Ухвала

від 12.06.2024 по справі 344/9950/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/9950/24

Провадження № 11-сс/4808/204/24

Категорія ст. 309 КПК України

Слідчий суддя у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

головуючого судді ОСОБА_3 ,

суддів: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

з участю:

секретаря с/з ОСОБА_6 ,

прокурора ОСОБА_7 ,

підозрюваного ОСОБА_8 ,

захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 28.05.2024 та

в с т а н о в и в :

1. Зміст ухвали суду першої інстанції.

1.1. Ухвалою слідчого судді клопотання слідчого задоволено частково.

Продовжено ОСОБА_8 , який підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110-2 КК України (КК), запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, до 26.07.2024 включно, в межах строку досудового розслідування, без визначення розміру застави.

1.2. Ухвала слідчого судді мотивована тим, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується підозрюваному, та позбавляє підозрюваного можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема і запобіганню спробам переховуватися від суду або вчинити інше кримінальне правопорушення. Крім того будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування підозрюваному більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у судовому засіданні не встановлено, а відтак слідчий суддя на даному етапі під час розгляду клопотання слідчого оцінила ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які продовжують існувати та не змінилися.

2. Узагальнені і лаконізовані доводи і вимоги апеляційних скарг сторони захисту.

2.1. Узагальнені доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_9 : підозра не обгрунтована, ризики відсутні, ОСОБА_8 не може утримуватися під вартою за станом здоров`я.

2.1.1. При розгляді клопотання слідчого слідчим суддею не були враховані аргументи захисту та істотні обставини, які безпосередньо спростовують або послаблюють позицію обвинувачення, а тому сторона захисту не погоджується із ухвалою слідчого судді, вважає її необгрунтованою, продовжений строк тримання під вартою занадто суворим, непропорційним.

2.1.2. Клопотання слідчого не відповідає вимогам ст. 199 КПК України (КПК) - вказана процесуальна норма передбачає продовження слідчим суддею строку тримання під вартою, а не продовження запобіжного заходу тримання під вартою.

2.1.3. Клопотання слідчого не відповідає вимогам ч. 1 ст. 184, ч. 3 - 5 ст. 199 КПК - не доведено обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри, наявність хоча б одного з ризиків, визначених ст. 177 КПК, а також те, що заявлені раніше ризики не зменшилися або з`явились нові ризики, які виправдовують продовження тримання підозрюваного під вартою та неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, що відповідно до ч. 2 ст. 194 КПК повинно було стати підставою для відмови у задоволенні клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою або принаймні для застосування більш м`якого запобіжного заходу.

2.1.4. Національне кримінально-процесуальне законодавство України не містить чіткого визначення поняття «обґрунтована підозра», яке по своїй суті є оціночним, натомість для його правильної оцінки слід виходити з визначення, наведеного в п. 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», згідно з яким обґрунтована підозра означає, що існують факти та інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення; в даній справі фактів або інформації, які переконливо могли б свідчити про причетність ОСОБА_8 до вчинення кримінального правопорушення, яке йому інкримінується, в підозрі не міститься.

2.1.5. Для вірної кваліфікації дій за відповідною частиною ст. 110-2 КК необхідно чітко розуміти суть дій з фінансування з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, або з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади.

2.1.6. В повідомленні про підозру ОСОБА_8 не встановлені ознаки об`єктивної сторони кожного простого складу злочину, їх зміст не з`ясований та не зазначений; форми начебто вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення не визначені взагалі; не встановлені конструкція кожного простого складу, момент закінчення кожного із простих складів, передбачених ч. 1 і 2 ст. 110-2 КК. Зміст підозри взагалі не містить чіткого і зрозумілого опису обставин щодо наслідків у виді шкоди в особливо великому розмірі, а також причинний зв`язок між конкретним діянням ОСОБА_8 і настанням цих негативних наслідків.

