Постанова

від 27.11.2024 по справі 344/14038/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 344/14038/20

провадження № 61-9858св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,

відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 квітня 2024 року, постановлену у складі судді Татарінової О. А., постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 11 червня 2024 року та додаткову постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 27 червня 2024 року, прийняті у складі колегії суддів: Луганської В. М., Баркова В. М., Девляшевського В. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд:

1) визнати недійсним внесення 06 грудня 2017 року ОСОБА_2 , об`єкта нерухомого майна - нежитлового приміщення, загальною площею 72,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , до статутного капіталу ТОВ «Шавлія ІФ» та, як наслідок, скасувати державну реєстрацію права власності на вказане майно за ТОВ «Шавлія ІФ»;

2) визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, загальною площею 72,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 27 грудня 2017 року між ТОВ «Шавлія ІФ» в особі директора ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , та скасувати державну реєстрацію права власності на вказане майно за ОСОБА_4 ;

3) визнати недійсним договір дарування нежитлового приміщення, загальною площею 72,9 кв. м, що находиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 01 березня 2019 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , та скасувати державну реєстрацію права власності на вказане майно за ОСОБА_2 ;

4) визнати спільною сумісною власністю колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення, загальною площею 72,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

5) визнати недійсними договори купівлі-продажу нежитлового приміщення, загальною площею 194,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , укладені 25 вересня 2019 року на частку 53/100 та від 10 березня 2020 року на частку 47/100 між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , та скасувати державну реєстрацію права власності на вказане майно за ОСОБА_3 ;

6) визнати недійсними договори дарування нежитлового приміщення, загальною площею 194,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , укладені 17 жовтня 2019 року на частку 53/100 та від 14 квітня 2020 року на частку 47/100 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , та скасувати державну реєстрацію права власності на вказане майно за ОСОБА_2

7) права та обов`язки від продавця ОСОБА_5 на нежитлове приміщення, загальною площею 194,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , перевести на ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , та визнати спільною сумісною власністю колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення, загальною площею 194,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

8) визнати недійсними договори купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,0302 га, кадастровий номер 2625855600:02:001:0699, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , укладені 25 вересня 2019 року на частку 1/2 та від 10 березня 2020 на частку 1/2 між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , та скасувати державну реєстрацію права власності на вказане майно за ОСОБА_3 ;

9) визнати недійсними договори дарування земельної ділянки площею 0,0302 га, кадастровий номер 2625855600:02:001:0699, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , укладені 17 жовтня 2019 року на частку 1/2 та від 14 квітня 2020 року на частку 1/2 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , та скасувати державну реєстрацію права власності на вказане майно за ОСОБА_2 ;

10) права та обов`язки від продавця ОСОБА_5 на земельну ділянку, площею 0,0302 га, кадастровий номер 2625855600:02:001:0699, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , перевести на ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , та визнати спільною сумісною власністю колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку, площею 0,0302 га, кадастровий номер 2625855600:02:001:0699, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

11) у порядку поділу спільного сумісного майна колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнати право особистої приватної власності за ОСОБА_1 на об`єкти:

- нежитлове приміщення, загальною площею 72,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- нежитлове приміщення, загальною площею 194,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

- земельну ділянку, площею 0,0302 га, кадастровий номер 2625855600:02:001:0699, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

- квартиру, загальною площею 160,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;

12) у порядку поділу спільного сумісного майна колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнати право особистої приватної власності за ОСОБА_2 на об`єкти:

- господарське приміщення, загальною площею 28,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ;

- майнові права на ТОВ «Шавлія ІФ»;

- мотоцикл GEON 250R, 2012 року випуску;

- автомобіль HYUNDAI SANTA FE, 2017 року випуску;

- причіп НОМЕР_1 , 2016 року випуску;

- причіп НОМЕР_2 , 2020 року випуску.

У серпні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, який ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 вересня 2023 року об`єднано в одне провадження зі справою за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про поділ майна та майнових прав колишнього подружжя з елементами про визнання певних правочинів щодо майна, що підлягає поділу, удаваними, фіктивними чи недійсними, про застосування на певні правочини щодо майна, що підлягає поділу, наслідків нікчемності.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 квітня 2024 року провадження у справі за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про поділ майна та майнових прав колишнього подружжя з елементами про визнання певних правочинів щодо майна, що підлягає поділу, удаваними, фіктивними чи недійсними, про застосування на певні правочини щодо майна, що підлягає поділу, наслідків нікчемності, стягнення судових витрат у частині вимог про визнання недійсним внесення 06 грудня 2017 року ОСОБА_2 , об`єкта нерухомого майна - нежитлового приміщення, загальною площею 72,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , до статутного капіталу ТОВ «Шавлія ІФ», скасування державної реєстрації права власності на вказане майно за ТОВ «Шавлія ІФ», визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, загальною площею 72,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного 27 грудня 2017 року між ТОВ «Шавлія ІФ» та ОСОБА_4 , скасування державної реєстрації права власності на вказане майно за ОСОБА_4 закрито.

