Постанова

від 14.06.2024 по справі 922/4107/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2024 року м. Харків Справа № 922/4107/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Стойка О.В., суддя Медуниця О.Є. , суддя Попков Д.О.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут", м.Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 13.02.2024 року у справі №922/4107/23,

за позовом - Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут", м.Харків

до - Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет Експерт 2004", м.Харків

про стягнення 48374,00 грн

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2023року Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут» (далі Позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Борівського комунального підприємства теплових мереж (далі- Відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 82842,26 грн, з яких: пеня за період з 19.03.2022 по 29.03.2023 у сумі 54009,40 грн; 3% річних за період з 19.03.2022 по 29.03.2023 в сумі 5143,68 грн; індекс інфляції за період з травня 2022 по березень 2023 у розмірі 23689,18 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.02.2024 року позовні вимоги задоволені частково, з Відповідача на користь Позивача стягнуто 27004,70 грн. пені, 5142,44 грн 3% річних, 23689,18 грн інфляційних, грн судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись з означеним судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою до Східного апеляційного господарського суду, за змістом якої просив суд скасувати рішення Господарського суду Харківської області у справі №922/4107/23 від 13.02.2024 в частині відмови у стягнені пені у сумі 27004,00грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, в іншій частині рішення - залишити без змін.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Позивач зазначав наступне:

- суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам, які є необхідними для висновку про зменшення штрафних санкцій, зокрема, щодо балансу сторін та інших конкретних обставини справи;

- суд першої інстанції не врахував, що у спірний період, підприємство Відповідача продовжувало здійснювати свою діяльність, а нарахована сума пені становить лише 6,7% від простроченої суми заборгованості, що не є надмірним розміром.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду у справі №922/4107/23 від 20.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача на означене судове рішення та встановлено строк учасникам справи для надання відзиву на

апеляційну скаргу з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи у строк до 08.01.2024р. (включно). Вказаною ухвалою повідомлено учасників справи про розгляд апеляційної скарги без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в світлі частини 10 статті 270 ГПК України, оскільки ціна позову в означеній справі менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвалою судової колегії від 19.01.2024р. за клопотанням Позивача зупинене апеляційне провадження до закінчення перегляду Об`єднаною Палатою КГС ВС справи №911/1359/22 та оприлюднення повного тексту постанови, про що винесено відповідну ухвалу.

У зв`язку з оприлюдненням Об`єднаною Палатою КГС ВС 20.05.24р. повного тексту постанови від 19.04.2024 у справі №911/1359/22 та враховуючи клопотання Позивача про поновлення провадження у справі, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.05.2024р. апеляційне провадження у справі поновлено, ухвалено продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження без виклику представників сторін.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Враховуючи положення ч. ч. 13, 14 ст. 8 ГПК України, фіксація розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, виходячи із наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини:

- визначення Позивача, як постачальника електричної енергії за вільними цінами, що здійснює постачання електричної енергії з 01.01.2019 у порядку, визначеному Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою НКРЕКП від 14.06.2018 № 312 (далі - Правила) та приєднання Відповідача на підставі поданої ним заяви-приєднання до Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 763-999 від 01.01.2019 року, за умовами п. 2.1 якого Позивач, як постачальник, продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а Відповідач, як споживач, оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору;

- проведення Позивачем нарахування та виставлення Відповідачу рахунків за спожиту електричну енергію, а саме: за лютий 2022 на суму 92440,74 грн., ПДВ 20 % 18488,05 грн., разом з ПДВ 110928,79 грн. (строк оплати до 18.03.2022), за березень 2022 на суму 145447,55 грн., ПДВ 20 % 29089,51 грн., разом з ПДВ 174537,06 грн. (строк оплати рахунку до 06.01.2023), за квітень 2022 на суму 3349,70 грн., ПДВ 20 % 669,94 грн., разом з ПДВ 4019,64 грн. (строк оплати 06.01.2023), за грудень 2022 на суму 167 906,97 грн., ПДВ 20 % 33 581,39 грн., разом з ПДВ 201488,36 грн. (строк оплати до 23.01.2023), за січень 2023 на суму 198 080,35 грн., ПДВ 20 % 39 616,07 грн., разом з ПДВ 237 696,42 грн. (строк оплати до 24.02.2023), за лютий 2023 на суму 176 021,20 грн., ПДВ 20 % 35 204,24 грн., разом з ПДВ 211 225,44 грн. (строк оплати до 28.03.2023) та актів приймання передачі за означені місяці, які отримані уповноваженою особою Відповідача або направлені Відповідачу засобами поштового зв`язку ;

-часткова оплата Відповідачем означених нарахувань, про що свідчать відповідні платіжні доручення, які наявні в матеріалах справи, а саме: №74 від 28.02.2023, № 18865 від 28.02.2023, №78 від 10.03.2023, № 81 від 13.03.2023;

Сплачено за лютий 2023 згідно платіжних доручень: № 78 від 10.03.2023, № 81 від 13.03.2023 та № 87 від 29.03.2023 на загальну суму 211 225,44 грн.

