Постанова

від 12.06.2024 по справі 201/6810/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1997/24 Справа № 201/6810/19 Суддя у 1-й інстанції - Демидова С. О. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Космачевської Т.В.,

суддів: Максюти Ж.І., Халаджи О.В.,

за участю секретаря судового засідання Паромової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2020 року в цивільній справі номер 201/6810/19 за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Добровольбуд», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушенська Ірина Романівна, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання недійсним договору дарування, свідоцтва про право власності, скасування запису про державну реєстрацію права власності та визнання спадщини відумерлою,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2019 року Дніпровська міська радазвернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Добровольбуд», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушенська І.Р., Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання недійсним договору дарування, свідоцтва про право власності, скасування запису про державну реєстрацію права власності та визнання спадщини відумерлою, з урахуванням уточненої позовної заяви обґрунтовувала свої вимоги тим, що з рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2013 року по справі №412/15620/12 Дніпропетровській міській раді стало відомо, що за ОСОБА_4 на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 1979 року було зареєстровано право власності на 9/20 частин зруйнованого домоволодіння АДРЕСА_1 , що складається з житлового будинку (літ. А-1), вбиральні (літ. Ж) та частки інженерних та господарських споруд (воріт, вимощення, підпірних стін, огорожі, сходів, хвіртки). У 1980 році ОСОБА_4 здійснив самочинне будівництво прибудови (літ А1-1), прибудови (літ а1-1), гаражу (літ. К), а також сараїв (літ Е та И). Право власності на вищезазначені самобудови належним чином не оформлено.

З рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2013 року по справі №201/1817/13-ц позивачу стало відомо, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до запису акту про смерть №8894 від 25 листопада 2001 року. Після його смерті відкрилася спадщина. Спадкоємцем був син померлого - ОСОБА_5 , який офіційно зареєстрований за спірною адресою та проживав зі спадкоємцем на момент смерті, що свідчить про прийняття ним спадщини. Однак спадкова справа не відкривалася, а тому він не оформив належним чином право власності на спірне майно. З цього ж рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області стало відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 відповідно до запису акту про смерть №2127 від 24 березня 2010 року. Після його смерті відкрилася спадщина на майно, а саме 9/20 частин зруйнованого домоволодіння АДРЕСА_1 .

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 квітня 2013 року в цивільній справі №201/1817/13 за позовом ОСОБА_3 до Дніпропетровської міської ради, треті особи ОСОБА_6 , перша Дніпропетровська державна нотаріальна контора, про встановлення факту боргового зобов`язання, визнання права власності на будівельні матеріали і визнання права власності на частину домоволодіння встановлено факт боргового зобов`язання померлого ОСОБА_5 перед ОСОБА_3 на суму 79930,00 грн, що станом на 29 січня 2013 року відповідає 10000,00 доларів США та визнано за ОСОБА_3 право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які складаються з 9/20 частин будинку по АДРЕСА_1 , а саме - напівзруйнованого пожежею житлового будинку літ. А-1 (інвентаризаційною вартістю 7118,00 грн), напівзруйнованої житлової прибудови літ. А1-1 (інвентаризаційною вартістю 3991,00 грн), прибудови літ. а1-1 (інвентаризаційною вартістю 2245,00 грн), гаража літ. К (інвентаризаційною вартістю 7342,00 грн), сараїв літ. Е (інвентаризаційною вартістю 4083,00 грн) та літ. И (інв. вартістю 386,00 грн), вбиральні літ. Ж (інвентаризаційною вартістю 814,00 грн), а також господарських та інженерних споруд (воріт, вимощення, підпірних стін, огорожі, сходів, хвіртки), на загальну суму 25979,00 грн, які були отримані ОСОБА_5 в натурі після смерті його батька - ОСОБА_4 .

На підставі зазначеного вище рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 квітня 2013 року в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Дніпропетровського міського управління юстиції Новіковою А.В. 14 жовтня 2013 року зареєстровано право власності за ОСОБА_3 на вказане нерухоме майно, номер запису про право власності - 3183419.

08 листопада 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушенською І.Р. та зареєстрований в реєстрі за №5591, за умовами якого ОСОБА_3 подарував, а ОСОБА_2 отримав у дар спірний об`єкт нерухомого майна.

Право власності за ОСОБА_2 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08 листопада 2013 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушенською І.Р., номер запису 3301836.