2.1.7. Відношення ОСОБА_8 до усіх дій ОСОБА_12 та укладення договорів про постачання електричної енергії, які зазначені в підозрі, характеризується бездіяльністю, а тому ця підстава є самостійною, яка свідчить про знаходження вказаних обставин за межами об`єктивної сторони інкримінованого підозрюваному злочину. Бездіяльність ОСОБА_8 у обставинах підозри за участю ОСОБА_12 та щодо підписання договорів на постачання електричної енергії не може формувати для підозрюваного спільність дій із ОСОБА_12 або іншими особами, а відповідно ця кваліфікуюча ознака вказана в підозрі безпідставно. З огляду на особливості кваліфікації об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ст. 110-2 КК, співучасть не може вважатися діянням, що характеризує роль виконавця або співвиконавця, а тому не може утворювати у такому випадку об`єктивної сторони.В підозрі ОСОБА_8 не вказаний момент досягнення підозрюваним з іншими особами згоди по усім істотним умовам елементів складу кримінального правопорушення, що свідчить про відсутність жодних фактичних даних для інкримінування підозрюваному даної кваліфікуючої ознаки;

2.1.8. Зазначення в підозрі сум вказаних договорів як доказ шкоди в особливо великому розмірі є повністю безпідставним, оскільки сам слідчий в підозрі вказує, що шкода, як матеріальний наслідок, начебто настала від продажу електричної енергії за договорами, у підписанні яких підозрюваний жодних дій не вчиняв і не мав мети та наміру вчиняти такі договори.

2.1.9. Із підозри ОСОБА_8 не вбачається не лише форми «фінансування» як фінансового або матеріального забезпечення, а й не вказані конкретні дій, начебто вчинені саме підозрюваним для відповідної мети, а також причинно-наслідковий зв`язок між цими діями та матеріальними наслідками у виді шкоди у особливо великому розмірі. Посилання слідчого в підозрі на продаж електричної енергії, яка не належить ОСОБА_8 , за договорами, які він не підписував, не можна визнати виконанням вказаної вимоги про зазначення в підозрі форми фінансування згідно п. 1 Примітки до ст.110-2 КК, наприклад, матеріальної. Договори постачання електричної енергії, які перелічені в повідомленні про підозру, є виплатними, а тому навіть із цих підстав поняття «фінансування» або «забезпечення» є не застосовними.

2.1.10. Всі дії щодо створення та організації діяльності ПАТ ЕК «Севастопольенерго» та його філії вчинялися без участі ОСОБА_8 , який не є акціонером або членом наглядової ради; рішення про створення філії 25.12.2014 ОСОБА_8 не приймав та приймати не міг; мети вчиняти будь-які дії щодо створення філії не мав.

2.1.11. Метою підписання довіреності було виключно збереження майна AT «ЕК «Севастопольенерго», яке залишилось на тимчасово окупованій території та не підлягало переміщенню на материкову частину території України.

2.1.12. Щодо начебто підписання ОСОБА_8 у квітні 2015 року Положення про «Филиал Публичного акционерного общества «Энергетическая Компания «Севастопольэнерго» в г. Севастополь», про що вказано в підозрі, то вказаний документ вперше був наданий слідчим в судовому засіданні під час розгляду клопотання про продовження підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий не зміг пояснити законність процесуального джерела походження наданого документу, тому належність підпису на цьому документі ОСОБА_8 є сумнівною. Між укладенням договорів від імені Філії та підписанням ОСОБА_8 довіреності та Положення про Філію причинно- наслідковий зв`язок відсутній взагалі.

2.1.13. Вимоги п. 2 ч. 3 ст. 199 КПК слідчим не виконані, досудове розслідування є неефективним, що згідно ч. 5 ст. 199 КПК є самостійною підставою для відмови у задоволенні клопотання, оскільки обставини, які могли б виправдовувати подальше тримання підозрюваного під вартою, не доведені.

2.1.14. В порушення п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК і п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК слідчий в клопотанні лише формально перерахував заявлені ризики, але не надав на їх підтвердження жодних обґрунтованих доказів, які б могли свідчити про такий достатній рівень ймовірності настання заявлених ризиків, що міг би виправдати продовження застосування до підозрюваного запобіжного заходу найвищої суворості - тримання під вартою, але й без визначення застави як альтернативного запобіжного заходу;

2.1.15. Слідчий не зазначив про виконання підозрюваним усіх процесуальних обов`язків, з`явлення на виклики слідчого, прокурора і суду, в тому числі для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, після розгляду якого ОСОБА_8 було взято під варту в залі суду. Перебуваючи на свободі вже у статусі підозрюваного з 30.01.2024 до 07.02.2024 ОСОБА_8 виконував усі процесуальні обов`язки, покладені на нього КПК.

2.1.16. Ігнорування слідчим зменшення ризиків зі спливом часу ефективного досудового розслідування не узгоджується із усталеною національною касаційною практикою і прецедентною практикою ЄСПЛ, згідно яких усі ризики, навіть ті, що існують із достатньою ймовірністю, зі спливом часу втрачають актуальність, зменшуються або взагалі перестають існувати.

