Ухвала

від 17.06.2024 по справі 906/294/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

УХВАЛА

"17" червня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/294/24

Господарський суд Житомирської області у складі судді Соловей Л.А.,

розглянувши заяву представника позивача від 24.05.2024 про відвід судді

у справі №906/394/24

за позовом: ОСОБА_1 (м.Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Юність" (м.Житомир)

про стягнення 1 000 000,00грн,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Юність" безпідставно збережених коштів в сумі 1 000 000,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неприйняттям загальними зборами учасників відповідача відповідного рішення, передбаченого частиною 10 статтею 18 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" після внесення позивачем додаткового вкладу до статутного капіталу товариства.

24.05.2024 в системі "Електронний суд" представником позивача сформована та 24.05.2024 зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" заява про відвід судді Лозинської І.В.

14.06.2024, суд, після дослідження матеріалів справи та поданої заяви про відвід судді, дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу та з метою уникнення сумнівів у неупередженості судді Лозинської І.В. постановив ухвалу про передачу вирішення питання про відвід на розгляд іншому судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, якого буде визначено у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2024, для розгляду заяви про відвід судді Лозинської І.В., визначено суддю Соловей Л.А.

В обґрунтуванні до поданої заяви позивач посилається на те, що витребування судом ухвалою господарського суду від 22.05.2024 у сторін спору відповідної інформації стосовно реєстрації у ЄРПН податкових накладних з боку ТОВ "Магазин "Юність" та ТОВ "Артіс Ком" з травня 2022 року по грудень 2022 року, а також засвідчені копії податкових декларацій платників податку на додану вартість за вказаний період викликає сумніви у неупередженості або об`єктивності судді Лозинської І. В. На думку заявника, суд з власної ініціативи збирає докази, що прямо заборонено у ч.4 ст.74 ГПК України, та, у відповідних ухвалах від 03.05.2024 та 22.05.2024 не вказує на наявність у суду сумнівів у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Також підставою для відводу судді позивач зазначає відмінність між витребовуваними доказами та предметом спору.

Частинами 7 та 8 ст.39 ГПК України визначено, що питання про відвід має бути розглянуто не пізніше двох днів з дня надходження заяви про відвід, а у випадку розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи.

Враховуючи викладене, розглянувши заяву представника ОСОБА_1 про відвід судді Лозинської І.В. у справі №906/294/24 суд дійшов наступних висновків.

Суд зазначає, що запровадження законодавцем інституту відводу судді, унормованого в положеннях ст.ст.35-40 Господарського процесуального кодексу України, мало на меті в першу чергу уникнення будь-яких ризиків можливості порушення основних засад (принципів) господарського судочинства, якими є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, та забезпечення гарантії дотримання декларованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року прав на судовий захист при зверненні особи до суду з метою їх реалізації.

У зв`язку з чим було визначено перелік випадків, за наявності яких може виникати можливість порушення наведених принципів та гарантій, які було визначено в ст.35 Господарського процесуального кодексу України, а саме: суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

При цьому, як зазначає Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості. Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення від 24.05.1989 у справі №11/1987/134/188 "Hauschildt v. Denmark", пункт 48).

Тобто, заявлений учасником відвід складу суду від розгляду справи має ґрунтуватися не на особистих переконаннях заявника щодо обставин спірних правовідносин, а саме на оцінці особистих переконань конкретного судді у конкретній справі та його фактичної поведінки при вирішенні такої справи.

Відповідно до ч.1 статті 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Кожен суддя об`єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснює правосуддя, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснює повноваження та виконує обов`язки судді, дотримуючись етичних принципів і правил поведінки судді, підвищує свій професійний рівень, не вчиняє дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.

Частиною 1 ст.74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В рішенні у справі "Білуха проти України" (Заява N33949/02) від 9 листопада 2006 року сказано: "стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного".

Досліджуючи наведені критерії оцінки в межах даної справи суд відзначає, що презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з`являться докази на користь протилежного, однак, в даному випадку представником ОСОБА_1 жодних доказів на підтвердження особистої упередженості судді Лозинської І.В. у вирішенні спору в даній справі не надано.

Крім того, із суті поданої заяви про відвід судді Лозинської І.В. вбачається, що вона зводиться виключно до незгоди представника позивача з процесуальними діями судді щодо витребування доказів.

В свою чергу, частиною 4 ст.35 ГПК України обумовлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Крім того, у разі незгоди з прийнятим судом рішенням сторона не позбавлена права оскаржити його у встановленому законом порядку.

З огляду на викладене, обставин, які б свідчили про упередженість судді Лозинської І.В. чи про необ`єктивне ставлення до сторін у справі, заявник не навів, а суд не встановив, що в свою чергу виключає можливість висновку про наявність правових підстав в силу приписів ст.35 Господарського процесуального кодексу України для відводу судді.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.33, 35, 38-39, 73-74, 234 Господарського процесуального кодексу України

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 від 24.05.2024 про відвід судді Лозинської І.В. відмовити.

Ухвала набрала законної сили 17.06.2024 та оскарженню не підлягає.

Суддя Соловей Л.А.

Друк:

1 - у справу;

2- сторонам через "Електронний суд".

2,3 - сторонам