Постанова

від 05.06.2024 по справі б-24/03-10

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2024 року м. Харків Справа № Б-24/03-10 (922/3815/23)

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Пуль О.А. , суддя Мартюхіна Н.О.

за участю секретаря Андерс О.К.

за участю:

від прокурора -Ткаченко К.О., посвідчення від 01.03.2023 № 072806 ;

від скаржника - Руденький В.О., довіреність від 02.04.2024

від першого відповідача не з"явився ;

від другого відповідача - Зучек Є.Н.- в порядку самопредставництва згідно з Положенням;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агроекопром, м.Харків, (вх.1053 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 05.03.2024 (ухвалене суддею Усатим В.О. у приміщенні Господарського суду Харківської області, повний текст складений 15.03.2024) у справі № Б-24/03-10 (922/3815/23),

за позовом Державного підприємства "Дослідне господарство "Чувиріно" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України в особі керуючого санацією арбітражного керуючого Безпалого Сергія Олександровича, м. Харків,

до 1. Фонду державного майна України, м. Київ,

2. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків,

про визнання протиправними та скасування наказів в межах справи про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "Чувиріно" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою суду від 14.01.2010 у справі №Б-24/03-10 порушено провадження у справі за заявою Вовчанської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківської області про визнання Дослідного господарства "Чувиріно" банкрутом.

Ухвалою суду від 12.02.2010 у справі №Б-24/03-10 введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядника майна.

Ухвалою суду від 09.07.2010 у справі №Б-24/03-10 введено процедуру санації, призначено керуючого санацією.

Керуючий санацією у справі неодноразово змінювався.

Ухвалою суду від 08.09.2020 у справі №Б-24/03-10 призначено керуючим санацією ДП "Дослідне господарство "Чувиріно" Інституту тваринництва НААН України арбітражного керуючого Безпалого С.О.

Ухвалою суду від 27.04.2023 у справі №Б-24/03-10, крім іншого, задоволено клопотання керуючого санацією про здійснення процесуального правонаступництва (вх. № 7767 від 30.03.2023). Замінено учасника у справі № Б-24/03-10 про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "Чувиріно" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України" - Національну академію аграрних наук України на процесуального правонаступника - Фонд державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 18/9, код ЄДРПОУ 00032945).

18.07.2023 до суду від Фонду державного майна України у справі №Б-24/03-10 надійшло клопотання (вх. № 18661) про закриття провадження у справі про банкрутство ДП ДГ "Чувиріно".

В обґрунтування поданого клопотання Фонд державного майна України посилається, крім іншого, на наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області № 00396 від 19.06.2023, яким прийнято рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу державного підприємства "Дослідне господарство "Чувиріно" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України"; ч. 5 ст. 12 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" справи про банкрутство боржників, якими є державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, не порушуються до її завершення. Провадження у справах про банкрутство таких підприємств/господарських товариств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, підлягає припиненню, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника. Справи про банкрутство підприємств/господарських товариств, щодо яких прийнято рішення про завершення приватизації, не можуть порушуватися протягом одного року з дня завершення приватизації з підстав, що виникли до завершення приватизації;

28.08.2023 Державне підприємство "Дослідне господарство "Чувиріно" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України в особі арбітражного керуючого Безпалого Сергія Олександровича звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Фонду державного майна України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області м. Харків про визнання протиправним та скасування наказу Фонду державного майна України від 26.05.2023 №943 Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 04.01.2022 № 1 Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації (із змінами) в частині включення Державного підприємства Дослідне господарство Чувиріно Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України (код ЄДРПОУ 1203840, адреса: Харківська обл., Чугуївський р-н., с. Томахівка) до додатку 2 Перелік єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, у тому числі тих, що передані в оренду, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 04.01.2022 № 1 (із змінами) та визнання протиправним та скасування наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області від 19.06.2023 № 00396 Про прийняття рішення про приватизацію Єдиного майнового комплексу державного підприємства Дослідне господарство Чувиріно Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачами чинного законодавства при прийнятті відповідних оспорюваних наказів.

