаційні номери; (7) договір фінансового лізингу; (8) акт про проведений аукціон або постанова та акт про передачу майна стягувачу в рахунокпогашенняборгу, видані органом державної виконавчої служби.

Щодо наявності правових підстав проведення повної перевірки декларації ОСОБА_1 , слід зазначити, що сторона позивача покликається на те, що наказом НАЗК від 03.03.2021 №144/21 «Про затвердження порядку відбору декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, для проведення їх повної перевірки та визначення черговості такої перевірки», затверджено названий Порядок (даліПорядок №144/21).

Вказаний Порядок №144/21 містить додаток«Рекомендований перелік черговості проведення повної перевірки декларацій, що подані службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб`єктами декларування, які займають посади з високим рівнем корупційних ризиків» (Рекомендований перелік).

Сторона позивача вважає, що оскільки посада, яку обіймав ОСОБА_1 , передбачена п.34 Рекомендованого переліку, то відповідач повинен був провести перевірку декларацій суб`єктів декларування посади яких наведені в п.п.1-33 Рекомендованого переліку, а після цього перейти до проведення перевірки декларацій Позивача.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що Національне агенство проводить повну перевірку декларацій відповідно до Порядку № 26/21 ( ч.3 ст.51-1 Закону № 1700- VII)

НАЗК, на виконання абз.6 ч.1 ст.51-3Закону №1700-VII, затвердило Порядок №144/21 та Рекомендований перелік.

Відповідно до приписів абз.2 ч.1 ст.51-3Закону №1700-VII, обов`язковій повній перевірці підлягають декларації осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Як передбачено пунктом 1 Порядку №144/21, цей Порядок, визначає технічні правила процесу відбору та рекомендований алгоритм взаємодії структурних підрозділів апарату НАЗК при відборі декларації для проведення повної перевірки, рекомендовану черговість такої перевірки. Цей Порядок поширюється виключно на працівників Національного агентства, уповноважених на проведення заходів фінансового контролю, та не встановлює норм, що зачіпають права, свободи, законні інтереси, а також обов`язки громадян та юридичних осіб, не встановлює організаційно-правових механізмів їх реалізації та не є міжвідомчим.

З врахуванням наведеного колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що право на проведення повної перевірки декларації позивача унормовано приписами абз.2 ч.1 ст.51-3Закону №1700-VIIта пп.2 п.2 розд. ІІ Порядку №26/21.

Разом з тим, Порядок №144/21 містить рекомендовані алгоритми дій працівників НАЗК, в тому числі Рекомендований перелік.

Відтак, суд першої інстанції вірно вказав, що наведе не може ставити під сумнів виконання відповідачем покладеного на нього обов`язку в силу прямої вказівки нормативно-правових актів, а доводи сторони позивача в цій частині є безпідставними.

З приводу дотримання порядку проведення повної перевірки, слід зазначити, що відповідно до абз. 7 ч.1 ст.51-3Закону №1700-VII, Національне агентство за допомогою програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, забезпечує ведення черги декларацій, відібраних для проведення їх повної перевірки, та інформує суб`єкта декларування про включення поданої ним декларації до зазначеної черги декларацій.

Щодо посилання сторони позивача на те, що відповідач не повідомив ОСОБА_1 про включення поданої ним декларації до черги декларації, у порядку, що вказаний даною нормою права слід зазначити таке.

Як передбачено п.2 розд.ІІ Закону №1079-ІХ,зміни доЗакону України"Про запобігання корупції"в частині забезпечення Національним агентством з питань запобігання корупції ведення за допомогою програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, черги декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відібраних для проведення їх повної перевірки, а також інформування суб`єкта декларування про включення поданої ним декларації до черги декларацій, відібраних для проведення їх повної перевірки, вводяться в дію з дня початку функціонування відповідної системи.

Рішення про день початку функціонування відповідної системи приймає Голова Національного агентства з питань запобігання корупції та забезпечує його оприлюднення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції не пізніше наступного робочого дня з дня його прийняття.

Як вбачається з матеріалів справи проведення повної перевірки декларації ОСОБА_1 розпочато 22.03.2021року.

Проте станом на 22.03.2021 вказані зміни не набрали чинності, а отже, норма абз.7 ч.1 ст. 51-3Закону №1700-VIIстаном на 22.03.2021 не набрала чинності.

Відтак колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що Національне агентство правильно керувалось під час проведення перевірки Законом №1700-VII, в редакції Закону №1079-ІХ, які набрали чинності 30.12.2020, окрім норми абз.7 ч.1 ст. 51-3 Закону №1700-VII, яка набирає чинності, в порядку, що передбачений п.2 розд.ІІ Закону №1079-ІХ.

