Рішення

від 06.06.2024 по справі 357/11045/23

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/11045/23

Провадження № 2/357/1079/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі - головуючий суддя Цуранов А.Ю., при секретарі Козубенко Я.С.,

за участю:

представник позивача ОСОБА_1 ;

представник відповідача-1 Марценюк Л.А.;

представник відповідача-2 Косяк В.М.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» до: 1) ОСОБА_2 , 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000», про скасування державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки, визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та визнання відсутнім права оренди земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2023 року представник ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» - адвокат Тетеря С.І., звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом, в якому просить суд: 1) скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» на земельну ділянку з кадастровим номером 3220489500:01:024:0031; 2) визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі № 1310/284 від 22.09.2015 між ОСОБА_2 та ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» в наданій редакції; 3) визнати відсутнім у ТОВ «Агротрейд- 2000» права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:024:0031; 4) стягнути у рівних частинах з відповідачів судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 22.09.2015 між ОСОБА_2 та ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» укладено договір оренди землі № 1310/284, за яким останньому передано в оренду земельну ділянку площею 1,4622 га з кадастровим номером 3220489500:01:024:0031, розташовану в межах Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, строком на 7 років. 26.11.2015 державний реєстратор Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Рибалко В.М. прийняла рішення про державну реєстрацію прав за індексним номером 26503155, яким було зареєстровано право оренди на вказану земельну ділянку за позивачем. Протягом усього часу дії договору оренди землі орендар користувався земельною ділянкою у своїй господарській діяльності та належним чином сплачував орендну плату, і орендодавець не звертався з претензіями або позовами щодо його неналежного виконання. Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України від 06.10.1998 № 161-XIV «Про оренду землі» строк дії договору оренди землі мав би закінчитися 22.09.2022, однак його було автоматично поновлено на один рік до 22.09.2023 в силу дії на той момент норми пп. 1 п. 27 Розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України в редакції Закону України від 24.03.2022 № 2145-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану». 23.08.2022 ТОВ Агрофірма «Білоцерківська», користуючись наявним у нього переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, відповідно до норм частин 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» та п. 5 договору оренди землі, направило ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку лист-повідомлення (клопотання) про поновлення договору оренди землі за вих. № 01-3-117 від 22.08.2022, де пропонувало поновити його ще на 7 років. До листа долучили проект відповідної додаткової угоди до договору оренди землі. Орендодавець отримала лист 10.09.2022, однак не відповіла на нього у місячний строк. Позивач зазначає, що процедура поновлення договору оренди землі, передбачена у частинах 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», не була завершена внаслідок невиконання ОСОБА_2 обов`язку щодо укладення у місячний строк додаткової угоди до нього або надання заперечень щодо поновлення договору. Натомість, 19.12.2022 відповідач звернулась до державного реєстратора Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Майорко Т.О. з заявою про державну реєстрацію припинення права оренди позивача на земельну ділянку у зв`язку з припиненням дії договору оренди землі, на підставі якої 22.12.2022 державний реєстратор Майорко Т.О. здійснила державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ Агрофірма «Білоцерківська». Цього ж дня між ОСОБА_2 та ТОВ «Агротрейд-2000» укладено договір оренди земельної ділянки № 76, згідно умов якого спірну земельну ділянку передано в оренду останньому строком на 7 років. Подано державному реєстратору документи для державної реєстрації права оренди земельної ділянки за ТОВ «Агротрейд-2000», яку проведено 28.12.2022. Позивач вважає, що ОСОБА_2 до закінчення строку дії договору оренди землі № 1310/284 передала земельну ділянку в оренду іншому орендарю, чим порушила право оренди позивача як її законного орендаря і його переважне право на поновлення договору оренди землі на новий строк, з огляду на пп. 1 п. 27 Розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України. Вказана норма набрала чинності 07.04.2022 і діяла у такій редакції до 19.11.2022. Однак, державний реєстратор Майорко Т.О. не перевірила належним чином наявність підстав для припинення права оренди позивача і всупереч п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не прийняла рішення про відмову у державній реєстрації, а натомість незаконно провела державну реєстрацію припинення цього права, що є підставою для скасування такої реєстрації.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Цуранову А.Ю .

14.09.2023 ухвалою суду частково задоволено заяву ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» та вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони Міністерству юстиції України та його територіальним органам, усім суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям), усім державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам, державним виконавцям, приватним виконавцям, вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:024:0031 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1696397432204), в задоволенні інших вимог заяви відмовлено.

18.01.2024 постановою Київського апеляційного суду ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14.09.2023 залишено без змін.

22.02.2024 ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання 19.03.2024.

