Рішення

від 05.06.2024 по справі 524/6748/22

АВТОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Справа № 524/6748/22

Провадження №2/524/206/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2024 року Автозаводський районний суд міста Кременчук у складі: головуючого судді Нестеренка С.Г., за участі секретаря судового засідання Бельченко Н.Л., розглянув у загальному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчук Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про знесення самочинного будівництва,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2022 року до суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про знесення самочинного будівництва.

В обґрунтування позову зазначала, що вона, позивач ОСОБА_1 , є власником земельної ділянки та домоволодіння АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_2 є власником земельної ділянки в АДРЕСА_1 , а також 3/5 частки житлового будинку з господарськими будівлями в АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 незаконно та самовільно на межі земельних ділянок за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , з порушенням будівельних, санітарних та пожежних норм протягом травня вересня 2021 року почав реконструкцію сараю («літера «М») під господарську будівлю (гостьовий будинок) за рахунок прибудови та влаштування мансардного поверху, що вплинуло на ґрунти основи і конструкцій на межі із домоволодінням АДРЕСА_1 , що належить позивачу, внаслідок чого виникла наскрізна горизонтальна тріщина на зовнішній стіні з тильної частини житлового будинку, утворився перекіс віконних блоків, що є наслідком просідання основи та фундаменту.

Згідно відповіді на адвокатський запит № 28.01-16/2499/33 від 03.11.2021 року, вбачається, що відповідач ОСОБА_2 двічі звертався із заявами до Управління містобудування та архітектури на видачу будівельного паспорта від 16.09.2021 року та від 18.10.2021 року, на що йому було надано відповіді № 28.01-11/2203/33 від 27.09.2021 року та № 28.01-11/2396/33 від 22.10.2021 року, в яких зазначалось, що земельна ділянка за вказаною адресою відноситься до зони розміщення перспективної багатоквартирної малоповерхової забудови 2-4 поверхів до розміщення господарської будівлі (гостьового будинку) не передбачено переважними та супутніми видами використання, а також, в представленому ескізі намірів забудови, розробленого ФО-П ОСОБА_3 , не витримані будівельні норми згідно діючого законодавства, зокрема порушений п. 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019, яким встановлено, що для догляду за будинками і здійснення поточного ремонту відстань до межі суміжної земельної ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни будівлі слід приймати не менше ніж 1,0 м. Також, з`ясовано, що в базі даних міського кадастру управління містобудування та архітектури відсутні дані інженерно-геодезичних вишукувань забудованої земельної ділянки в М 1:500. А тому, ОСОБА_2 були повернуті заяви у зв`язку із невідповідністю намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудування на місцевому рівні та державним будівельним нормам.

Згідно відповіді Управління державного архітектурно-будівельного контролю Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області № 47-01.16/573 від 02.11.2021 року зазначалось, ОСОБА_2 із заявою про видачу декларації про початок будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 , не звертався, а тому останньому не видавалась декларація про початок будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 , та не реєструвано декларацію про готовність проєкта до експлуатації.

Листом Кременчуцьке районне управління Головного управління ДСНС України у Полтавській області за № 14-1752/20 від 10.11.2021 року повідомило, що ОСОБА_2 щодо об`єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , до Кременчуцького районного управління Головного управління ДСНС України у Полтавській області не звертався.

Позивач посилалася також і на те, що висновком експерта ОСОБА_4 № 10/10-21 від 29.12.2021 року встановлено, що:

1.Будівля сараю («літера «М») домоволодіння АДРЕСА_2 , яка на даний час знаходиться в стадії реконструкції, розміщена на межі з земельною ділянкою

АДРЕСА_3 .Роботи з реконструкції будівлі сараю «літера «М») під гостьовий будинок в домоволодінні АДРЕСА_2 ведуться з порушенням нормативно-правових актів у галузі будівництва, а саме:

- роботи проводяться без будівельного паспорту забудови земельної ділянки,

- порушені вимоги п.6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій. Основні положення» щодо «відстані до межі суміжної земельної ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни будинку слід приймати не менше ніж 1,0 м», оскільки будівля сараю (літера «М»), що реконструюється під гостьовий будинок, в домоволодінні АДРЕСА_1 , розміщується на межі з земельною ділянкою АДРЕСА_1 , виступаюча конструкція даху частково нависає над суміжною земельною ділянкою АДРЕСА_1 (власник ОСОБА_1 ),