Зокрема позивач зазначив, що оспорюваний наказ Фонду державного майна України від 26.05.2023 №943 Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 04.01.2022 № 1 Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації (із змінами) в частині включення Державного підприємства Дослідне господарство Чувиріно Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України до переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, прямо порушує встановлену абзацем 1 п. 7-4 Розділу V Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" заборону проведення приватизації об`єктів, розташованих на територіях адміністративно-територіальних одиниць у зоні бойових дій або наближених до зони бойових дій, з огляду на те, що місцезнаходженням об`єкта приватизації - Державного підприємства "Дослідне господарство "Чувиріно" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" є село Томаківка Вовчанського району Харківської області, яке відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією ( в редакції від 19.05.2023), було віднесено до тимчасово окупованих російською федерацією територій України з 24.02.2022 по 12.09.2022, а починаючи з 12.09.2022 - до територій можливих бойових дій.

Крм цього позивач зазначив, що в порушення п. 8 ст.11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" Фондом державного майна та його регіональними відділеннями йому не було направлено повідомлення щодо прийнятого рішення про включення - Державного підприємства "Дослідне господарство "Чувиріно" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, у п`ятиденний строк з моменту прийняття відповідного рішення.

Також позивач зазначив, що в порушення закріпленого в частині 1 статті 58 Конституції України принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, прийняттям Фондом державного майна України наказу від 26.05.2023 №943 про внесення змін до первісного наказу Фонду державного майна України від 04.01.2022 № 1, яким затверджено перелік об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації саме у 2022 році, Державне підприємство "Дослідне господарство "Чувиріно" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України фактично включено до відповідного переліку у травні 2023 року.

Крім цього позивач зазначив, що в наказі Фонду державного майна України від 26.05.2023 №943 Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 04.01.2022 № 1 Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації (із змінами) неналежним чином зазначено назву наказу, до якого ним вносяться зміни, а саме зазначено, що зміни вносяться до наказу від 04.01.2022 № 1 «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації (із змінами) з назви якого виключено рік проведення цієї приватизації - 2022 рік».

Пославшись на протиправність наказу Фонду державного майна України від 26.05.2023 №943 Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 04.01.2022 № 1 Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації (із змінами) позивач зазначає про протиправність з тих самих підстав прийнятого на його виконання наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області від 19.06.2023 № 00396 Про прийняття рішення про приватизацію Єдиного майнового комплексу державного підприємства Дослідне господарство Чувиріно Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.03.2024 у справі №Б-24/03-10 (922/3815/23) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення обґрунтовано відсутністю порушеного права позивача, оскільки об`єкт приватизації - Державне підприємство "Дослідне господарство "Чувиріно" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України не може встановлювати вимоги до процедури та/або способу приватизації частки держави.

Товариство з обмеженою відповідальністю Агроекопром - кредитор по справі про визнання банкрутом Державне підприємство "Дослідне господарство "Чувиріно" подало на зазначене рішення до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить це рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю Агроекопром навело доводи щодо протиправності оспорюваних наказів, з підстав, що наведені в позовній заяві, а також пославшись на положення ст.10, ч. 1 статті 12 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна», зазначило, що з наведених норм вбачається, що приватизація державного майна починається з етапу формування та затвердження переліків об`єктів, що підлягають приватизації, продовжується етапом прийняття рішення про приватизацію шляхом видання органом приватизації відповідного наказу та завершується укладенням договору купівлі-продажу із покупцем, а враховуючи те, що включення державного майна до переліків об`єктів малої приватизації та прийняття рішення про приватизацію (видання наказу) є етапами приватизації, яка вважається такою, що розпочалась з моменту ініціювання включення майна до переліків об`єктів, що підлягають приватизації,станом на теперішній час Фонд державного майна України та його регіональним відділенням здійснюється приватизація єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Дослідне господарство "Чувиріно" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України всупереч тимчасової заборони на період воєнного стану на проведення приватизації об`єктів, розташованих у зоні бойових дій або наближених до зони бойових дій, встановленої абзацем 1 п. 7-4 Розділу V Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", що свідчить про наявність підстав для скасування оспорюваних наказів, як таких, що прямо порушують зазначені вимоги Закону.