На момент укладення договору між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 рішення суду, яким визнано право власності за ОСОБА_3 , на думку позивача, було скасовано, оскільки рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2013 року скасовано рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 квітня 2013 року.

23 квітня 2014 року державним реєстратором Дніпропетровського міського управління юстиції Іванченко Л.І. зареєстровано за ТОВ «Добровольбуд» право власності на спірне майно та згодом 03 жовтня 2014 року державним реєстратором Дніпропетровського міського управління юстиції Базою Д.А., номер запису 73763456, про право власності на дане майно зареєстровано за ОСОБА_1 , який і є власником спірного майна на теперішній час.

Спірний договір дарування та наступні свідоцтва про реєстрацію права власності порушують інтереси Дніпропетровської міської ради, які випливають з встановленого ст. 1277 ЦК України порядку визнання спадщини відумерлою.

Позивач просив суд визнати недійсним договір дарування 9/20 частин житлового будинку загальною площею 20,3 кв. м по АДРЕСА_1 , від 08 листопада 2013 року, серія та номер № 5591 , ВТО №392154, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Петрушевською І.Р.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на 9/20 частин напівзруйнованого будинку

загальною площею 20,3 кв. м по АДРЕСА_1 , серія та номер 21786078, виданого 19 травня 2014 року реєстраційною службою Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на 9/20 частин напівзруйнованого будинку

загальною площею 20,3 кв. м по АДРЕСА_1 , серія та номер НОМЕР_1, номер: 28266332, виданого 17 жовтня 2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області Базою Д.А.

Скасувати записи про державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 9/20 частин напівзруйнованого будинку загальною площею 20,3 кв. м по АДРЕСА_1 :

- за ОСОБА_3 , номер запису права власності 3183419, від 14 жовтня 2013 року, внесений державним реєстратором Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області Новіковою А.В.;

- за ОСОБА_2 , номер запису права власності 3301836, від 08 листопада 2013 року, внесений приватним нотаріусом ДМНО Петрушенською І.Р.;

- за ТОВ «Добровольбуд», номер запису права власності 5691808, від 23 квітня 2014 року, внесений державним реєстратором Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області Іванченко Л.І.;

- за ОСОБА_1 номер запису права власності 7376356, від 03 жовтня 2014 року, внесений державним реєстратором Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області Базою Д.А.

Визнати спадщину відумерлою після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , що складається з 9/20 частин будинку по АДРЕСА_1 , а саме - напівзруйнованого пожежею житлового будинку літ А-1, напівзруйнованої житлової прибудови літ А1-1, господарських та інженерних споруд та передати її у власність територіальній громаді міста Дніпра в особі Дніпропетровської міської ради.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2020 року позов Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Добровольбуд», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушенська І.Р., Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання недійсним договору дарування, свідоцтва про право власності, скасування запису про державну реєстрацію права власності та визнання спадщини відумерлою залишено без задоволення.

Із вказаним рішенням не погодилась Дніпровська міська рада, подала апеляційну скаргу, просила апеляційний суд скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2020 року, ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Доводами апеляційної скарги наведено, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, не врахував, що ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактично прийняв спадщину після смерті батька, ОСОБА_4 , що свідчить про обґрунтованість позовних вимог Дніпровської міської ради про визнання спадщини відумерлою і визнання недійсними договорів по її відчуженню.

Договір дарування від 08.11.2013 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , суперечить вимогам встановленим ЦК України та чинному законодавству в цілому і полягає визнанню його недійсним. Так само полягає визнанню недійсними наступні свідоцтва, на підставі яких ТОВ «Добровольбуд» та ОСОБА_1 набували право власності на об`єкти нерухомого майна.

Станом на момент набуття ОСОБА_1 нерухомого майна рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, на підставі якого виникло право власності у ОСОБА_3 , скасовано.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року апеляційну скаргу Дніпровської міської ради залишено без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2020 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 15 вересня 2021 року постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 березня 2022 року апеляційну скаргу Дніпровської міської ради - задоволено частково, рішення Жовтневого районного суду м.

Дніпропетровська від 22 червня 2020 року - скасовано та ухвалено нове рішення.

