Рішення

від 12.06.2024 по справі 462/10284/23

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 462/10284/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2024 року Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді: Іванюк І.Д.

секретар с\з Чижі А.О.

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Львові впорядку загальногопозовного провадженняцивільну справуза позовом ОСОБА_3 в інтересах якого діє адвокат Максименко Костянтин Миколайович до Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Друга Львівська державна нотаріальна контора Львівської області про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за заповітом, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_3 в інтересах якого діє адвокат Максименко К.М. 22.12.2023 року шляхом поштового зв`язку звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати за ОСОБА_3 в порядку спадкування за заповітом право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Позовну заяву мотивує тим, що його мати ОСОБА_4 , яка була громадянкою російської федерації, на підставі договору купівлі-продажу квартири, укладеного з ОСОБА_5 від 20.02.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Мельничук О.В. та зареєстрованого в реєстрі за №969, набула право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності ОСОБА_4 на квартиру було зареєстроване Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №18159961 від 19.03.2008. Відповідно до заповіту від 16.10.2020, посвідченого ОСОБА_6 , який тимчасово виконував обов?язки нотаріуса міста москва ОСОБА_7 , зареєстрованого в реєстрі №50/614-н/77-2020-10-1306, ОСОБА_4 заповіла вказану квартиру своєму сину ОСОБА_3 . ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 , виданим багатофункціональним центром надання державних послуг району Ліанозово 28.02.2022. На день смерті ОСОБА_4 була зареєстрована і проживала у російській федерації. 09.08.2022 р. Другою Львівською державною нотаріальною конторою Львівської області за заявою ОСОБА_3 про прийняття спадщини було заведено спадкову справу №148/2022, однак постановою державного нотаріуса Другої Львівської державної нотаріальної контори Шевців О. Г. від 29.11.2023 за вих. №1289/02-31 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом на вищевказану квартиру у зв`язку із збройною агресією росії проти України та прийняттям Закону України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 року», який набрав чинності 23.12.2022, згідно з яким Україна зупинила відносини з російською федерацією та республікою білорусь дію та вийшла із Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 року та Протоколу до Конвенції від 28.03.1997 року, а тому нотаріус не мав можливості на рівні органів юстиції обох держав витребувати вищезгадані відомості (інформацію) щодо спадкової справи, заповіту, кола спадкоємців, які необхідні при видачі свідоцтва про право на спадщину. Оскільки вказані обставини не можуть породжувати правової невизначеності, а відповідач ОСОБА_3 хоча і є громадянином російської федерації, однак тривалий час проживає в Україні, тому просить позов задовольнити.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 04.01.2024 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення такої ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з аналогічних підстав наведених в позові, просила позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, пояснив, що на даний час немає змоги пересвідчитись у чинності вказаного заповіту, в тому, що його форма відповідає вимогам законодавства, а також у тому, що він не скасований та не змінений у встановленому законодавством порядку. Окрім того, Львівська міська рада претендує на вказаний об`єкт нерухомості, як відумерле майно, а тому просив у позові відмовити.

Представник третьої особи - Другої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області Палажій Г.В. подала суду заяву, у якій просила розглянути справу за її відсутності.

Ч. 3 ст. 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч.1, 2 ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтями 12,81ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зі змісту ст.ст.76-80ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність достатності.

Відповідно до ст.89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином російської федерації, однак перебуває на території України на законних підставах, що стверджується посвідкою на постійне проживання від 15.01.2021, а тому згідно із ст. 26 Конституції України користується правами ісвободами,а такожнесе такісамі обов`язки,як ігромадяни України (а.с. 27).

З договору купівлі-продажу квартири від 20.02.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Мельничук О.В. та зареєстрованого в реєстрі за №969, вбачається, що ОСОБА_4 набула право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності ОСОБА_4 на квартиру зареєстроване Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №18159961 від 19.03.2008.

Також уматеріалах справиміститься копіясвідоцтва просмерть НОМЕР_1 , виданого багатофункціональним центром надання державних послуг району Ліанозово 28.02.2022, згідно із якими ОСОБА_4 , громадянка російської федерації, померла у м. москва російської федерації 27.02.2022 року (а.с. 20), а також копія заповіту від 16.10.2020, посвідченого ОСОБА_6 , який тимчасово виконував обов`язки нотаріуса міста москва Мікалаєляна С. Р., зареєстрованого в реєстрі №50/614-н/77-2020-10-1306, відповідно до якого ОСОБА_4 заповіла квартиру за адресою: АДРЕСА_1 своєму сину ОСОБА_3 (а.с. 17).

З метоюоформлення своїхспадкових правпозивач 09.08.2022року звернувсяіз заявоюпро прийняттяспадщини доДругої Львівськоїдержавної нотаріальноїконтори Львівської області, однак постановою державного нотаріуса Другої Львівської державної нотаріальної контори Шевців О. Г. від 29.11.2023 за вих. №1289/02-31 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом на вищевказану квартиру у зв`язку із збройною агресією росії проти України та прийняттям Закону України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 року», який набрав чинності 23.12.2022, згідно зяким Україназупинила відносиниз російськоюфедерацією тареспублікою білорусьдію тавийшла ізКонвенції проправову допомогуі правовівідносини уцивільних,сімейних такримінальних справахвід 22.01.1993року таПротоколу доКонвенції від28.03.1997року,а томунотаріус немає можливостіотримати необхіднідля видачісвідоцтва проправо наспадщину відомості.Окрім тогоу спадковійсправі відсутніоригінали документівпро правовласності наспадкове майно,а документи,які виданіу російськійфедерації,не містятьапостилю компетентного органу держави, в якій документ був складений.

Відповідно до статті 71 Закону України «Про міжнародне приватне право» спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, - правом України.

Згідно ізст.ст.1216-1217ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно дост.ст.1233,1236ЦК Українизаповітом єособисте розпорядженняфізичної особина випадоксвоєї смерті.Заповідач маєправо охопитизаповітом правата обов`язки,які йомуналежать намомент складеннязаповіту,а такожті правата обов`язки,які можутьйому належатиу майбутньому. Заповідачмає правоскласти заповітщодо усієїспадщини абоїї частини.

Згідно із ст. 1247 ЦК України заповіт складаєтьсяу письмовійформі,із зазначенняммісця тачасу йогоскладення. Заповітмає бутиособисто підписанийзаповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно дочастини четвертоїстатті 207 цьогоКодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цьогоКодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Також , ст. 1254 ЦК України визначено право заповідач убудь-якийчас скасуватизаповіт. Заповідачмає правоу будь-якийчас скластиновий заповіт.Заповіт,який булоскладено пізніше,скасовує попереднійзаповіт повністюабо утій частині,в якійвін йомусуперечить. Кожнийновий заповітскасовує попереднійі невідновлює заповіту,який заповідачсклав передним. Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 цього Кодексу. Заповідач має право у будь-який час внести до заповіту зміни . Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться заповідачем особисто . Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться у порядку, встановленому цим Кодексом для посвідчення заповіту і підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з частиною першою, другою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно ст.ст. 17, 18 ЗУ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» смерть підлягає державній реєстрації в органах реєстрації актів цивільного стану за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання. Про факт державної реєстрації акта цивільного стану органами державної реєстрації актів цивільного стану видається відповідне свідоцтво.

Таким чином, офіційним документом, який підтверджує смерть особи, є свідоцтво про її смерть, в якому зазначаються, зокрема, час та місце смерті особи.

Крім норм Закону України «Про міжнародне приватне право», спадкування з іноземним елементом регулюється нормами міжнародних договорів.

Таким міжнародним договором є Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, підписана від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікована Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, та Протокол 1997 року до Конвенції, вчинений від імені України 28 березня 1997 року.

Зокрема, частина перша статті 13 Конвенції 1993 року передбачає, що документи, які на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без якого-небудь спеціального посвідчення. Водночас 45, 47 вказаної Конвенції визначено умови дійсності заповіту, укладеного у кожній із Договірних Сторін, а також порядок спадкування майна громадянами кожної із Договірних Сторін. Договірною стороною Конвенції 1993 року та Протоколу 1997 року, в тому числі, є і російська федерація.

Проте, у зв`язку з повномасштабним військовим вторгненням російської федерації на територію України Листом Міністерства закордонних справ України від 13.10.2022 № 72/11-612/1-81401 відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 № 376 (із змінами), повідомлено про рішення української сторони розірвати дипломатичні відносини, встановлені Протоколом про встановлення дипломатичних відносин між Україною і Російською Федерацією, здійсненим у м. Мінську 14 лютого 1992 року, зазначений міжнародний договір припинив свою дію 24 лютого 2022 року.