З приводу достовірності декларування даних, що передбачені п.3 ч.1ст.46 Закону №1700-VII(в частині декларування вартості легкового автомобіля Volkswagen Passat, 2013 р.в.) суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи позивач обґрунтовував зазначення у розділі 6 «Цінне рухоме майнотранспорті засоби», в графі «Вартість на дату набуття у власність, володіння чи користування або за останньою грошовою оцінкою» - 350000 (триста п`ятдесят тисяч) грн.

Відповідач вказував на те, що справжня вартість легкового автомобіля Volkswagen Passat, 2013 р.в. складає 421600 (чотириста двадцять однієї тисячі шістсот) грн, що підтверджується інформацією про вартість транспортного засобу Volkswagen Passat, 2013 наданою ГСЦ МВС України.

Отже спірним є питання визначення вартості транспортного засобуавтомобіля Volkswagen Passat, 2013 р.в., на дату його набуття.

Як зазначено судом першої інстанції, позивач пояснив, що в Єдиному державному реєстрі декларацій наявні всі декларації з 2016 року, в яких він, як суб`єкт декларування послідовно вказуваву розділі 6 «Цінне рухоме майнотранспорті засоби» в графі «Вартість на дату набуття у власність, володіння чи користування або за останньою грошовою оцінкою» - 350000 (триста п`ятдесят тисяч) грн.

Апелянт вважає, що інформація ГСЦ МВС про вартість транспортного засобу Volkswagen Passat, 2013 р.в. (421600 (чотириста двадцять одна тисячі шістсот), є належним засобом доказування вартості належного на праві власності суб`єкту декларування ( ОСОБА_1 ) автомобіля, яку останній повинен був указати в Декларації.

Слід зазначити, що пункт 8 Порядку №1388, визначав перелік документів, які підтверджують правомірність набуття особою права власності на транспортний засіб.

Як вбачається із листа ГСЦ МВС від 31.03.2021 №31/3089, документи, які стали підставою для проведення реєстраційних операцій з транспортним засобом, зберігаються в органі, що здійснював реєстраційні дії. Термін зберігання таких документів, відповідно до наказу МВС України від 10.01.2014 №5-дск, складає три роки з моменту здійснення відповідної реєстраційної операції (а.с.65, т.1). Інформація ГСЦ МВС містить допис внизу аркуша паперумаленькими літерами «Вартість 421600 грн».

Як вірно встановлено судом першої інстанції, будь-які інші документи, зокрема відповідна довідка-рахунок, для підтвердження вартості транспортного засобу Volkswagen Passat, 2013 р.в. стороною відповідача не надано, через їх відсутність, закінчення термінів зберігання.

Позивач зазначив, що документами, які можуть підтвердити вартість транспортного засобу не володіє, а до декларації вніс відомості аналогічні тим, які вказував у попередніх деклараціях.

Слід зазначити, що пункт 7 розділу ІІ Порядку №26/21 надає право НАЗК, у випадку неможливості встановити вартості активів суб`єкта декларування звернутись за допомогою до спеціалістів та експертів.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що у спірній ситуації визначальним для суду є те, що інформація ГСЦ МВС не може слугувати достатнім, достовірним та належним засобом доказування вартості транспортного засобу.

З огляду на це, зазначення відповідачем в довідці про вартість транспортного засобу, яке не може підтверджуватись визначеними законом засобами доказування, не може мати наслідком застосування до ОСОБА_1 негативних наслідків, що пов`язані із декларуванням недостовірних даних.

Зважаючи на наведене, та керуючись інформацією ГСЦ МВС, в якій наголошувалось на тому, що документи, які можуть підтвердити вартість транспортного засобу не можуть бути надані у зв`язку із закінченням строків їх зберігання, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідач діяв необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення в цій частині.

Відтак колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що висновок відповідача, який зроблений в п.3 довідкищодо недостовірного декларування позивачем даних, які передбачені п.3 ч.1ст.46 Закону №1700-VII, зокрема зазначення у розділі 6 «Цінне рухоме майнотранспорті засоби», в графі «Вартість на дату набуття у власність, володіння чи користування або за останньою грошовою оцінкою» - 350000 (триста п`ятдесят тисяч) грн, є передчасним.

З приводу достовірного декларування даних, що передбачені п.9 ч.1ст.46 Закону №1700-VII(в частині декларування фінансового зобов`язання члена сім`ї (дружини), яке виникло у зв`язку із невнесенням частини вкладу до статутного капіталу ТОВ «Холодний Яр» у розмірі 981500 (дев`ятсот вісімдесят одна тисяча п`ятсот) грн) слід зазначити наступне.

Так, відповідно до п.2.6 ст.2 Статуту ТОВ «Холодний Яр» статутний капітал формується протягом першого року з дня державної реєстрації (а.с.174, т.1).

Суд зазначає, що сторона позивача покликається на те, щост.509 ЦК Українинадає визначення поняття «зобов`язання», а підстави його виникнення, передбаченіст.11 ЦК України, та у зв`язку із державною реєстрацію члена сім`ї позивача (дружини), як учасника ТОВ «Холодний Яр» у неї виник обов`язок здійснити вклад до статутного капіталу проте не виникло фінансове зобов`язання.

Разом з тим, відповідно до нормст.10 Закону №2275-VIII, рішення засновників про створення товариства спрямоване не тільки на набуття правоздатності новим суб`єктом права, а також і на встановлення зобов`язання, зміст якогообов`язки учасників щодо передання у власність товариству визначеного цим рішенням майна. У частині встановлення таких обов`язків рішення засновників про створення товариства відповідає визначенню ч.1ст.202ЦКУкраїнинавіть при буквальному її прочитанні, а тому це правочин (який набирає чинності з моменту державної реєстрації товариства).

В подальшому, рішення засновників про створення товариства в частині встановлення обов`язків учасників внести вклади в грошовій чи негрошовій формі та визначення оцінки вкладу в негрошовій формі, відповідно до ч.1ст.636ЦК України,це договір на користь третьої особи (на користь товариства, яке створюється).

Оскільки рішення засновників про створення товариства є правочином, до того ж зобов`язальним, то до відповідних відносин слід застосовувати правилаЦКУкраїнищодо правочинів та зобов`язань.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, що доводи Національного агентства про зобов`язальний характер таких правовідносин є вірними. Відповідач дійшов правильних висновків про те, що суб`єкт декларування зобов`язаний вказувати у розділі 13 «Фінансові зобов`язання» фінансове зобов`язання члена сім`ї, яке виникло у останнього внаслідок невнесення частини вкладу до статутного капіталу товариства.

Разом з тим, суд першої інстанції вірно вказав, що в межах даного спору визначальним для його вирішення в цій частині є інше.

Як вбачається з матеріалів справи 03.05.2019 зареєстровано ТОВ «Холодний Яр». До 04.05.2020 учасники повинні були внести свої вклади до статутного капіталу товариства.

Не виконання обов`язку із внесення вкладу в повному обсязі до статутного капіталу має наслідком для застосуванняст.15 Закону №2275-VIII.

Слід зазначити, що частина 1 статті 15 цього Закону покладає на виконавчий орган (п.3.3 ст.3 Статуту - директор) обов`язок повідомити учасника про прострочення та надати йому додатковий строк, для погашення заборгованості, який встановлюється виконавчим органом товариства чи статутом товариства, але не може перевищувати 30 днів.

Якщо учасник товариства не вніс вклад для погашення заборгованості протягом наданого додаткового строку, виконавчий орган товариства має скликати загальні збори учасників, які можуть прийняти одне з таких рішень: 1) про виключення учасника товариства, який має заборгованість із внесення вкладу; 2) про зменшення статутного капіталу товариства на розмір неоплаченої частини частки учасника товариства; 3) про перерозподіл неоплаченої частки (частини частки) між іншими учасниками товариства без зміни розміру статутного капіталу товариства та сплату такої заборгованості відповідними учасниками; 4) про ліквідацію товариства. Голоси, що припадають на частку учасника, який має заборгованість перед товариством, не враховуються при визначенні результатів голосування для прийняття рішення відповідно до частини другої цієї статті.

Відтак, оскільки вступ до товариства (створення товариства) є вільним волевиявленням особи, яке повинно відповідати його внутрішній волі (ч.3ст.203 ЦК України), то й вирішення питання про перебування учасника у складі товариства, є результатом вільного волевиявлення. В тому числі, це стосується перебування учасникам у складі товариства будучи наділеним відповідною кількістю голосів (пропорційно внесеної частини вкладу).

Як вірно зазначив суд першої інстанції, для належного вирішення спірного питання є необхідним з`ясування ряду правових питань: про те, чи повідомлявся учасник (засновник ( ОСОБА_4 ) директором товариства про прострочення внесення вкладу; якщо повідомлявся, то коли саме, та який строк надався учаснику для погашення заборгованості; чи не звертався учасник (засновник ( ОСОБА_4 ) із заявами до директора товариства про неможливість сплати невнесеної частини вкладу; якщо звертався, то, коли саме, та які результати розгляду таких звернень; чи скликав директор загальні збори товариства, в силу прямої вказівки закону, у зв`язку із невнесенням вкладу учасником, якщо так, то коли, та які рішення приймались.

Як вже було зазначено, приймаючи рішення та вчиняючи дії суб`єкт владних повноважень повинен діяти не тільки в межах повноважень та на підставі законів України, такі рішення повинні виснуватись на врахуванні усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, а особливо, коли за наслідками таких рішень для особи настають наслідки негативного характеру.