Постановою Верховного Суду від 23 листопада 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_7 задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 березня 2022 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Підставою для скасування судового рішення стало те, що оскільки в матеріалах справи була відсутня інформація про місце знаходження відповідача ОСОБА_3 , тому суд апеляційної інстанції повинен був застосувати приписи частини одинадцятої статті 128 ЦПК України та викликати відповідача до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Від правонаступника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_7 , в інтересах якої діє адвокат Рибіна І.В., надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просила залишити судове рішення суду першої інстанції по справі №201/6810/19 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 4 статті 360 ЦПК України до відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

До відзиву правонаступника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_7 , в інтересах якої діє адвокат Рибіна І.В., додано докази надсилання відзиву лише позивачу Дніпровській міській раді та не додано доказів надсилання (надання) його копій іншим учасникам справи, тому апеляційний суд не приймає до уваги такий відзив.

Від інших учасників справи відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача Дніпровської міської ради Романчук М.М. доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Мазур О.А. апеляційну скаргу не визнала, вважала її безпідставною, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_7 , адвокат Рибіна І.В. апеляційну скаргу не визнала, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Інші відповідачі, їх правонаступники та представники, а також треті особи в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с. 32, 33, 34, 35, 37, том 5).

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю осіб, що не з`явилися.

Заслухавши суддю - доповідача, представника позивача та представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що рішенням виконкому Жовтневої райради депутатів трудящих №865 8 від 08 жовтня 1963 року визнано право власності на домоволодіння, розташоване на земельній ділянці під АДРЕСА_1 , яке складається: з будинку під літ. Б-1 з 3-х кімнат, житловою площею, 27,1 м2, корисною площею 33,1 м2, що становить 11/20 частин від всього домоволодіння за гр. ОСОБА_8 ; з будинку під літ. А-1 із 4х кімнат, житловою площею 36,6 м2 , корисною площею 47,2 м2, що становить 9/20 частин від всього домоволодіння - за гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_9 . Закріплено у безстрокове користування співвласників ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 земельну ділянку під АДРЕСА_2 площею 800 кв. м (а.с. 118, том 1).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 квітня 2013 року у справі №201/1817-13 за позовом ОСОБА_3 до Дніпропетровської міської ради, треті особи: ОСОБА_6 та Перша Дніпропетровська державна нотаріальна контора про встановлення факту боргового зобов`язання, визнання права власності на будівельні матеріали і визнання права власності на частину домоволодіння, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково та встановлено факт боргового зобов`язання ОСОБА_5 перед ОСОБА_3 на суму 79930 грн, що станом на 29 січня 2013 року відповідає 10000 доларів США. Визнано за ОСОБА_3 право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які складаються з 9/20 частин будинку по АДРЕСА_1 , а саме - напівзруйнованого пожежею житлового будинку літ. А-1 (інвентаризаційною вартістю 7118 грн), напівзруйнованої житлової прибудови літ. А1-1 (інвентаризаційною вартістю 3991 грн), прибудови літ. а1-1 (інвентаризаційною вартістю 2245 грн), гаража літ. К (інвентаризаційною вартістю 7342 грн), сараїв літ. Е (інвентаризаційною вартістю 4083 грн) та літ. И (інв. вартістю 386 грн), вбиральні літ. Ж (інвентаризаційною вартістю 814 грн), а також господарських та інженерних споруд (воріт, вимощення, підпірних стін, огорожі, сходів, хвіртки), на загальну суму 25979,00 грн, розташованих на території домоволодіння АДРЕСА_1 , котрі були отримані ОСОБА_5 в натурі після смерті його батька - ОСОБА_4 (а.с. 185-196, том 1).

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2013 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 квітня 2013 року у справі №2014/1817/13 скасовано, в задоволенні позову ОСОБА_3 до Дніпропетровської міської ради, треті особи: ОСОБА_6 та Перша Дніпропетровська державна нотаріальна контора про встановлення факту боргового зобов`язання, визнання права власності на будівельні матеріали і визнання права власності на частину домоволодіння відмовлено (а.с. 23-26, том 1).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна державним реєстратором Дніпропетровського міського управління юстиції Новіковою А.В. 14 жовтня 2013 року зареєстровано право власності за ОСОБА_3 на спірне нерухоме майно, номер запису про право власності 3183419, підстава: рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 квітня 2013 року.

08 листопада 2013 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушенською І.Р. зареєстровано право власності за ОСОБА_2 на спірне нерухоме майно, номер запису 3301836, підстава: договір дарування 9/20 частин житлового будинку, серія та номер: р. №5591; ВТО №392154, виданий 08.11.2013, видавник ПН Дніпропетровського МНО Петрушенська І.Р.

