Постанова

від 18.11.2024 по справі 462/10284/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 462/10284/23 Головуючий у 1 інстанції: Іванюк І.Д.

Провадження № 22-ц/811/2079/24 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючої судді Мікуш Ю.Р.,

Cуддів: Приколоти Т.І.,Савуляка Р.В.,

Cекретар Іванова О.О.

З участю: позивача ОСОБА_1 та його представника-адвоката Максименка К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеоконференції цивільну справу №462/10284/23 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Максименко Костянтина Миколайовича на рішення Залізничного районного суду м.Львова від 12 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Максименко Костянтин Миколайович до Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Друга Львівська державна нотаріальна контора Львівської області,- про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за заповітом

в с т а н о в и в:

28.12.2023 року ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Максименко К.М. звернувся в суд з позовною заявою про визнання за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

В обгрунтування заяви зазначає, що мамі ОСОБА_1 , яка була громадянкою російської федерації на праві власності належала квартира за адресою АДРЕСА_1 . Право власності ОСОБА_2 на квартиру було зареєстроване Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №18159961 від 19.03.2008 року.

Відповідно до заповіту від 16.10.2020, посвідченого ОСОБА_3 , який тимчасово виконував обов?язки нотаріуса Мікалаєляна у місті москва рф, зареєстрованого в реєстрі №50/614-н/77-2020-10-1306, ОСОБА_2 заповіла належну їй квартиру у м.Львові своєму сину ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 , виданим багатофункціональним центром надання державних послуг району Ліанозово 28.02.2022. На день смерті ОСОБА_2 була зареєстрована і проживала у російській федерації.

09.08.2022 р. Другою Львівською державною нотаріальною конторою Львівської області за заявою ОСОБА_1 про прийняття спадщини заведено спадкову справу №148/2022.

Постановою державного нотаріуса Другої Львівської державної нотаріальної контори Шевців О. Г. від 29.11.2023 за вих. №1289/02-31 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом на вищевказану квартиру у зв`язку із збройною агресією росії проти України та прийняттям Закону України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 року», який набрав чинності23.12.2022,згідно з яким Україна зупинила відносини з російською федерацією та республікою білорусь дію та вийшла із Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 року та Протоколу до Конвенції від 28.03.1997 року, а тому нотаріус не мав можливості на рівні органів юстиції обох держав витребувати вищезгадані відомості (інформацію) щодо спадкової справи, заповіту, кола спадкоємців, які необхідні при видачі свідоцтва про право на спадщину.

Оскільки вказані обставини не можуть породжувати правової невизначеності, а відповідач ОСОБА_1 хоча і є громадянином російської федерації, однак тривалий час проживає в Україні, просить позов задовольнити.

Рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 12 червня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду оскаржив представник позивача-адвокат Максименко К.М.

В апеляційній скарзі зазначає, що не погоджується з рішенням, вважає його незаконним, необгрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Суд не врахував п.1 постанови КМУ від 04.02.2023 року №107 «Деякі питання прийняття на територій України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав», відповідно до якого на даний час заповіт та свідоцтво про смерть повинні прийматися на території України без спеціального посвідчення. Звертає увагу, що позивач звернувся з заявою про прийняття спадщини 09.08.2022 року, а дія Конвенції зупинена з 27.12.2022 року, тобто станом на час звернення позивача з заявою про прийняття спадщини Конвенція діяла. Веховний Суд у постанові від 19.06.2018 року у справі №820/5348/17 зазначив, що розпочатий процес реалізації права за загальним правилом повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу законом (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правової визначеності. Судом проігноровано, що будь-які особи, крім позивача, не зверталися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини, чи видачу свідоцтва про право на спадщину, що свідчить про відсутність інших спадкоємців. Звертає увагу, що позивач проживає на території України на законних підставах та через засудження російської агресії проти України не має можливості звернутится до органів нотаріату росії та надати докази, які б підтверджували те, що заповіт є чиним, не зміненим і не скасованим. Посилається на наявність саме у нього оригіналу заповіту та правовстановлюючих документів на спадкове майно. Обставини на підставі яких нотаріус відмовив у вчиненні нотаріальної дії, не можуть породжувати стан невизначеності щодо спадкового майна та перешкоджати позивачу у реалізації його права на набуття права власності на квартиру в порядку спадкування, тому звернення до суду з цим позовом є ефективним способом захисту прав позивача. Зазначає, що відповідач жодним чином не заперечив його права на спадкове майно, а лише в останньму судовому засіданні посилався на припущення щодо скасування заповіту чи наявності інших спадкоємців.

Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Відзив на апеляційну скаргу суду не надано, що відповідно до частини третьої ст.360 ЦПК не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 та його представника-адвоката Максименко К.М. на підтримання доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали цивільної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.3ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 є громадянином російської федерації, перебуває на території України на законних підставах, що підтверджується посвідкою на постійне проживання від 15.01.2021 до 14.01.2031 року (а.с.27).