Крім цього скаржник послався на безпідставне відхилення судом першої інстанції клопотання арбітражного керуючого Безпалого Сергія Олександровича про витребування у Фонду державного майна України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області доказів щодо дотримання відповідачами процедури приватизації, оскільки зазначене клопотання відповідало вимогам статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо змісту та повноти клопотання про витребування доказів та в ньому зазначено перешкоди для самостійного отримання доказів заявником.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2024 для розгляду справи Б-24/03-10 (922/3815/23) сформовано склад колегії суддів: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Агроекопром, м.Харків, (вх.1053 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 05.03.2024 у справі № Б-24/03-10 (922/3815/23) та призначено її до розгляду в судове засідання з повідомленням сторін на 05.06.2024 о 15:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 104 .

30.05.2024 від прокурора Харківської обласної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу ( вх. № 7459), згідно з яким вона просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2024 у зв`язку з відпусткою судді Білоусової Я.О. для розгляду справи № Б-24/03-10 (922/3815/23) сформовано склад колегії суддів: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Пуль О.А.

03.06.2024 від першого відповідача - Фонду державного майна України надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 7562),згідно з яким він просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

05.06.2024 від другого відповідача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області надійшли додаткові пояснення по справі (вх. № 7714).

05.06.2024 від другого відповідача -Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 7737) , згідно з яким він просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

05.06.2024 від першого відповідача -Фонду державного майна Укріїни надійшло клопотання (вх. № 7736) про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Агроекопром, м.Харків, (вх.1053 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 05.03.2024 у справі № Б-24/03-10 (922/3815/23) в обгрунтування якого заявник послався на те, що оскаржуваним рішенням не вирішувалось питання про права, інтереси та (або) обов`язки Товариства з обмеженою відповідальністю Агроекопром, оскільки останнє не є учасником даного позовного провадження в межах справи про банкрутство, у зв`язку з чим наявні підстави для закриття даного апеляційного провадження на підставі п. 3 ч. 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів відмовляє в задоволенні цього клопотання, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до статті 129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією із засад судочинства, яка застосовується виходячи з принципу верховенства права, змагальності, рівності всіх учасників перед законом і судом, розумності строків розгляду справи.

Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Відповідно до частини першої статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 254 цього Кодексу учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Отже, особа, яка звертається з апеляційною скаргою у порядку статті 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо: після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Слід ураховувати, що судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права, інтереси та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

У вирішенні цього питання суд має з`ясувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому, або ж це рішення матиме вплив на інтереси скаржника тощо.

Суд приймає до уваги офіційне тлумачення поняття інтересу, який підлягає захисту, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 у справі № 1-10/2004, яким визначено, що охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загальноправовим засадам.

Отже, поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у ряді законів України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Системний аналіз, який провів Конституційний Суд України, свідчить, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

У рішенні від 04.12.1995 у справі "Белле проти Франції" Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Товариство з обмеженою відповідальністю Агроекопром є ініціюючим кредитором у справі про банкрутство, в межах якої розглядається справа позовного провадження № 922/3815/23.

Відповідно до статті 41 Господарського процесуального кодексу України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи, а у справах про банкрутство склад учасників справи визначається Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що сторонами у справі про банкрутство (неплатоспроможність) - конкурсні кредитори (голова комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут).

Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника.

Статтею 7 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що справи, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (частина перша).

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи (частина друга вказаної статті).

За змістом статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, нею встановлено правило концентрації у межах справи про банкрутство спорів, стороною в яких є боржник, а тому ухвалені судом за результатами вирішення в позовному провадженні таких спорів рішення, стосуються інтересів ініціюючого кредитора щодо задоволення в повному обсязі його грошових вимог до боржника, незалежно від того, чи був він залучений як учасник відповідного позовного провадження.

