Постанова

від 11.06.2024 по справі 344/14038/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/14038/20

Провадження № 22-ц/4808/796/24

Головуючий у 1 інстанції Татарінова О. А.

Суддя-доповідач Луганська

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Луганської В.М.

суддів - Баркова В.М., Девляшевського В.А.,

за участю секретаря - Гудяк Х.М.

учасники справи

позивач - ОСОБА_1

відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Івано-Франківського апеляційного суду справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 квітня 2024 року, постановлену судом у складі судді Татарінової О.А.,

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про поділ майна та майнових прав подружжя, визнання певних правочинів щодо майна, що підлягає поділу, удаваними та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про поділ майна та майнових прав колишнього подружжя з елементами про визнання певних правочинів щодо майна, що підлягає поділу, удаваними, фіктивними чи недійсними, про застосування на певні правочини щодо майна, що підлягає поділу, наслідків нікчемності, стягнення судових витрат.

В травні 2021 року позивачкою було подано уточнену позовну заяву, в червні 2022 року позивачка подала доповнення до позову та в червні 2023 року також подала заяву про збільшення позовних вимог.

З урахуванням уточнення та збільшення позовних вимог, позивачка просила суд визнати недійсним внесення 06.12.2017 року ОСОБА_2 , об`єкта нерухомого майна - нежитлове приміщення, загальною площею 72,9 м. кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - в статутний капітал ТОВ «Шавлія ІФ», код ЄДРПОУ 41767750, та як наслідок, скасувати державну реєстрацію права власності на вказане майно, за ТОВ «Шавлія ІФ», ЄДРПОУ 41767750.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, загальною площею 72,9 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного 27.12.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Шавлія ІФ», код ЄДРПОУ 41767750, в особі директора - ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , та скасувати державну реєстрацію права власності на вказане майно, за ОСОБА_4

Визнати недійсним договір дарування нежитлового приміщення, загальною площею 72,9 м. кв., що находиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного 01.03.2019 між ОСОБА_4 , та ОСОБА_2 , та скасувати державну реєстрацію права власності на вказане майно, за ОСОБА_2 .

Визнати спільною сумісною власністю колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення, загальною площею 72,9 м. кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати недійсними договори купівлі-продажу нежитлового приміщення, загальною площею 194,3 м. кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , укладених від 25.09.2019 року на частку 53/100 та від 10.03.2020 року на частку 47/100, між ОСОБА_5 , та ОСОБА_3 , та скасувати державну реєстрацію права власності на вказане майно, за ОСОБА_3 ..

Визнати недійсними договори дарування нежитлового приміщення, загальною площею 194,3 м. кв. , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , укладених від 17.10.2019 на частку 53/100 та від 14.04.2020 на частку 47/100, між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , та скасувати державну реєстрацію права власності на вказане майно, за ОСОБА_2 ..

Права та обов`язки від продавця ОСОБА_5 на нежитлове приміщення, загальною площею 194,3 м. кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , перевести на ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , та визнати спільною сумісною власністю колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення, загальною площею 194,3 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнати недійсними договори купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,0302 га, кадастровий номер 2625855600:02:001:0699, що находиться за адресою: АДРЕСА_2 , укладених від 25.09.2019 на частку 1/2 та від 10.03.2020 на частку 1/2, між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , та скасувати державну реєстрацію права власності на вказане майно, за ОСОБА_3 ..

Визнати недійсними договори дарування земельної ділянки, площею 0,0302 га, кадастровий номер 2625855600:02:001:0699, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , укладених від 17.10.2019 на частку 1/2 та від 14.04.2020 на частку 1/2, між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , та скасувати державну реєстрацію права власності на вказане майно, за ОСОБА_2 ..

Права та обов`язки від продавця ОСОБА_5 на земельну ділянку, площею 0,0302 га, кадастровий номер 2625855600:02:001:0699, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , перевести на ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , та визнати спільною сумісною власністю колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку, площею 0,0302 га, кадастровий номер 2625855600:02:001:0699, що находиться за адресою: АДРЕСА_2 .