З до договору купівлі-продажу квартири від 20.02.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом ЛМНО Мельничук О.В. , реєстровий номер № 969 вбачається, що ОСОБА_2 при житті набула право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності ОСОБА_2 на квартиру зареєстровано ОКП ЛОР «БТІ та ЕО», що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 18159961 від 19.03.2008 року.

Згідно Свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 від 28.02.2022 року, виданого багатофункціональним центром надання державних послуг району Ліанозово ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у рф м.Москва (а.с.19,20).

16.10.2020 року ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений ОСОБА_3 , який тимчасово виконував обов`язки нотаріуса Мікалаєляна у м.москва, реєстровий номер №50/614-н/77-2020-10-1306, відповідно до якого ОСОБА_2 заповіла належну їй на праві власності квартиру у АДРЕСА_1 своєму сину ОСОБА_1 (а.с.16,17).

09.08.2022 року ОСОБА_1 з метою оформлення своїх спадкових прав звернувся із заявою про прийняття спадщини до Другої Львівської державної нотаріальної контори, де була зареєстрована спадкова справа за № 148/2022.

Постановою державного нотаріуса Другої Львівської державної нотаріальної контори від 29.11.2023 за вих.№ 1289/02-31 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії-видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вищезазначену квартиру у зв`язку із збройною агресією росії проти України та прийняттям Закону України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 року», який набрав чинності 23.12.2022. Відповідно до зазначеного Закону, Україна зупинила відносини з рф та республікою білорусь та вийшла із Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 року та Протоколу до Конвенції від 28.03.1997 року, а тому нотаріус немає можливості отримати необхідні для видачі свідоцтва про право на спадщину відомості. Крім того, у спадковій справі відсутні оригінали документів про право власності на спадкове майно, а документи, які видані у рф не містять апостилю компетентного органу держави, в якій документ був складений. (а.с.23-25).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції з посиланням на Конвенцію про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 року, на прийнятий Верховною Радою Закон України від 01 грудня 2022 року «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції від 22.01 1993 року, на листи роз`яснення Міністерства закордонних справ та Міністерства юстиції України, з посиланням на норми Цивільного кодексу України (книги шостої), що стосується спадкових справ прописав, що надані позивачем документи не засвідчені апостилем компетентного органу держави в якій такі документи складені (рф) у відповідності до вимог ст.4 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05.10.1961 року. Зазначена вимога відповідає п.1.5 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Крім цього, на виконання вимог п.2.2 Порядку вчинення нотаріальних дій, нотаріус при заведенні спадкової справи за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту, однак зазначеного нотаріус у даній спадковій справі не може перевірити, а позивачем не доведено, що наданий ним заповіт є чинним.

Позивачем не надано також оригіналу Свідоцтва про право власності на спадкове майно.

З висновками суду першої інстанції апеляційний суд погоджується.

Відповідно до статті 55 та статті 124 Конституції України кожна особа має право на судовий захист своїх прав та законних інтересів.

За положеннями ст.4 ЦПК України, ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, оскаржується до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії.

Закон України «Про нотаріат» поділяє об`єкти судового оскарження в межах нотаріального процесу на дві групи:

-нотаріальні дії як посвідчення права, а також фактів, що мають юридичне значення, та інші дії, передбачені Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності (ч.1ст.1Закону), якщо особа вважає, що така дія була вчинена неправомірно;

-відмова у вчиненні нотаріальних дій, якщо особа вважає, що нотаріус безпідставно відмовив у вчиненні нотаріальної дії.

Можливість оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні забезпечує законність нотаріального провадження і захист прав та інтересів учасників нотаріального процесу. Судова процедура оскарження має на меті забезпечення виправлення нотаріальних помилок, тлумачення чинного законодавства та сприяти дотриманню законності у сфері цивільних правовідносин, що виникають із вчинення нотаріальних дій.

КЦС Верховного Суду неодноразово робив висновки про те, що ЦК України є основним регулятором спадкових відносин й інші закони чи підзаконні акти не можуть звужувати його норми. Особливо це актуально у період воєнного часу. Наприклад, постановою КМУ було збільшено строк на прийняття спадщини в період воєнного стану, однак КЦС ВС спростував зазначене та вказав, що цей строк визначений Цивільним кодексом України і не може бути змінений підзаконним актом.

Відтак, при вирішенні спадкових справ та видачі свідоцтва про прийняття спадщини чи за законом, чи за заповітом та вчинення інших нотаріальних дій, нотаріуси ретельно, чітко та вимогливо ставляться до поставлених професійних обов`язків та керуються у своїй роботі як Цивільним кодексом України (книгою шостою), який регулює зазначені правовідносини так і Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Відповідно до ст.71 Закону України «Про міжнародне приватне право» спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні - правом України.

