Постанова

від 14.06.2024 по справі 640/19272/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2024 року

м. Київ

справа № 640/19272/18

адміністративне провадження № К/9901/3707/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

суддя-доповідач - Стародуб О.П.,

судді: Єзеров А.А., Кравчук В.М.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.06.2020 (суддя - Чудак О.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2020 (судді - Шурко О.І., Василенко Я.М., Оксененко О.М.)

у справі №640/19272/18 за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Громадська організація "Самоврядна організація Жукова 53-А", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЕКОС-53А", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 про визнання нечинним рішення.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою, в якій просив визнати незаконним (нечинним), таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, рішення Київської міської ради від 13.11.2013 №473/9961 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 24.05.2012 №596/7933 "Про приватизацію жилих приміщень у гуртожитках міста Києва".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення суперечить нормам статей 58, 131 Житлового кодексу УРСР, якими встановлено, що ордери можуть бути видані лише на вільну жилу площу.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 13.11.2013 Київська міська рада, відповідно до частини п`ятої статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 18 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ", статей 3, 4, 5 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", статей 2, 3 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", рішення Київської міської ради від 28.10.2010 №183/4995 "Про окремі питання організації управління районами в м. Києві", розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.12.2010 №1112 "Про питання організації управління районами в місті Києві", враховуючи звернення районних в місті Києві державних адміністрацій, прийняла рішення №473/9961, яким внесла зміни до рішення Київської міської ради від 24.05.2012 №596/7933 "Про приватизацію жилих приміщень у гуртожитках м. Києва", а саме: пункт 3 рішення викладено в такій редакції: "Делегувати районним в місті Києві державним адміністраціям право видачі ордерів на жилі приміщення в гуртожитках мешканцям, які постійно в них проживають, зареєстровані та перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов. Питання надання ордерів на займані мешканцями гуртожитків жилі приміщення районним в місті Києві державним адміністраціям розглядати попередньо на громадських комісіях з житлових питань за участю представників гуртожитків".

Вважаючи, що вказане рішення не відповідає актам вищої юридичної сили та порушує його права, позивач звернувся з позовом до суду.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.03.2019 провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України, у зв?язку з тим, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2019 ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.03.2019 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.06.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2020, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що приймаючи оскаржуване рішення Київською міською радою було вжито заходи щодо виконання Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» та забезпечено здійснення мешканцями гуртожитків приватизації.

Також суди виходили з того, що як вбачається зі змісту позовної заяви та апеляційної скарги, прийняте рішення вплинуло на права позивача таким чином, що внаслідок переобладнання приміщення у житлове було видано ордер на приміщення, однак, оспорюване рішення не регулює переобладнання нежитлових приміщень.

Суди дійшли висновку, що жодних доказів або аргументів, які б свідчили про реальне порушення прав або законних інтересів позивача, відповідачем прийняттям оскаржуваного рішення не подано та судами в ході розгляду справи не встановлено.

Також суди виходили з того, що захист порушених прав позивача можливий шляхом звернення до відповідного суду з позовом до Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, якою неправомірно, на думку позивача, видано ордер на кімнату №109. А у випадку, якщо позивач переконаний у безпідставності зміни призначення кімнати з нежитлового на житлове, він не позбавлений права оскаржити такі дії.

ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

З рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився позивач, подав касаційну скаргу.

В обґрунтування касаційної скарги покликається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права та неповне з`ясування обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Зокрема, покликається на те, що судами першої та апеляційної інстанції не надано жодної оцінки та не наведено мотивів відхилення аргументів позивача щодо невідповідності оспорюваного рішення правовим актам вищої юридичної сили - статті 58, 128, 129, 131 Житловому Кодексу України (п.10 Примірного положення про гуртожитки, чинного на час винесення спірного рішення), якими встановлено, що такі ордери можуть бути видані лише на вільну жилу площу.

Також покликається на те, що він позбавлений можливості спростувати в цивільній справі законність оскаржуваного у цій справі рішення відповідача, на яке покликається Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація в обґрунтування правомірності своїх дій щодо видачі ордеру на приміщення гуртожитку, які були переведені у житлові.

Також покликається на те, що внаслідок прийняття оскаржуваного рішення він вимушений був отримувати ордер від Деснянської РДА на вже зайняте приміщення, тобто повторно «заселятись».

Також покликається на те, що оскаржуване рішення дало можливість «узаконити» самозахвати допоміжних приміщень загального користування.

Також покликається на те, що питання цільового призначення, як і питання власності приміщення №109, не було, і не є предметом спору у даній справі, відтак суди першої та апеляційної інстанції встановили фактичні обставини на підставі доказу, який є неналежним.