- порушені вимоги п. 15.2.2 таб. 15.2 ДБН Б.2.2-12/2019 «Планування та забудова територій. Основні положення», оскільки відстань між будівлею сараю («літера «М»), що реконструюється під гостьовий будинок, в домоволодінні АДРЕСА_1 та існуючим житловим будинком в домоволодінні АДРЕСА_1 становить: з фасадної частини (з боку АДРЕСА_2 , з тильної частини будинку 1,65 м, при нормі 8 м.

Крім того позивач зазначала, що в дослідницькій частині висновку експерта № 10/10-21 від 29.12.2021 року зазначено, що проведення у вже існуючому збудованому кварталі будівельних робіт з реконструкції будівлі сараю (літера «М») під гостьовий будинок в домоволодінні АДРЕСА_2 в безпосередній близькості до житлового будинку в домоволодінні АДРЕСА_1 (1,65 -1,87 м) призвело до погіршення його технічного стану та умов експлуатації, а саме: перерозподіл напруги у ґрунтах під час проведення земельних робіт по влаштуванню фундаменту прибудови реконструйованої під гостьовий будинок будівлі сараю (літера «М») в домоволодінні АДРЕСА_2 , вплинув на ґрунти основи і конструкцій близько розташованого існуючого будинку в домоволодінні АДРЕСА_1 , внаслідок чого виникла наскрізна горизонтальна тріщина на зовнішній стіні з тильної частини житлового будинку, утворився перекіс віконних блоків, що є наслідком просідання основи та фундаменту. В будівлі сараю (літера «М»), що реконструюється під гостьовий будинок по АДРЕСА_2 , на дату проведення обстеження наявні тріщини в зовнішніх стінах, які за зовнішніми ознаками свідчать про просідання кута зазначеної будівлі в районі розміщення підвалу, причиною яких є нерівномірне осідання ґрунтової основи.

Управління державного архітектурно-будівельного контролю Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області своїм листом за № 47-01.16/308 від 28.09.2022 року повідомило, що відносно відповідача щодо виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 було винесено:

- припис № 2 про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 01.03.2022 року, у відповідності до якого самовільне будівництво Відповідачем проводиться з порушенням п.1 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п. 13 постанови КМУ № 466, ст. 27 Закону України «Про архітектурну діяльність», п. 6.1.41, табл. 15.2 ДБН Б.2.2-12:2009 Планування та забудови територій, та зобов`язано Відповідача негайно припинити будівельні роботи;

- припис № 3 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 01.03.2021 року, в якому зазначається, що на території садиби по АДРЕСА_2 виконується реконструкція цегляного сараю із заміною габаритних розмірів; одна стіна будівлі розташована на межі земельної ділянки суміжного з садибою АДРЕСА_1 ; роботи виконуються без отримання будівельного паспорта, без права на виконання будівельних робіт; під час виконання будівельних робіт не дотримано нормативну відстань від межі сусідньої земельної ділянки ( 1м при сформованій забудові); не дотримано протипожежний розрив між будівлями, які розміщені на сусідніх земельних ділянках. З метою усунення виявлених порушень було зобов`язано Відповідача до 01.05.2021 року усунути виявлене порушення шляхом отримання права на виконання будівельних робіт або знесення;

- постанову № 2-2021 по справі про адміністративне правопорушення від 09.03.2021 року, якою відповідача за порушення п.1 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п. 13 постанови КМУ № 466, ст. 27 Закону України «Про архітектурну діяльність», п. 6.1.41, табл. 15.2 ДБН Б.2.2-12:2009 Планування та забудови територій визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1, 4 ст. 96 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу (вказана постанова не оскаржувалась Відповідачем).

Також, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області своїм листом за № 47-01.16/381 від 07.11.2022 року повідомило, що виїзною комісією було проведено огляд незаконного будівництва на садибі по АДРЕСА_2 , під час якої Відповідач доступу до незаконного будівництва не надав, хоча був повідомлений про роботу комісії за самовільного будівництва. Під час роботи комісії було встановлено завершення будівельних робіт на межі земельних ділянок АДРЕСА_4 , водосток з даху самовільно побудованої будівлі виконано поза межами домоволодіння АДРЕСА_4 . Тобто встановлено, що вимоги припису № 3 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 01.03.2021 року не виконані.

Відповідач протягом травня-вересня 2021 року на межі земельних ділянок за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , без узгодження із суміжними землекористувачами та без отримання будівного паспорту самовільно побудував 3-поверховий житлового будинку з порушенням будівельних, санітарних та пожежних норм, у зв`язку з чим позивач просить усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою та нерухомим майном за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення самочинного будівництва.

Ухвалою судді від 28 листопада 2022 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 24 січня 2023 року призначено у справі судову будівельно-технічну експертизу та зупинено провадження по справі.

Ухвалою суду від 09 травня 2023 року поновлено провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

14 червня 2023 року на підставі розпорядження щодо здійснення повторного автоматизованого розподілу судових справ № 431 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про знесення самочинного будівництва передано 15 червня 2023 року судді ОСОБА_5 .

Ухвалою суду від 08 листопада 2023 року залучено до участі у справі третьою особою Управління містобудування та архітектури Кременчуцької місьої ради Кременчуцького району Полтавської області.

Ухвалою суду від 11 січня 2024 року залучено до участі у справі третіми особами без самостійних вимог: - Кременчуцьку міську раду Кременчуцького району Полтавської області, Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області та Управління державного архітектурно-будівельного контролю Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_6 у судове засідання не прибули, просили розглянути справу за їх відсутності, щодо заочного розгляду справи не заперечували, про що надали письмову заяву.

Відповідач ОСОБА_2 повторно не прибув у судове засідання, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином, засобами рекомендованого поштового зв`язку, та шляхом опублікування оголошення про виклик, про причини неявки суд не повідомив та не подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представники третіх осіб Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцького міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, у судове засідання не прибули, про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Суд дійшов висновку, що згідно ст. 280 ЦПК України необхідно провести заочний розгляд справи.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

Дозивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки та домоволодіння АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_2 є власником земельної ділянки в АДРЕСА_1 , а також 3/5 частки житлового будинку з господарськими будівлями в АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 протягом травня вересня 2021 року незаконно та самовільно на межі земельних ділянок за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , з порушенням будівельних, санітарних та пожежних норм почав реконструкцію сараю («літера «М») під господарську будівлю (гостьовий будинок) за рахунок прибудови та влаштування мансардного поверху, що вплинуло на ґрунти основи і конструкцій на межі із домоволодінням АДРЕСА_1 , що належить позивачу, внаслідок чого виникла наскрізна горизонтальна тріщина на зовнішній стіні з тильної частини житлового будинку, утворився перекіс віконних блоків, що є наслідком просідання основи та фундаменту.

Згідно відповіді Управління містобудування та архітектури ОСОБА_2 двічі звертався із заявами на видачу будівельного паспорта від 16.09.2021 року та від 18.10.2021 року, на що йому було надано відповіді № 28.01-11/2203/33 від 27.09.2021 року та № 28.01-11/2396/33 від 22.10.2021 року, в яких зазначалось, що земельна ділянка за вказаною адресою відноситься до зони розміщення перспективної багатоквартирної малоповерхової забудови 2-4 поверхів до розміщення господарської будівлі (гостьового будинку) не передбачено переважними та супутніми видами використання, а також, в представленому ескізі намірів забудови, розробленого ФО-П ОСОБА_3 , не витримані будівельні норми згідно діючого законодавства, зокрема порушений п. 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019, яким встановлено, що для догляду за будинками і здійснення поточного ремонту відстань до межі суміжної земельної ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни будівлі слід приймати не менше ніж 1,0 м. В базі даних міського кадастру управління містобудування та архітектури відсутні дані інженерно-геодезичних вишукувань забудованої земельної ділянки в М 1:500., тому, ОСОБА_2 були повернуті заяви у зв`язку із невідповідністю намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудування на місцевому рівні та державним будівельним нормам.

Згідно відповіді Управління державного архітектурно-будівельного контролю Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області № 47-01.16/573 від 02.11.2021 року зазначалось, ОСОБА_2 із заявою про видачу декларації про початок будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 , не звертався, а тому останньому не видавалась декларація про початок будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 , та не реєстровано декларацію про готовність проекту до експлуатації.

Листом Кременчуцьке районне управління Головного управління ДСНС України у Полтавській області за № 14-1752/20 від 10.11.2021 року повідомило, що ОСОБА_2 щодо об`єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , до Кременчуцького районного управління Головного управління ДСНС України у Полтавській області не звертався.

Відповідно до висновку експерта ОСОБА_4 № 10/10-21 від 29.12.2021 року встановлено, що:

1.Будівля сараю («літера «М») домоволодіння АДРЕСА_2 , яка на даний час знаходиться в стадії реконструкції, розміщена на межі з земельною ділянкою

АДРЕСА_3 .Роботи з реконструкції будівлі сараю «літера «М») під гостьовий будинок в домоволодінні АДРЕСА_2 ведуться з порушенням нормативно-правових актів у галузі будівництва, а саме:

- роботи проводяться без будівельного паспорту забудови земельної ділянки,

- порушені вимоги п.6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій. Основні положення» щодо «відстані до межі суміжної земельної ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни будинку слід приймати не менше ніж 1,0 м», оскільки будівля сараю (літера «М»), що реконструюється під гостьовий будинок, в домоволодінні АДРЕСА_1 , розміщується на межі з земельною ділянкою АДРЕСА_1 , виступаюча конструкція даху частково нависає над суміжною земельною ділянкою АДРЕСА_1 (власник ОСОБА_1 ),

- порушені вимоги п. 15.2.2 таб. 15.2 ДБН Б.2.2-12/2019 «Планування та забудова територій. Основні положення», оскільки відстань між будівлею сараю («літера «М»), що реконструюється під гостьовий будинок, в домоволодінні АДРЕСА_1 та існуючим житловим будинком в домоволодінні АДРЕСА_1 становить: з фасадної частини (з боку АДРЕСА_2 , з тильної частини будинку 1,65 м, при нормі 8 м.

Крім того зазначено, що проведення у вже існуючому збудованому кварталі будівельних робіт з реконструкції будівлі сараю (літера «М») під гостьовий будинок в домоволодінні АДРЕСА_2 в безпосередній близькості до житлового будинку в домоволодінні АДРЕСА_1 (1,65 -1,87 м) призвело до погіршення його технічного стану та умов експлуатації, а саме: перерозподіл напруги у ґрунтах під час проведення земельних робіт по влаштуванню фундаменту прибудови реконструйованої під гостьовий будинок будівлі сараю (літера «М») в домоволодінні АДРЕСА_2 , вплинув на ґрунти основи і конструкцій близько розташованого існуючого будинку в домоволодінні АДРЕСА_1 , внаслідок чого виникла наскрізна горизонтальна тріщина на зовнішній стіні з тильної частини житлового будинку, утворився перекіс віконних блоків, що є наслідком просідання основи та фундаменту. В будівлі сараю (літера «М»), що реконструюється під гостьовий будинок по АДРЕСА_2 , на дату проведення обстеження наявні тріщини в зовнішніх стінах, які за зовнішніми ознаками свідчать про просідання кута зазначеної будівлі в районі розміщення підвалу, причиною яких є нерівномірне осідання ґрунтової основи.

Управління державного архітектурно-будівельного контролю Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області своїм листом за № 47-01.16/308 від 28.09.2022 року повідомило, що відносно відповідача щодо виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 було винесено:

- припис № 2 про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 01.03.2022 року, у відповідності до якого самовільне будівництво Відповідачем проводиться з порушенням п.1 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п. 13 постанови КМУ № 466, ст. 27 Закону України «Про архітектурну діяльність», п. 6.1.41, табл. 15.2 ДБН Б.2.2-12:2009 Планування та забудови територій, та зобов`язано Відповідача негайно припинити будівельні роботи;

- припис № 3 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 01.03.2021 року, в якому зазначається, що на території садиби по АДРЕСА_2 виконується реконструкція цегляного сараю із заміною габаритних розмірів; одна стіна будівлі розташована на межі земельної ділянки суміжного з садибою АДРЕСА_1 ; роботи виконуються без отримання будівельного паспорта, без права на виконання будівельних робіт; під час виконання будівельних робіт не дотримано нормативну відстань від межі сусідньої земельної ділянки ( 1м при сформованій забудові); не дотримано протипожежний розрив між будівлями, які розміщені на сусідніх земельних ділянках. З метою усунення виявлених порушень було зобов`язано Відповідача до 01.05.2021 року усунути виявлене порушення шляхом отримання права на виконання будівельних робіт або знесення;

