Постанова

від 06.02.2025 по справі 638/5068/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 638/5068/23

Номер провадження 22-ц/818/680/25

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2025 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Мальованого Ю.М.,

суддів: Пилипчук Н.П., Яцини В.Б.

за участю:

секретаря судового засідання Шевченко В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на додаткове рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 вересня 2024 року в складі судді Агапова Р.О. по справі № 638/5068/23 за заявою ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання права власності на недоотриману пенсію в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання права власності на недоотриману пенсію в порядку спадкування.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_2 06 жовтня 2021 року нотаріусом їй було видано свідоцтво про право на спадщину за законом суму недоотриманої пенсії у розмірі 169 847,91 грн. 21 жовтня 2021 року її представником було подано до відповідача заяву про виплату недоотриманої пенсії, яка станом на день подання позову так і не виплачена. До спадщини, на яку видано свідоцтво про право на спадщину за законом, увійшла недоотримана пенсія за період з 01 червня 2018 року по 30 вересня 2020 року, з якої частина у сумі 532,18 грн виплачена ОСОБА_1 у листопаді та грудні 2022 року. Недоотримана пенсія за період з 01 березня 2016 року по 01 червня 2018 року не увійшла до спадщини, на яку видано свідоцтво про право на спадщину за законом.

Просила визнати за нею право власності на суму недоотриманої пенсії, яка належала померлій ОСОБА_2 , не була одержана нею за життя та не включена до свідоцтва на спадщину за законом, у сумі 163 781,73 грн в порядку спадкування за законом; стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на її користь суму недоотриманої пенсії у розмірі 163 781,73 грн в порядку спадкування за законом; стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на її користь суму недоотриманої пенсії у розмірі 169 315,73 грн.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 лютого 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 суму недоотриманої пенсії в розмірі 169 315,73 грн. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь держави витрати по сплаті судового збору в сумі 1693,15 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави витрати по сплаті судового збору в сумі 1637,82 грн. В іншій частині позову відмовлено.

12 лютого 2024 року представник ОСОБА_1 адвокат Заботін В.В. подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення. Заява мотивована тим, що у позовній заяві ОСОБА_1 вказано про понесені нею судові витрати на правничу допомогу в розмірі 11300,00 грн та про подання доказів розміру цих витрат у порядку частини 8 статті 141 ЦПК України. На підтвердження витрат на правничу допомогу надано копію договору про надання правової допомоги б/н від 18 січня 2021 року і копію акта про прийняття-передачу наданих послуг б/н від 09 лютого 2024 року.

Просив стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в розмірі 11300,00 грн.

Постановою Харківського апеляційного суду від 12 червня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Заботіна В.В. задоволено. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 лютого 2024 року в частині відмови у позові скасовано та позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на суму недоотриманої пенсії, яка належала померлій ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та не була одержана нею за життя та не включена до свідоцтва про право на спадщину за законом у розмірі 163 781,73 грн в порядку спадкування за законом. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 суму недоотриманої пенсії, яка належала спадкодавцеві ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та не була нею одержана за життя та не включена до свідоцтва на право на спадщину у сумі 163 781,73 грн в порядку спадкування за законом.

Додатковим рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 вересня 2024 року заяву ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати за отримання професійної правничої допомоги у розмірі 11300,00 грн.

Додаткове рішення мотивоване тим, що позивачкою надано належні докази на підтвердження розміру судових витрат на правничу допомогу, а відповідачем не надано заперечень щодо суми та обґрунтованості розміру правничої допомоги, тому вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення судових витрат підлягають повному задоволенню.

На вказане додаткове рішення 25 жовтня 2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області до суду апеляційної інстанції подано апеляційну скаргу, в якій просив додаткове рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення залишити без задоволення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що додаткове рішення ухвалено судом з порушенням норм процесуального права. Виходячи із незначної складності категорії справи, наявності сталої судової практики, обставин справи, керуючись критеріями реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), розумності їх розміру, можна зробити висновок, що вимога позивачки щодо стягнення судових витрат, пов`язаних з оплатою юридичних послуг, у розмірі 11300,00 грн є неспівмірною і необґрунтованою.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило.

Відповідно до частини 3статті 360 ЦПК Українивідсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судове засідання апеляційного суду сторони-учасники судового розгляду не з`явилися.

Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 06 лютого 2025 року надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників:

ОСОБА_1 отримано поштою 20 листопада 2024 року (а.с. 164);

Представником ОСОБА_1 адвокатом Заботіним В.В. отримано в електронному кабінеті 13 листопада 2024 року (а.с. 162);

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області отримано в електронному кабінеті 13 листопада 2024 року (а.с. 161).

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасника справи, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, оскільки відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 3 частини 1статті 270 ЦПК Українисуд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 133 ЦПК Українипередбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістомстатті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно вимогстатті 137ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8статті 141ЦПК Українивизначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі№ 755/9215/15-цта в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі№ 922/445/19міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі№ 648/1102/19та від 11 листопада 2020 року у справі№ 673/1123/15-ц.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Як вбачається з матеріалів справи, інтереси ОСОБА_1 представляв адвокат Заботін В.В. на підставі договору про надання правової допомоги від 18 січня 2021 року, ордеру серія АХ № 1043978 від 26 травня 2023 року (а.с. 9, 82-83).

Згідно з п. 4.5 договору про надання правової допомоги від 18 січня 2021 року, за результатами надання юридичної допомоги/правової допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої АДВОКАТОМ юридичної допомоги/правової допомоги та її вартість. Акт підписується сторонами або надсилається КЛІЄНТУ АДВОКАТОМ факсимільним зв`язком чи поштою. На письмову вимогу КЛІЄНТА, АДВОКАТ може надавати Акти про надання юридичної допомоги/правової допомоги (про прийняття-передачу наданих послуг), в яких буде вказано перелік наданої юридичної допомоги/правової допомоги із ідентифікацією.

Як вбачається з акту про прийняття-передачу наданих послуг від 09 лютого 2024 року, вартість послуг, наданих адвокатом Заботіним В.В. замовниці ОСОБА_1 за період з 18 січня 2021 року по 09 лютого 2024 року, становить 11 300,00 грн. Адвокатом надані наступні послуги: консультація клієнта, узгодження правової позиції протягом 1 год 30 хв вартістю 1600,00 грн, збір доказів: ознайомлення з матеріалами спадкової справи у приватного нотаріуса, складання та подання адвокатського запиту до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області протягом 3 годин вартістю 3200,00 грн, підготовка та подання до Дзержинського районного суду м. Харкова позовної заяви про визнання права власності на недоотриману пенсію померлої в порядку спадкування за законом та стягнення суми недоотриманої пенсії, яка належала померлій, в порядку спадкування за законом, протягом 6 годин вартістю 6500,00 грн (а.с. 81).

У позовній заяві ОСОБА_1 вказано про понесені нею судові витрати на правничу допомогу в розмірі 11300,00 грн та подання доказів щодо їх розміру у порядку частини 8 статті 141 ЦПК України у зв`язку з її перебуванням на тимчасово окупованій території.

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому,що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі№ 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу, та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

З урахуванням складності та категорії справи (стягнення недоотриманої пенсії), обсягу доказів, наявності сталої судової практики, колегія суддів вважає, що консультація клієнта, збирання доказів та підготовка і подання позовної заяви не потребували від професійного адвоката таких значних витрат часу, які вказані в акті приймання-передачі наданих послуг від 09 лютого 2024 року (10 годин 30 хвилин), та розмір витрат на правничу допомогу (11300,00 грн) є завищеним, не співмірним витраченому часу та обсягу наданих послуг.

Враховуючи, що позов ОСОБА_1 задоволено, з урахуванням обсягу та складності наданих позивачці послуг з правничої допомоги протягом розгляду справи, категорії справи, обсягу доказів, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, судова колегія вважає, що додаткове рішення суду слід змінити, зменшивши суму судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 , з 11300,00 грн до 3000,00 грн.

Керуючись ст.ст.367,368,369,374,376,381 - 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області задовольнити частково.

Додаткове рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 вересня 2024 року змінити, зменшивши суму судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (м. Харків, площа Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), з 11300,00 грн до 3000 (три тисячі) грн 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 10 лютого 2025 року.

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді Н.П. Пилипчук

В.Б. Яцина