Зазначені обставини сторонами не оспорюються.

За твердженням Позивача, Відповідач своєчасно не сплатив вартість поставленої електричної енергії за Договором, у зв`язку з чим Позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення на його користь пені у сумі 54009,40 грн, 3% річних у розмірі 5143,68 грн. та 23689,18 грн втрат від інфляції.

Відповідач в суді першої інстанції проти позову заперечував, посилаючись на введений воєнний стан в Україні та знаходження Борівського комунального підприємства теплових мереж в окупації, у зв`язку з чим з 11.04.2022 року підприємство перебувало в простою та не вело ніякої діяльності, а відповідно не споживало електроенергію.

Відповідач зазначає, що сукупність обставин, які склалися на території Борівської громади Ізюмського району Харківської області, є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) з усіма вихідними з цього нормами та діями, відповідно до розділу 10 Договору про постачання електричної енергії споживачу № 763-999 від 01.01.2019, які Відповідач обґрунтовував листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року.

Задовольняючи позов частково, господарський суд визнав обґрунтованими позовні вимоги про стягнення 5143,68 грн 3% річних та 23689,18 грн індексу інфляції.

Щодо вимог про стягнення пені у розмірі 54009,40 грн., то суд першої інстанції, врахувавши обставини, наведені Відповідачем у відзиві, дійшов висновку про наявність підстав до зменшення розміру пені на 50% та стягнув з Відповідача на користь Позивача пеню у розмірі 27 004, 70грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Предметом апеляційного оскарження та, відповідно, апеляційного розгляду у цій справі є ухвалене судове рішення в частині відмови у стягненні пені у розмірі 27004.70грн. та незгода Позивача з підставами для зменшення її розміру на 50%, які суд першої інстанції визнав обґрунтованими.

Відтак, враховуючи, що рішення щодо стягнення та підстав нарахування 3% річних у сумі 5143,68 грн. та інфляційних втрат у сумі 23689,18 грн сторонами не оскаржується, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України в цій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України) штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні приписи наведено у статті 233 ГК України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналіз приписів статей 551 ЦК України та 233 ГК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, штрафу які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені або штрафу, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 904/4685/18 від 21.11.2019 у справі № 916/553/19).

Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконати основне зобов`язання, неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18.

Штраф та пеня мають на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не можуть становити непомірний тягар для покупця і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для постачальника, а для боржника - фактором втрати чи поглиблення його економічної (фінансової) неспроможності.

Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 по справі №7-рп/2013.

Враховуючи інтереси обох сторін, майновий стан Відповідача, відсутність доказів того, що порушення зобов`язання Відповідачем завдало збитків Позивачу чи іншим учасникам господарських відносин, а також розмір нарахованої пені, що складає 6,7% від загальної суми заборгованості, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для зменшення розміру пені на 50%, що підлягає стягненню з Відповідача від заявленої у загальному розмірі до 27 004,00 грн.

За наведених підстав судова колегія вважає такий висновок суду першої інстанції обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги такими, що його не спростовують.

Відповідно до частини 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Становище сторони, що подала апеляційну скаргу, не може стати гіршим, ніж те, яке вона отримала в суді першої інстанції.

Принцип заборони звороту до гіршого є гарантією того, що у сторони, не задоволеної рішенням суду першої інстанції, не має бути побоювань в тому, що після оскарження рішення її становище може погіршитись. В іншому випадку це призведе до завуальованого обмеження права на апеляційне оскарження.

Застосування принципу заборони повороту до гіршого (reformatio in pejus) в контексті спірних правовідносин узгоджується з принципом змагальності і диспозитивності, передбачених статтями 13,14 Господарського процесуального кодексу України.

Означена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.05.2023 у справі №179/363/21, 21.06.2023 у справі №757/42885/19-ц, 22 травня 2024 року та у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.05.2024 у справі № 910/12778/22, від 21.03.2024 у справі №922/1715/22.

За таких обставин судова колегія позбавлена можливості переглянути законність нарахування всієї суми пені за спірний період та застосувати відповідну правову позицію щодо її нарахування, що викладена в постанові Об`єднаної Палати КГС ВС від 19.04.2024 у справі №911/1359/22, оскільки саме Відповідачем рішення суду в частині нарахування пені не оспорюється.

Будь-яких порушень норм процесуального чи матеріального права в діях суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та необхідністю дотримання принципу заборони повороту до гіршого - судовою колегією не встановлено, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Інших доводів на спростування означеного апеляційна скарга Позивача не містить.

За таких підстав, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, приймаючи означене рішення, в повній мірі дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 24.11.2023 року у справі №922/4107/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на заявника апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут", м.Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 24.11.2023 року у справі №922/4107/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 24.11.2023 року у справі №922/4107/23 залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, віднести на Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя О.Є. Медуниця

Суддя Д.О. Попков