26.02.2024 на електронну адресу суду від представника відповідача-2 ТОВ «Агротрейд-2000» - адвоката Косяка В.М., надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування відзиву зазначено, що сторони договору оренди № 1310/284 узгодили у пункті 5 вказаного договору строк його дії - 7 років, у пункті 16 передбачили, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 5-денний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі, у пункті 27 передбачили, що орендар зобов`язаний приступити до використання земельної ділянки в строки, визначені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку та у пункті 37 визначили, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації права оренди. Отже, момент укладення договору оренди № 1310/284, а відтак і початок перебігу строку його дії сторони визначили та пов`язали з моментом державної реєстрації договору. Інших строків чи термінів початку перебігу чи закінчення дії договору його текст не містить. Актом приймання-передачі земельної ділянки від 26.11.2015 підтверджено також факт, що саме 25.11.2015 договір оренди землі № 1310/284 набрав чинності і у сторін договору виникають права і обов`язки за цим договором саме з 25.11.2015. Вказано, що автоматична пролонгація договору оренди № 1310/284 неможлива, оскільки він діяв з 25.11.2015 до 25.11.2022, тож договір не підлягав поновленню на 1 рік без волевиявлення сторін відповідно до пунктів 27 і 28 розділу X «Перехідні положення» ЗК України. Вказано, що у відповідності до п. 5 договору № 1310/284 ОСОБА_2 направила на адресу позивача лист, в якому повідомила про небажання укладати новий договір оренди землі з ТОВ Агрофірма «Білоцерківська». Право оренди позивача було припинено 22.12.2022 19:07:41 на підставі листа-повідомлення, серія та номер: б/н, виданий 12.04.2022, видавник: гр. ОСОБА_3 ; опис вкладення, серія та номер: 0910711421650, виданий 20.04.2022 видавник: Укрпошта; рекомендоване повідомлення, серія та номер: 0910711421650, виданий 20.04.2022, видавник: Укрпошта; квитанція, серія та номер: 0910711421650, виданий 20.04.2022, видавник Укрпошта; відомості з ДЗК, серія та номер: 59254857, виданий 19.12.2022, видавник: Державний земельний кадастр (стор. 4 Інформаційної довідки). Отже, спірна земельна ділянка на законних підставах перебуває в користуванні ТОВ «Агротрейд-2000».

29.02.2024 на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача-1 ОСОБА_2 адвоката Марценюк Л.А., надійшов відзив на позов, в обґрунтування якого зазначено про закінчення строку дії договору оренди землі 25.11.2022, оскільки сторони в п. 37 договору оренди землі № 1310/284 від 22.09.2015 домовились, що даний договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації права оренди. Тобто, строк набрання чинності спірного договору пов`язали з двома фактами: 1) підписання; 2) державною реєстрацією права оренди. Речове право на спірну земельну ділянку за позивачем згідно договору оренди землі № 1310/284 від 22.09.2015 зареєстровано 25.11.2015 в ДРРПНМ, рішення державного реєстратора ОСОБА_4 , строком дії на 7 років, без права пролонгації. Строк дії договору оренди землі № 1310/284 від 22.09.2015 закінчився 25.11.2022, відповідно з 25.11.2022 речове право позивача припинено. Додатковим підтвердженням того, що договір оренди землі № 1310/284 від 22.09.2015 почав діяти виключно після реєстрації речового права, є акт приймання-передачі земельної ділянки від 26.11.2015. Вказано, що автоматичне поновлення договорів оренди землі на період дії воєнного стану діяло до 19.11.2022, тобто таке положення закону поширює свою дію виключно на ті договори оренди землі, дія яких закінчувалась до 19.11.2022, в той же час дія договору оренди землі № 1310/284 закінчилась 25.11.2022, тобто після припинення автоматичного поновлення. Також сторона відповідача посилається на постанову ВС від 29.03.2023 у справі № 563/376/22 в якій Верховний Суд визначив строк дії договору, початковою датою якого є саме реєстрація речового права, а не дати підписання договору, а тому строк дії договору оренди землі позивача почався 25.11.2015 і закінчився 25.11.2022. Крім того, 12.04.2022 відповідно до вимог чинного законодавства та п. 5 договору оренди землі № 1310/284 від 22.09.2022, ОСОБА_2 надіслала позивачу лист-повідомлення, в якому вказала, що строк дії договору закінчується 25.11.2022 та повідомила, що вона не бажає продовжувати дію такого договору і просила повернути належну їй земельну ділянку після 25.11.2022. Сторона відповідача-1 вважає, що належним чином у визначений договором та законодавством строк орендодавець виконала свій обов`язок щодо повідомлення орендаря про небажання поновлювати дію договору, отже посилання позивача про відсутність такого повідомлення не відповідають дійсності та обставинам справи. Також зазначено, що позивач неналежно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, а саме виплата орендної плати проводилась без урахування індексації вартості земельної ділянки, всупереч вимогам п. 7 договору оренди землі (обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням коефіцієнтів індексації вартості землі, без урахування індексів інфляції). Крім того, відповідач-1 зазначає, що направлений позивачем лист-повідомлення (клопотання) про поновлення договору оренди землі та додаткова угода не відповідають вимогам законодавства, є невчиненими зі сторони позивача, а зміст позовних вимог не відповідає такому листу-повідомленню та надісланій додатковій угоді. Представник відповідача зазначає, що до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди, однак така додаткова угода не містить волевиявлення орендаря, оскільки вона не підписана, не скріплена печаткою юридичної особи. Усі істотні умови такого договору змінені і не відповідають умовам первинного договору. Вказано також, що позивач не вказав жодної правової підстави для визнання відсутнім права оренди ТОВ «Агротрейд-2000». Відповідне речове право виникло у ТОВ «Агротрейд-2000» на підставі юридичного факту, який спрямовано на набуття відповідних прав, таке право визнане державою. ОСОБА_2 правомірно передала в оренду свою земельну ділянку на підставі договору, який є чинним, речове право за яким зареєстроване, а тому відсутні підстави для визнання такого права відсутнім.