Згідно з ст.ст. 1216-1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Із матеріалів справи встановлено, що спадкодавець ОСОБА_2 при житті уклала нотаріально посвідчений заповіт, яким заповіла належну їй на праві власності квартиру у АДРЕСА_1 ОСОБА_1 .

Спадкоємець ОСОБА_1 у визначений статтею 1270 ЦК України шестимісячний строк звернувся у Другу Львівську державну нотаріальну контору із заявою для прийняття спадщини.

Свідоцтво про прийняття спадщини видається у необмежений законом строк після шести місяців після смерті спадкодавця.

На час смерті ОСОБА_2 , з 24.02.2022 року в Україні встановлений воєнний стан через російську агресію та вторгнення в Україну, який триває до цього часу.

29.11.2023 року державний нотаріус Другої Львівської державної нотаріальної контори О.Шевців відмовила ОСОБА_4 у видачі свідоцтва про прийняття спадщини.

При цьому, нотаріус керувалася положеннями та нормами Закону України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі Порядок) про що зазначила у постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії та які є обов`язковими для перевірки. Згідно п.2 гл.7 р.І Порядку неподання відомостей та документів є підставою, зокрема, для відмови у вчиненні нотаріальної дії.

Для видачі свідоцтва про прийняття спадщини за заповітом, нотаріус повинна перевірити у Спадковому реєстрі чи заведена спадкова справа за місцем реєстрації спадкодавця ( у росії) , витребувати спадкову справу разом із копіями документів, надати правову оцінку заповіту і перевірити його чинність на момент смерті заповідача.

Згідно п.5.5 гл.10 р.ІІ Порядку при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, нотаріус має обов`язково з`ясувати наявність спадкоємців, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, що відповідає ст.1241 ЦК України.

Доводи представника позивача ОСОБА_4 - адвоката Максименко К.М. про те, що заяви інших спадкоємців відсутні, про те, що право на спадщину відповідачем не заперечувалося та відзив не надавався, не спростовують висновків суду та є припущенням, оскільки зазначені вище норми законодавства зобов`язують нотаріуса вчинити всі передбачені Порядком дії при видачі свідоцтва на спадщину чи за заповітом, чи за законом.

Окрім цього, на час винесення державним нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори постанови від 29.11.2023 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії, набрав з 23.12.2022 року законної сили Закон України від 01 грудня 2022 року «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року». Зазначеним Законом постановлено зупинити у відносинах з рф та республікою білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м.Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м.москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03 березня 1998 року № 140/98-ВР та вийти із такої. Отже, дія Конвенції припинена з 27.12.2022 року.

Доводи апелянта про розпочатий процес прийняття спадщини до припинення дії Конвенції, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки на цей час та на день постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, позивачем не надано нотаріусу оригіналу правовстановлюючого документу, нотаріус не може виконати дії, які зобов`язаний перевірити згідно із Порядком.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами адвоката Максименко К.М. про те, що з дати зупинення дії Конвенції 1993 року у відносинах з рф та республікою білорусь до документів, виданих на території цих країн, при їх пред`явленні на території України застосовуватиметься вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, яка була підписана 05 жовтня 1961 року у м.Гаага. Відповідно до Закону України «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних документів» від 210 січня 2002 року № 2933-ІІІ Україна приєдналася до Конвенції, яка набрала чинності з 22 грудня 2003 року та залишається чинною у відносинах України з російською федерацією та республікою білорусь.

Відповідно до пункту 1 постанови КМУ від 04 лютого 2023 року №107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення ( консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.

Однак, зважаючи на інші вимоги цивільного законодавства щодо оформлення спадкових справ, беручи до уваги, що воєнний стан триває більше двох років, спадкодавець згідно пояснень позивача ніколи постійно не проживала у м.Львові, була зареєстрована у м.москва, де і померла, спадкоємець ОСОБА_1 є громадянином росії, його посвідка на проживання на території України є тимчасовою-до 14.01.2031 року (а.с.27), до вторгнення рф в Україну неодноразово перетинав кордон на в`їзд у росію, суд доходить висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції в законній силі.

Судом першої інстанції належно встановлено фактичні обставини справи, дано їм правову оцінку, підстав для скасування законного рішення колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1; 375; 383; 384; 389-391 ЦПК України,- суд апеляційної інстанції

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Максименка Костянтина Миколайовича залишити без задоволення.

Рішення Залізничного районного суду м.Львова від 12 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова набираєзаконної силиз дняприйняття,може бутиоскаржена доВерховного Судупротягом тридцятиднів здня складенняповного текступостанови впорядку,визначеному ст.ст.389- 391 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 03 грудня 2024 року.

Головуюча суддя Ю.Р.Мікуш

Судді: Т.І.Приколота

Р.В.Савуляк