- постанову № 2-2021 по справі про адміністративне правопорушення від 09.03.2021 року, якою відповідача за порушення п.1 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п. 13 постанови КМУ № 466, ст. 27 Закону України «Про архітектурну діяльність», п. 6.1.41, табл. 15.2 ДБН Б.2.2-12:2009 Планування та забудови територій визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1, 4 ст. 96 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу (вказана постанова не оскаржувалась Відповідачем).

Також, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області своїм листом за № 47-01.16/381 від 07.11.2022 року повідомило, що виїзною комісією було проведено огляд незаконного будівництва на садибі по АДРЕСА_2 , під час якої відповідач доступу до незаконного будівництва не надав, хоча був повідомлений про роботу комісії за самовільного будівництва. Під час роботи комісії було встановлено завершення будівельних робіт на межі земельних ділянок АДРЕСА_4 , водосток з даху самовільно побудованої будівлі виконано поза межами домоволодіння АДРЕСА_4 . Тобто встановлено, що вимоги припису № 3 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 01.03.2021 року не виконані.

З висновків призначеної судом судової будівельно технічної експертизи проведеної експертом ОСОБА_4 від 01 травня 2023 р. за № 2/7-23 постає наступне:

У дослідницькій частині даного висновку експерта шляхом проведення візуального обстеження та дослідження представлених у матеріалах цивільної справи документів встановлено: з метою приведення самочинно реконструйованого під гостьовий будинок сараю літ. «М», зведеного на межі земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_4 , у відповідність до вимог діючих Державних будівельних норм і правил, зокрема, дотримання протипожежних відстаней, що становлять у даному випадку 8,0 м. (докладніше див. Дослідження), необхідно змістити об`єкт самочинного будівництва на 6,35-6,13 м. в бік житлового будинку в домоволодінні по АДРЕСА_2 (власник ОСОБА_2 ), але на даний час після суттєвого збільшення в габаритних розмірах сараю літ. «М», реконструйованого під гостьовий будинок, відстань між зовнішніми стінами збільшеного в габаритних розмірах сараю літ. «М», реконструйованого під гостьовий будинок, та житлового будинку в районі прибудови літ. «а5» (найвужче місце) становить 2,0 м., що робить неможливим зазначене зміщення.

Перенесення об`єкту самочинного будівництва на інше місце в межах земельної ділянки АДРЕСА_1 є неможливим, оскільки згідно з Генеральним планом міста та планом зонування території м. Кременчука земельна ділянка за вищезазначеною адресою відноситься до зони розміщення перспективної багатоквартирної малоповерхової забудови 2-4 поверхів, відповідно розміщення господарської будівлі (гостьовий будинок) не передбачено переважними та супутніми видами використання.

26 вересня 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулася до відповідача ОСОБА_2 листом із проханням здійснити перебудову нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, на підставі та з урахуванням висновків експерта №10/10-21 від 29 грудня 2021 року та результатів позапланової перевірки, яка була проведена з 12.02.2021 по 01.03.2021 року.

Відповідач ОСОБА_2 станом на день розгляду справи не виконав припис Управління державного архітектурно-будівельного контролю Кременчуцької міської ради № 3 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 01.03.2021 року щодо усунення до 01.05.2021 року виявлених порушення шляхом отримання права на виконання будівельних робіт або знесення, а також не відреагував на пропозицію позивача здійснити перебудову самовільного будівництва у відповідності до державних правил та санітарних норм.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статями 125, 126 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення будь-яких порушень його права власності, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням володіння. Право власності має захищатися лише при доведеності факту його порушення діями відповідача, створенні власникові з боку третіх осіб перешкод у здійсненні ним цього права із застосування наслідків, в тому числі і звільнення земельної ділянки від самовільно зведених споруд шляхом їх знесення чи усунення інших перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Вирішуючи питання про знесення нерухомого майна, суди в кожному випадку з`ясовують, яку частину земельної ділянки займає споруджена будівля, її розмір і конфігурацію, яка частина будівлі підлягає знесенню. За необхідності з`ясування питань, що виникають при розгляді справи і потребують спеціальних знань, суд має право призначити експертизу. Невстановлення вказаних обставин унеможливлює виконання такого рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у справі справа № 336/3500/17 (провадження № 61-18506 св 20) від 03.11.2021 року.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Відповідно до роз`яснень наданих у п. 33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Верховний Суд в своїй постановах від 24.06.2021 року у справі № 713/1625/19 (провадження № 61-17115св20) та від 31.03.2021 року у справі № 686/20396/15-ц (провадження № 61-14613св20) зазначав, що відповідно до статей 318, 319, 321, 391 ЦК України власник земельної ділянки як власник нерухомого майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Зазначені норми матеріального права визначають право власника вимагати будь-яких усунень порушень його права власності від будь-яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми, є наявність у позивача права власності та встановлених судом перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушення права та з яких підстав.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Виходячи з наведеної норми цивільного законодавства і роз`яснень постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, підставою для звернення особи, яка є власником, до суду за захистом права є встановлення факту порушення прав власника і наявність перешкод у здійсненні ним користування та розпорядження майном з боку відповідача.

Досліджуючи вимоги позову, суд знаходить їх ґрунтовними, оскільки таке будівництво розпочате відповідачем є самочинним за двома ознаками, що перелічені в частині 1 статті 376 ЦК України (відсутність дозволу на початок будівельних робіт, істотні порушення будівельних норм та правил), а звідси порушує право позивача на догляд за будинком та земельною ділянкою, право власності на які належать їй.

У силу роз`яснень п. 33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню незалежно від того, на своїй чи на чужій земельній ділянці або іншому об`єкту нерухомості відповідач вчиняє дії (бездіяльність), що порушують право позивача.

Як випливає із змісту ч. 4 ст. 376 ЦК України, якщо самочинне будівництво порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Згідно із ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, а в силу ст. 4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цивільним процесуальним законодавством, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦК України передбачене право кожної особи на захист свого цивільного права уразі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 16, 391ЦК України власник має право звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Знесення самочинного будівництва є найбільш суворим заходом відповідальності для особи, яка здійснила це будівництво, проте позивач просить суд застосувати обраний позивачем спосіб захисту з урахуванням того, що відповідно до ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Оскільки вимога про перенесення самовільного будівництва на певну відстань (1 метр відстані від межі + 1 метр для дотримання відстані в інтересах протипожежної безпеки) стосується майна, що підпадає під критерії, наведені в ст. 181 ЦК України, така будівля пов`язана фундаментом з землею, реалізація цієї вимоги в натурі припускає знесення будівлі, переміщення якої в просторі є неможливим.

Такий спосіб захисту цивільного права передбачений статтею 376 ЦК України, яка регламентує правовий статус самочинного будівництва.

У своїй постанові від 27.10.2022 року у справі № 300/339/19 (адміністративне провадження № К/9901/32747/19) Верховний Суд вказував, що судом вже розглядались аналогічні справи: № 820/3183/16, № 813/6426/14, № 813/6284/14, № 814/2645/15, № 813/6423/14, за наслідками розгляду яких сформулював такі правові висновки:

- відповідно до вимог частини 7 статті 376 Цивільного кодексу України для задоволення позову у цій категорії справ необхідно наявність таких фактів як неможливість перебудови об`єкту або відмова особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови;

- у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил знесенню самочинного будівництва передує прийняття судом рішення про зобов`язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову;

- знесення самочинного будівництва є крайньою мірою, яка передбачена законом, і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 29.01.2020 року у справі №822/2149/18 зазначив наступне: За змістом частини сьомої статті 376 Цивільного кодексу України зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі: (1) істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, (2) істотного порушення будівельних норм і правил.

Відповідно до ч. 7 ст. 376ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Крім того, відповідно до положень статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованих об`єктів містобудування належить також відповідним інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю.

Такий позов може бути пред`явлено до суду у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимог, установлених у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису, та/або якщо перебудова об`єкта є неможливою.

Отже, системний аналіз зазначених положень дає підстави для висновків про те, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови.

Відповідач та треті особи не надали жодні належні і допустимі докази на спростування позову.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12,13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно, зокрема, для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб.

У відповідності до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо який у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині 1 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію [про захист прав людини і основоположних свобод] та практику Європейського Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтується. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа «Серявін та інші проти України», N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Враховуючи наведені обставини, які не були спростовані відповідачем та третіми особами, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо судових витрат у відповідності до ст. 133, 141 ЦПК України, враховуючи, що позов підлягає задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача кошти у повернення сплаченого судового збору за подання позову у розмірі 992 грн. 40 коп. та витрат за проведення судової будівельно-технічної експертизи від 29.12.2021 року в сумі 2 800,00 грн.

Також суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача кошти у повернення сплачених фактично витрат на правничу допомогу у розмірі 44 500,00 грн.

При цьому суд звертає увагу учасників справи на наступне.

Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI встановлено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Як постає з п.1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 цього Закону України до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

З матеріалів справи постає, що позивач поніс витрати на правову допомогу у розмірі 44 500,00 грн. Так у матеріалах справи наявні копія договору про надання правової допомоги №672, розрахунок суми гонорару за договором про надання професійної правничої допомоги від 25.10.2021 року, копія акту про надані послуги від 22.11.2022 року, копія квитанції № 22/11 від 22 листопада 2022 року на суму 44 500,00 грн.

Європейський суд з прав людини у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) від 19.10.2000, скарга № 31107/96, узагальнив свою минулу практику стосовно угод про виплату адвокату гонорару і сформулював основні положення стосовно таких угод.

Так ЄСПЛ зазначив, що згідно з його прецедентною практикою (§ 23 справи «Санді Таймс проти Об`єднаного Королівства (№ 2)» (Sunday Times v. UK (№ 2) від 6.11.1980, скарга № 6538/74) відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, їх необхідність і, більше того, умова розумності їх розміру.

У справі «East/West Alliance Limited проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

Обумовлені між позивачем та адвокатом види робіт (послуг), тривалість їх надання та вартісне визначення за висновком суду є безумовно видами правничої допомоги, та що такі розміри витрат на правничу допомогу є співмірними зі складністю справи, відповідають засадам розумності, не є надмірно завищеними. При цьому суд звертає увагу на те, що відповідач не оспорював вимоги позивача щодо судових витрат та не подавав відповідної заяви про зменшення розміру судових витрат з наданням доказів на підтвердження безпідставного завищення розмірів судових витрат, зокрема і витрат на правничу допомогу.

З огляду на викладене, оскільки позовні вимоги підлягають до повного задоволення, суд вважає за можливе стягнути з відповідача витрати з отримання професійної правничої допомоги в сумі 44 500,00 грн.

Сторони не заявляли про понесення ними інших судових витрат.

Справа розглянута в межах заявлених позовних вимог та наданих учасниками справи доказів.

Керуючись ст. 14, 15, 16, 376, 391 ЦК України, ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 133, 137, 141, 258, 264, 265, 273, 280 - 282, 352, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою та нерухомим майном за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення самочинного будівництва - перебудову - реконструкцію сараю, літ. «М» під господарську будівлю - гостьовий будинок шляхом прибудови та влаштування мансардного поверху за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати з отримання професійної правничої допомоги в сумі 44 500,00 грн., судового збору в сумі 992 грн. 40 коп. та витрат за проведення судової будівельно-технічної експертизи від 29.12.2021 року в сумі 2 800,00 грн.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_5 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_6 ., місце перебування: АДРЕСА_5 .

Треті особи: - Управління містобудування та архітектури Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області ЄДРПОУ 02498790, місце знаходження за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, пл. Перемоги, буд. № 2; - Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області ЄДРПОУ 24388300, місце знаходження за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, пл. Перемоги, буд. № 2; - виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області ЄДРПОУ 04057287, місце знаходження за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, пл. Перемоги, буд. № 2; - Управління державного архітектурно-будівельного контролю Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області ЄДРПОУ 41250664, місце знаходження за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, пл. Перемоги, буд. № 2.

Повний текст заочного рішення виготовлено 14 червня 2024 року.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданої упродовж тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня розгляду заяви про перегляд заочного рішення у разі його нескасування. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: