Ухвала

від 11.06.2024 по справі 22-23/321-05-10190

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 червня 2024 року

м. Київ

Справа № 22-23/321-05-10190

Провадження № 12-12звг24

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді-доповідача Уркевича В. Ю.,

суддів Банаська О. О., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,

за участю секретаря судового засідання Денисевич К. Ю.,

представників:

відповідача - Черненка М. О. (адвокат, взяв участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції)

розглянула у відкритому судовому засіданні

заяву Приватного підприємства «Генеральний будівельний менеджмент» про перегляд за виключними обставинами ухвали Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року (провадження № 12-37звг22),

у справі № 22-23/321-05-10190

за позовом Приватного підприємства «Генеральний будівельний менеджмент»

до Одеської обласної спілки споживчих товариств «Облспоживспілка»,

за участю третіх осіб: 1) Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Черьомушки», 2) Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кооператор-1», 3) Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кооператор-2», 4) Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кооператор-11», 5) Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Манежний», 6) Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Високий»,

про визнання договору купівлі-продажу дійсним.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У листопаді 2005 року Приватне підприємство «Генеральний будівельний менеджмент» (далі - Приватне підприємство) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Одеської обласної спілки споживчих товариств «Облспоживспілка» (далі - Одеська облспоживспілка) про визнання укладеним договору купівлі-продажу Дочірнього підприємства «Будсервіс» від 02 грудня 2004 року.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02 грудня 2004 року між Одеською облспоживспілкою та Приватним підприємством укладено договір купівлі-продажу юридичної особи - Дочірнього підприємства «Будсервіс» як цілісного майнового комплексу.

3. Відповідно до пункту 2 вказаного договору він підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню протягом року з моменту його підписання сторонами.

4. Натомість, за твердженнями Приватного підприємства, через дії Одеської облспоживспілки процес нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу Дочірнього підприємства «Будсервіс» затягується та відбувається невиконання вимог договору, внаслідок чого Приватне підприємства несе додаткові збитки.

5. Із цих підстав Приватне підприємство вважає, що суд може визнати дійсним договір, укладений з недодержанням вимоги про нотаріальне посвідчення договору.

Короткий зміст судових рішень

6. Рішенням Господарського суду Одеської області від 20 грудня 2005 року позов задоволено повністю.

7. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулось повне чи часткове виконання договору, але одна зі сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, а тому суд може визнати такий договір дійсним; у цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

8. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25 червня 2007 року задоволено заяву Одеської облспоживспілки про роз`яснення рішення від 20 грудня 2005 року.

9. 13 серпня 2007 року Одеський апеляційний господарський суд відмовив Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Високий» у прийнятті до розгляду апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Одеської області від 25 червня 2007 року, оскільки ухвала про роз`яснення рішення суду оскарженню не підлягала.

10. 17 жовтня 2007 року Одеська облспоживспілка звернулася з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 20 грудня 2005 року в редакції ухвали про роз`яснення рішення суду від 25 червня 2007 року та заявила клопотання про поновлення строку для подання апеляційної скарги.

11. Ухвалою від 22 жовтня 2007 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 31 січня 2008 року, Одеський апеляційний господарський суд визнав причини пропуску строку поважними, відновив строк подання зазначеної апеляційної скарги і призначив її до розгляду.

12. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23 червня 2008 року скасовано рішення Господарського суду Одеської області від 20 грудня 2005 року і припинено провадження у справі в зв`язку з непідвідомчістю справи господарському суду.

13. Постановою Вищого господарського суду України від 23 жовтня 2008 року рішення Господарського суду Одеської області від 20 грудня 2005 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23 червня 2008 року у справі № 22-23/321-05-10190 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області в іншому складі суду.

14. 15 січня 2009 року Верховний Суд України своєю ухвалою відмовив Приватному підприємству в порушенні провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 23 жовтня 2008 року.

15. За результатами нового розгляду справи № 22-23/321-05-10190 Господарський суд Одеської області рішенням від 15 червня 2009 року, залишеним без змін постановами Одеського апеляційного господарського суду від 25 серпня 2009 року та Вищого господарського суду України від 17 грудня 2009 року, у задоволенні позову відмовив.

16. 11 березня 2010 року Верховний Суд України своєю ухвалою відмовив у порушенні провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 17 грудня 2009 року.

Короткий зміст рішення Європейського суду з прав людини

17. У лютому 2009 року Приватне підприємство звернулося до Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) із заявою про порушення Україною пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

18. 22 вересня 2022 року ЄСПЛ ухвалив остаточне рішення у справі «Генеральний будівельний менеджмент проти України» за заявою № 11925/09, у якому постановив, що було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції у зв`язку зі скасуванням остаточного рішення від 20 грудня 2005 року.

19. ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що Вищий господарський суд України знехтував точними та чіткими процесуальними нормами, які регулюють відправлення правосуддя, нівелювавши весь судовий розгляд, який завершився ухваленням остаточного рішення суду, яке підлягало виконанню.

20. ЄСПЛ дійшов висновку, що було порушено вимогу стосовно справедливого розгляду справи.

Короткий зміст ухвали Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 22-23/321-05-10190 (провадження № 12-37звг22)

21. У грудні 2022 року у зв`язку зі встановленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом Приватне підприємство звернулося до Великої Палати Верховного Суду із заявою про перегляд ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 22 жовтня 2007 року, постанови Вищого господарського суду України від 31 січня 2008 року, постанови Одеського апеляційного господарського суду від 23 червня 2008 року, постанови Вищого господарського суду України від 23 жовтня 2008 року, ухвали Верховного Суду України від 15 січня 2009 року, рішення Господарського суду Одеської області від 15 червня 2009 року, постанови Одеського апеляційного господарського суду від 25 серпня 2009 року, постанови Вищого господарського суду України від 17 грудня 2009 року та ухвали Верховного Суду України від 11 березня 2010 року у справі № 22-23/321-05-10190 за виключними обставинами з підстави, передбаченої пунктом 2 частини третьої статті 320 Господарського процесуального кодексу України.

22. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року (провадження № 12-37звг22) відмовлено у відкритті провадження за заявою Приватного підприємства про перегляд за виключними обставинами судових рішень у справі № 22-23/321-05-10190.

23. Велика Палата Верховного Суду у вказаній ухвалі дійшла висновку про застосування у цій справі принципу остаточності судового рішення, що набрало законної сили (res judicata), та преклюзивного строку, встановленого пунктом 2 частини другої статті 321 Господарського процесуального кодексу України.

24. Так, Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 14 грудня 2022 року вказала, що після направлення справи на новий розгляд вона була повторно розглянута судом першої інстанції, який відмовив заявнику у позові, і це рішення залишено без змін постановами апеляційного та касаційного господарських судів.

25. Зазначені судові рішення набрали законної сили, обставини порушення Україною міжнародних зобов`язань при прийнятті цих рішень міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, не встановлено; після прийняття вказаних судових рішень пройшло майже 13 років.

26. За таких обставин, як виснувала Велика Палата Верховного Суду, перегляд постанови Вищого господарського суду України від 23 жовтня 2008 року (у якій ЄСПЛ встановив порушення Україною міжнародних зобов`язань) не приведе до відновлення порушених прав заявника, проте може суттєво зашкодити принципу остаточності судового рішення, що набрало законної сили, прийнятого пізніше в цій справі.

27. Крім того, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з норм пункту 2 частини другої та частини третьої статті 321 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що переклюзивний строк, протягом якого може бути подана заява про перегляд судового рішення за виключними обставинами з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом, становить десять років з дня набрання таким судовим рішення законної сили. Цей строк не може бути поновлений.

28. Постанова Вищого господарського суду України у справі № 22-23/321-05-10190, якою були порушені міжнародні зобов`язання України, прийнята 23 жовтня 2008 року, а заявник звернувся до Великої Палати Верховного Суду із заявою про перегляд ухвалених у справі № 22-23/321-05-10190 судових рішень за виключними обставинами 03 грудня 2022 року, тобто після спливу десятирічного строку, встановленого пунктом 2 частини другої статті 321 Господарського процесуального кодексу України.