2.1.17. ОСОБА_8 не володіє паспортами для виїзду за кордон № НОМЕР_1 від 18.01.2018 і № НОМЕР_2 від 27.09.2016, які були вилучені 23.01.2024 інспектором прикордонного контролю «ІНФОРМАЦІЯ_2» ОСОБА_13 , про що складено протокол вилучення документів;

2.1.18. Звертаючись до слідчого судді із клопотанням про продовження підозрюваному ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення застави як альтернативного запобіжного заходу, слідчий не заявляв жодного нового ризику, який би міг виправдовувати подальше тримання підозрюваного під вартою, натомість як заявлені раніше ризики очевидно зменшились зі спливом часу. Зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і органи досудового розслідування чи прокурор мають навести інші підстави для продовження строку тримання під вартою, до того ж такі підстави мають бути чітко вказані.

2.1.19. Застосування до ОСОБА_8 безальтернативного запобіжного заходу не узгоджується із прецедентною практикою суду, обов`язок дотримуватися якої Україна взяла на себе на міжнародному рівні.

2.1.20. Продовження застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення застави, як альтернативного запобіжного заходу згідно ч. 6 ст. 176 КПК, виключно на підставі правової кваліфікації, без оцінки конкретних обставин справи, реальних причин тримання під вартою, без аналізу неможливості застосування інших більш м`яких запобіжних заходів, суперечить верховенству права, не забезпечує балансу між суспільними інтересам, що виправдовують тримання під вартою, та особистою свободою підозрюваного, яка гарантована ст. 29 Конституції України, а тому є правовим свавіллям.

2.1.21. Звертає увагу на те, що ОСОБА_8 на час попереднього ув`язнення мав низку захворювань, а саме серцеву недостатність (СН) стадія 1, в деяких попередніх документах зазначалась стадія 1-2А, ФК (динамічна характеристика СН) стадія 1, а через 2 місяці ув`язнення в підозрюваного виявлені нові захворювання, такі як аневризма нижнього сегменту лівого шлуночка, яке можливо охарактеризувати як найбільш важке ускладнення трансмурального інфаркту міокарда, яке погіршується постінфарктним перебігом та серцевою недостатністю 2А ФК-3, серцева недостатність (СН) стадія 2А, ФК (динамічна характеристика СН) стадія 3.

Стан здоров`я підозрюваного погіршується щодня, і це відомо слідчим і прокурорам, динаміка захворювань набуває незворотних наслідків, ув`язнений позбавлений медичної допомоги необхідного рівня та допомоги профільних лікарів вузької спеціалізації, перебуває у постійному стресі у зв`язку із відсутністю медичної допомоги. Таке поводження із хворим на важкі захворювання є нелюдським і за усталеною практикою ЄСПЛ за рівнем жорстокості кваліфікується як «катування» в розумінні ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;

2.1.22. ОСОБА_8 одружений, має дорослих дітей, постійно проживає із дружиною в АДРЕСА_1 , раніше не судимий і до кримінальної відповідальності не притягувався, характеризується виключно позитивно.

Враховуючи наведені обставини, просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання слідчого про продовження підозрюваному ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, без визначення альтернативного запобіжного заходу у виді застави, відмовити в повному обсязі. У разі, якщо суд апеляційної інстанції дійде висновку про необхідність застосування ОСОБА_8 запобіжного заходу - застосувати будь-який інший більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою, зокрема у виді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_2 .

2.2. Узагальнені доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_10 : склад злочину відсутній, підозра не обгрунтована.

2.2.1. Оскаржувана ухвала є немотивованою, необгрунтованою, а доводи та заперечення, висловлені стороною захисту в поданому письмовому запереченні на клопотання сторони обвинувачення про продовження строку запобіжного заходу тримання під вартою та висловлені в судовому засіданні, не наведені слідчою суддею в оскаржуваній ухвалі суду.

2.2.2. Відповідно до норм матеріального права, злочин за ст. 110-2 КК, ОСОБА_8 в період 2015-2017 років не міг вчинити незалежно від його дій та наявних доказів, оскільки інкриміновані йому дії вже були вчиненні іншими особами, до нього і без нього. Зміст повідомленої ОСОБА_8 підозри при зіставлені зі змістом норми кримінального закону свідчить про необґрунтованість повідомлення про підозру через відсутність складу злочину в діях у вчиненні яких він підозрюється.