В порядку поділу спільного сумісного майна колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнати право особистої приватної власності за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП НОМЕР_1 , на об`єкти: нежитлове приміщення, загальною площею 72,9 м. кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

нежитлове приміщення, загальною площею 194,3 м. кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

земельну ділянку, площею 0,0302 га, кадастровий номер 2625855600:02:001:0699, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

квартиру, загальною площею 160,2 м. кв., що находиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Визнати право особистої приватної власності за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНКОПП НОМЕР_2 , на об`єкти: господарське приміщення, загальною площею 28,2 м. кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ;

майнові права на Товариство з обмеженою відповідальністю «Шавлія ІФ», код ЄДРПОУ 41767750, юридична адреса: вул. Вовчинецька, буд. 112, кв. 52, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, створене - 29.11.2017, статутний фонд - 110 000,00 грн;

мотоцикл GEON 250R, 2012 року випуску, колір червони;

автомобіль HYUNDAI SANTA FE, 2017 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 , номер кузова (шасі) НОМЕР_4 , колір синій;

причіп НОМЕР_5 , 2016 року випуску, колір чорний, легковий;

причіп НОМЕР_6 , 2020 року випуску, колір сірий.

У серпні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, який ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 вересня 2023 року об`єднано в одне провадження зі справою за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про поділ майна та майнових прав колишнього подружжя з елементами про визнання певних правочинів щодо майна, що підлягає поділу, удаваними, фіктивними чи недійсними, про застосування на певні правочини щодо майна, що підлягає поділу, наслідків нікчемності.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 квітня 2024 року провадження у справі за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про поділ майна та майнових прав колишнього подружжя з елементами про визнання певних правочинів щодо майна, що підлягає поділу, удаваними, фіктивними чи недійсними, про застосування на певні правочини щодо майна, що підлягає поділу, наслідків нікчемності, стягнення судових витрат в частині вимог про визнання недійсним внесення 06.12.2017 року відповідачем ОСОБА_2 , об`єкта нерухомого майна - нежитлове приміщення, загальною площею 72,9 м. кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - в статутний капітал ТОВ «Шавлія ІФ», код ЄДРПОУ 41767750, скасування державної реєстрації права власності на вказане майно, за ТОВ «Шавлія ІФ», ЄДРПОУ 41767750, визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, загальною площею 72,9 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного 27.12.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Шавлія ІФ», код ЄДРПОУ 41767750, та ОСОБА_4 , скасування державної реєстрації права власності на вказане майно, за ОСОБА_4 закрито.

Не погоджуючись з даною ухвалою, ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на невідповідність обставинам справи і вимогам чинного законодавства, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 квітня 2024 року та справу направити до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що не погоджується з висновком суду першої інстанції про закриття провадження та розгляд вимог в цій частині за правилами господарського судочинства, оскільки такий висновок не відповідає вимогам ч. 1 ст. 20 ГПК України та положенням ст. 961 ЦК України.

Матеріали справи не містять доказів того, що позивачка була або є членом (засновником) ТОВ «Шавлія ІФ». Позивачка оскаржує внесення відповідачем об`єкта нерухомого майна в статутний капітал ТОВ «Шавлія ІФ» та скасування державної реєстрації права власності на вказане майно за ТОВ «Шавлія ІФ», визнання недійсним договору купівлі-продажу даного нерухомого майна, укладеного між ТОВ «Шавлія ІФ» та ОСОБА_4 , що може як підтверджувати певні факти та бути документом первинного бухгалтерського обліку, і мати ознаки правочину, тобто бути спрямованим на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Внесення ОСОБА_2 , об`єкта нерухомого майна в статутний капітал ТОВ «Шавлія ІФ», з підстав порушення під час його укладення прав та обов`язків другого з подружжя, визначених статтями 60, 63, 65, 67, 70 Сімейного кодексу України, є спором між подружжям щодо поділу майна та підлягає розгляду є порядку цивільного судочинства.

У даному випадку спір виник між колишнім подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо поділу майна, та пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно.

Вважає, що при наявності спору відносно корпоративних прав, але якщо такий спір є похідним від спору про поділ майна подружжя, то визнання акту внесення об`єкта нерухомого майна в статутний капітал ТОВ «Шавлія ІФ», недійсним з підстав недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановленими статтями 60, 63, 65, 67, 70 СК України, та скасування державної реєстрації, оскільки вказана категорія спорів не підпадала під поняття корпоративного спору, є виключно спором у межах цивільно-правових відносин, які виникають із шлюбних правовідносин.

Позивачкою не оскаржується правочин що стосуються акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав у юридичній особі, а оскаржується таємне викрадення спільного сумісного майна подружжя, щоб в кінцевому результаті ним одноосібно заволодіти, тому не підлягає розгляду господарськими судами, бо у справі є спір щодо дій, спрямованих на набуття, зміну або припинення сімейних прав та обов`язків (сімейного права власності щодо спільного сумісного майна колишнього подружжя). У справі кінцеві позовні вимоги стосуються поділу в натурі майна та майнових прав колишнього подружжя.

У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 зазначив, що враховуючи зміст ст.ст. 202, 205 ЦК України статутний капітал ТОВ «Шавлія ІФ» було сформовано шляхом укладення відповідного правочину про передачу майна в статутний капітал ТОВ, яким є саме акт приймання-передачі нежитлового приміщення від 06 грудня 2017 року. Статутний капітал ТОВ було сформовано шляхом реалізації правочину - акт приймання передачі від 06 грудня 2017 року, то за його наслідками відбулась реалізація корпоративних прав ОСОБА_2 в ТОВ «Шавлія ІФ», сформовано відповідну частку у статутному капіталі юридичної особи.

Між сторонами оспорюваного правочину від 06 грудня 2017 року ОСОБА_2 та ТОВ «Шавлія ІФ» не існувало сімейних чи спадкових правовідносин, а мав місце правочин між фізичною особою і юридичною особою з приводу формування статутного капіталу ТОВ «Шавлія ІФ», тому вважає заявлені вимоги містять ознаки корпоративного спору, який слід розглядати в господарському суді, оскільки задоволення таких вимог матиме вплив на корпоративні права ОСОБА_2 та ТОВ «Шавлія ІФ».

В подальшому ТОВ «Шавлія ІФ» згідно договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 27 грудня 2017 року відчужило нежитлові приміщення ОСОБА_4 , даний правочин став наслідком реалізації корпоративних відносин.

Просить апеляційну скаргу позивачки залишити без задоволення.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги в межах її доводів.

У судовому засіданні представник ОСОБА_2 - ОСОБА_8 заперечував проти доводів апеляційної скарги.

У судове засідання відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

У судове засідання треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справу.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає можливим провести судовий розгляд справи без учасників справи, які повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Закриваючи провадження у справі в частині вимог позивачки ОСОБА_1 про визнання недійсним внесення 06.12.2017 року відповідачем ОСОБА_2 , об`єкта нерухомого майна - нежитлове приміщення, загальною площею 72,9 м. кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - в статутний капітал ТОВ «Шавлія ІФ», скасування державної реєстрації права власності на вказане майно, за ТОВ «Шавлія ІФ», визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, загальною площею 72,9 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного 27.12.2017 між ТОВ «Шавлія ІФ» та ОСОБА_4 , скасування державної реєстрації права власності на вказане майно, за ОСОБА_4 , суд першої інстанції виходив з того, що цей правочин не є правочином у сімейних правовідносинах, тому має розглядатися господарським судом відповідно до пункту 4 частини першої статті 20 ГПК України.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.4 ст.188 ЦПК України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до положень статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно із частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першою статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

За змістом частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін, як правило, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Відповідно до частин першої, другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Юрисдикція господарських судів визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України, за змістом пункту 4 частини першої якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.

Відповідно до статті 113 Цивільного кодексу України господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.

Частиною третьою статті 80 Господарського кодексу України встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов`язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов`язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Розмір статутного капіталу товариства складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України. Розмір частки учасника товариства у статутному капіталі товариства може додатково визначатися у відсотках. Розмір частки учасника товариства у відсотках повинен відповідати співвідношенню номінальної вартості його частки та статутного капіталу товариства (частини перша та друга ст.12 Закону України від 06 лютого 2018 року № 2275-VIIІ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»; далі - Закон № 2275-VIIІ).

Велика Палата Верховного Суду в пункті 37 постанови від 03 листопада 2020 року у справі №922/88/20 дійшла висновку, що справи в спорах щодо правочинів незалежно від їх суб`єктного складу, що стосуються акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав у юридичній особі, підлягають розгляду господарськими судами. Винятком є спори щодо таких дій, спрямованих на набуття, зміну або припинення сімейних і спадкових прав та обов`язків, які мають вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 2 СК цей Кодекс регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір`ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання.

Згідно із частиною першою статті 9 СК подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім`ї та родичі, відносини між якими регулює цей Кодекс, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства.

Відповідно до частин перших статті 14 та 15 СК сімейні права є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі. Сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що ознакою сімейних прав і обов`язків є їх тісний зв`язок з відповідним носієм, що зумовлює неможливість їх передання (перекладення) іншій особі. Тобто носії таких прав та/або обов`язків можуть врегулювати свої відносини, пов`язані з їх реалізацією та/або виконанням, за домовленістю, зокрема шляхом укладення договору, про який йдеться в статті 9 СК, однак передати та/або перекласти зазначені права та/або обов`язки на іншу особу їх носії не можуть.

