Повістка

від 27.06.2024 по справі 344/14038/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/14038/20

Провадження № 22-з/4808/55/24

Головуючий у 1 інстанції Татарінова О.А.

Суддя-доповідач Луганська

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Луганської В.М.,

суддів: Баркова В.М., Девляшевського В.А.,

за участю секретаря Струтинської Д.В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Івано-Франківського апеляційного суду заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про поділ майна та майнових прав подружжя, визнання певних правочинів щодо майна, що підлягає поділу, удаваними та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,,

в с т а н о в и в:

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 квітня 2024 року провадження у справі за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про поділ майна та майнових прав колишнього подружжя з елементами про визнання певних правочинів щодо майна, що підлягає поділу, удаваними, фіктивними чи недійсними, про застосування на певні правочини щодо майна, що підлягає поділу, наслідків нікчемності, стягнення судових витрат в частині вимог про визнання недійсним внесення 06.12.2017 року відповідачем ОСОБА_2 , об`єкта нерухомого майна - нежитлове приміщення, загальною площею 72,9 м. кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - в статутний капітал ТОВ «Шавлія ІФ», код ЄДРПОУ 41767750, скасування державної реєстрації права власності на вказане майно, за ТОВ «Шавлія ІФ», ЄДРПОУ 41767750, визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, загальною площею 72,9 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного 27.12.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Шавлія ІФ», код ЄДРПОУ 41767750, та ОСОБА_4 , скасування державної реєстрації права власності на вказане майно, за ОСОБА_4 закрито.

Не погоджуючись з даною ухвалою, ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на невідповідність обставинам справи і вимогам чинного законодавства, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 квітня 2024 року та справу направити до суду першої інстанції.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 11 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 квітня 2024 року в частинні закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, загальною площею 72,9 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного 27.12.2017 року між ТОВ «Шавлія ІФ» та ОСОБА_4 , скасування державної реєстрації права власності на вказане майно, за ОСОБА_4 , скасовано та направлено в цій частині до суду першої інстанції для продовження розгляду. В іншій частині ухвалу суду залишено без змін.

14 червня 2023 року від ОСОБА_2 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник просить суд ухвалити додаткове рішення та стягнути з ОСОБА_1 на його користь судові витрати за надання правничої допомоги в розмірі 4000 грн.

До вказаної заяви були надані докази її надсилання ОСОБА_1 .

У судове засідання ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_7 не з`явились, про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином. У заяві про ухвалення додаткового рішення ОСОБА_8 просив розглянути дану заяву за його відсутності, та відсутності його представника.

У судове засідання ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_9 не з`явились, про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином. До суду надали заяву про розгляд справи без їх участі.

Відповідно до ч.4 ст.270 ЦПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

З урахуванням положень ч.4 ст.270 ЦПК України, колегія суддів вважає можливим провести судовий розгляд заяви без учасників справи, які повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи в межах питання, що підлягає судовому розгляду, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Таким чином, у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку статті 270 ЦПК України.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з вимогами частин першої, другої, п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс-19).

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 квітня 2024 року представник ОСОБА_2 ОСОБА_7 навів попередній розрахунок витрат на правничу допомогу, яку планує понести сторона у зв`язку з розглядом справи в апеляційній інстанції в розмірі 8000 грн, зазначивши, що докази понесених витрат ОСОБА_8 на правничу допомогу буде надано в порядку, передбаченому ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

У судових дебатах при розгляді справи в суді апеляційної інстанції представником ОСОБА_2 ОСОБА_7 було зроблено заяву щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу на користь ОСОБА_8 та надання доказів щодо понесених витрат в порядку ст.141 ЦПК України.

Постанову Івано-Франківського апеляційного суду ухвалено 11 червня 2024 року, з заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу представник відповідача звернувся 14 червня 2024 року, тобто в строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України. До заяви додано докази надсилання учасникам справи та докази понесених витрат на правничу допомогу.

Наявність договірних відносин між адвокатом Ружницьким В.М. та ОСОБА_2 підтверджується договором про надання правничої допомоги від 01 червня 2022 року, відповідно до якого вартість послуг за цим договором замовник сплачує виконавцю кошти, розмір яких визначається за взаємною угодою сторін на підставі акту виконаних робіт.

Угодою від 10 травня 2024 року про внесення змін до договору про надання правничої допомоги від 01 червня 2022 року доповнено пункт 3.1 договору про надання правничої допомоги від 01 червня 2022 року пунктом 3.1.2. відповідно до якого виконавець надає замовнику правничу допомогу по справі №344/14038/20 у Івано-Франківському апеляційному суді за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 15 квітня 2024 року, замовник сплачує виконавцю гонорар в наступному розмірі: - аналіз практики Верховного Суду, що міститься в апеляційній скарзі 1000 грн, написання відзиву на апеляційну скаргу 4000 грн, участь у одному судовому засіданні суду апеляційної інстанції незалежно від тривалості такого судового засідання 1500 грн, написання інших письмових документів від 1000 грн за один документ.