Роз`яснено право на звернення з цим позовом у порядку господарського судочинства.

Закриваючи провадження в частині вказаних позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги ОСОБА_1 про поділ майна та майнових прав колишнього подружжя з елементами про визнання певних правочинів щодо майна, що підлягає поділу, удаваними, фіктивними чи недійсними, про застосування на певні правочини щодо майна, що підлягає поділу, наслідків нікчемності, стягнення судових витрат у частині вимог про визнання недійсним внесення 06 грудня 2017 року ОСОБА_2 об`єкта нерухомого майна - нежитлового приміщення загальною площею 72,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , до статутного капіталу ТОВ «Шавлія ІФ», скасування державної реєстрації права власності на вказане майно за ТОВ «Шавлія ІФ», визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, загальною площею 72,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного 27 грудня 2017 року між ТОВ «Шавлія ІФ» та ОСОБА_4 , скасування державної реєстрації права власності на вказане майно за ОСОБА_4 , не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства, а підлягають розгляду у порядку господарського судочинства.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 11 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 квітня 2024 року в частині закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, загальною площею 72,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного 27 грудня 2017 року між ТОВ «Шавлія ІФ» та ОСОБА_4 , скасування державної реєстрації права власності на вказане майно, за ОСОБА_4 скасовано та направлено в цій частині до суду першої інстанції для продовження розгляду. В іншій частині ухвалу суду залишено без змін.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції в частині закриття провадження в частині позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, загальною площею 72,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного 27 грудня 2017 року між ТОВ «Шавлія ІФ» та ОСОБА_4 , та скасування державної реєстрації права власності на вказане майно, за ОСОБА_4 , апеляційний суд виходив із того, що ТОВ «Шавлія ІФ» як власник майна уклало договір купівлі-продажу вказаного нежитлового приміщення з ОСОБА_4 , тобто розпорядилося своїм майном. Цей правочин не випливає із корпоративних прав, а тому вимоги про визнання його недійсним та скасування державної реєстрації права власності на вказане майно за ОСОБА_4 підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Водночас апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про закриття провадження в частині позовних вимог про визнання недійсним внесення 06 грудня 2017 року ОСОБА_2 об`єкта нерухомого майна - нежитлового приміщення, загальною площею 72,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , до статутного капіталу ТОВ «Шавлія ІФ», скасування державної реєстрації права власності на вказане майно за ТОВ «Шавлія ІФ», оскільки вказаним правочином регулюються права та обов`язки між ОСОБА_2 та ТОВ «Шавлія ІФ» і не регулюються сімейні права та обов`язки між подружжям, та він не є правочином у сімейних правовідносинах, а тому має розглядатися господарським судом відповідно до пункту 4 частини першої статті 20 ГПК України.

Додатковою постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 27 червня 2024 року заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 4 000,00 грн.

Ухвалюючи додаткове рішення у справі, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_2 у суді апеляційної інстанції поніс витрати на професійну правничу допомогу, на підтвердження яких надав належні та допустимі докази.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У липні 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 квітня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 11 червня 2024 року в частині закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним внесення 06 грудня 2017 року ОСОБА_2 об`єкта нерухомого майна - нежитловогог приміщення, загальною площею 72,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , до статутного капіталу ТОВ «Шавлія ІФ», скасування державної реєстрації права власності на вказане майно за ТОВ «Шавлія ІФ» та передати справу в цій частині до суду першої інстанції для продовження розгляду, а також скасувати додаткову постанову апеляційного суду та відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним внесення 06 грудня 2017 року ОСОБА_2 об`єкта нерухомого майна - нежитлового приміщення, загальною площею 72,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , до статутного капіталу ТОВ «Шавлія ІФ», скасування державної реєстрації права власності на вказане майно за ТОВ «Шавлія ІФ», не врахував, що спірне нерухоме майно є спільною сумісною власністю подружжя (позивача та ОСОБА_2 ), яким ОСОБА_2 розпорядився без згоди другого з подружжя шляхом передачі його в статутний капітал ТОВ «Шавлія ІФ», тобто спір про поділ майна, набутого подружжям, стосується сімейних правовідносин, а тому не підлягає розгляду в господарських судах.

Оскільки додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою, то у разі скасування ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 квітня 2024 року та постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 11 червня 2024 року також підлягає скасуванню і додаткова постанова апеляційного суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2024 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без змін як таке, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

У липні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають.

Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Статтею 1 та частиною першою статті 2 ГПК України визначено юрисдикцію та повноваження господарських судів, установлено порядок здійснення судочинства у господарських судах, а також регламентовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 ГПК України).

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України, за змістом пунктів 3, 4, 15 частини першої якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі № 591/5242/18 (провадження № 14-168цс20) вказано, що «критеріями розмежування судової юрисдикції, зокрема господарської та цивільної юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад учасників правовідносин, зміст їх прав та обов`язків, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ та/або спорів. До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 03 листопада 2020 року у справі № 922/88/20 (провадження № 12-59гс20), від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19); від 19 травня 2020 року у справі № 910/23028/17 (провадження № 12-286гс18); від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (провадження № 12-143гс19)».

Спір є підвідомчим господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі правової норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми права, що безпосередньо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суб`єктного складу такого спору, суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 916/2791/16 (провадження № 12-141гс18)).

Отже, правильне визначення юрисдикційності цього спору залежить від установлення того, чи виник між сторонами спір у корпоративних відносинах.

У справі, яка переглядається, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про поділ майна подружжя.

Предметом спору у справі, яка переглядається, є нерухоме та рухоме майно, яке ОСОБА_1 вважає об`єктом спільної сумісної власності подружжя та, відповідно, яке підлягає поділу між подружжям. Зокрема, предметом спору у цій справі є нерухоме майно - нежитлове приміщення, загальною площею 72,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , щодо якого було вчинено правочин із внесення його до статутного капіталу ТОВ «Шавлія ІФ»(акт прийому-передачі нежитлового приміщення від 06 грудня 2017 року, складений між ТОВ «Шавлія ІФ» та ОСОБА_2 ).

Закриваючи провадження у справів частині вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним внесення 06 грудня 2017 року ОСОБА_2 об`єкта нерухомого майна - нежитлового приміщення, загальною площею 72,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , до статутного капіталу ТОВ «Шавлія ІФ», скасування державної реєстрації права власності на вказане майно за ТОВ «Шавлія ІФ», суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що предметом позовних вимог є питання поділу майна подружжя, яке врегульовано у СК України і вказані спори за предметною юрисдикцією підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Висновок судів попередніх інстанцій про те, що спір між сторонами виник з правочину щодо часток та інших корпоративних прав в юридичній особі, є помилковим.

Позивачем у цій справі не оспорюється набуття, здійснення, припинення корпоративних прав й інтересів відповідача.

Позовна вимога про визнання недійсним рішення учасника товариства про внесення до статутного капіталу товариства нерухомого майна має формальні ознаки корпоративного спору, однак предметом спору у вказаній справі є саме питання поділу майна подружжя, а вищезазначена вимога носить похідний від нього характер.

Крім того, суди попередніх інстанції не врахували, щопозовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним внесення 06 грудня 2017 року ОСОБА_2 об`єкта нерухомого майна - нежитлового приміщення, загальною площею 72,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , до статутного капіталу ТОВ «Шавлія ІФ», скасування державної реєстрації права власності на вказане майно за ТОВ «Шавлія ІФ» взаємопов`язані з іншими вимогами ОСОБА_1 щодо поділу майна подружжя, а суд, вирішуючи спори між подружжям про поділ майна, має встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення ведення спільного господарства, з`ясувати джерело і час придбання, його вартість та виходити з презумпції рівності часток, а також враховувати інші істотні обставини, що мають значення для справи, зокрема можливість реального поділу майна з виділенням кожному з подружжя окремих видів (об`єктів) майна, можливість спільного користування певним видом майна у разі визначення ідеальних часток у цьому майні та спільного користування неподільною річчю, а також, чи був визначений сторонами певний порядок користування спірним майном, матеріальне становище співвласників щодо можливості сплати грошової компенсації при перевищенні вартості частки, що підлягає виділу іншому з подружжя, тощо.

Інший підхід для визначення юрисдикційності спору уможливить вирішення спору між подружжям у судах двох юрисдикцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Зважаючи на викладене, касаційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного судув частинні закриття провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним внесення 06 грудня 2017 року ОСОБА_2 об`єкта нерухомого майна - нежитлового приміщення, загальною площею 72,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , до статутного капіталу ТОВ «Шавлія ІФ», скасування державної реєстрації права власності на вказане майно за ТОВ «Шавлія ІФ» - скасуванню, а справа в цій частині - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Оскільки справа направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду, передбачені частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України підстави для нового розподілу судових витрат касаційним судом відсутні.

Враховуючи те, що Верховний Суд дійшов висновку про скасування постанови апеляційного суду, відповідно, підлягає скасуванню додаткова постанова апеляційного суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на правову допомогу у суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 квітня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 11 червня 2024 року в частинні закриття провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 провизнання недійсним внесення 06 грудня 2017 року ОСОБА_2 об`єкта нерухомого майна - нежитлового приміщення, загальною площею 72,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шавлія ІФ», скасування державної реєстрації права власності на вказане майно за Товариством з обмеженою відповідальністю «Шавлія ІФ» скасувати та справу в цій частині направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Додаткову постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 27 червня 2024 року скасувати.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець