Ухвала

від 17.06.2024 по справі 904/3114/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

17.06.2024 м.Дніпро Справа № 904/3114/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді: Мороза В.Ф.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2024 (суддя Васильєв О.Ю.)

у справі № 904/3114/23

За позовом: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, м. Дніпро

До: Піщанської сільської ради, с. Піщанка (відповідач - 1) та

Товариства з обмеженою відповідальністю «Сталкобуд», м. Дніпро (відповідач - 2)

Про: скасування рішення та визнання недійсним свідоцтва про право власності

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (позивач) у червні 2023 р. звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Піщанської сільської ради (відповідач-1), Міністерства юстиції України (відповідач-2) та ТОВ «Сталкобуд» (відповідач-3) про: скасування рішення Виконкому Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області в частині анулювання свідоцтва про право власності від 21.03.08р. та свідоцтва про право власності серії САА №206095, виданого 03.07.08р. Виконкомом Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області; внесення змін до відомостей, що містяться в Реєстрі прав власності на нерухоме майно щодо об`єкту База відпочинку «Сосновий гай» (реєстраційний номер майна 17279888, адреса майна: Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Орлівщина, вул. Автотранспортна, буд. 1), а саме: скасування запису про належність ТОВ «Сталкобуд» (до перейменування ТОВ «Металургремонт-2») частки власності вказаного нерухомого майна в розмірі 1/1; внесення запису про належність ТОВ «Сталкобуд» частки власності вказаного нерухомого майна в частині котеджу літ. 2Ц та котеджу 2Ч.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2024 у справі № 904/3114/23 в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі, судові витрати покладено на позивача. Стянуто з Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сталкобуд» 5 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Не погодившись з вказаним рішенням Головним управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2024 у справі № 904/3114/23 та прийняти нове , яким в частині вимог до Піщанської сільської ради закрити провадження, а в частині затвердження мирової угоди задовольнити заяву ГУ ДПС і затвердити мирову угоду, в частині витрат на адвоката прийняти нове рішення про відмову в задоволенні вимог.

Ознайомившись з матеріалами апеляційної скарги, Центральний апеляційний господарський суд вважає за необхідне залишити її без руху з огляду на наступне.

Згідно п. 3 ст. 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і в справі немає підтвердження його повноважень; 2) докази сплати судового збору; 3) докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі; 4) докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, за наявності.

Порядок та розмір справляння судового збору встановлений Законом України "Про судовий збір" № 3674-VІ від 08.07.2011р. (зі змінами та доповненнями).

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду,- у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно підпункту 1 пункту 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно підпункту 2 пункту 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (абзац 2 частина 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір").

Підпунктом 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що ставка судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду встановлюється у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином судовий збір за подання даної апеляційної скарги підлягає сплаті у розмірі 6 441,6 грн (5 368,0 грн х 150% х 0,8).

Апелянтом не надано доказів сплати судового збору в установленому законом порядку та розмірі.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Отже, наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами частини другої статті 256 ГПК. Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 256 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. До клопотання чи заяви мають бути подані докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

При цьому Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

Таким чином, у кожному випадку суд з врахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені в обгрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Слід зазначити, що суд може поновити строк на апеляційне оскарження лише у виняткових випадках, тобто причини поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не враховувати який вважалось би несправедливим та таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Апеляційна скарга на рішення суду від 18.01.2024, повний текст якого підписано 22.01.2024 подана, 15.04.2024, тобто зі значним пропуском строку на оскарження, встановленого ч. 1 ст. 256 ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2024 апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2024 у справі № 904/3114/23 повернуто заявникові, зокрема, у зв`язку з неусуненням недоліків апеляційної скарги та несплатою судового збору.

При повторному поданні апеляційної скарги апелянтом заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги, в обґрунтування якого посилається на право повторного звернення з апеляційною скаргою після повернення апеляційної скарги.

Апеляційний суд, розглянувши наведене обґрунтування причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі, дійшов висновку, що підстави, наведені скаржником у клопотанні, не можуть вважатися поважними з огляду на таке.

Як зазначено вище, первісно подану апеляційну скаргу апеляційний господарський суд повернув заявникові у зв`язку із неусуненням ним недоліків апеляційної скарги у визначений апеляційним господарським судом строк на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України.

Суд апеляційної інстанції вважає, що скаржником не наведено достатнього обґрунтування поважності причин пропуску встановленого законом строку на подання апеляційної скарги, оскільки усунення недоліків шляхом подання апеляційної скарги вдруге не може вважатися поважною причиною.

Окрім того, сам факт повернення першої апеляційної скарги не є поважною підставою пропуску процесуального строку на подачу скарги.

Суд апеляційної інстанції враховує висновки Верховного Суду, наведені у постанові суду від 08.07.2021 по справі №910/17790/19, ухваленої у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, відповідно до яких сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку; а при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду (така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2020 у справі №280/4682/19, від 18.06.2020 у справі №400/524/19, від 17.06.2020 у справі №280/4951/19, від 15.05.2020 у справі №820/1212/17).

Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018р. у справі №5/452/06).

Отже, у контексті забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення та вирішення питання поновлення строків на таке оскарження у рішеннях ЄСПЛ сформувалась стала практика, відповідно до якої поновлення строків на оскарження може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважний, об`єктивно незалежний від волі та поведінки скаржника.

Таким чином, вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку, апеляційний суд враховує, що оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі, а будь-які причини не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для його поновлення. Поновленню підлягає лише строк, який пропущений з об`єктивних і, які не залежали від волі та поведінки особи, причин.

За приписами ч. 3 ст. 256 ГПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Зі змісту наведеної правової норми убачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Таким чином, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Суд зазначає, що існування обставини повернення апеляційної скарги, яка не позбавляє скаржника на повторне звернення до суду апеляційної інстанції, не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у суду - обв`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш, за відсутності поважних причин.

У даному випадку апеляційний суд звертає увагу на тривалий проміжок часу з моменту повернення первісно поданої апеляційної скарги заявникові та поданням апеляційної скарги вдруге, який апелянт в свою чергу обгрунтовує лише посиланням на обмеженість фінансування.

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів.

Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Тобто виходячи з принципу "належного урядування" державні органи зобов`язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

З урахуванням викладеного, наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не приймаються апеляційним судом до уваги, оскільки не є такими обставинами, які унеможливлювали виконання вимог процесуального закону щодо оформлення апеляційної скарги в частині надання документа про сплату судового збору, адже невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає апеляційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Згідно ч. 3 ст. 260 ГПК України, апеляційна скарга залишається без руху, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно ч. 4 ст. 260 ГПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

За ст. 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 174 ГПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст.ст. 174, 235, 258, ч. 3 ст. 260 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2024 у справі № 904/3114/23 залишити без руху.

Скаржнику у строк 10 днів з дня вручення ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду докази сплати судового збору у сумі 6 441,6 грн., клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску строку, докази на підтвердження таких обставин.

Ухвалу надіслати скаржнику в електронний кабінет.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Головуючий суддя В.Ф. Мороз