07.03.2024 на адресу суду від представника позивача адвоката Тетері С.І., надійшла відповідь на відзиви відповідачів з аналогічними обґрунтуваннями до тих, які зазначені в позові. Наполягає на тому, що у ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення, якою вважається дата, коли сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору оренди землі та підписали його у письмовій формі, тобто 22.09.2015, а не з моменту державної реєстрації права оренди, тому вказаний договір вважається автоматично поновлений на один рік без волевиявлення сторін відповідного договору і без внесення відповідних відомостей про поновлення до ДРРПНМ.

13.03.2024 через систему «Електронний суд» від представника відповідача-1 ОСОБА_2 адвоката Марценюк Л.А., надійшло заперечення на відповідь на відзив з аналогічними до попереднього обґрунтуваннями. Звернуто увагу суду, що визначальним для вирішення спору у даній справі є визначення строку дії договору оренди землі № 1310/284 від 22.09.2015, оскільки аналіз наведених у відзиві положень ЗК України дає підстави для висновку, що у період із 07.04.2022 до 19.11.2022 договори оренди земельної ділянки були поновлені на один рік без волевиявлення сторін договору, строк яких сплинув у цей проміжок часу. Оскільки датою набрання чинності договору оренди землі позивача є 25.11.2015, то відповідно сім років строку дії такого договору закінчилися 25.11.2022.

19.03.2024 в судовому засіданні суд на місці ухвалив відмовити представнику відповідача-1 ОСОБА_5 у задоволенні клопотання про витребування у АТ «Укрпошта» документів, що підтверджують передачу грошових коштів ОСОБА_2 за період 2019-2022 років, які надійшли від ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» в якості орендної плати, ухвалою суду закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

22.04.2024 на електронну адресу суду від представника ТОВ «Агротрейд-2000» - адвоката Косяка В.М., надійшли письмові пояснення по суті спору та 31.05.2024 додаткові письмові пояснення.

22.04.2024 представник позивача адвокат Тетеря С.І., подала через систему «Електронний суд» пояснення по суті спору.

05.06.2024 в судовому засіданні суд на місці ухвалив поновити строк для подання доказів та задовольнив клопотання представника позивача про приєднання до матеріалів справи доказів.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Тетеря С.І., позов підтримала, надала пояснення по суті, просила задовольнити, зазначила про понесені витрати на правничу допомогу, в тому числі під час апеляційного розгляду справи.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Марценюк Л.А., в судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити в задоволенні вимог. Додатково зазначила, що поданий позивачем наказ щодо реєстратора вичерпав свою дію, він не має значення для справи та не стосується жодним чином предмета спору. Вказала про понесені ОСОБА_2 судові витрати, просила зменшити витрати позивача на правову допомогу.

Представник відповідача ТОВ «Агротрейд-2000» - адвокат Косяк В.М., в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав пояснення по суті спору, просив відмовити в задоволенні позову, заявив про понесені стороною відповідача-2 витрати на правничу допомогу.

Заслухавши представників сторін та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

22.09.2015 між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» укладено договір оренди землі № 1310/284 (далі договір, договір оренди № 1310/284), відповідно до п. 1, 2 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 1,4622 га з кадастровим номером 3220489500:01:024:0031 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за адресою: Київська область, Білоцерківський район, Шкарівська сільська рада та належить орендодавцю на праві власності на підставі державного акта ЯЖ 327897 від 04.11.2008 (а.с.10-11 т.1).

Згідно з п. 5 договору, договір укладено на сім років. Після закінчення строку договору орендар, який має намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. Якщо орендодавець не збирається укладати новий договір оренди з орендарем або продовжувати дію цього договору, він зобов`язаний за шість місяців до закінчення строку дії даного договору повідомити про це орендаря в письмовій формі, а також за свій рахунок відновити межі земельної ділянки в натурі.

Відповідно до п. 16 договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється у п`ятиденний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

Дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності у порядку встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря (п. 31 договору).

В пункті 37 договору сторони погодили, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації права оренди.

26.11.2015 державний реєстратор реєстраційної служби Білоцерківського Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Рибалко В.М. прийняла рішення про державну реєстрацію прав за індексним номером 26503155, речове право на спірну земельну ділянку за позивачем згідно з договором оренди землі № 1310/284 від 22.09.2015, що зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.11.2015 (інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 345488671 від 06.09.2023 (а.с.14-16 т.1).

Згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки від 26.11.2015 орендодавець ОСОБА_2 передала, а орендар ТОВ Агрофірма «Білоцерківська», в особі директора Дабіжи М.М., прийняв в строкове платне користування на умовах оренди земельну ділянку з кадастровим номером 3220489500:01:024:0031, що знаходиться в межах землекористування Шкарівської сільської ради, загальною площею 1,4622 га, у тому числі рілля 1,4622 га (а.с.12 т.1).