23 квітня 2014 року державним реєстратором Дніпропетровського міського управління юстиції Іванченко Л.І. зареєстровано за ТОВ «Добровольбуд» право власності на спірне майно та згодом 03 жовтня 2014 року державним реєстратором Дніпропетровського міського управління юстиції Базою Д.А. номер запису 73763456 право власності на дане майно зареєстровано за ОСОБА_1 , який є власником спірного майна на теперішній час (а.с. 32-36, 209-211, том 1).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з безпідставності заявлених позовних вимог.

Перевіряючи законність і обґрунтованість судового рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2020 року в межах доводів та вимог апеляційної скарги апеляційний суд виходить з наступного.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист

свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частин 1, 3 статті 13 частини 1 статті 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви, передбаченими п. 1, п. 4 ч. 2 ст. 175 ЦПК України, остання повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (ч. 2 ст. 48 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач залучається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Апеляційним судом встановлено, що 12 червня 2019 року Дніпровська міська радазвернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Добровольбуд», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушенська І.Р., Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання недійсним договору дарування, свідоцтва про право власності, скасування запису про державну реєстрацію права власності та визнання спадщини відумерлою.

Предметом спору є нерухоме майно, що складається з 9/20 частин будинку по АДРЕСА_1 , а саме - напівзруйнованого пожежею житлового будинку літ А-1, напівзруйнованої житлової прибудови літ А1-1, господарських та інженерних споруд.

З рішення виконкому Жовтневої райради депутатів трудящих №865 8 від 08 жовтня 1963 року вбачається, що визнано право власності на домоволодіння, розташоване на земельній ділянці під АДРЕСА_1 , яке складається: з будинку під літ. Б-1 з 3-х кімнат, житловою площею, 27,1 м2, корисною площею 33,1 м2, що становить 11/20 частин від всього домоволодіння за гр. ОСОБА_8 ; з будинку під літ. А-1 із 4х кімнат, житловою площею 36,6 м2 , корисною площею 47,2 м2, що становить 9/20 частин від всього домоволодіння - за гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_9 . Закріплено у безстрокове користування співвласників ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 земельну ділянку під АДРЕСА_2 площею 800 кв. м.

Під час розгляду справи в апеляційному суді представник відповідача ОСОБА_7 адвокат Рибіна І.В. надала суду копію домової книги громадян, що мешкають у будинку АДРЕСА_1 (а.с. 42-53, том 5).

Вона обґрунтувала необхідність надання цього доказу тим, що їй стало відомо лише в суді апеляційної інстанції про існування цього доказу, тому вона об`єктивно не могла подати цей доказ до суду першої інстанції у встановленому законом порядку. З цього документа вбачається, що на теперішній час в спірному нерухомому майні зареєстровані та мешкають, зокрема ОСОБА_11 .

Апеляційний суд приймає цей доказ, оскільки ухвалене рішення суду можливо вплинути на права та обов`язки цієї особи.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на той факт, що наведеним вище рішенням виконкому Жовтневої райради депутатів трудящих №865 8 від 08 жовтня 1963 року на будинок під літ. А-1, який складається з 4х кімнат, житловою площею 36,6 м2, корисною площею 47,2 м2, що становить 9/20 частин від всього домоволодіння визнано право власності не тільки за померлим ОСОБА_4 , а ї за ОСОБА_9 . Закріплено у безстрокове користування співвласників, зокрема, за ОСОБА_10 , ОСОБА_9 земельну ділянку під АДРЕСА_2 .

З огляду на наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що до участі у справі залучені не всі особи, зокрема відповідачі.

Апеляційний суд позбавлений права при перегляді справи в апеляційному порядку залучати до участі у справі співвідповідачів або замінювати неналежного відповідача відповідно до ст. 51 ЦПК України.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 травня 2023 року у справі №707/2462/17 (провадження № 61-252св23) зазначено, що: у разі пред`явлення позову не до всіх належних відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і щодо тих відповідачів, які зазначені в ньому. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову. Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог відповідно до ст. 376 ЦПК України.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2020 року скасувати.

В задоволенні позову Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Добровольбуд», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушенська Ірина Романівна, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання недійсним договору дарування, свідоцтва про право власності, скасування запису про державну реєстрацію права власності та визнання спадщини відумерлою - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді:

Повне судове рішення складено 17 червня 2024 року.

Суддя: