Постанова

від 17.06.2024 по справі 686/6647/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 686/6647/24

Провадження № 22-ц/4820/1233/24

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), П`єнти І.В., Янчук Т.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом ОСОБА_1 доКомунального підприємстваз питаньбудівництва житловихбудинків «Житлоінвестбуд-УКБ»про захистправ споживачів,розірвання договорута стягненнякоштів за апеляційною скаргою ОСОБА_1 наухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 квітня 2024 року про передачу справи на розгляд іншого суду,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся досуду зпозовом до Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» (далі Підприємство) про захист прав споживачів, розірвання договору та стягнення коштів.

ОСОБА_1 зазначив, що 3 вересня 2021 року сторони уклали договір купівлі-продажу, за умовами якого Підприємство зобов`язалося передати йому у власність майнові права на квартиру АДРЕСА_1 (далі квартира), - а він, у свою чергу, зобов`язався здійснити оплату цих майнових прав у порядку та строки, визначені договором. Пунктом 1.3 договору встановлено строк введення об`єкта в експлуатацію ІІ квартал 2023 року. На виконання умов цього договору позивач сплатив Підприємству вартість майнових прав у розмірі 575000 грн, але станом на 29 січня 2024 року Підприємство не ввело об`єкт в експлуатацію, отже має місце істотне порушення договору відповідачем.

Відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України від 12 травня 1991 року №1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» позивач має право на неустойку (пеню) у розмірі трьох відсотків вартості простроченої роботи (послуги). Сума заборгованості по пені за затримку введення об`єкта в експлуатацію (період прострочення з 1 липня 2023 року по 29 січня 2024 року, тобто 213 днів) склала 3674250 грн.

Крім того, в результаті порушення Підприємством зобов`язання із введення об`єкта в експлуатацію позивач змушений був винаймати житло. Відтак у період з 1липня 2023 року до 1 січня 2024 року ним понесені збитки на оренду житла у розмірі 175000 грн. Також у зв`язку з неправомірними діями Підприємства позивачу завдано моральної шкоди, розмір якої склав 30000 грн.

За таких обставин ОСОБА_1 просив суд: розірвати договір купівлі-продажу від 3 вересня 2021 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Настасенко О.М. (зареєстровано в реєстрі за №668); стягнути з Підприємства на свою користь 575000 грн коштів, внесених на виконання договору, 175000 грн збитків, 3674250 грн пені за несвоєчасне введення об`єкта в експлуатацію, 30000 грн моральної шкоди.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19квітня 2024 року справу передано на розгляд Солом`янського районного суду міста Києва за підсудністю.

Суд першої інстанції керувався тим, що позов ОСОБА_1 виник із приводу нерухомого майна квартири у м. Києві, а тому за правилами виключної підсудності справу слід передати до суду за місцезнаходженням цього майна.

Короткий зміст і узагальнені доводи апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що між сторонами виник спір з приводу майнових прав на нерухоме майно, а не з приводу нерухомого майна квартири як об`єкта цивільних правовідносин. Квартира розташована у житловому будинку, який не завершений будівництвом і не введений в експлуатацію, речові права на неї не зареєстровані в установленому порядку. Оскільки квартира як об`єкт будівництва не існує, а ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про захист прав споживача, то цей позов має розглядатися Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області за правилами альтернативної підсудності, тобто за зареєстрованим місцем проживання позивача.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У своємувідзиві наапеляційну скаргуПідприємство просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, вказавши на її законність та обґрунтованість.

2.Мотивувальна частина

Позиція суду апеляційної інстанції

Частиною першою статті 375 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

Місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано заадресою: АДРЕСА_2 .

3 вересня 2021 року Підприємство та ОСОБА_1 уклали договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Настасенко О.М. (зареєстровано в реєстрі за №668), за умовами якого Підприємство зобов`язалося передати ОСОБА_1 у власність майнові права на квартиру на умовах та у порядку, що визначені цим договором, а той зобов`язався сплатити Підприємству вартість майнових прав на квартиру у розмірі 994980 грн згідно встановленого графіка.

Об`єкт інвестування розташований у житловому будинку АДРЕСА_3 .

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Leo Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів ». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

За змістом статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

В силу частини п`ятої статті 28 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Згідно з частиною першою статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Із положень частини першої статті 181 ЦК України слідує, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Процесуальний закон визначає територіальну юрисдикцію цивільної справи виходячи із зареєстрованого місця проживання чи перебування фізичної особи та зареєстрованого місцезнаходження юридичної особи (відповідачів), якщо інше не передбачено правилами альтернативної чи виключної підсудності.

Правила альтернативної підсудності застосовуються до будь-яких спорів, які виникають із позовів про захист прав споживачів. Такі спори можуть розглядатися судами як за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача, так і за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Правила виключної підсудності застосовуються до будь-яких спорів з приводу нерухомого майна, тобто спорів, що виникають у зв`язку зі створенням та зміною об`єктів нерухомості, їх цивільним обігом, виникненням, зміною, припиненням та виконанням зобов`язань, які пов`язані з таким майном.

До нерухомих речей як об`єктів цивільних прав відносяться земельні ділянки, будинки, споруди як житлового, так і виробничого призначення, а також інші об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Водночас предметом цивільного обороту можуть виступати майнові права.

Під майновим правом слід розуміти «право очікування», що є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому. Тобто, майнове право це обмежене речове право, за яким його власник наділений певними, але не всіма, правами щодо майна (див. постанову Верховного Суду України від 30 березня 2016 року у справі №6-265цс16).

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 7 липня 2020року (справа №910/10647/18), майнове право, що є предметом договору купівлі-продажу, це обумовлене право набуття в майбутньому права власності на нерухоме майно, яке виникає тоді, коли виконані певні правові передумови, необхідні й достатні для набуття речового права. Таким чином, майнове право на об`єкт нерухомості є складовою частиною такого майна як об`єкта цивільних прав.

Об`єкт будівництва (об`єкт незавершеного будівництва) нерухома річ особливого роду: фізичне її створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб`єктивних майнових, а також зобов`язальних прав у випадках та в порядку, визначених актами цивільного законодавства (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 9 вересня 2020 року у справі №910/6644/18).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 лютого 2021 року (справа №911/2390/18) звернула увагу на те, що у чинній редакції ГПК України частина третя статті 30 цього Кодексу вказує на виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, господарським судам за місцезнаходженням майна або основної його частини, що відповідає змісту частини першої статті 30 ЦПК України. За визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполука «з приводу» означає «у зв`язку з чим-небудь», тому словосполучення «з приводу нерухомого майна» треба розуміти як будь-який спір у зв`язку з нерухомим майном або певним діями, пов`язаними з цим майном. Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору. Отже, слід дійти висновку, що за правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

У свою чергу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2019 року (справа №638/1988/17) зауважив, що правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

Із матеріалів справи слідує, що спір між сторонами виник з приводу невиконання Підприємством умов договору, об`єктом якого є майнові права на нерухоме майно квартиру, яка знаходиться на території Солом`янського району м.Києва.

За такихобставин судпершої інстанціїдійшов обґрунтованоговисновку,що позов ОСОБА_1 виник із приводу нерухомого майна квартири у м. Києві, а тому на нього поширюються правила виключної підсудності, передбачені частиною першою статті 30 ЦПК України, у зв`язку з чим справу слід передати до суду за місцезнаходженням цього майна до Солом`янського районного суду м. Києва.

Посилання ОСОБА_1 на необхідність застосування судом при вирішенні спору правил альтернативної підсудності суперечать фактичним обставинам справи та чинним нормам закону.

Суд першої інстанції правильно визначився з правовими нормами, які регулюють питання територіальної підсудності справ. Доводи апеляційної скарги про недотримання судом норм матеріального та процесуального права є безпідставними.

Висновки суду першої інстанції не суперечать правовим позиціям Верховного Суду, на які ОСОБА_1 вказує в апеляційній скарзі. До того ж, у більшій частині цих справ суди не вирішували питання щодо застосування правил виключної підсудності.

3.Висновки суду апеляційної інстанції

Ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог закону, а тому підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 384, 389 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19квітня 2024 року про передачу справи на розгляд іншого суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Судді: О.І. Ярмолюк

І.В. П`єнта

Т.О. Янчук

Головуючий у першій інстанції Павловська А.А.

Доповідач Ярмолюк О.І. Категорія 19