12.04.2022 ОСОБА_2 направила директору ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» лист-повідомлення, в якому вказала, що термін дії договору оренди № 1310/284 від 22.09.2015 закінчується 25.11.2022, що відповідно до п. 31 договору є підставою для його припинення та відновлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості. Зазначила, що на виконання п. 5 договору, не бажає укладати новий договір оренди з ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» або продовжувати дію вказаного договору, а має намір обробляти земельну ділянку за договором самостійно і використовувати її для власних потреб на свій розсуд. Просила утриматись від вчинення дій, які б перешкоджали їй відразу після закінчення строку дії договору використовувати належну їй земельну ділянку (а.с.246 т.1).

Вказаний лист направлено на адресу ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» з рекомендованим повідомленням про вручення № 0910711421234 та отримано позивачем 26.04.2022 (а.с.249 т.1).

22.08.2022 ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» направила лист-повідомлення (клопотання) про поновлення договору оренди землі за вих. № 01-3-117 разом з проектом додаткової угоди до договору оренди землі (а.с.17-19 т. 1).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 345488671 від 06.09.2023 вбачається, що 22.12.2022 державним реєстратором Фурсівської сільської ради Майорко Т.О. прийнято рішення з індексним номером 65886429 про державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ Агрофірма «Білоцерківська», на підставі листа-повідомлення, серія та номер: б/н, виданий 12.04.2022, видавник: гр. ОСОБА_3 ; опис вкладення, серія та номер: 0910711421650, виданий 20.04.2022 видавник: Укрпошта; рекомендоване повідомлення, серія та номер: 0910711421650, виданий 20.04.2022, видавник: Укрпошта; квитанція, серія та номер: 0910711421650, виданий 20.04.2022, видавник Укрпошта; відомості з ДЗК, серія та номер: 59254857, виданий 19.12.2022, видавник: Державний земельний кадастр (а.с.15 т.1).

28.12.2023 державним реєстратором Фурсівської сільської ради Майорко Т.О. прийнято рішення з індексним номером 65957437 про державну реєстрацію іншого речового права: 48858792, документи подані для державної реєстрації: договір оренди земельної ділянки, серія та номер: 76, виданий 22.12.2022, вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки; зміст, характеристика іншого речового права: дата укладання договору 22.12.2022, строк: 7 років, дата закінчення дії: 22.12.2029, з автоматичним продовженням дії договору; відомості про суб`єкта іншого речового права: орендодавець: ОСОБА_2 , орендар: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» (зворотна сторона а.с.14 т.1).

За зверненням Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області у межах кримінального провадження № 12023111030003616 від 26.07.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365-2 Кримінального кодексу України, відносно державного реєстратора Фурсівської сільської ради Київської області Майорко Тетяни Олександрівни Мін`юстом проводилася камеральна перевірка на предмет дотримання нею вимог законодавства, у тому числі, під час проведення реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо державної реєстрації припинення права оренди позивача на спірну земельну ділянку відповідача-1 та державної реєстрації цього права за ТОВ "Агротрейд-2000".

За результатом розгляду листа Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області за вих. № 31307/109/1100/02-2023 від 16.10.2023 проведена камеральна перевірка Державного реєстратора на підставі наказу Мін`юсту № 385/7 від 05.02.2024. У ході цієї перевірки встановлено, що Державним реєстратором порушено вимоги ст. ст. 3, 10, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 12 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, п. 27 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, оскільки проведено державну реєстрацію на підставі документів, які не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, а також проведено державну реєстрацію за наявності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. Перевіркою також було встановлено, що Державним реєстратором проведено державну реєстрацію іншого речового права права оренди ТОВ «Агротрейд-2000» на земельну ділянку за наявності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації, оскільки договір оренди землі, укладений відповідачем-1 з ТОВ Агрофірма «Білоцерківська», вважається поновленим в силу абзацу першого підп. 1 п. 27 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України.

На підставі акта за результатами проведення камеральної перевірки Мін`юстом прийнято наказ від 23.02.2024 № 517/5 та застосовано до державного реєстратора заходи відповідальності у вигляді тимчасового блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 2 (два) місяці (копії акта та наказу додаються).

При вирішенні справи суд виходить з наступного.

За частиною другою статті 792 Цивільного Кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються Законом, зокрема Земельним Кодексом України, Законом України «Про оренду землі».

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» (далі Закон № 161-XIV) визначено, що оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону № 161-XIV орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з ч. 4 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Згідно ст. 16 Закону № 161-XIV укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Відповідно до ст. 17 Закону № 161-XIV об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 1, 3 ст. 19 Закону № 161-XIV строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.

При передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як 7 років, для земельних ділянок сільськогосподарського призначення, переданих в оренду для закладання та/або вирощування багаторічних насаджень (плодових, ягідних, горіхоплідних, винограду), не може бути меншим як 25 років.

За ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Судом встановлено, між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір оренди землі № 1310/284 від 22.09.2015, за яким ОСОБА_2 передала позивачу в оренду свою земельну ділянку з кадастровим номером 3220489500:01:024:0031.

Позивач звертаючись до суду стверджує, що за вказаним договором оренди землі право користування земельною ділянкою у орендаря виникло з дати підписання сторонами цього договору, тобто 22.09.2015. Відповідачі у даній справі наполягають, що вказане право у орендаря виникло з дати державної реєстрації права оренди, тобто 25.11.2015.

