Рішення

від 17.06.2024 по справі 902/414/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" червня 2024 р.Cправа № 902/414/24

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А., розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскаф" (вул. Електротехнічна, 47, м. Київ, 02660)

до: Фізичної особи-підприємця Коломійко Валентини Миколаївни ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 89019,16 грн,

В С Т А Н О В И В :

Товариством з обмеженою відповідальністю "Діскаф" подано позов до Фізичної особи-підприємця Коломійко Валентини Миколаївни про стягнення 89019,16 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачкою своїх зобов`язань за Договором поставки устаткування №ДК-312 від 11.06.2021 в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого устаткування, внаслідок чого Товариством з обмеженою відповідальністю "Діскаф" заявлено до стягнення з Фізичної особи-підприємця Коломійко Валентини Миколаївни 89019,16 грн, з яких: 40922,27 грн - основного боргу; 2269,65 грн - 3% річних; 8519,83 грн - інфляційних втрат; 33215,18 грн - пені та 4092,23 грн - штрафу.

Ухвалою суду від 15.04.2024 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/414/24 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Зазначеною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема, на подання заяв по суті спору.

Таку ухвалу направлено на встановлену згідно з відомостями ЄДРЮОФОП адресу Фізичної особи-підприємця Коломійко Валентини Миколаївни та повернуто її на адресу суду із відміткою поштового відділення причин повернення: "адресат відсутній за вказаною адресою". Поряд з цим ухвалу про відкриття провадження у цій справі доставлено позивачу до Електронного кабінету ЄСІТС.

23.04.2024 засобами поштового зв`язку до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, за змістом якого зазначено, що договір вважається неукладеним, а ФОП Коломійко В.М. не можна вважати боржником з тих підстав, що її підписи на договорі № ДК-312 та додаткових угодах на які посилається позивач - відсутні.

Поряд з цим у відзиві зазначено, що де-факто договірні відносини існували, а так званий борг утворився внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору) з 24.02.2022, тобто з початком введення на території України воєнного стану.

Крім того, відповідачка повідомляє, що 29.12.2023 отримане обладнання було відправлено за раніше узгодженими реквізитами з Булах Іриною, а згідно накладної було отримане ОСОБА_1 02.01.2024, надалі більше ніяких дзвінків та повідомлень від представників ТОВ "Діскаф" не було.

У відповіді на відзив позивач відзначає, що на початку відзиву відповідачкою акцентується увага на тому, що відсутній факт укладення договору. Проте, наприкінці відзиву відповідачка підтверджує наявність договірних відносин, факт отримання обладнання за накладною № 59 та те, що наявний борг, який за твердженнями відповідача утворився внаслідок обставин непереборної сили.

Однак, жодних доказів на підтвердження того, що настання форс-мажорних обставин вплинуло на господарську діяльність Фізичної особи-підприємця Коломійко Валентини Миколаївни та призвело до невиконання останнім взятих на себе зобов`язань не надано.

Поряд з цим Товариство з обмеженою відповідальністю "Діскаф" зазначає, що жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту передачі ФОП Коломійко Валентиною Миколаївною обладнання не надано.

У запереченні на відповідь на відзив зазначено, що мова не йде про використання обставин непереборної сили (форс-мажору) як підстави для уникнення чи відмови від виконання домовленостей, а навпаки, незважаючи на форс-мажор, відповідач завжди був на зв`язку, пропонував варіанти вирішення та завжди був на зв`язку, пропонував варіанти вирішення та завжди взаємодіяв з представниками позивача.

Зокрема відповідачка зазначає, що керівник відділення ТОВ "Нова Пошта" Асюченко В.П. це можливий свідок у справі, якого слідувало викликати за клопотанням представника позивача та який може підтвердити факт пакування та відправки обладнання.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

11.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Діскаф" (Постачальник, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Коломійко Валентиною Миколаївною укладено Договір поставки устаткування №ДК-312 (Договір), відповідно до п.1.1. якого в порядку та на умовах, визначених даним Договором, Постачальник зобов`язується поставляти Покупцеві Товар/Устаткування, а Покупець зобов`язується приймати та оплачувати Товар/Устаткування у відповідності до умов даного Договору.

Загальна кількість товару/устаткування, яка поставляється на умовах даного договору, вказується Сторонами в специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного договору (п. 2.1. Договору).

Згідно із п. 3.7. Договору датою поставки Товару/Устаткування вважається дата, що зазначена друкарським способом у відповідній видатковій накладній.

Відповідно до п. 5.3. Договору Покупець зобов`язаний оплатити вартість отриманого устаткування протягом 12 місяців, згідно додаткової угоди.

Пунктом 6.2. Договору сторони погодили, що у разі несплати вартості Товару/Устаткування Покупцем у строк, установлений п. 5.3 даного Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої партії Товару за кожний день прострочення. При цьому пеня нараховується за увесь час існування прострочення в межах строків позовної давності , передбачених чинним законодавством України. Сплата пені не звільняє Покупця від відшкодування збитків, нанесених постачальнику неналежним виконанням Договору.

Згідно із п. 6.3. Договору в разі, якщо Покупцем будуть порушені строки сплати, передбачені в п. 5.3. Договору, більш ніж на 5 (п`ять) календарних днів, додатково до пені, передбаченій у п. 6.2. Договору, Покупець сплачує Постачальнику фінансову санкцію в сумі 10% від вартості несвоєчасно сплаченого Товару/Устаткування.

Додатковою угодою №1 від 11.06.2021 до Договору сторони погодили, що Покупець придбаває Устаткування загальною вартістю 111 340,09 грн з ПДВ, а саме:

Кавовий автомат OCS IPERAUTOMATICA у кількості 1 шт.;

Кавовий автомат Flymax F050 у кількості 1 шт.;

Кавовий автомат Liberty's F11 у кількості 1 шт.;

Охолоджувач молока (Milk Cooler) BC9CE62B1908V у кількості 1 шт.

Згідно із п.3 Додаткової угоди №1 від 11.06.2021 до Договору сторони дійшли згоди, що ФОП Коломійко В.М. оплачує вартість устаткування рівними частинами у розмірі 9278,34 грн не пізніше 11 числа кожного календарного місяця (починаючи до 11.06.2021 та закінчуючи до 11.05.2022 включно).

Відповідно до Додатку №1 (Специфікація УСТАТКУВАННЯ) від 11.06.2021 до Договору конкретизовано устаткування, яке підлягає поставці за серійним номером, моделлю та відповідною вартістю (загальна вартість 111 340,09 грн з ПДВ).

На виконання умов Договору позивач передав відповідачці обумовлений Товар загальною вартістю 111 340,09 грн, що підтверджується обопільно підписаною видатковою накладною № 59 від 10.06.2021.

Відповідачка, в свою чергу, за отримане устаткування здійснила частковий розрахунок на загальну суму 70 417,82 грн, що підтверджується підписаним позивачем в односторонньому порядку актом звірки взаємних розрахунків за Договором за період 10.06.2021 - 09.02.2024.

Несплата відповідачкою решти вартості поставленого устаткування на загальну суму 40 922,27 грн слугувала підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскаф" із відповідним позовом до суду про стягнення основного боргу у вказаному розмірі. Поряд з цим позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 2269,65 грн - 3% річних; 8519,83 грн - інфляційних втрат; 33215,18 грн - пені та 4092,23 грн - штрафу внаслідок прострочення виконання грошового зобов`язання.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

За своєю правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем в межах даного спору врегульовано положеннями глави 54 Цивільного кодексу України, враховуючи укладений між сторонами Договір поставки устаткування №ДК-312 від 11.06.2021.

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Згідно із п. 3 Додаткової угоди №1 від 11.06.2021 до Договору сторони дійшли згоди, що ФОП Коломійко В.М. оплачує вартість устаткування рівними частинами з визначенням кінцевої дати оплати - 11.05.2022 включно, відтак грошове зобов`язання відповідачки є простроченим з 12.05.2022.

Доказів погашення заборгованості в сумі 40 922,27 грн на дату прийняття рішення матеріали справи не містять. Поряд з цим суд враховує позицію, викладену у постанові КГС ВС від 08.06.2022 у справі №913/618/21, що доказувати факт здійснення відповідачем оплати заборгованості, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову щодо стягнення 40 922,27 грн основного боргу у повному обсязі.

Окрім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2269,65 грн - 3% річних; 8519,83 грн - інфляційних втрат; 33215,18 грн - пені та 4092,23 грн - штрафу.

Згідно із ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Так, пунктом 2.2. Договору сторони обумовили, що Покупець здійснює оплату у будь-якому разі, не пізніше 5-ти днів з дня поставки Товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

До правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених у статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).

Згідно із п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 6.2. Договору сторони погодили, що у разі несплати вартості Товару/Устаткування Покупцем у строк, установлений п. 5.3 даного Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої партії Товару за кожний день прострочення. При цьому пеня нараховується за увесь час існування прострочення в межах строків позовної давності, передбачених чинним законодавством України. Сплата пені не звільняє Покупця від відшкодування збитків, нанесених постачальнику неналежним виконанням Договору.