Короткий зміст Рішення Конституційного Суду України від 14 лютого 2024 року № 1-р(ІІ)/2024

29. 06 березня 2023 року Приватне підприємство звернулося до Конституційного Суду України (далі також Суд) з конституційною скаргою, в якій просило перевірити пункт 2 частини другої, частину третю статті 321 Господарського процесуального кодексу України на відповідність частині другій статті 3, статті 8, частині першій статті 9, частині третій статті 22, частині першій статті 55, частині першій статті 64 Конституції України (конституційність).

30. Рішенням Конституційного Суду України від 14 лютого 2024 року № 1-р(ІІ)/2024 у справі № 3-41/2023(87/23) (щодо гарантування захисту прав і свобод особи за рішенням Європейського суду з прав людини) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), пункт 2 частини другої, частину третю статті 321 Господарського процесуального кодексу України в тім, що вони унеможливлюють: 1) подання заяв про перегляд судового рішення у зв`язку із ухваленням ЄСПЛ рішення після десяти років із дня набрання законної сили рішенням національного суду; 2) поновлення строку судом на подання заяви про перегляд рішення національного суду.

31. Конституційний Суд України у зазначеному Рішенні вказав, що визначений у Господарському процесуальному кодексі України десятирічний строк на подання заяви про перегляд судових рішень у зв`язку з ухваленням ЄСПЛ рішення, у якому встановлено порушення Конвенції, та неможливість поновлення судом такого строку ставлять реалізацію права, гарантованого частиною п`ятою статті 55 Конституції України, у залежність від обставин, на які не може вплинути особа, а саме від строку розгляду її заяви ЄСПЛ.

32. Конституційний Суд України дійшов висновку, що приписи пункту 2 частини другої, частини третьої статті 321 Господарського процесуального кодексу України, які унеможливлюють перегляд судового рішення за заявою особи у зв`язку з ухваленням ЄСПЛ рішення, у якому встановлено порушення Конвенції, після спливу десятирічного строку з дня набрання законної сили рішенням національного суду, та неможливість поновлення судом такого строку не забезпечують ефективної реалізації конституційних прав особи на судовий захист та на звернення після використання всіх національних засобів юридичного захисту за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, тому суперечать вимогам статті 3, частини першої статті 8, частини першої статті 9, частин першої, п`ятої статті 55 Конституції України.

Короткий зміст вимог поданої заяви про перегляд судового рішення

33. 12 березня 2024 року засобами поштового зв`язку Приватне підприємство звернулося до Великої Палати Верховного Суду із заявою про перегляд судового рішення Верховним Судом на підставі пункту 1 частини третьої статті 320 Господарського процесуального кодексу України.

34. Приватне підприємство просить задовольнити подану заяву і скасувати ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 22-23/321-05-10190 (провадження № 12-37звг22) про відмову у відкритті провадження за виключними обставинами та постановити нове судове рішення, яким відкрити провадження за заявою щодо перегляду судових рішень у справі за виключними обставинами, що була подана Приватним підприємством 03 грудня 2022 року з підстави встановлення міжнародною судовою установою порушення Україною своїх зобов`язань, для її розгляду по суті.

35. Обґрунтовуючи подану заяву, Приватне підприємство зазначає, що внаслідок застосування Великою Палатою Верховного Суду приписів статті 321 Господарського процесуального кодексу України, визнаних неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду України від 14 лютого 2024 року № 1-р(ІІ)/2024, було порушено його право на звернення до суду із заявою про перегляд судових рішень після встановлення ЄСПЛ порушення статті 6 Конвенції у його справі.

36. На думку Приватного підприємства, способом виправлення порушення його права внаслідок застосування неконституційних норм при вирішенні його справи є перегляд ухвали Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року з урахуванням відповідних висновків Конституційного Суду України, тобто забезпечення можливості розгляду його справи на підставі положень, що відповідають Конституції України й гарантують право на справедливий розгляд справи, що є основною метою правосуддя.