Водночас Верховною Радою України 1 грудня 2022 року було прийнято Закон України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» , який набрав законної сили 23.12.2022 року та яким постановлено зупинити у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року№ 240/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 46, ст. 417), таПротоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року№ 140/98-ВР(ВідомостіВерховної РадиУкраїни,1998р.,№ 26,ст.162)та вийтиіз такої.

За інформацієюМіністерства закордоннихсправ Українидію Конвенціїпро правовудопомогу таправові відносиниу цивільних,сімейних ікримінальних справах1993року таПротоколу донеї увідносинах зросійською федерацієюта республікоюбілорусь зупиненоз 27.12.2022року (здати повідомленняВиконавчого комітетуСНД якдепозитарія). З 19 травня 2024 року Конвенція буде вважатися припиненою для України у відносинах з усіма її сторонами

Відповідно до статті 25 Закону України «Про міжнародні договори України», зупинення дії міжнародного договору України за умов, якщо договір не передбачає іншого чи за відсутності іншої домовленості з іншими його сторонами, звільняє Україну від зобов`язання виконувати його протягом періоду зупинення дії договору з тими його сторонами, з якими зупинено дію договору, і не впливає стосовно іншого на встановлені договором правові відносини України з іншими його сторонами.

Стаття 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачає, що документи, видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Відповідно до статей 2, 3, 4 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (Гаазької Конвенції) від 05.10.1961рокукожна зДоговірних державзвільняє відлегалізації документи,на якіпоширюється цяКонвенція іякі маютьбути представленіна її території. Єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Таким чином, з дати зупинення дії Конвенції 1993 року у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь до документів, виданих на території цих країн, при їх пред`явленні на території України застосовується вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів 05.10.1961 року, яка залишається чинною у відносинах України з росією і білоруссю.

Також, Міністерство юстиції України листом від 11 січня 2023 року № 3396/12.1.1/18-23 надало роз`яснення, зокрема про те, що з дати зупинення дії Мінської конвенції та Протоколу до неї: не здійснюватиметься співробітництво судів та інших компетентних органів України з відповідними органами російської федерації та республіки білорусь з питань надання правової (судової) допомоги у цивільних та кримінальних справах та екстрадиції на підставі Конвенції, у тому числі, безпосередні зносини установ юстиції

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, позивач в якості доказу смерті спадкодавця ОСОБА_4 , громадянки російської федерації, подав свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане багатофункціональним центром надання державних послуг району Ліанозово органу ЗАГС Москви від 28.02.2022, а також подав копію заповіту від 16.10.2020, посвідченого ОСОБА_6 , який тимчасово виконував обов?язки нотаріуса міста москва Мікалаєляна С. Р., зареєстрованого в реєстрі №50/614-н/77-2020-10-1306, відповідно до якого ОСОБА_4 заповіла квартиру за адресою: АДРЕСА_1 своєму сину ОСОБА_3 . Водночас, вказані документи не засвідчені апостилем компетентного органу держави, в якій документи були складені (російської федерації) у відповідності до вимог ст. 4 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05.10.1961 року, а отже такі суд не може прийняти як належні та допустимі докази смерті спадкодавця та відповідно укладення заповіту.

Окрім того, всупереч вимог ст.ст. 12, 81ЦПК України позивачем не доведено того, що укладений 16.10.2022 року заповіт є чинним, не змінений та не скасований ОСОБА_4 .

За таких обставин, оцінивши надані докази в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, суд доходить висновку про недоведеність позивачем позовних вимог належними та допустимими доказами у справі, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ч.1, п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки суд дійшов висновку про необхідність відмовити у позові, судові витрати слід покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.13,19,81,263-265, 280-287 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У позові ОСОБА_3 в інтересах якого діє адвокат Максименко Костянтин Миколайович до Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Друга Львівська державна нотаріальна контора Львівської області про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за заповітом відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи :

Позивач: ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Львівськаміська рада, ЄДРПОУ: 04055869, адреса місцезнаходження: м. Львів, пл. Ринок, 1.

Повний текст рішення складено 17.06.2024 року.

Суддя Іванюк І.Д.