Постанова

від 12.06.2024 по справі 638/5068/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 638/5068/23 Головуючий суддя І інстанції Агапов Р. О.

Провадження № 22-ц/818/1548/24 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: за законом.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2024 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Яцини В.Б.

суддів колегії Бурлака І.В., Мальованого Ю.М.,

за участю секретаря судового засідання Зінченко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Заботіна Віталія Вікторовича на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 лютого 2024 року, по справі №638/5068/23 , за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання права власності на недоотриману пенсію в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просила:

-визнати за ОСОБА_1 право власності на суму недоотриманої пенсії, яка належала померлій ОСОБА_2 , не була одержана нею за життя та не включена до свідоцтва на спадщину за законом у сумі 163 781,73грн. в порядку спадкування за законом;

-стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 суму недоотриманої пенсії у розмірі 163 781,73грн. в порядку спадкування за законом;

-стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 суму недоотриманої пенсії у розмірі 169 315,73грн.

Позовні вимоги обґрунтувала тим, що вона є дочкою ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті ОСОБА_2 , позивачка ОСОБА_1 , звернулась до нотаріуса із заявою та 06.10.2021 нотаріусом було їй видано свідоцтво про право на спадщину за законом - суму недоотриманої пенсії у розмірі 169 847,91грн.

21.10.2021 представником позивача було подано заяву до відповідача про виплату недоотриманої пенсії, яка станом на день подання позову залишається невиплаченою.

Також вказує, що згідно відповідей ГУ ПФУ у Харківській області, до спадщини, на яку видано свідоцтво про право на спадщину за законом, увійшла недоотримана пенсія за період з 01.06.2018 по 30.09.2020, з якої частина у сумі 532,18грн. виплачена ОСОБА_1 у листопаді та грудні 2022. Недоотримана пенсія за період з 01.03.2016 по 01.06.2018 не увійшла до спадщини, на яку видано свідоцтво про право на спадщину за законом.

Позивач вважає обмеження суми недоотриманої пенсії трирічним терміном, протиправним.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 лютого 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 суму недоотриманої пенсії в розмірі 169315,73 грн.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь держави витрати по сплаті судового збору в сумі 1693 грн 15 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави витрати по сплаті судового збору в сумі 1637 грн 82 коп.

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Заботін В.В., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення скасувати та визнати з ОСОБА_1 право власності на суму недоотриманої пенсії яка належала померлій ОСОБА_2 , не була одержана нею за життя та не включена до свідоцтва про право на спадщину за законом у розмірі 163781,73 грн в порядку спадкування за законом.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 суму недоотриманої пенсії, яка належала померлій ОСОБА_2 , не була одержана нею за життя та не включена до свідоцтва про право на спадщину за законом у розмірі 163781,73 грн в порядку спадкування за законом.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідачем протиправно не надано приватному нотаріусу відомостей щодо суми недоотриманої померлою ОСОБА_2 пенсії з 01.03.2016 по 01.06.2018 року внаслідок чого нотаріус був позбавлений можливості включити недоотриману пенсію за весь час до складу спадщини, на яку видано свідоцтво.

Вказує, що так як відповідачем не надано необхідних відомостей представнику позивача адвокату Заботіну В.В. щодо суми недоотриманої померлою ОСОБА_2 пенсії з 01.03.2016 по 01.06.2018 року суду надано власний розрахунок заборгованості за період з 01.03.2016 по 01.06.2018, керуючись середньою пенсією за період з 01.06.2018 по 30.09.2020 року.

Вказує, що Головним управлінням ПФУ в Харківській області ухвала Дзержинського районного суду м. Харкова не виконана, витребувані докази не надано.

Зазначає, що у постанові Верховного Суду від 05 січня 2024 року по справі №295/4158/23 зазначено, що при визначення розміру заборгованості відповідача, суди зобов`язані належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішення розрахунок.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача та дослідивши матеріали цивільної справи за відсутності учасників справи, належним чином повідомлених про судове засідання, що не перешкоджає розгляду скарги відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, перевіривши її доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

3. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

4. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

5. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам оскаржене рішення суду не зовсім відповідає.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції своє рішення мотивував наступним.

Суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми недоотриманої пенсії у розмірі 169 315,73грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вимоги позивача про стягнення з пенсійного фонду 163 781,73грн. суми недоотриманої пенсії за життя ОСОБА_2 за період з 01.03.2016 по 01.06.2018 задоволенню не підлягають, оскільки розмір вказаної суми, окрім власного розрахунку позивача, не підтверджений жодними доказами.

Проте в повному обсязі погодитись з такими висновками суду не можна.

Судом були встановлені наступні обставини справи.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 15.04.2021 серії НОМЕР_1 .

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, спадкоємцем ОСОБА_2 є її дочка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Також, згідно вказаного свідоцтва, спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з суми недоотриманої пенсії у розмірі 169 847,91грн.

Згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, з 01.03.2016 по вересень 2020 ОСОБА_2 не отримувала пенсію. Також вказано, що пенсія, що належала ОСОБА_2 і залишилась недоотриманою у зв`язку з її смертю, за період з 20.10.2018 по 30.09.2020, нарахована ОСОБА_1 .

Листом від 11.05.2023 №2000-0202-8/61401 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повідомило, у листопаді та грудні 2022 ОСОБА_1 виплачені кошти в загальній сумі 532,18грн.

Щодо суми пенсії, яку б могла отримати ОСОБА_2 з 01.03.2016 по 01.01.2019, пенсійний фонд повідомив, що надання вказаної інформації є неможливим та на день розгляду справи доказів виплати спірних сум суду не було надано.

Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 наголошувала, що відповідачем не було надано приватному нотаріусу розрахунку заборгованості по пенсійному забезпеченню за період з 01.03.2016 по 01.06.2018 роки, таку інформацію не було і надано на запит адвоката, тому їй було видано свідоцтво про право на спадщину лише на частину належної спадкодавеці пенсійного забезпечення, в зв`язку з чим просила визнати за нею право власності та стягнути недонараховану пенсію у визначеному нею самостійно розмірі, виходячи із середньомісячної пенсії.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Виходячи зі змісту статті 392 ЦК України право власності встановлюється в судовому порядку, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до вимог статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1227 ЦК України передбачено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини.

Тлумачення статті 1227 ЦК України свідчить, що: цією нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та неотриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини; право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом; право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема, право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.

Відповідно до частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Згідно із частинами першою та другою статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Положення частини третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 1227 ЦК України узгоджуються з положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.

Згідно зі статями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в ч. 1 ст. 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Суд зазначає, що положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера.

Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Тлумачення ст. 1218, 1227ЦК України свідчить про те, що законодавство допускає спадкування права на отримання нарахованої, але не одержаної пенсії.

Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Аналогічна норма ч. 2 ст. 12 ЦПК України передбачає, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункти 1, 6).

Визначення поняття внутрішньо переміщеної особи наведено у абзаці першому частини першої статті 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»(у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Як зазначено в статті 2 цього Закону, Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, повернення таких осіб до їх покинутого місця проживання в Україні та їх реінтеграції.

Жодним законом України не визначено такої підстави для припинення пенсії, як відсутність у особи її реєстрації як внутрішньо переміщеної.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 243/3505/16-ц (провадження № 14-271цс18), постанові Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 243/5697/16-ц (провадження № 61-34175св18) та у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 227/2802/16-ц (провадження № 61-6270св18) зазначено про те, що, підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України.

У постанові Верховного Суду від 05 січня 2024 року у справі №295/4158/23 зроблено наступний висновок.

При визначенні розміру заборгованості відповідача, суди зобов`язані належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду. Як наслідок суди не перевірили розрахунок позивачки та не з`ясували, право на стягнення якої суми коштів має позивачка.

Оскільки відповідачем, у якого перебувають ці докази, не надано необхідних відомостей позивачу та її представнику щодо суми недоотриманої померлою ОСОБА_2 пенсії за період 01.03.2016 по 01.06.2018 року, позивачкою було до суду надано власний розрахунок заборгованості.

Сума, яка зазначена в свідоцтві про право на спадщину за законом, поділена на кількість місяців, за які недоотримана пенсія увійшла до спадщини на підставі свідоцтва та помножена кількість місяців, за які недоотримана пенсія не увійшла до складу спадщини на підставі свідоцтва.

Відповідачем надано розрахунок пенсії 169847,91 грн : 28 місяців =6065,99 (середня пенсія а період 01.06.2018 по 30.09.2020).

6065,99 грн *27 місяців=163781,73 грн (заборгованість за період з 01.03.2016 по 01.06.2018 грн.

При цьому за період з 01.03.2016 по 01.06.2018 року включно недоотримана за життя спадкодавцем ОСОБА_1 сума пенсії у розмірі 163781,73 грн не увійшла до загальної суми, на яку видано свідоцтво про право на спадщину за законом.

Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 18 вересня 2023 року витребувано з ГУ ПФУ в Харківській області відомості щодо нарахування пенсії.

Проте ГУ ПФУ в Харківській області ухвала суду першої інстанції не виконана.

Заперечень проти розрахунку позивача ГУ ПФУ в Харківській області суду першої та апеляційної інстанції не надано.

Відповідно до ч.ч. 6, 7, 10 ст. 84 ЦПК України будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. У разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Оскільки відповідач не зазначення поважних причин не надав документи на спростування розрахунку, який навела позивачка про розмір заборгованості - неотриманої пенсії, то слід вважати позов в цій частині також є доведений.

З урахуванням вище викладеного та відповідно до положень ч. 3 ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»,ст.1227 ЦК України позивач має право на отримання спірних сум у порядку спадкування за законом з одночасним визнанням за позивачем права власності на ці суми як спадщину за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_3 .

Припинення пенсійних виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених пенсійних виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання пенсії. Право на такі виплати у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю.

У справі, що переглядається, районний суд не звернув уваги, що припинення пенсійних виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених пенсійних виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання пенсії. Право на таку пенсію у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці пенсійні виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю, а тому спадкоємець ОСОБА_1 відповідно до положень статті 1227 ЦК України має право на отримання пенсії у порядку спадкування за законом.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) надано правовий висновок, що припинення страхових виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених страхових виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання страхових виплат. Право на такі виплати у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в частині визнання права власності та стягнення на його користь недоотриманої пенсії у розмірі 163781,73 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 .

Тому, відповідно до частин першої, другої статті 376 ЦПК України, які передбачають підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, - суд апеляційної інстанції у оскарженій частині скасовує та ухвалює нове рішення про задоволення позовних вимог повністю.

Керуючись ст.ст. 259, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Заботіна Віталія Вікторовича задовольнити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 лютого 2024 року в частині відмови у позові скасувати та позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на суму недоотриманої пенсії, яка належала померлій ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 та не була одержана нею за життя та не включена до свідоцтва про право на спадщину за законом у розмірі 163781,73 грн в порядку спадкування за законом.

Стягнути з Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 суму недоотриманої пенсії, яка належала спадкодавцеві ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 та не була нею одержана за життя та не включена до свідоцтва на право на спадщину у сумі 163781,73 грн в порядку спадкування за законом.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складений 17 червня 2024 року.

Головуючий - В.Б. Яцина

Судді - І.В. Бурлака

Ю.М. Мальований