Як на підставу касаційного оскарження відповідач посилається на те, що суди попередніх інстанції не врахували висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі №916/2069/17, від 24.04.2019 у справі №908/816/17, від 15.05.2019 у справі №906/1169/17, від 06.08.2019 у справі №914/843/17, від 08.04.2020 у справі №915/1096/18, від 08.09.2020 у справі №915/844/18, від 22.11.2020 у справі №904/1040/18.

Також покликається на те, що судами не враховано висновки Верховного Суду у постановах від 11.10.2017 у справі №6-2556цс16 та від 11.01.2019 у справі №757/16157/17-ц, якими було підтверджено, що ордер на жилу площу в гуртожитку може бути видано лише на вільну жилу площу за спільним рішенням адміністрації та відповідного профспілкового комітету підприємства, установи, організації, і цей ордер є єдиною підставою для вселення в жиле приміщення.

Просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановити рішення про задоволення позовних вимог.

У відзиві на касаційну скаргу третя особа Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація просить відмовити у її задоволенні, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини 5 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин (Закон №280/97-ВР), органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до статті 58 Житлового Кодексу України (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.

Аналогічного змісту припиписи містяться в пункті 10 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 №208.

Відповідно до статті 128 Житлового Кодексу України жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету і комітету комсомолу.

Відповідно до статті 129 Житлового Кодексу України на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Відповідно до статті 131 Житлового Кодексу України відповідно до законодавства Союзу РСР Примірне положення про гуртожитки затверджується Радою Міністрів Української РСР, міністерствами, державними комітетами і відомствами СРСР за погодженням з відповідними профспілковими і комсомольськими органами.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не доведено порушення оскаржуваним рішенням його права та інтересів.

Покликання позивача в обґрунтування доводів касаційної скарги на те, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам статтей 58, 128, 129, 131 Житлового Кодексу України та Примірного положення про гуртожитки щодо видачі ордерів лише на вільне жиле приміщення є безпідставним, оскільки таке правило покликане унеможливити видачу ордеру на уже зайняте іншою особою житлове приміщення на підставі раніше виданого такій особі ордеру.

Оскаржуване у цій справі рішення не містить положень, які б відміняли зазначені законодавчі приписи, а делегування районним в місті Києві державним адміністраціям повноважень з видачі ордерів передбачає їх видачу саме тим мешканцям гуртожитку, які уже в них проживають.

Покликання позивача в обґрунтування касаційної скарги на те, що оскаржуваним рішенням порушено його права співвласника нежитлових приміщень гуртожитка, також є безпідставним і не може свідчити про незаконність оскаржуваного рішення, оскільки такі доводи позивача фактично зводяться до незгоди з переобладнанням нежитлових приміщень гуртожитка у житлові та подальшою видачею на них ордера.

Такі доводи не стосуються предмету доказування у цій справі, а можуть бути підставою окремого позову про захист житлових та майнових прав в порядку цивільного судочинства.

Покликання позивача в обґрунтування своїх доводів на висновки, що містяться у постановах Верховного Суду від 11.10.2017 у справі №6-2556цс16 та від 11.01.2019 у справі №757/16157/17-ц є безпідставним, оскільки, на відміну від справи яка розглядається, у цих справах предметом оскарження були рішення про видачу ордерів.

Покликання позивача в обґрунтування своїх доводів на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі №916/2069/17, від 24.04.2019 у справі №908/816/17, від 15.05.2019 у справі №906/1169/17, від 06.08.2019 у справі №914/843/17, від 08.04.2020 у справі №915/1096/18, від 08.09.2020 у справі №915/844/18, від 22.11.2020 у справі №904/1040/18 також є безпідставним, оскільки такі не стосуються реалізації суб?єктами владних повноважень публічно-владних управлінських функцій, які є предметом оскарження у справі яка розглядається.

Натомість, позивач вправі покликатись на такі висновки під час вирішення цивільного спору щодо законності видачі ордера на кімнату №109, учасником якого він є.

Позивач також покликається на те, що він позбавлений можливості спростувати в цивільній справі законність оскаржуваного у цій справі рішення відповідача, на яке покликається Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація в обґрунтування правомірності своїх дій щодо видачі ордеру на приміщення гуртожитку, які були переведені у житлові.

Водночас, такі доводи позивача не спростовують висновки судів попередніх інстанцій щодо правомірності оскаржуваного рішення відповідача, а доводи сторін в цивільній справі підлягають оцінці повноважним судом у встановленому процесуальним законодавством порядку.

Також безпідставним є покликання позивача на те що суди встановили фактичні обставини щодо цільового призначення і власності приміщення №109, які не є предметом спору у цій справі, оскліьки такі обставини судами встановлені з метою оцінки доводів позивача про порушення оскаржуваним рішенням його прав.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано дійшли висновку щодо правомірності оскаржуваного рішення відповідача та постановили рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні рішень суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.06.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2020 у справі №640/19272/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук