Постанова

від 05.06.2024 по справі 914/704/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2024 р. Справа №914/704/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіО.С. Скрипчук

суддівО.І. МатущакаБ.Д. Плотніцького,

секретар судового засідання Лагутін В.Б.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Алмет» б/н від 19.04.2024 (вх. № 01-05/1157/24 від 19.04.2024)

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.03.2024 (м. Львів, суддя Р.І. Матвіїв)

про відмову в задоволенні заяви щодо забезпечення позову

у справі № 914/704/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Алмет», м. Львів

до відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького, с. Віжомля Яворівського району Львівської області

предмет позову: стягнення 767 693,45 грн

підстава позову: порушення зобов`язань за договором поставки.

за участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Калиновський В.В.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алмет» звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького, в якому просить стягненнути 767 693, 45 грн, з яких 766 748, 14 грн сума основного боргу, 945, 31 грн 3 % річних.

26.03.2024 до Господарського суду Львівської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Алмет» про забезпечення позову.

Подана заява мотивована тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алмет» та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького 18.01.2024 укладено договір поставки, на виконання умов якого позивач здійснив для відповідача поставку товару на суму 1 052 272, 28 грн. Оскільки відповідач у строк до 29.02.2024 здійснив лише часткову оплату вартості товару у сумі 285 524, 14 грн, то станом на 15.03.2024 заборгованість відповідача становить 766 748, 14 грн, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення суми боргу.

Претензія позивача про погашення заборгованості у сумі 766 748, 14 грн, одержана відповідачем 12.03.2024, залишена останнім без реакції та задоволення.

З огляду на протиправну поведінку відповідача, що полягає у невиконанні зобов`язань протягом тривалого часу існує необхідність у вжитті заходів забезпечення позову, а саме накладення арешту на грошові кошти відповідача, що розміщені (знаходяться) на будь яких поточних банківських рахунках, знаходяться у банківських та/або небанківських фінансових установах, які будуть виявлені в процесі виконання ухвали про забезпечення позову, в межах заявлених позовних вимог в розмірі 766 748, 14 грн.

На переконання позивача, вжиття заходів забезпечення позову сприятиме забезпеченню можливості фактичного виконання рішення суду в межах суми позову, не призведе до порушення чи обмеження прав та інтересів відповідача та не завдасть останньому жодних можливих майнових збитків.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.03.2024 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Алмет» від 20.03.2024 про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 914/704/24 відмовлено.

Місцевий господарський суд, здійснивши в межах повноважень, визначених процесуальним законом, оцінку доводів заявника стосовно розумності та обґрунтованості вимог щодо забезпечення позову, дійшов висновку, що подана заявником заява ґрунтується на бездоказових припущеннях щодо можливого ухилення відповідача від виконання рішення суду про стягнення заборгованості, а відтак і щодо неможливості чи істотного ускладнення в майбутньому виконання такого рішення.

Суд першої інстанції, також вказав, що заявник не надав належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, із якими діюче законодавство пов`язує доцільність застосування заходів забезпечення позову та які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів. У той же час, не обґрунтовано вжиті заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на рахунках товариства в межах ціни позову навпаки можуть призвести до перешкод у здійсненні господарської діяльності та в свою чергу погіршення майнового стану сторони.

Не погодившись з даним рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Алмет» подало апеляційну скаргу б/н від 19.04.2024 (вх. № 01-05/1157/24 від 19.04.2024), в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Львівської області від 27.03.2024 в справі №914/704/24, заяву про забезпечення позову задовольнити в повному обсязі.

Апелянт вказує, що наявна необхідність у накладенні арештів на поточні рахунки Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМЕНІ ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО», в рамках суми позову, оскільки в разі задоволення позовної заяви, буде забезпечена можливість фактичного виконання судового рішення за рахунок коштів, які будуть заарештовані та/або накопичені впродовж розгляду судової справи про стягнення суми заборгованості із відповідача на користь позивача.

Відсутність арештів на поточних рахунках відповідача нададуть Сільськогосподарському Товариству з обмеженою відповідальністю «ІМЕНІ ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО» можливість зробити всі можливі дії, щоб на поточних рахунках боржника були відсутні грошові кошти, на момент ухвалення рішення, що фактично зробить неможливим фактичне виконання рішення суду про стягнення суми із відповідача, у разі задоволення позовної заяви.

Дана обставина підтверджується протиправною поведінкою відповідача по невиконанню покладеного на Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМЕНІ ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО» обов`язку по поверненню грошових коштів протягом тривалого часу.

На переконання апелянта, відсутність забезпечення позову збільшує вірогідність неможливості виконання рішення про стягнення заборгованості та може призвести до необхідності позивачу додатково звертатись до суду, породження додаткових судових спорів направлених на виконання рішення суду в даній справі.

Окрім того, позивач вказує, що важливою обставиною справи є й те, що заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти не позбавляють відповідача права на підприємницьку діяльність, отримання доходів, не перешкоджають займатися господарською діяльністю, а лише обмежують його право на період дії таких заходів вільно користуватися грошовими коштами в межах суми стягнення в рамках даної справи, більше того , що ці кошти відповідач вже повинен був сплатити позивачеві.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького подало до суду відзив на апеляційну скаргу (вих. №01-04/3211/24 від 13.05.2024), в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Львівської без змін.

Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновків місцевого господарського суду не спростовує.

У судове засідання 05.06.2024 позивач явки уповноваженого представника не забезпечив, на адресу апеляційного суду 03.06.2024 надіслав заяву про розгляд справи без участі представника апелянта.

У судове засідання 05.06.2024 з`явився представник відповідача, надав пояснення, проти доводів апеляційної скарги заперечив.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає за доцільне зазначити наступне.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктом 1 частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

З огляду на положення ст.ст.13, 74, 80 ГПК України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Підставами забезпечення позову є: 1) наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі; 2) наявність неможливості захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав, свобод та інтересів позивача в разі невжиття цих заходів. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на можливість в майбутньому чи припущення щодо можливості вчинення відповідачем дій, спрямованих на утруднення виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Таким чином, аналіз приписів норм, які регулюють порядок та підстави вжиття заходів забезпечення позову, свідчить, що забезпечення позову є правом суду, що розглядає спір. Заходи по забезпеченню позову застосовується судом, виходячи з обставин справи та змісту заявлених позовних вимог. Вибір способу захисту забезпечення залежить від суті позовних вимог.

В свою чергу слід відзначити, що вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи. Тобто, це заходи з припинення дій, які можуть утруднити виконання у майбутньому рішення суду чи зробити його виконання неможливим, а тому заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання судового рішення.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

З огляду на предмет спору у даній справі та заходи забезпечення позову, які заявник просить вжити, звертаючись із даною заявою про забезпечення позову, заявник повинен довести, що наявні у відповідача грошові кошти можуть зникнути або зменшитись в результаті об`єктивних (незадовільний фінансовий стан, наявність невиконаних безспірних зобов`язань, відкритих виконавчих проваджень щодо відповідача тощо) або суб`єктивних (вчинення відповідачем умисних дій, направлених на приховування або відчуження майна або вчинення інших дій з метою уникнення виконання зобов`язань за спірним договором) причин.

Колегія суддів погоджується з твердженням відповідача про те, що посилання на невиконання відповідачем зобов`язань за Договором поставки №18.01.2024/8 від 18 січня 2024 року, як на підставу для забезпечення позову у даній справі, судом не повинні прийматися до уваги, оскільки такі обставини мають бути безпосередньо предметом позову та встановлюються в судовому порядку.

Разом з тим, колегією суддів встановлено, що станом на дату подання позивачем заяви про забезпечення позову до суду першої інстанції, відповідачем вже були здійснені оплати заборгованості на загальну суму 197 200,00 грн., що підтверджується наступними платіжними інструкціями: Платіжна інструкція №331 від 20 лютого 2024 року на суму 7 200,00 грн.; Платіжна інструкція №512 від 20 березня 2024 року на суму 90 000,00 грн.; Платіжна інструкція №515 від 21 березня 2024 року на суму 100 000,00 грн. (том 1, а/с 47-50), тобто відповідач не ухиляється від виконання зобов`язання.

Крім цього, з урахуванням визначеного п. 3.3.2 договору порядку оплати вартості поставленого товару кінцевий строк для оплати відповідачем вартості одержаного товару у сумі 766 748, 14 грн був 01.03.2024. Тобто на день звернення позивача до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення повторно (20.03.2024) прострочення відповідача не є тривалим періодом невиконання зобов`язання з огляду на визначений сторонами строк після сплати - протягом 35 днів з моменту поставки товару.

Разом з тим, суд першої інстанції вірно встановив, що претензія щодо погашення заборгованості, про яку зазначає позивач, у матеріалах заяви про забезпечення позову від 20.03.2024, як і в матеріалах позовної заяви, немає.

Зазначення позивачем про сам факт невиконання зобов`язання з оплати вартості поставленого в січні 2024 року товару у сумі 766 748, 14 грн за відсутності доказів та обґрунтованих припущень, що свідчать про наявність передумов для ухилення відповідача від виконання грошових зобов`язань, що є предметом спору у справі та утруднення виконання рішення про задоволення позову, якщо таке буде постановлене, не є належним обґрунтуванням наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, про які просить позивач.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що позивачем жодним чином не доведено як саме невжиття заходів забезпечення позову у даній справі може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у даній справі.

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що , заява про вжиття заходів забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу ухвали Господарського суду Львівської області від 27.03.2024 у справі №914/704/24.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Алмет» б/н від 19.04.2024 (вх. № 01-05/1157/24 від 19.04.2024) залишити без задоволення.

2.Ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.03.2024 у справі № 914/704/24 залишити без змін.

3. Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено 17.06.2024.

Головуючий суддя О.С. Скрипчук

СуддяО.І. Матущак

Суддя Б.Д. Плотніцький