2.2.3. Дії щодо підписання довіреності керівнику філії, в якій визначено повноваження ОСОБА_12 , не можуть бути злочинними, оскільки ОСОБА_8 був уповноважений як підписант тієї довіреності рішенням Наглядової ради Товариства, отже мав право на її підписання. ОСОБА_8 не мав відношення до створення філії, про яку йдеться у підозрі, бо вона була створена до того, як він зайняв відповідну посаду. Крім того, створення таких філій на тимчасово окупованих територія АР Крим врегульовано відповідними Законами (наприклад п. 5.3 «Про створення вільної економічної зони «Крим» та особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України», який втратив чинність на підставі Закону №1618-ІХ від 01.07.2021) та підзаконними актами.

2.2.4. В обґрунтування ухвали, що наразі оскаржується, слідча суддя послалась на рішення ЄСПЛ у справах «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», вказавши що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Однак, фактичні обставини у справі ОСОБА_8 та в наведених рішеннях ЄСПЛ не є аналогічними, істотно відрізняються.

2.2.5. В оскаржуваній ухвалі стандарти доказування на рівні стороннього спостерігача не можуть бути застосовані, оскільки ОСОБА_8 тримається під вартою, йому вже вдруге продовжується строк такого тримання, тому вимоги до обґрунтованості підозри мають бути не на рівні стороннього спостерігача, а на більш високому рівні - рівні вмотивованої ухвали слідчого судді, як того вимагають норми КПК України.

2.2.6. Також сторона захисту не може не погодитися з тим, що «обґрунтованість» залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку.

Враховуючи наведені обставини, просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання слідчого про продовження підозрюваному ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, без визначення альтернативного запобіжного заходу у виді застави, відмовити.

3. Позиції сторін в суді апеляційної інстанції.

3.1. Захисники ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 і підозрюваний ОСОБА_8 підтримали апеляційні скарги в повному об`ємі і просили їх задовольнити. Звернули увагу суду, що крім усього, ризики зменшились, а стан здоров`я підозрюваного погіршився. ОСОБА_8 заявив, що за період перебування під вартою його допитали 4 рази, він дав свої свідчення.

3.2. Прокурор заперечив усі доводи апеляційних скарг і просив залишити рішення слідчого судді без змін.

4. Апеляційні скарги належить задовольнити частково з огляду на таке. Мотиви апеляційного суду.

4.1. Нормою ч. 1 ст. 194 КПК України (КПК) при вирішенні питання законних підстав для утримання особи під вартою на суд покладено обов`язок установити: 1) обґрунтованість підозри (ст. 177 КПК); 2) наявність ризиків (ст. 177 КПК); 3) можливість застосування більш м`яких запобіжних заходів (ч.1. ст. 183 КПК).

4.2. Щодо обґрунтованості підозри.

4.2.1. 30.01.2024 ОСОБА_8 оголошена підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 110-2 КК: фінансування дій, учинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України.

4.2.2. У справі є документарні дані (ст. 84, 98, 99 КПК), які можуть пов`язувати підозрюваного з інкримінованими йому діями ( т. 1 а.п. 8 - 75, т.2 а.п. 4 - 13).

На момент розгляду скарги з огляду на стадію провадження апеляційний суд не може дати правову оцінку їх достовірності з точки зору належності та допустимості відповідно до приписів ст. 84 - 88, 89 КПК, але констатує, що такі дані є, і порушень КПК по їх отриманню на час розгляду справи немає.

4.2.3 Сторона захисту вказала, що ОСОБА_8 не міг мати відношення до фінансування незаконних збройних формувань на тимчасово окупованих територіях Криму та міста Севастополя, оскільки станом на 2015-2017 роки окупація вже відбулась, а продаж та розподіл електроенергії на цих територіях на той момент був дозволений законом.

Агресія відбувалася в той час і продовжується тепер. Будь-які (і будь-чиї) продовжувані дії з її фінансування можуть бути оцінені ймовірно злочинними, як і є в цьому випадку. Це ж стосується і видачі довіреності на підставі ст. 95 ЦК України та вчинення інших дій, оскільки жодним чином не спростовує підозр у можливому злочинному їх характері.

При цьому не має значення, чи мали такі дії вигляд формально легальних, а має значення, чи такі дії були, а їх остаточна правова оцінка може бути дана у разі розгляду обвинувачення по суті.

4.2.4. У даний час немає підстав для висновку про недостатній рівень обгрунтованості підозри, оскільки розслідування не завершене, але факти та інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, імовірно могла вчинити інкриміноване правопорушення, в цій справі є: підписання довіреності № 954 від 24.04.2015 та підписання Положення про «Филиал Публичного акционерного общества «Энергетическая Компания «Севастопольэнерго» в г. Севастополь», затвердженого протоколом Наглядової ради ПАТ «ПК «Севастопольенерго» № 03 від 10.04.2015.