Відтак, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що висновки яких дійшов відповідач п.8 розд. ІІІ Довідки, є передчасними.

Щодо достовірності декларування даних, що передбачені п.8 ч.1ст.46 Закону №1700-VII(в частині декларування відомостей про грошовий актив члена сім`ї (дочки) ОСОБА_3 у вигляді коштів, розміщених на банківському рахунку відкритому в АТ КБ «ПриватБанк», у розмірі 112467 (сто дванадцять тисяч чотириста шістдесят сім) грн) слід зазначити таке.

Статті 60 - 62-2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» від 07.12.2000 №2121-ІІІ, унормували питання банківської таємниці та порядку отримання доступу до неї, а зміст вказаних статтей безспірно свідчить на користь висновку, що будь-яка фізична особа не може отримувати інформацію про фінансовий стан іншої особи, в тому числі відкритті рахунки у банківських установах, операції за рахунками, залишок грошових коштів, іншої особи, крім випадків та порядку, що передбачений самим Законом.

Як передбачено частиною 7 статті 46 Закону №1700-VII, у разі відмови члена сім`ї суб`єкта декларування надати будь-які відомості чи їх частину для заповнення декларації суб`єкт декларування зобов`язаний зазначити про це в декларації, відобразивши всю відому йому інформацію про такого члена сім`ї, визначенупунктами 1-12частини першої цієї статті.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що у спірній ситуації, член сім`ї (дочка) повідомила суб`єкту декларування недостовірні відомості, зокрема про відсутність рахунку відкритого на її ім`я.

Слід зазначити, що відповідач в процесі проведення повної перевірки декларації має право відбирати пояснення не тільки у суб`єкта декларування, а у інших громадян, до яких відносяться члени сім`ї суб`єкта декларування, до яких у конкретній ситуації необхідно віднести дочку позивача.

Разом з тим, оскаржена довідка свідчить, що відповідач під час проведення повної перевірки вказаного не врахував, а відтак, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що повідомлення членом сім`ї суб`єкта декларування недостовірних відомостей про свій фінансовий стан не може створювати негативні наслідки для самого суб`єкта декларування, якщо суб`єкт владних повноважень достеменно не перевірив такі обставини.

Посилання відповідача (апелянта) про те, що довідка не може бути предметом судового оскарження, оскільки не створює для позивача прав та обов`язків, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки відповідно до пункту 11 розділу ІІІ Порядку №26/21 та абз.2 ч.4ст.45 Закону №1700-VII, у разі виявлення в декларації обставин, які свідчать про недостовірне декларування, на суб`єкта декларування покладається обов`язок, в силу прямої вказівки закону усунути такі порушення, шляхом подання декларації із достовірними відомостями.

Наведене свідчить про те, що довідка породжує для позивача правовий наслідокусунути допущенні порушення, а тому підлягає оскарженню в суді.

Слід також зазначити, що правова позиція, що довідка НАЗК оскаржується в судовому порядку, викладена у постанові Верховного Суду від 15.06.2023 року, справа № 240/24844/21.

Зважаючи на викладене, та з урахуванням наведених обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про підставність позовних вимог до задоволення.

Відповідно до ч.4 ст.317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

В пункті 3 резолютивної частини оскаржуваного судового рішення зазначено про стягнення за рахунок бюджетних асигнуваньНаціонального агентства з питань запобігання корупції в користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у вигляді судового збору сплаченого за подання позову в сумі 908 (дев`ятсот вісім)грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 14 238 (чотирнадцять тисяч двісті тридцять вісім)грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач при поданні позову сплатив судовий збір в сумі 908, 00 грн. згідно платіжного доручення № 21 від 05.10.2021 року, а також сума 908, 00 судового збору включена до послуг витрат на професійну правничу допомогу в загальній сумі 14 238,00грн., а тому суд першої інстанції стягнув помилково судовий збір 908.00 грн. у вигляді понесених судових витрат окремо, а також повторно як витрати на професійну правничу допомогу.

З врахуванням наведеного колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції слід змінити в частині пункту 3 його резолютивної частини, яку викласти в наступній редакції «Стягнути за рахунок бюджетних асигнуваньНаціонального агенства з питань запобігання корупції в користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у вигляді судового збору сплаченого за подання позову в сумі 908 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 13330 грн.».

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Національного агенства з питань запобігання корупції задовольнити частково.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року у справі №500/6640/21 змінити в частині пункту 3, який викласти в наступній редакції «Стягнути за рахунок бюджетних асигнуваньНаціонального агенства з питань запобігання корупції в користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у вигляді судового збору сплаченого за подання позову в сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 13330 (тринадцять тисяч триста тридцять) грн.».

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

На постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І. І. Запотічний судді І. В. Глушко О. І. Довга Повне судове рішення складено 14.06.2024