Замовник сплачує виконавцю гонорар на підставі акту виконаних робіт протягом 30-ти днів починаючи з дня, що йде за днем ухвалення рішення судом апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги.

Актом виконаних робіт від 15 травня 2024 року, визначено перелік наданих послуг у справі №14038/20 в Івано-Франківському апеляційному суді за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 15 квітня 2024 року, а саме: - аналіз практики Верховного Суду, на яку є посилання в апеляційній скарзі 1000 грн (2 год), написання відзиву на апеляційну скаргу 4000 грн (4 год), участь у судових засіданнях Івано-Франківського апеляційного суду 20 травня 2024 року 1500 грн, 11 червня 2024 року 1500 грн, а всього на загальну вартість 8000 грн.

Позивачкою ОСОБА_1 в інтересах якої діє ОСОБА_9 , подано заперечення щодо стягнення витрат на правничу допомогу, в обґрунтування якого зазначив, що оскільки до заяви про ухвалення додатково рішення не долучено платіжного доручення про сплату ОСОБА_2 суми в розмірі 8000,00 грн, можна вважати такі витрати фактично не понесені. Також, в матеріалах справи відсутній договір про надання правничої допомоги від 01.06.2021 року, на який посилається в заяві про ухвалення додаткового рішення відповідач.

Зазначає, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з відповідача, не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не можуть становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Крім того, зазначено, що судове засідання 20.05.2024 було відкладено. Вважає, що спір який виник між сторонами у справі відноситься до процесуальних спорів, матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

У зв`язку з викладеним просив суд відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_8 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268) (рішення від 23 січня 2014 року у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України»).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначаючи суму відшкодування витрат на правничу допомогу, колегія суддів враховує принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, фактичний обсяг наданих відповідачу юридичних послуг, їх належне документальне підтвердження, час витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), кількість судових засідань у суді апеляційної інстанції, а також те, що відповідач просить стягнути витрати на правничу допомогу пропорційно задоволеним вимогам, колегія суддів вважає обґрунтованими вимоги ОСОБА_8 про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 4000 грн.

Доводи позивачки про відсутність платіжного доручення про оплату ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу в розмірі 8.000,00 грн не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до правового висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року у справі № 757/29103/20-ц (провадження № 61-11792св21) зазначено, що в разі підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, обґрунтованості їх вартості витрати за такі послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України). Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку з розглядом конкретної справи.

Помилковим є твердження позивачки про відсутність договору про надання правничої допомоги від 01.06.2021 року, оскільки у заяві про ухвалення додаткового рішення відповідач посилається на договір про надання правничої допомоги від 01 червня 2022 року, який додає до даної заяви.

Твердження про те, що судове засідання 20.05.2024 було відкладено, не заслуговує на увагу, оскільки дане судове засідання було відкладено за клопотанням представника ОСОБА_1 ОСОБА_9 , представник ОСОБА_8 ОСОБА_7 для участі у судовому засіданні, яке мало відбутись 20 травня 2024 року з`явився, що підтверджується розпискою-повідомлення про наступну дату судового засідання.

Доводи про неспівмірність заявлених витрат та те, що спір який виник між сторонами у справі відноситься до процесуальних спорів, а матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час, є необґрунтованими, з огляду на таке. Доступ до апеляційного перегляду є одним із принципів цивільного процесу і передбачений у пункті 8 частини третьої статті 2 та статті 17 ЦПК України. Подача апеляційної скарги та відкриття апеляційного провадження вимагає від інших учасників справи вчинення дій на захист своїх інтересів та спонукає до здійснення певних дій, які б не були реалізовані за відсутності апеляційної скарги, тому які можуть розраховувати на відшкодування вказаних витрат у випадку відмови у задоволенні апеляційної скарги. Тому і у випадку перегляду апеляційним судом процесуальної ухвали, якою закінчено розгляд справи, зокрема, які передбачені у статті 142ЦПК України, мають бути враховані судові витрати, які понесли інші учасники справи у зв`язку зі зверненням з апеляційною скаргою та відкриттям апеляційного провадження. Такі витрати мають бути розподілені залежно від результату вирішення питання саме апеляційним судом, крім випадків направлення справи для розгляду до суду першої інстанції (статті 378, 379 ЦПК України). У такому випадку в апеляційного суду немає необхідності обґрунтовувати добросовісність чи недобросовісність особи, яка подала апеляційну скаргу, оскільки апеляційний суд ухвалює судове рішення за наслідком перегляду ухвали, якою закінчено розгляд справи, а не приймає власне рішення, передбачене у статті 142 ЦПК України, у зв`язку з чим відсутні будь-які обставини, які б унеможливлювали або нівелювали загальний принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 11 жовтня 2023 року у справі №712/1135/22, який також узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, який викладено у постанові від 08 червня 2022 року у справі №№357/380/20.

Керуючись ст. ст. 137,141,270, 382, 384 ЦПК України Івано-Франківський апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Заяву ОСОБА_2 , про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 4000 грн.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 28 червня 2024 року.

Головуючий В.М. Луганська

Судді: В.М. Барков

В.А. Девляшевський