Отже зазначені норми права визначають правочин у сімейних правовідносинах як домовленість, зокрема, між подружжям, батьками та дітьми про врегулювання належних їм сімейних прав та обов`язків, які тісно пов`язані з їх особами та не можуть бути передані та/або перекладені на інших осіб.

Позивачка ОСОБА_1 заявила вимоги про визнання недійсним внесення 06.12.2017 року відповідачем ОСОБА_2 , об`єкта нерухомого майна - нежитлове приміщення, загальною площею 72,9 м. кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - в статутний капітал ТОВ «Шавлія ІФ», скасування державної реєстрації права власності на вказане майно, за ТОВ «Шавлія ІФ».

Правочин - це вольові, правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, шляхом волевиявлення сторін на набуття певних цивільних прав та обов`язків. Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що акт приймання-передачі майна до статутного капіталу є правовстановлюючим документом, на підставі якого здійснюється реєстрація переходу права власності на нерухоме майно від засновника до товариства, що є достатнім для підтвердження набуття товариством права власності. Такий правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 918/1377/16, від 12 червня 2019 року у справі № 927/352/18 та від 10 вересня 2019 року у справі № 918/370/18.

Тобто, вказаним правочином регулюються права та обов`язки між ТОВ «Шавлія ІФ» та ОСОБА_2 , однак не регулюються сімейні права та обов`язки між подружжям, а тому цей правовідносинах не є правочином у сімейних правовідносинах.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що правочином внесення 06.12.2017 року відповідачем ОСОБА_2 , об`єкта нерухомого майна - нежитлового приміщення, загальною площею 72,9 м. кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в статутний капітал ТОВ «Шавлія ІФ» регулюються права та обов`язки між ОСОБА_2 та ТОВ «Шавлія ІФ» однак не регулюються сімейні права та обов`язки між подружжям, не є правочином у сімейних правовідносинах, тому має розглядатися господарським судом відповідно до пункту 4 ч. 1 ст. 20 ГПК України.

Посилання позивачки на те, що внесення ОСОБА_2 , об`єкта нерухомого майна в статутний капітал ТОВ «Шавлія ІФ» є порушенням вимог, встановленими статтями 60, 63, 65, 67, 70 СК України та є спором між подружжям щодо поділу майна та підлягає розгляду є порядку цивільного судочинства, є необґрунтованими та не свідчить про його укладення в сімейних правовідносинах.

Доводи апеляційної скарги про те, що спір виник між колишнім подружжям щодо поділу майна, та пов`язаний з порушенням цивільних прав позивачки на нерухоме майно, яка не була та не є учасником ТОВ «Шавлія ІФ», тому стосується захисту нею свого цивільного права у спорі щодо нерухомого майна та до юрисдикції господарських судів не відноситься, не заслуговують на увагу, оскільки внесення відповідачем до статутного капіталу ТОВ «Шавлія ІФ» об`єкта нерухомості стосується права та обов`язків ОСОБА_2 та ТОВ «Шавлія ІФ».

Проте колегія суддів не погоджується з висновком суду щодо закриття провадження у в частині позовних вимогпро визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, загальною площею 72,9 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного 27.12.2017 між ТОВ «Шавлія ІФ» та ОСОБА_4 та скасування державної реєстрації права власності на вказане майно, за ОСОБА_4 , виходячи з наступного.

Так, згідно із частиною першою статті 167 ГК України корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. ТОВ «Шавлія ІФ» як власник майна уклало договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, загальною площею 72,9 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з ОСОБА_4 , тобто розпорядилося своїм майном. Даний правочин не витікає із корпоративних прав, а тому вимоги про визнання його недійсним та скасування державної реєстрації права власності на вказане майно за ОСОБА_4 підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Закриваючи провадження в цій частині, суд першої інстанції на вказане належної уваги не звернув і дійшов помилкового висновку про те, що спір в цій частині підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

На підставі вищевикладеного, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 квітня 2024 року слід скасувати в частинні закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, загальною площею 72,9 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного 27.12.2017 року між ТОВ «Шавлія ІФ» та ОСОБА_4 , скасування державної реєстрації права власності на вказане майно, за ОСОБА_4 та направити в цій частині до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 квітня 2024 року в частинні закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, загальною площею 72,9 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного 27.12.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Шавлія ІФ» та ОСОБА_4 , скасування державної реєстрації права власності на вказане майно, за ОСОБА_4 , скасувати та направити в цій частині до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її підписання, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 14 червня 2024 року.

Головуючий В.М. Луганська

Судді: В.М. Барков

В.А. Девляшевський