Позиція інших учасників справи

37. У запереченнях проти заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами Одеська облспоживспілка просить відмовити у задоволенні заяви Приватного підприємства, оскільки положення частини третьої статті 321 Господарського процесуального кодексу України були чинним на момент постановлення ухвали Великої Палати Верховного Суду та залишаються чинними до 15 серпня 2024 року.

38. Крім того, на думку Одеської облспоживспілки ухвала Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року набрала законної сили, оскарженню не підлягала і фактично є виконаною з дати набрання нею чинності.

39. ОСББ «Кооператор-2», ОСББ «Високий», ОСББ «Кооператор-11» та ОСББ «Черьомушки» направили до суду заперечення проти заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами, в яких виклали доводи, подібні до доводів Одеської облспоживспілки.

Рух заяви про перегляд судового рішення

40. Після усунення недоліків заяви Приватного підприємства, залишеною без руху ухвалою від 20 березня 2024 року, суддя Великої Палати Верховного Суду ухвалою від 08 квітня 2024 року відкрив провадження за виключними обставинами за заявою Приватного підприємства про перегляд ухвали Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року, призначив вказану заяву до розгляду на 15 травня 2024 року та витребував справу № 22-23/321-05-10190 з Господарського суду Одеської області.

41. 17 квітня 2024 року до Великої Палати Верховного Суду надійшли матеріали справи № 22-23/321-05-10190.

42. У судовому засіданні представник Одеської облспоживспілки заперечував проти задоволення заяви.

Позиція Великої Палати Верховного Суду

43. Велика Палата Верховного Суду заслухала суддю-доповідача, пояснення представника Одеської облспоживспілки, дослідила наведені в заяві доводи та матеріали справи і дійшла висновку, що заява Приватного підприємства про перегляд за виключними обставинами ухвали Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 22-23/321-05-10190 (провадження № 12-37звг22) підлягає задоволенню з огляду на таке.

44. Згідно із частиною першою статті 320 Господарського процесуального кодексу України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

45. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 320 Господарського процесуального кодексу України підставою для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане

46. Конституційний Суд здійснює свою діяльність на засадах верховенства права, незалежності, колегіальності, гласності, відкритості, повного і всебічного розгляду справ, обґрунтованості та обов`язковості ухвалених ним рішень і висновків (стаття 2 Закону України «Про Конституційний Суд України»; далі - Закон про Конституційний Суд України).

47. Відповідно до частини першої статті 8 Закону про Конституційний Суд України Суд розглядає питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) чинних актів (їх окремих положень).

48. Згідно з пунктом 9 частини першої статті 7 Закону про Конституційний Суд України до повноважень Суду належить, зокрема, вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України (їх окремих положень) за конституційною скаргою особи, яка вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні в її справі закон України суперечить Конституції України.

49. Приватне підприємство на підставі вказаних положень законодавства України звернулося до Конституційного Суду України із конституційною скаргою, в якій просило перевірити пункт 2 частини другої, частину третю статті 321 Господарського процесуального кодексу України на відповідність частині другій статті 3, статті 8, частині першій статті 9, частині третій статті 22, частині першій статті 55, частині першій статті 64 Конституції України (конституційність).

50. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 321 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів частини першої цієї статті заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подана з підстав, визначених пунктами 2, 3 частини другої та частиною третьою статті 320 цього Кодексу, - не пізніше десяти років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили.

51. Строки, визначені в частині другій цієї статті, не можуть бути поновлені (частина третя статті 321 Господарського процесуального кодексу України).

52. Так, звертаючись із конституційною скаргою, Приватне підприємство зазначило, що внаслідок застосування судом пункту 2 частини другої, частини третьої статті 321 Господарського процесуального кодексу України порушено його право на доступ до суду, гарантоване статтею 55 Конституції України.

53. На думку Приватного підприємства, висловлену у конституційній скарзі, застосування судом оспорюваних приписів Господарського процесуального кодексу України призвело до звуження права на судовий захист, порушення принципу юридичної визначеності та принципу справедливого розгляду як складових частин принципу верховенства права.

54. Конституційний Суд України, як зазначалося раніше, Рішенням від 14 лютого 2024 року № 1-р(ІІ)/2024 визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), пункт 2 частини другої та частину третю статті 321 Господарського процесуального кодексу України в тім, що вони унеможливлюють: 1) подання заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з ухваленням ЄСПЛ рішення після десяти років із дня набрання законної сили рішенням національного суду; 2) поновлення строку судом на подання заяви про перегляд рішення національного суду.

55. За змістом статті 9 Основного Закону України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

56. Конвенцію ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції». Для України вона набрала чинності 11 вересня 1997 року і є частиною національного законодавства України.

57. Ратифікувавши Конвенцію, Україна визнала обов`язковою юрисдикцію ЄСПЛ. Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі І Конвенції (стаття 1). Вказана гарантія реалізується шляхом урахування норм Конвенції та практики ЄСПЛ у національному праві.

58. Відповідно до статті 46 Конвенції держава Україна зобов`язалася виконувати остаточне рішення ЄСПЛ в будь-якій справі, в якій вона є стороною. Конвенція ратифікована Україною без будь-яких застережень.

59. Таке ж положення закріплене і в частині першій статті 2 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Закон про виконання рішень ЄСПЛ), до предмета регулювання якого віднесені, зокрема, питання, що виникають у зв`язку з обов`язком України виконати рішення ЄСПЛ у справі проти України та з необхідністю усунення причин порушення державою Конвенції і Протоколів до неї.

60. Як зазначив ЄСПЛ у рішенні від 13 липня 2000 року у справі «Скоццарі та Дж`юнта проти Італії» (Scozzari and Giunta v. Іtaly, заяви № 39221/98 і № 41963/98, § 249), під обов`язком Високих Договірних Сторін виконувати остаточні рішення ЄСПЛ у будь-якій справі, в якій вони є сторонами, розуміється, що рішення, відповідно до якого ЄСПЛ визнав порушення, покладає на державу-відповідача обов`язок не лише здійснити на користь заявника виплати, присуджені як справедлива сатисфакція, але також і здійснити під контролем Комітету Міністрів загальні і, якщо це доречно, індивідуальні заходи, здійснення яких є необхідним у рамках внутрішньої правової системи, аби покласти край виявленому порушенню та виправити негативні наслідки такого порушення.

61. Закон про виконання рішень ЄСПЛ не містить положень щодо строків, після спливу яких Україна звільняється від своїх зобов`язань щодо виконання рішень ЄСПЛ, ухвалених у спорі, стороною якого є Україна, не містить таких строків і сама Конвенція.

62. Приписи Закону про виконання рішень ЄСПЛ узгоджуються з Рекомендацією № R (2000) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам «Щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішень Європейським судом з прав людини», у яких Комітет Міністрів закликав Договірні Сторони забезпечити адекватні можливості повторного розгляду справи, включаючи поновлення провадження, у випадках, коли Суд визнав порушення Конвенції, особливо: (i) коли потерпіла сторона і далі зазнає значних негативних наслідків рішення, ухваленого на національному рівні; (ii) коли рішення Суду спонукає до висновку, що (a) оскаржене рішення національного суду суперечить Конвенції по суті, або (b) в основі визнаного порушення лежали суттєві процедурні помилки чи недоліки, які ставлять під серйозний сумнів результат оскарженого провадження на національному рівні.

63. Велика Палата Верховного Суду, відмовляючи ухвалою від 14 грудня 2022 року у справі № 22-23/321-05-10190 (провадження № 12-37звг22) у відкритті провадження за заявою Приватного підприємства про перегляд судових рішень за виключними обставинами з підстави, передбаченої пунктом 2 частини третьої статті 321 Господарського процесуального кодексу України, застосувала положення пункту 2 частини другої та частини третьої статті 321 Господарського процесуального кодексу України та зазначила, що постанова Вищого господарського суду України у справі № 22-23/321-05-10190, якою було порушено міжнародні зобов`язання України, прийнята 23 жовтня 2008 року, а заявник звернувся до Великої Палати Верховного Суду із заявою про перегляд у вказаній справі судових рішень за виключними обставинами 03 грудня 2022 року, тобто після спливу десятирічного строку, встановленого пунктом 2 частини другої статті 321 Господарського процесуального кодексу України.