Твердження (сумніви) сторони захисту щодо обгрунтованості підозри не мають значення для вирішення питання апеляційних скарг, позаяк розслідування незавершене, а підозра, можливо, не остаточна. Версія слідства щодо фінансування, його наслідки, всі ймовірні учасники та їх ролі - це предмет розслідування, яке триває.

4.3. Щодо рівня ризиків і можливості більш м`якого запобіжного заходу.

4.3.1. За приписами ч. 6 ст. 176 КПК під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст. 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 КК, за наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК, застосовується запобіжний захід, визначений п. 5 ч. 1 цієї статті.

Отже, ключовим питанням у даній справі є наявність чи відсутність ризиків, достатніх для продовження тримання ОСОБА_8 під вартою, і можливість забезпечення його належної процесуальної поведінки іншим процесуальним способом.

4.3.2. Даних про ризики, рівень яких обумовлює необхідність продовження утримання ОСОБА_8 під вартою на момент розгляду апеляцій, або про нові ризики, які з`явились під час слідства, матеріали провадження не містять, а тому висновки слідчого судді необгрунтовані.

По-перше. В якості супутньо висловленого (такого, що не покладене в основу рішення, а є ситуативним) належить констатувати, що прогрес у розслідуванні, з огляду на матеріали провадження, незмінювану підозру і пояснення ОСОБА_8 про 4 допити за 4 місяці тримання його під вартою, є латентним.

Перебіг слідства хоч і належить до компетенції органу досудового розслідування, але також впливає і на рівень ризиків (ст. 177 КПК), який із часом зменшується, та визначає можливість застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу.

Тобто, рівень ризиків сам по собі зменшується з плином часу, а ефективність і потреби конкретного запобіжного заходу об`єктивно корелюються з прогресом у розслідуванні. Якщо його нема, то і тримання під вартою у такому випадку виглядає, як відбування покарання у виді позбавлення волі без обвинувального вироку суду.

По-друге. Ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування залежить від об`єктивних можливостей його пересування та засобів контролю за цим. Є інші схожі запобіжні заходи, які в достатній мірі зможуть обмежити пересування підозрюваного, не допустять його втечі з визначеного запобіжним заходом місця, і матимуть достатній контроль за цим у разі належного виконання відповідними посадовими особами своїх службових обов`яків. Особливо це стосується умов режиму воєнного стану з комендантською годиною та іншими об`єктивно обмеженими можливостями пересування осіб, як у межах країни, так і можливостями виїзду за кордон.

По-третє. Щодо знищення, спотворення чи приховання невиявлених доказів. Цей ризик вже зменшений тим, що ці гіпотетичні докази не виявлені, їх немає, тобто цей ризик є абстрактним. У тій мірі, в якій цей ризик можна уявити, його можна усунути і без тримання під вартою в рамках іншого запобіжного заходу.

По-четверте. Ризик впливу на свідків. Він залежить від можливостей безпосередньої комунікації і контролю за цим. Електронний браслет у визначеному судом місці цілодобового домашнього арешту дозволить знати, чи відлучався підозрюваний із житла і чи порушував він тим самим умови запобіжного заходу. Якщо свідки самі прибудуть до підозрюваного для впливу на них, то сучасні засоби аудіовізуальної фіксації подій матимуть ті самі можливості, що і відповідна посадова особа в установі виконання покарань № 12. Рівень цього ризику, слід уважати, зменшений об`ємом уже розслідуваного, де є фабула підозри, її фігуранти, докази. Окрім того, є й інші способи контролю комунікацій підозрюваного, які перебувають в розпорядженні органу досудового розслідування.

Реальність цього ризику невисока і не виправдовує подальше утримання особи під вартою.

По-п`яте. Тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом. Його жорсткість обумовлена фізичними обмеженнями звичного способу життя особи і доступу до можливостей забезпечення базових потреб, у тому числі відповідного медичного обслуговування.

ОСОБА_8 похилого віку, за матеріалами провадження (а.п. 170, 171 т. 2) має захворювання, яке за інших обставин могло б бути підставою для звільнення від відбування покарання.

Таке захворювання також впливає на рівень ризиків, а саме на ступінь можливості їх реалізації через фізичні обмеження, накладені хворобами і, відповідно, потребами в регулярній медичній допомозі.

За даними апеляційних скарг, пояснень сторони захисту, документів, хвороба прогресує.

Сторона захисту вказує на катування триманням під вартою через перебування в неналежних для ОСОБА_8 умовах. Доказів такого катування немає, але і погіршення стану здоров`я є тим вирішальним чинником, який поряд із відсутністю достатнього рівня ризиків, що обумовлює необхідність застосування найсуворішого запобіжного заходу, є однією з підстав для обрання іншого, більш м`якого запобіжного заходу.

4.3.3. Супутньо висловлене. Практика ЄСПЛ, на яку посилалась сторона захисту, не може бути в повній мірі релевантною до даної ситуації, оскільки такої масштабної війни і, відповідно, таких викликів системі правозастосування за увесь час існування правової системи України, ЄС і ЄСПЛ не було. Баланс прав прав людини і суспільства, слід констатувати, об`єктивно змістився в бік забезпечення прав суспільства, як сукупності людей із сумарними правами, позаяк мова йде про збереження спільноти і країни. Водночас, за наявності інших способів забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваних під час війни, тримання під вартою повинно застосовуватися лише тоді, коли іншого варіанта бути не може, коли наявні ризики для суспільства переважають право на особисту свободу окремої особи.

5. Висновки і рішення.

5.1. За ст. 370 КПК рішення суду повинно бути законним, обгрунтованим, вмотивованим. Цим вимогам рішення слідчого судді відповідає не в повній мірі, і тому його згідно приписів ст. 409 КПК належить скасувати та постановити нове про застосування іншого запобіжного заходу.

5.2. За відсутності ризиків, рівень яких обумовлює необхідність тримання під вартою, і наявності прогресуючих захворювань, суд висновує, що подальше утримання підозрюваного під вартою не обгрунтоване відповідно до закону, а належну процесуальну поведінку ОСОБА_8 може забезпечити цілодобовий домашній арешт із носінням електронного засобу контролю.

5.3. За цих обставин апеляційні скарги належить задовольнити частково, оскаржене рішення скасувати та постановити нове про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту (ст. 181 КПК) із носінням електронного засобу контролю та покладенням обов`язків, визначених п. 1-4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК.

Матеріали справи містять дані про вилучення паспортів ОСОБА_8 , але за серйозністю підозри можна припустити, що у нього можуть бути ще такого роду документи.

Тому не зайвим буде покласти на нього обов`язок здати їх слідчому, якщо вони є.

5.4. Місцем домашнього арешту визначити кв. АДРЕСА_3 (а.п. 132, 133 т. 2) відповідно до клопотання сторони захисту.

5.5. Підозрюваного належить звільнити з-під варти в порядку п. 5 ч. 3 ст. 202 КПК.

Керуючись ст. 376, 404, 405, 419, 422 КПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 - задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 28.05.2024 про продовження підозрюваному ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави - скасувати та постановити нову ухвалу.

Відмовити у задоволенні клопотання слідчого погодженого з прокурором про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Обрати підозрюваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту з носінням засобів електронного контролю за адресою: АДРЕСА_2 .

Покласти на підозрюваного ОСОБА_8 такі обов`язки відповідно до вимог ст. 194 КПК України:

- негайно після проголошення ухвали здати на зберігання стороні обвинувачення свій паспорт для виїзду за кордон з України та в`їзду в Україну та всі інші документи, що підтверджують особу підозрюваного;

- прибувати за першим викликом слідчого, прокурора та суду на визначений час;

- не відлучатись із населеного пункту та вказаного житла, в якому зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора, суду;

- повідомляти заздалегідь слідчого, прокурора, суд про потребу зміни свого місця проживання;

- утримуватись від спілкування зі свідками, потерпілим у кримінальному провадженні.

Строк дії ухвали до 26.07.2024 включно в межах строку досудового розслідування.

Зобов`язати уповноважену особу Івано-Франківської установи виконання покарань № 12, де утримується під вартою підозрюваний ОСОБА_8 , звільнити його з під варти негайно у разі відсутності іншого судового рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання його під вартою (в порядку п. 5 ч. 3 ст. 202 КПК України).

Ухвалу апеляційного суду направити для виконання до Івано-Франківської установи виконання покарань № 12, органу досудового розслідування та Національної поліції за місцем відбування підозрюваним домашнього арешту.

Контроль за виконанням ухвали апеляційного суду покласти на прокурора, що здійснює процесуальне керівництво.

Ухвала не оскаржується.

Головуючий ОСОБА_3

Судді: ОСОБА_4

ОСОБА_5