В даному випадку, визначення початку виникнення у орендаря права користування землею і строку дії договору має суттєве значення, оскільки позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, серед іншого, посилається на п. 27 розділу Х «Перехідні положення» Земельного Кодексу України та стверджує, що договір оренди землі № 1310/284 від 22.09.2015 був автоматично поновлений на 1 рік, тобто до 22.09.2023, а тому є протиправним припинення 22.12.2022 права оренди позивача на спірну земельну ділянку.

Так, згідно з Законом № 2145-IX від 24.03.2022, Розділ X Земельного Кодексу України було доповнено пунктом 27, який набрав чинності 07.04.2022.

Відповідно до пп. 1 п. 27 розділу X «Перехідні положення» Земельного Кодексу України під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: 1) вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану, щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення: а) державної, комунальної власності, невитребуваних, нерозподілених земельних ділянок, а також земельних ділянок, що залишилися у колективній власності і були передані в оренду органами місцевого самоврядування; б) приватної власності.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель» (далі Закон № 2698-IX) від 09.10.2022, який набрав чинності 19.11.2022, абзац перший підпункту 1 пункту 27 після слів «воєнного стану» доповнено словами «до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель» (тобто цим Законом).

Аналіз наведених положень ЗК України дає підстави для висновку, що у період із 07.04.2022 по 19.11.2022 договори оренди землі, строк яких закінчувався у цей проміжок часу, були поновлені на один рік без волевиявлення сторін договору.

Як встановлено у п. 37 договору оренди землі № 1310/284 від 22.09.2015, цей договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації права оренди.

Тобто, сторони в договорі визначили строк набрання ним чинності, а саме пов`язали його з настанням двох обставин: 1) підписанням; 2) державною реєстрацією права оренди.

З конструкції наведеної умови договору вбачається, що лише за наявності двох умов можливе набрання ним чинності.

Як було вже зазначено, речове право на спірну земельну ділянку за позивачем згідно з договором оренди землі № 1310/284 від 22.09.2015 було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.11.2015 державним реєстратором реєстраційної служби Білоцерківського Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Рибалко В.М. з індексним номером 26503155 від 26.11.2015, строк дії договору 7 років.

Отже, виключно після здійснення реєстрації речового права, тобто з 25.11.2015 договір оренди землі № 1310/284 від 22.09.2015 набув чинності, та саме з цієї дати відраховується строк оренди терміном 7 років.

Слід також звернути увагу, що речове право було зареєстроване без права пролонгації.

Крім того, в підтвердження того, що право орендаря на користування землею за договором оренди землі № 1310/284 розпочало діяти виключно після 25.11.2015 є те, що акт приймання передачі земельної ділянки було підписано сторонами договору після реєстрації речового права 26.11.2015.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, датою набрання чинності, а також початком перебігу строку дії договору оренди земельної ділянки є 25.11.2015, тобто дата виконання обох умов набрання чинності такого договору, відповідно сім років строку дії такого договору закінчився 25.11.2022.

При цьому слід зазначити, що сторона позивача безпідставно посилається на правові висновки викладені ВП ВС у постанові від 18.04.2023 у справі № 357/8277/19, оскільки обставини цієї справи є відмінними від обставин справи, що розглядається наразі, правовідносини у спорах є неподібними.

Зокрема, у справі № 357/8277/19 договір оренди землі містив умову набрання ним чинності: «договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації», а в даній справі договір оренди землі № 1310/284 від 22.09.2015 містить наступні умови набрання чинності: «п. 37 Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації права оренди». У справі № 357/8277/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що договір набрав чинності з дати його підписання, оскільки на момент укладання договору чинне законодавство не містило поняття та, відповідно, дій щодо держаної реєстрації договору, оскільки з 01.01.2013 реєстрації підлягає тільки речове право.

Разом з цим, частина 1 ст. 19 ЗУ «Про оренду землі» (в редакції чинній на дату укладання договору оренди землі) встановлювала, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Вказана вище стаття 19 (строк дії договору оренди землі) не містила положень про дату закінчення дії договору, на відміну від чинної редакції, якою вже закріплено, що «дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення», при цьому як встановлено в судовому засіданні та не заперечувалось сторонами, саме позивачем як юридичною особою було надано (запропоновано) текст договору оренди землі від 22.09.2015.

Норма статті 631 ЦК України вказує, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Тобто, позивач та орендодавець ОСОБА_2 у договорі оренди визначили строк набрання чинності договором оренди, пов`язавши цей строк, у тому числі, і з реєстрацією речового права, оскільки виключно після такої реєстрації і починався відлік строку дії договору, тобто строку, коли сторони можуть здійснити свої права і виконувати обов`язки.

Таким чином, припинення права оренди позивача здійснено 22.12.2022 на підставі того, що строк дії договору оренди закінчився 25.11.2022.

Посилання позивача, що дія договору оренди землі № 1310/284 закінчилась 22.09.2022 та була автоматично пролонгована на рік, не відповідають умовам договору та чинному на час його укладення законодавству.

Положення щодо автоматичного поновлення договорів оренди землі на період дії воєнного стану діяло до 19.11.2022, а строк договору оренди землі, укладений між позивачем та ОСОБА_2 , закінчився 25.11.2022, тобто вже після припинення дії положення про автоматичне поновлення і тому відсутні підстави стверджувати, що договір оренди землі № 1310/284 від 22.09.2015 автоматично поновлено на один рік без волевиявлення сторін цього договору і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У постанові ВС від 29.03.2023 у справі № 563/376/22 (провадження № 61-47св23) Верховним судом досліджувалось питання автоматичного поновлення договорів оренди землі у період із 07.04.2022 до 19.11.2022 та Верховний Суд дійшов висновку про те, що з дня набрання чинності Законом України № 2698-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель», тобто з 19.11.2022, автоматична пролонгація договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, укладених з фізичними особами, скасована. Крім того, обставинами тієї справи було те, що між орендарем та орендодавцем було укладено договір оренди землі 05.05.2015, але за умовами договір оренди набував чинності з моменту реєстрації речового права 13.06.2015 і діяв до 13.06.2022.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У частині першій статті 777 ЦК України закріплено переважне право наймача, який належно виконує свої обов`язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачено певну процедуру здійснення цього права.

Згідно ст. 33 Закону № 161-XIV (в редакції чинній на момент укладання договору оренди) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

В даному випадку, слід зазначити, що пунктом 5 договору оренди землі № 1310/284 від 22.09.2015 сторони передбачили, якщо орендодавець не збирається укладати новий договір оренди з орендарем або продовжувати дію цього договору, він зобов`язаний за 6 (шість) місяців до закінчення строку дії нового договору повідомити про це орендаря в письмовій формі.

Встановленим є те, що у визначений договором строк, в квітні 2022 року ОСОБА_2 надіслала орендарю свої заперечення щодо поновлення договору оренди землі № 1310/284 від 22.09.2015.

Позивач підтверджує факт отримання такого повідомлення від орендодавця ОСОБА_2 .

Таким чином, відповідач ОСОБА_2 скористалася своїм правом та з повним дотриманням умов договору, у визначений договором строк повідомила орендаря про свої наміри не укладати новий договір і не продовжувати дію, ще на той час чинного договору оренди.

Суд критично оцінює позицію сторони позивача відносно того, що в діях відповідача ОСОБА_2 вбачається суперечлива і недобросовісна поведінка, яка призвела до порушення переважного права позивача, як орендаря на подальше користування земельною ділянкою, оскільки отримавши у квітні 2022 року лист-повідомлення орендодавця про небажання продовжувати з ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» відносини щодо оренди землі, у серпні 2022 року позивач направив ОСОБА_2 лист про поновлення договору оренди з проектом відповідної додаткової угоди, тим самим повністю проігнорував наміри і повідомлення власника земельної ділянки.

Так, позивач стверджує, що орендодавець у відповідності до умов договору та ст. 33 Закону № 161-XIV (в редакції чинній на момент укладання договору оренди) зобов`язана була в місячний строк укласти додаткову угоду до договору оренди землі чи заперечити його поновлення.

Суд зазначає, що договором оренди землі № 1310/284 від 22.09.2015 не передбачено інформування орендодавцем причин своїх намірів, а також не передбачена повторність/кратність повідомлення орендодавцем своїх намірів чи інше листування.

У постанові від 04.12.2019 у справі № 693/42/18 Верховний Суд зазначив, що закон зобов`язує орендодавця повідомити орендаря про бажання чи небажання продовжувати договір, а не вказувати причини такого.

Отже, позивач хоч і направив відповідачу ОСОБА_2 повідомлення про намір продовжити дію договорів оренди з проектом додаткової угоди, але цьому повідомленню передував лист орендодавця у квітні 2022 року про небажання продовжувати строк договору оренди землі на новий строк та прохання звільнити і повернути спірну земельну ділянку. Наявність заперечень зі сторони орендодавця у встановленому договором порядку щодо поновлення договору з попереднім орендарем дають підстави для висновку, що переважне право позивача, як орендаря, не було порушено.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства (ст. 13 ЦК України ).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ст. 319 ЦК України).

Право орендаря на поновлення договору оренди землі не є абсолютним, наявність заперечень зі сторони орендодавця щодо поновлення договору з орендарем дають підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, не порушено. Така правова позиція викладена у Постанові ВС 18.04.2019 у справі № 625/166/18 (провадження № 61-257св19).

Отже, відповідач ОСОБА_2 у відповідності до умов договору оренди землі № 1310/284 від 22.09.2015 повідомила орендаря про свої наміри та по закінченню строку дії цього договору розпорядилася своєю земельною ділянкою на власний розсуд.

За пів року до закінчення строку дії договору оренди, орендар був обізнаний щодо волі орендодавця, отже такі дії власника земельної ділянки є послідовними і законними.

Після направлення позивачу листа-повідомлення про небажання продовжувати дію договору оренди, власник земельної ділянки мала законне очікування щодо звільнення і повернення їй земельної ділянки. В даному випадку, бажання орендаря продовжити орендні правовідносини не породжують для орендодавця нових обов`язків, ніж ті, що були нею виконані.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно положень статті 526 вказаного Кодексу зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

ОСОБА_2 належним чином у визначений договором та законодавством строк скористалася своїм правом, повідомивши орендаря про свої наміри, а тому посилання позивача про відсутність з боку відповідача власного проекту договору у відповідь на проект договору, запропонованого позивачем, не відповідають дійсним обставинам справи.

У постанові ВС КЦС від 15.05.2023 у справі № 693/137/22 зазначено, що переважне право позивача на поновлення договору оренди земельної ділянки не було порушено, оскільки відсутня воля орендодавця на поновлення такого договору, що підтверджується листом-повідомленням відповідача.

Наявність незгоди орендодавця щодо поновлення договору оренди земельної ділянки згідно з положеннями частини п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі» виключає можливість визнання поновленим попереднього договору у вибраний позивачем спосіб. До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 21.01.2020 у справі №379/1354/18 (провадження №61-1730); від 15.02.2023 у справі №399/295/11 (провадження №61-13035).

Щодо заперечень відповідача ОСОБА_2 про неналежне виконання позивачем своїх обов`язків за договором оренди землі № 1310/284 від 22.09.2015, а також твердження, що виплата орендної плати проводилась позивачем без урахування індексації вартості земельної ділянки, суд зазначає, що не є предметом даного спору орендна плата за цим договором оренди. Також дана обставина не вливає на строк дії договору оренди з позивачем. Орендодавець не ставила вимоги про стягнення з позивача недоотриманої орендної плати чи її перерахунок, так само і не оскаржувала сам договір оренди, чи окремі його умови. Як встановлено судом, ОСОБА_2 заперечує право позивача на користування спірною земельною ділянкою саме внаслідок закінчення строку дії договору, а не внаслідок невиконання орендарем умов цього договору. Крім того, в рамках розгляду даної справи, достовірних і достатніх доказів на підтвердження неналежного виконання позивачем своїх обов`язків за договором оренди землі № 1310/284 від 22.09.2015, суду не надано.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Представник відповідача ОСОБА_2 звертала увагу суду на подані позивачем у справі лист-повідомлення з додатковою угодою, що пропонувалася ОСОБА_2 , і яка не містить волевиявлення орендаря, оскільки додаткова угода не підписана, не скріплена печаткою юридичної особи, тобто відсутнє волевиявлення самого позивача на її укладання.

Згідно із частиною першою та четвертою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін .

Однак, коли сторона не виявила свою волю на вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Представник відповідача, адвокат Марценюк Л.А. наполягала на тому, що позивач не направляв ОСОБА_2 належного проекту додаткової угоди до договору оренди, оскільки підтвердженням волевиявлення орендаря на укладання правочину, змін до укладеного правочину являється наявність підпису та печатки позивача на такому правочині, у той же час додана позивачем додаткова угода не містить такого волевиявлення. Тобто, така додаткова угода є неукладеною та такою, що не відбулася, такий правочин не вчинено зі сторони позивача, як орендаря, а відповідно такі дії позивача не породжують жодних наслідків, жодного захисту для невчиненого правочину не передбачено чинним законодавством.

Крім того, сторона відповідача звертає увагу, що доданий до позовної заяви проект додаткової угоди за своїм змістом не може вважатися додатковою угодою, оскільки, 1) не містить реквізитів договору, який змінює, не вказано ні дати ні номеру договору; 2) не містить умови, які підлягають зміні щодо укладено правочину, за формою така додаткова угода є самостійним договором оренди; 3) умови такого правочину встановлюють відмінні істотні умови від первинного договору, в тому числі і щодо строку дії договору. У позовних вимогах позивач зазначає новий і невідомий ОСОБА_2 текст угоди зі строком дії 14 років та без реквізитів договору, який підлягає зміні.

Відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Вираження наміру юридичної особи вважати себе зобов`язаною має вчинятися шляхом підписання уповноваженою особою такого правочину, та скріплення печаткою.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

З огляду наведеного та враховуючи встановлені судом обставини, суд вважає, що відсутня оформлена в належний спосіб пропозиція позивача щодо поновлення договору оренди землі та вбачається, що позивачем подано проект договору оренди з відмінними істотними умовами відносно первинного договору оренди землі, де відсутнє волевиявлення сторін договору (підпис).

Наведене в сукупності із іншими встановленими та вищезазначеними обставинами, дає підстави стверджувати, що у позивача відсутнє право на визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі № 1310/284 від 22.09.2015.

За змістом статей 11, 15 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

У п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Оскільки правовідносини між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 , які витікали з договору оренди землі № 1310/284 від 22.09.2015, припинилися внаслідок закінчення строку дії цього договору, то ОСОБА_2 на власний розсуд розпорядилася своїм майном, передавши в користування земельну ділянку іншому орендарю - ТОВ «Агротрейд-2000».

Право оренди ТОВ «Агротрейд-2000» належним чином зареєстровано 28.12.2022. Суду не надано належних та достовірних доказів на спростування наведеного.

Таким чином, суд дійшов висновку, що необґрунтованою і безпідставною є позовна вимога щодо визнання відсутнім у ТОВ «Агротрейд-2000» права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:024:0031.