64. Разом з тим Велика Палата Верховного Суду вже вирішувала питання щодо застосування строків звернення із заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань.

65. У постанові від 07 липня 2021 року в адміністративній справі № 2-а-256/08 (провадження № 11-41зва21) Велика Палата Верховного Суду виклала правову позицію щодо застосування десятирічного строку подання заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами з підстави, передбаченої пунктом 3 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України.

66. У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сплив установленого Кодексом адміністративного судочинства України строку на звернення із заявою про перегляд не був пов`язаний із несвоєчасним вчиненням заявницею дій щодо звернення до національного суду з відповідною заявою, а був обумовлений тривалим розглядом справи ЄСПЛ.

67. Водночас Велика Палата Верховного Суду послалася на те, що у справі «Горяйнова проти України» ЄСПЛ установив суттєві порушення національними судами процесуального права, які ставлять під серйозні сумніви результати оскаржуваного провадження на національному рівні, однак відшкодував заявниці лише моральну шкоду та компенсацію судових витрат, установивши при цьому, що звільнення заявниці було необґрунтованим, а національні суди не розглянули більшість ключових питань, якщо взагалі якесь із них, у зв`язку із чим дійшла висновку про необхідність перегляду справи за виключними обставинами по суті та відсутність підстав для закриття провадження про перегляд за виключними обставинами постановлених у зазначеній справі судових рішень за заявою ОСОБА_1 .

68. Також Велика Палата Верховного Суду врахувала досвід держав - членів Ради Європи щодо застосування присічних строків звернення до національних судів після встановлення ЄСПЛ порушень договірними сторонами Конвенції. Так, у правових системах Фінляндії і Литви гнучко застосовується процесуальне законодавство та у виключних випадках допускається відновлення національного судового провадження, незважаючи на встановлений національним законодавством присічний строк, - якщо це необхідно для належного виконання рішення ЄСПЛ і забезпечення ефективного відновлення прав заявника (пункт 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-а-256/08, провадження № 11-41зва21).

69. У постанові від 23 листопада 2022 року у справі № 2318/1249/2012 (провадження № 14-96свц22) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про необхідність перегляду судових рішень після спливу десяти років із дня набрання ними законної сили, ураховуючи насамперед те, що ЄСПЛ у рішенні у справі «Жвавий проти України» констатував, що відновлення цивільного провадження було б найбільш належним способом відшкодування будь-якої іншої матеріальної шкоди, завданої заявнику, з огляду на встановлене порушення статті 10 Конвенції (§ 19 рішення ЄСПЛ).

70. В ухвалі від 12 вересня 2023 року у справі № 4/333 (провадження № 12-13звг23) Велика Палата Верховного Суду вказала, що оскільки рішення, про перегляд якого просить Облспоживспілка, набрало чинності 03 грудня 2009 року, заява про перегляд справи за виключними обставинами з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні даної справи судом (частина третя статті 320 Господарського процесуального кодексу України) могла бути подана до 03 грудня 2019 року включно. А рішення ЄСПЛ ухвалив 15 вересня 2022 року.

71. Із заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 03 грудня 2009 року у справі № 4/333 за виключними обставинами Облспоживспілка звернулася до Великої Палати Верховного Суду 09 березня 2023 року, після прийняття рішення ЄСПЛ у справі «Закарпатська обласна спілка споживчих товариств та інші проти України», тобто більше ніж через 13 років після набрання чинності зазначеною постановою.

72. Рішення ЄСПЛ, яке стало підставою для звернення Облспоживспілки із заявою про перегляд судових рішень, набуло статусу остаточного після спливу десятирічного строку з дня набрання постановою Вищого господарського суду України від 03 грудня 2009 року законної сили.

73. Отже, сплив такого строку не пов`язаний з несвоєчасним вчиненням Облспоживспілкою дій щодо звернення до національного суду з відповідною заявою, а зумовлений тривалим розглядом справи в ЄСПЛ. Тому пропуск десятирічного строку для звернення із заявою про перегляд судових рішень не можна ставити у вину Облспоживспілці.

74. Таким чином, Великою Палатою Верховного Суду ще до ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 14 лютого 2024 року № 1-р(ІІ)/2024 вироблено механізм застосування норм процесуального законодавства, які встановлювали десятирічний строк звернення до суду із заявою про перегляд судових рішень за виключними обставинами з підстав встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом.

75. Звідси, враховуючи вироблену Великою Палатою Верховного Суду практику застосування подібних положень процесуального законодавства (пункт 2 частини другої статті 363 Кодексу адміністративного судочинства України, пункт 2 частини другої статті 424 Цивільного процесуального кодексу України, пункт 2 частини другої статті 321 Господарського процесуального кодексу України) та з огляду на Рішення Конституційного Суду України від 14 лютого 2024 року № 1-р(ІІ)/2024, положення пункту 2 частини другої та частини третьої статті 321 Господарського процесуального кодексу України не підлягали застосуванню при вирішенні питання про відмову у відкритті провадження за заявою Приватного підприємства про перегляд судових рішень у справі № 22-23/321-05-10190 за виключними обставинами.

76. Поряд із цим в ухвалі від 14 грудня 2022 року відмова у відкритті провадження за заявою Приватного підприємства з перегляду за виключними обставинами судових рішень у справі № 22-23/321-05-10190 також обґрунтована необхідністю застосування у цій справі принципу остаточності судового рішення, що набрало законної сили (res judicata).

77. Так, в судовому рішенні, що переглядається, вказано, що питання можливості застосування судом принципу відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum), та принципу остаточності судового рішення, що набрало законної сили (res judicata), має вирішуватись судом у кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи.

78. У цій справі, після ухвалення Вищим господарським судом України постанови від 23 жовтня 2008 року про скасування рішення Господарського суду Одеської області від 20 лютого 2005 року та направлення справи на новий розгляд, справа № 22-23/321-05-10190 була повторно розглянута Господарським судом Одеської області, який рішенням від 15 червня 2009 року відмовив заявнику у позові. Це рішення було залишено без змін постановами Одеського апеляційного господарського суду від 25 серпня 2009 року та Вищого господарського суду України від 17 грудня 2009 року.

79. Зазначені судові рішення набрали законної сили, обставин порушення Україною міжнародних зобов`язань при прийнятті цих рішень міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, не встановлено. Після прийняття зазначених судових рішень пройшло майже 13 років.

80. За таких обставин перегляд постанови Вищого господарського суду України від 23 жовтня 2008 року (у якій ЄСПЛ встановив порушення Україною міжнародних зобов`язань) не приведе до відновлення порушених прав заявника, проте може суттєво зашкодити принципу остаточності судового рішення, що набрало законної сили, прийнятого пізніше в цій справі.

81. Із цього приводу Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

82. Відповідно до частини першої статті 323 Господарського процесуального кодексу України заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, що надійшла до суду, передається судді, колегії суддів, які визначаються у порядку, встановленому статтею 32 цього Кодексу.

83. Згідно із частиною другою статті 323 Господарського процесуального кодексу України протягом п`яти днів після надходження заяви до суду суддя (суддя-доповідач) перевіряє її відповідність вимогам статті 322 цього Кодексу і вирішує питання про відкриття провадження за нововиявленими чи виключними обставинами, про що постановляє відповідну ухвалу.

84. У статті 322 Господарського процесуального кодексу України визначені вимоги щодо змісту та форми заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими та виключними обставинами.

85. Таким чином, процесуальним законодавством передбачено, що на етапі вирішення питання про відкриття провадження за нововиявленими чи виключними обставинами досліджується лише відповідність заяви вимогам статті 322 Господарського процесуального кодексу України.

86. При цьому, не відкривши провадження за нововиявленими чи виключним обставинами, суд позбавлений можливості оцінити обґрунтованість доводів заяви про перегляд судових рішень.

87. Відповідно до частини першої статті 320 Господарського процесуального кодексу України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

88. Звідси, предметом перегляду за нововиявленими або виключними обставинами можуть бути рішення, постанови, ухвали та судові накази (частини перша, третя - п`ята статті 232 Господарського процесуального кодексу України).

89. Судові рішення, у яких вирішено процедурні питання, пов`язані з рухом справи, не є предметом перегляду за виключними обставинами.

90. Подібні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 0529/5417/2012 (провадження № 14-162звц18).

91. Так, переглядаючи судові рішення у справі № 0529/5417/2012, Велика Палата Верховного Суду вказала, що судовими рішеннями, які можуть бути переглянуті Великою Палатою Верховного Суду за виключними обставинами, є, зокрема, ухвали, якими відмовлено у відкритті касаційного провадження.

92. Враховуючи вказані висновки, Велика Палата Верховного Суду вважає, що ухвала від 14 грудня 2022 року у справі № 22-23/321-05-10190 (провадження № 12-37звг22), якою відмовлено у відкритті провадження за заявою Приватного підприємства про перегляд за виключними обставинами судових рішень у справі № 22-23/321-05-10190, може бути переглянута за виключними обставинами.

93. Відповідно до частини другої статті 325 Господарського процесуального кодексу України заява про перегляд судового рішення за виключними обставинами розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд.

94. За результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може, зокрема, задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення (пункт 2 частини третьої статті 325 Господарського процесуального кодексу України).

95. За змістом частини четвертої статті 325 Господарського процесуального кодексу України у разі задоволення заяви про перегляд судового рішення з підстав, визначених, зокрема, пунктом 1 частини третьої статті 320 цього Кодексу, та скасування судового рішення, що переглядається, суд постановляє ухвалу - якщо переглядалася ухвала суду.

96. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що існують підстави для задоволення заяви Приватного підприємства про перегляд ухвали Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 22-23/321-05-10190 (провадження № 12-37звг22) за виключними обставинами зі скасуванням вказаної ухвали та відкриттям провадження за заявою Приватного підприємства про перегляд судових рішень у справі № 22-23/321-05-10190 за виключними обставинами з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань.

Керуючись статтями 320-325 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

1. Заяву Приватного підприємства «Генеральний будівельний менеджмент» про перегляд за виключними обставинами ухвали Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року (провадження № 12-37звг22) у справі № 22-23/321-05-10190 за позовом Приватного підприємства «Генеральний будівельний менеджмент»до Одеської обласної спілки споживчих товариств «Облспоживспілка», за участю третіх осіб: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Черьомушки», Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кооператор-1», Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кооператор-2», Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кооператор-11», Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Манежний», Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Високий» про визнання договору купівлі-продажу дійсним задовольнити.

2. Скасувати ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року (провадження № 12-37звг22) у справі № 22-23/321-05-10190.

3. Відкрити провадження за заявою Приватного підприємства «Генеральний будівельний менеджмент» про перегляд за виключними обставинами ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 22 жовтня 2007 року, постанови Вищого господарського суду України від 31 січня 2008 року, постанови Одеського апеляційного господарського суду від 23 червня 2008 року, постанови Вищого господарського суду України від 23 жовтня 2008 року, ухвали Верховного Суду України від 15 січня 2009 року, рішення Господарського суду Одеської області від 15 червня 2009 року, постанови Одеського апеляційного господарського суду від 25 серпня 2009 року, постанови Вищого господарського суду України від 17 грудня 2009 року та ухвали Верховного Суду України від 11 березня 2010 рокуу справі № 22-23/321-05-10190.

4. Призначити справу № 22-23/321-05-10190 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду на 03 липня 2024 року об 11 годині 30 хвилин, у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8, про що повідомити учасників справи.

5. Надіслати копію цієї ухвали учасникам справи.

6. Повідомити учасників справи, що їх явка не є обов`язковою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя-доповідач В. Ю. Уркевич Судді: О. О. Банасько С. Ю. Мартєв Ю. Л. Власов К. М. Пільков І. А. Воробйова С. О. Погрібний М. І. Гриців О. В. Ступак Ж. М. Єленіна І. В. Ткач І. В. Желєзний О. С. Ткачук Л. Ю. Кишакевич Є. А. Усенко О. В. Кривенда Н. В. Шевцова М. В. Мазур