Згідно із п. 6.3. Договору в разі, якщо Покупцем будуть порушені строки сплати, передбачені в п. 5.3. Договору, більш ніж на 5 (п`ять) календарних днів, додатково до пені, передбаченій у п. 6.2. Договору, Покупець сплачує Постачальнику фінансову санкцію в сумі 10% від вартості несвоєчасно сплаченого Товару/Устаткування.

Отже, сторони збільшили встановлений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України строк нарахування пені на увесь час існування прострочення в межах строків позовної давності.

Так, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до пункту 19 розділу Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Вказаним пунктом розділ Прикінцевих та перехідних положень ЦК України доповнено Законом № 2120-IX від 15.03.2022, що набрав чинності 18.03.2022.

Отже, строки як загальної, так і спеціальної позовної давності є продовженими під час дії триваючого воєнного стану в Україні.

Здійснивши перерахунок 3% річних, інфляційних втрат та пені за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" за період прострочення з 12.05.2022 по 16.03.2024 на суму 40922,27 грн, судом встановлено, що вимоги позивача щодо вказаних складових заборгованості перебувають в межах розрахунку суду.

Арифметичною перевіркою правильності нарахування фінансової санкції в сумі 10% від вартості несвоєчасно сплаченого Товару/Устаткування, що передбачена п. 6.3. Договору та в силу ст. 549 Цивільного кодексу України є штрафом, помилок не виявлено (40922,27 грн х 10% = 4092,23 грн).

Слід зазначити, що позивачем здійснено нарахування складових заборгованості на суму основного боргу, який зафіксовано з урахуванням крайньої проплати 04.11.2023. Оскільки прострочення виникло ще з 12.05.2022, то позивач міг претендувати на нарахування штрафних санкцій та складових в порядку ст. 625 ЦК України на більшу суму, однак суд не входить за межі позовних вимог.

Отже, позов в частині стягнення з відповідача 2269,65 грн - 3% річних; 8519,83 грн - інфляційних втрат; 33215,18 грн - пені та 4092,23 грн - штрафу підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості відповідачки перед позивачем слідує з умов укладеного між сторонами Договору, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи.

Заперечення відповідачки з посиланням на введення в Україні воєнного стану, оскільки "з початком війни деякі підприємці виїхали та закрили свої магазини, після чого стало неможливим мати доступ до обладнання, про що було повідомлено одному з представників ТОВ "Діскаф" по телефону, але не зважаючи на це виплати поновилися" не можуть братися судом до уваги з огляду на таке.

Так, саме лише посилання на наявність форс-мажорних обставин не ставить у пряму залежність неможливість виконання відповідачем зобов`язання за Договором.

Водночас у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 зі справи № 915/531/17, від 26.05.2020 зі справи № 918/289/19, від 17.12.2020 зі справи № 913/785/17 викладено висновок, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Такий же висновок підтримано КГС ВС у постанові від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.

Разом з тим відповідачем не доведено впливу воєнного стану в Україні як форс-мажорної обставини щодо конкретного випадку невиконання господарського зобов`язання. Більше того, за умовами пп. 7.2., 7.3. Договору сторони погодили обов`язковість письмового сповіщення одна одної про наявність форс-мажорних обставин, або ж якщо тривалість таких обставин продовжуватиметься понад два місяці, то сторони обумовили необхідність укладення Додаткової угоди щодо припинення Договору або зміни строків його виконання.

Однак таких договірних умов не було дотримано, позаяк доказів протилежного матеріали справи не містять.

Поряд з цим у запереченні на відповідь на відзив акцентовано увагу, що відповідачка не заявляє про використання обставин непереборної сили (форс-мажору) як підстави для уникнення чи відмови від виконання домовленостей.

Окрім того, матеріали справи не містять належних доказів повернення отриманого за Договором обладнання. При цьому згідно із чч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Тобто обов`язок доказування обставин повернення обладнання покладається на відповідача.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, скористатись іншими процесуальними правами.

Згідно із ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, враховуючи, що позов задоволено повністю, витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви в сумі 3 028 грн покладаються на Фізичну особу-підприємця Коломійко Валентину Миколаївну.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Коломійко Валентини Миколаївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскаф" (вул. Електротехнічна, 47, м. Київ, 02660, код ЄДРПОУ 41879050) 40922,27 грн - основного боргу; 2269,65 грн - 3% річних; 8519,83 грн - інфляційних втрат; 33215,18 грн - пені; 4092,23 грн - штрафу та 3028 грн - витрат на сплату судового збору.

3. Згідно із приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Примірник повного судового рішення надіслати позивачу до Електронного кабінету ЄСІТС, відповідачу - рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 17 червня 2024 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - відповідачу - АДРЕСА_1 .