Щодо результатів камеральної перевірки Мін`юсту державного реєстратора Фурсівської сільської ради Київської області Майорко Тетяни Олександрівни, суд зазначає, що в ході вказаної перевірки Мін`юстом не досліджувалось питання початку дії договору оренди землі № 1310/284 від 22.09.2015 з урахуванням умов договору, а тому висновок про порушення державним реєстратором реєстраційного законодавства при державній реєстрації іншого речового права права оренди ТОВ «Агротрейд-2000» на земельну ділянку, при наявності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації, оскільки договір оренди землі, укладений відповідачем-1 з ТОВ Агрофірма «Білоцерківська», вважається поновленим в силу абзацу першого пп. 1 п. 27 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, на переконання суду, є передчасним та суперечить встановленим судом обставинам цієї справи.

Враховуючи вищевикладене та оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку за необхідне відмовити у задоволенні позову через безпідставність заявлених вимог.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно ч. 2, 3 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входять до предмету доказування у справі. Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені (постанова ВП ВС від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16)

Оскільки позовні вимоги ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» не підлягають до задоволення, то з позивача підлягають стягненню на користь відповідачів понесені судові витрати, при цьому позивач жодним чином не ініціював перед судом питання про зменшення заявлених відповідачами витрат на правову допомогу, на відміну від відповідачів.

Відповідно до статей 133, 134, 137 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Встановлено, що відповідачі у відповідності до зазначених норм ЦПК України, подали заяви, розрахунки і докази понесених судових витрат на правничу допомогу та просили компенсувати їм дані витрати згідно ст. 141 ЦПК України.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 Закону N 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону N 5076-VI).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Для включення всієї суми гонорару до відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що його позов не підлягає задоволенню, а за наявності заперечень позивача щодо співмірності заявленої суми компенсації також має бути обґрунтовано, що такі витрати відповідача були необхідними, а їх розмір є розумним і виправданим (постанови ВС від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17, від 13.02.2019 у справі № 911/739/15).

Витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (постанова ВС від 03.10.2019 у справі № 922/445/19)

Встановлено, що 14.09.2023 між адвокатом Марценюк Л.А. та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір про надання правової допомоги 33/23 (а.с.250-251 т.1), 28.02.2024 між адвокатом та ОСОБА_2 складено акт виконаних робіт (наданих послуг) № 2, відповідно до якого за надання послуг клієнт сплачує адвокату винагороду у розмірі 20 000 грн, з яких: 15 000 грн. - гонорар адвоката за надані послуги (складання відзиву/участь в судових засіданнях), а 5 000,00 грн. - гонорар успіху, у відповідності до п. 4.2. договору про надання правової допомоги.

Разом з тим, аналізуючи перелік виконаних адвокатом Марценюк Л.А. послуг, суд зауважує про подання нею апеляційної скарги на ухвалу суду про забезпечення позову в межах даної справи, в задоволенні якої апеляційним судом відмовлено. Суд враховує відповідну участь адвоката позивача в апеляційному розгляді вказаної скарги з позитивним результатом та у зв`язку з цим, дійшов висновку про необхідність зменшення правничої допомоги, що підлягає стягненню з позивача на користь ОСОБА_2 до 15 000 грн.

Крім того, судом встановлено, що між Адвокатським об`єднанням «МКБ Групп» та відповідачем ТОВ «Агротрейд-2000» було укладено 21.11.2023 договір про правничу допомогу № 84 (а.с.184-185 т.1), відповідно до п. 2.4 якого гонорар успіху встановлено в розмірі 11 000 грн. 26.02.2024 між даним АО та ТОВ «Агротрейд-2000» складено акт приймання-передачі правничої допомоги, згідно з яким вартість наданої адвокатом клієнту правничої допомоги становить 11 000 грн. Отже, відповідач ТОВ «Агротрейд-2000» в зв`язку з розглядом даної справи поніс судові витрати на правничу допомогу на загальну суму 22 000 грн.

Дані витрати відповідача ТОВ «Агротрейд-2000» є обґрунтованими та пропорційними до предмету спору, а тому підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.

Судом не встановлено підстав для зменшення вказаних до стягнення сум.

Згідно з ч. 9 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Позивач скористався своїм правом на судовий захист, однак його позиція не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду справи. Оскільки позовні вимоги ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» не підлягають до задоволення, то в силу ч. 9 ст. 158 ЦПК України підлягають скасуванню заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду від 14.09.2023 по даній справі.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 258, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову у вигляді заборони Міністерству юстиції України та його територіальним органам, усім суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям), усім державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам, державним виконавцям, приватним виконавцям, вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:024:0031 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1696397432204), вжиті ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14.09.2023 по цивільній справі № 357/11045/23.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 15 000 грн.

У задоволенні решти вимог ОСОБА_2 про стягнення витрат на правничу допомогу - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» витрати на правничу допомогу в розмірі 22 000 грн.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська», вул. Миру, 4, с. Шкарівка, Білоцерківський район, Київська область, код ЄДРПОУ: 00849528.

Відповідач-1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач-2 Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000», автодорога Київ-Одеса 80 км+500м, Білоцерківський район, Київська область, код ЄДРПОУ: 36445855.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів до Київського апеляційного суду.

Оскільки в судовому засіданні оголошено (підписано) лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 17.06.2024.

Суддя А. Ю. Цуранов