Разом з цим, пунктом 4 Прикінцевих та Перехідних положен Кодексу України з процедур банкрутства установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Оскільки введення процедури санації ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.07.2010 у справі №Б-24/03-10 відбулось до введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства, то при розгляді справи №Б-24/03-10слід застосовувати положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до визначення темінів, наведених у статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" учасники провадження у справі про банкрутство - сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Сторониу справі про банкрутство - конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут).

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроекомпром" як ініціюючий кредитор-учасник справи про банкрутство, в межах якої розглядається даний позов до боржника, в розумінні статті 254 Господарського процесуального кодексу України є суб`єктом апеляційного оскарження ухваленого за результатами розгляду цього позову судового рішення, яке стосуються інтересів ініціюючого кредитора щодо задоволення в повному обсязі його грошових вимог до боржника, незалежно від того, чи був він залучений як учасник відповідного позовного провадження, у зв`язку з чим колегія суддів відхиляє доводи клопотання Фонду державного майна України про наявність передбачених п. 3 ч. 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України підстав для закриття провадження у даній справі з посиланням на те, що оскаржуваним рішенням не вирішувалось питання про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав апеляційну скаргу, а прокурор та представник другого відповідача проти її доводів заперечили.

Позивач, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання до нього не з`явився, перший відповідач не направив в судове засідання представника, повноваження якого на представництво інтересів в суді підтверджені належним чином, а враховуючи, що відповідно до ч. ч. 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, справа розглядається за відсутності зазначених учасників справи .

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзивах на неї, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, заслухавши пояснення прокурора та представників скаржника і другого відповідача, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, зважаючи на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, місцезнаходженням Державного підприємства Дослідне господарство Чувиріно Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України за даними Єдиного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців та громадських формувань є село Томаківка Вовчанського району Харківської області, яке в свою чергу, входить до Старосалтівської селищної територіальної громади.

Старосалтівська селищна територіальна громада утворена шляхом об`єднання Старосалтівської селищної ради та Гонтарівської, Молодівської, Хотімлянської, Червоноармійської, Шестаківської сільських рад Вовчанського району Харківської області із адміністративним центром територіальної громади в смт. Сарий Салтів згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 725-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій громад Харківської області».

Постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» утворено у Харківській області Чугуївський район з адміністративним центром у місті Чугуїві у складі територій Вовчанської міської , Зміївської міської, Малинівської селищної, Новопокровської селищної, Печенізької селищної, Слобожанської селищної, Старосалтівської селищної, Чкаловської селищної, Чугуївської міської територіальних громад,затверджених Кабінетом Міністрів України.

28.04.2020 головою Фонду державного майна України підписано наказ №716 про затвердження Регламенту включення Фондом державного майна України об`єктів права державної власності до переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації.

04.01.2022 головою Фонду державного майна України підписано наказ №1 про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2022 році.

Наказом Фонду державного майна України від 02.09.2022 №978 внесено зміни до заголовка та пункту 1 наказу Фонду державного майна України від 04.01.2022 №1, виключивши слова та цифри "в 2022 році".

Листом від 21.03.2023 №10-19-6807 Фонд державного майна України доручив Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Харківській області опрацювати пропозицію про приватизацію Державного підприємства Дослідне господарство Чувиріно Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України (код за ЄДРПОУ 01203840), за адресою: Харківська обл., Чугуївський р-н, с. Томахівка.

Відповідно до вимог Регламенту включення Фондом державного майна України об`єктів права державної власності до переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, затвердженого наказом від 28.04.2020 № 716, пропозицію було опрацьовано та листом від 19.04.2023 № 01-10-01606 направлено до Фонду державного майна України, що підтверджується матеріалами справи.

Наказом Фонду державного майна України 26.05.2023 № 943 Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 04.01.2022 №1 Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації (із змінами) об`єкт державної власності - Єдиний майновий комплекс державного підприємства Дослідне господарство Чувиріно Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України, код за ЄДРПОУ 01203840, за адресою: Харківська обл., Чугуївський р-н, с. Томахівка, був включений до Переліку єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, у тому числі тих, що передані в оренду. Відповідальним за підготовку до приватизації вищевказаного об`єкта державної власності визначено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області.

На підставі наведеного, наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області від 19.06.2023 № 00396 прийнято рішення про приватизацію шляхом продажу на аукціоні об`єкта малої приватизації - Єдиний майновий комплекс державного підприємства Дослідне господарство Чувиріно Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України, код за ЄДРПОУ 01203840, за адресою: Харківська обл., Чугуївський р-н, с. Томахівка.

Відповідно до ч. 1 статті 4 З Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" до об`єктів державної і комунальної власності, що підлягають приватизації, належать усі об`єкти права державної і комунальної власності, крім тих, приватизація яких прямо заборонена цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до пункту один частини першої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" до об`єктів малої приватизації належать єдині майнові комплекси державних і комунальних підприємств, їх структурних підрозділів, у тому числі єдині майнові комплекси та їх структурні підрозділи, що передані в оренду, крім єдиних майнових комплексів державних і комунальних підприємств, що належать до об`єктів великої приватизації.

За умовами статті 6 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" суб`єктами приватизації є державні органи приватизації; місцеві ради, органи приватизації територіальних громад; покупці.

Абзацем 1 п. 7-4 Розділу V Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна"встановлено, що тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану:не проводиться приватизація об`єктів, розташованих на територіях адміністративно-територіальних одиниць у зоні бойових дій або наближених до зони бойових дій, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України;

Відповідно до абз. 2 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою, згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони України з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

Також, пунктом 10 постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» внесені зміни до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2022 № 952 «Про внесення змін до Порядку проведення електронних аукціонів для продажу об`єктів малої приватизації та визначення додаткових умов продажу» та викладено його у такій редакції : "установити, що на період дії правового режиму воєнного стану та протягом трьох місяців з дня його припинення або скасування не проводиться приватизація об`єктів, які розташовані на територіях, на яких ведуться активні бойові дії, інформація про які міститься в переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій".

Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією в редакції від 19.05.2023 село Томаківка Вовчанського району Харківської області було віднесено до тимчасово окупованих російською федерацією територій України з 24.02.2022 по 12.09.2022, а починаючи з 12.09.2022 до територій можливих бойових дій.

В подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2023 № 1368 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2022 № 952 «Про внесення змін до Порядку проведення електронних аукціонів для продажу об`єктів малої приватизації та визначення додаткових умов продажу» та від 06.12.2022 № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією»

Зокрема, пукнт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 після абзацу двадцятого доповнено новим абзацем такого змісту:

для реалізації положень пункту 7-4 розділу V Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про приватизацію державного і комунального майна до територій адміністративно-територіальних одиниць у зоні бойових дій або наближених до зони бойових дій, на яких тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, не проводиться приватизація, належать території активних бойових дій, території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси, для яких не визначена дата завершення бойових дій, включених до переліку;

Крім того, пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2022 № 952 «Про внесення змін до Порядку проведення електронних аукціонів для продажу об`єктів малої приватизації та визначення додаткових умов продажу» викладено у новій редакції: установити, що на період дії правового режиму воєнного стану та протягом трьої місяців з дня його припинення або скасування не проводиться приватизація об`єктів, які розташовані на територіях активних бойових дій, територіях активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси, для яких не визначена дата завершення бойових дій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій.

З наведених норм вбачається, що чинним законодавством України на період дії правового режиму воєнного стану встановлена заборона на проведення приватизації виключно тих об`єктів, що розташовані на територіях адміністративно-територіальних одиниць у зоні активних бойових дій та територій активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси, для яких не визначена дата завершення бойових дій, включених до відповідного Переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22.12.2022 № 309 та на територіях, які до них примикають .

Як зазначено вище, село Томаківка у складі Територій Старосалтівської селищної ради відповідно до вказаного Переліку було віднесено до тимчасово окупованих російською федерацією територій України з 24.02.2022 по 12.09.2022, а починаючи з 12.09.2022, тобто на час прийняття оспорюваного наказу від 26.05.2023 № 943 до територій можливих бойових дій.

Згідно із відомостями, які містяться у загальнодоступних офіційних джерелах інформації в мережі Інтернет, територія Старосалтівської територіальної громади межує з територіями Чугуївської, Вовчанської та Печенізької територіальних громад Чугуївського району Харківської області, а також Великобурлуцькою, Липецькою, Циркунівською територіальними громадами, які на час прийняття оспорюваних наказів також відносились до зони можливих бойових дій.

З наведеного вбачається, що на час прийняття оспорюваних наказів стосовно спірного об`єкта приватизації єдиного майнового комплексу Державного підприємства Дослідне господарство Чувиріно Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України не було встановлено заборону на його приватизацію, а тому доводи позивача та скаржника щодо прийняття цих Наказів всупереч такої заборони не ґрунтуються на нормах чинного у період спірних правовідносин законодавства.

Стаття 2 Господарського процесуального кодексу України визначає, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ч. 1 ст.5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 цього Кодексу. Суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист їх прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються. Наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації права, встановленого вищевказаними нормами.

Відповідно ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Так, ефективність обраного засобу юридичного захисту, з практичної та законодавчої точки зору є головним критерієм його обрання. У рішенні від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Під захистом права розуміється застосування державою примусу, спрямоване на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, компенсація витрат, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Вирішуючи спір по суті, господарський суд має встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, для захисту якого звернувся позивач, тобто, встановити чи є особа, за позовом якої порушено провадження у справі, належним позивачем.

При цьому, відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність такого права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії) від зобов`язаних осіб. Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення прав і відповідно приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Як правомірно зазначив суд першої інстанції, в розумінні вищенаведених положень статей 4-6 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» позивач є об`єктом приватизації, тобто особою, відносно якої здійснюється процес приватизації, при цьому останнім не може визначатися порядок та спосіб проведення приватизації, з чого вбачаєть відсутність у позивача суб`єктивного порушеного права, як суб`єкта процедури приватизації та відповідно порушення його прав та інтересів.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 826/16110/18.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правомірно погодився з аргументом Фонду державного майна України про відсутність порушення права позивача, оскільки об`єкт приватизації Державне підприємство "Дослідне господарство "Чувиріно" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України не може встановлювати вимоги до процедури та/або способу приватизації частки держави.

Встановивши відсутність у особи, яка звернулась з позовом, суб`єктивного матеріального права, на захист якого подано позов, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову в задоволені позовних вимог Державного підприємства "Дослідне господарство "Чувиріно" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України.

Також колегія суддів відхиляє як необґрунтовані доводи скаржника щодо безпідставного відхилення судом першої інстанції клопотання позивача про витребування у відповідачів доказів, в обгрутування яких скаржник послався на те, що вказане клопотання відповідало вимогам статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо змісту та повноти клопотання про витребування доказів та в ньому було зазначено перешкоди для самостійного отримання доказів заявником.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем до заяви про усунення недоліків позовної заяви (вх.№25123 від 18.09.2023) додано клопотання про витребування доказів.

Обґрунтовуючи зазначене клопотання, арбітражний керуючий вказав, що до предмету доказування у даній справі входять обставини дотримання відповідачами вимог Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", а тому останнім подано клопотанням про витребування доказів, в якому останній просить суд витребувати у Фонду державного майна України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області наступні докази:

1. яким суб`єктом приватизації було ініційовано приватизацію ДП ДГ Чувиріно Інституту тваринництва НААН України із наданням документального підтвердження;

2. документальне підтвердження дотримання процедури формування та затвердження переліків об`єктів, що підлягають приватизації, до яких було включено ДП ДГ Чувиріно Інституту тваринництва НААН України;

3. докази подання органом управління майном ДП ДГ Чувиріно Інституту тваринництва НААН України державним органам приватизації пропозицій стосовно включення об`єктів права державної власності ДП ДГ Чувиріно Інституту тваринництва НААН України до переліку об`єктів, що підлягають приватизації на наступний рік, докази надання висновків щодо прогнозованої суми надходження коштів від приватизації об`єкта приватизації, а також основних показників господарської діяльності за останні три роки та останній звітний період, що стало підставою для висновку про доцільність включення ДП ДГ Чувиріно Інституту тваринництва НААН України до переліку об`єктів, що підлягають приватизації;

4. докази подання щороку органом управління майна ДП ДГ Чувиріно Інституту тваринництва НААН України державним органам приватизації аналізів господарської діяльності та фінансового стану ДП ДГ Чувиріно Інституту тваринництва НААН України;

5. докази опублікування інформації про прийняття рішення про приватизацію ДП ДГ Чувиріно Інституту тваринництва НААН України з відображенням строків його здійснення;

6. докази наявності правових підстав прийняття Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області рішень про приватизацію об`єктів державного майна, зокрема, єдиного майнового комплексу ДП ДГ Чувиріно Інституту тваринництва НААН України;

7. відповідне положення, яким Фондом державного майна України делеговано Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Харківській області повноваження, у тому числі, приймати рішення про приватизацію державного майна на підставі переліків об`єктів, що підлягають приватизації, затверджених Фондом, зокрема, стосовно єдиного майнового комплексу ДП ДГ Чувиріно Інституту тваринництва НААН України.

Відмовляючи в задоволенні вказаного клопотання, суд першої інстанції обгрунтовано зазначив наступні підстави.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до частини 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із позовною заявою.

Згідно ч.4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 169 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.

У відповідності до п.8 ч.3 ст.162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинні містити, зокрема, зазначення доказів ,які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).

Згідно з частиною 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Отже, як правомірно зазначив суд першої інстанції, наведеними процесуальними нормами встановлено чіткий порядок подання до суду клопотання про витребування доказів.

Згідно частини 2 статті 81 Господарського процесуального кодексу України у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Завданням інституту витребування доказів є забезпечення змагальності сторін у випадку, якщо з об`єктивних причин учасник процесу не може самостійно отримати відповідні докази. При цьому такий учасник зобов`язаний довести суду як неможливість отримання доказів самостійно, так і той факт, що учасник процесу намагався отримати ці докази (чи звертався він до підприємств/установ/організацій, органів державної влади тощо).

Без дотримання сукупності обох цих умов суд не може задовольнити клопотання про витребування доказів, оскільки це є порушенням принципу диспозитивності та змагальності сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Крім того, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом та запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Арбітражним керуючим у порушення приписів ст. ст. 80, 81, п.8 ч.3 ст.162 ГПК України у позовній заяві не зазначено обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати та не доведено і не обґрунтовано належним чином , що докази, які вимагає витребувати позивач по справі встановлюють наявність або відсутність обставин, що входять до предмета доказування (в контексті власного обґрунтування позивачем позовних вимог, з огляду на те, що позивач в обґрунтування позову послався не на порушення встановленої процедури малої приватизації, а на її проведення всупереч встановленій законом забороні ) і мають значення для вирішення даної справи, тоді як учасник справи має чітко довести переконливими доказами щодо винятковості підстав для застосування механізму судового втручання у збір доказів через їх витребування.

До того ж, матеріали справи містять лист від 20.09.2023 № 17-10-03737 (т.1 а.с.99), яким арбітражному керуючому другим відповідачем була надана відповідь на поставлені останнім питання, які він продублював у клопотанні про витребування доказів.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не містять аргументів, з яких би вбачалось необґрунтованість зазначених мотивів суду першої інстанції для відмови у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч.1 ст. 275, ст. 276, ст.ст. 281, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агроекопром залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду суду Харківської області від 05.03.2024 у справі № Б-24/03-10 (922/3815/23) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.Порядок і строк її оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 17.06.2024

Головуючий суддя І.В. Тарасова

Суддя О.А. Пуль

Суддя Н.О. Мартюхіна