Рішення

від 17.06.2024 по справі 320/3359/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2024 року № 320/3359/19

Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Перепелиця А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач або контролюючий/податковий орган) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 05.11.2018 № 127459-5606-1008, 05.11.2018 №408.2016.2017.1038-5606-1008 та податкову вимогу відповідача від 12.03.2019 № 1844-56;

- зобов`язати Головне управління ДФС у Київській області відкликати звернення з кредиторською вимогою щодо сплати податкового боргу ОСОБА_3 від 11.05.2019 № 5479/10-36-56 (спадкова справа № 76/2019, реєстраційний запис у спадковому реєстрі № 64183131), подане до Бучанської міської державної нотаріальної контори.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про протиправність податкового боргу зі сплати земельного податку, який виник на підставі оскаржуваних рішень, оскільки визначаючи податкове зобов`язання по сплаті земельного податку контролюючим органом було невірно визначено категорію земельної ділянки, що вплинуло на її нормативно-грошову оцінку.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу розподілено судді Харченко С.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.07.2019 (суддя Харченко С.В.) позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.07.2019 (суддя Харченко С.В.) відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній вказав, що відповідно до занесених в інформаційні системи ДПС відомостей ОСОБА_3 рахується власником земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 (кадастровий номер 3210800000:01:139:0007) загальною площею 2,4033 га з цільовим призначенням (03.07) для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02.05.2019 №135318895. За посиланням відповідача, згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та відомостей Державного земельного кадастру України земельна ділянка з кадастровими номерами 3210800000:01:139:0007 та 3210945300:01:139:0007 до 2019 року відносились до земель комерційного використання. Стверджує, що Держегокадастром відомості про недостовірність занесеної у системи інформації з вини контролюючого органу не надавались, а тому цільове призначення у 2016-2018 роках земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , з урахуванням відомостей, наявних станом на 09.09.2019 не може бути віднесено до земель не комерційного призначення.

У поданій до суду відповіді на відзив позивачем зазначено, що підтверджуючи цільове призначення земельної ділянки Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідач не врахував, що цільове призначення земельної ділянки не може бути підтверджено даним доказом, оскільки підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Окрім того, відповідачем, при нарахуванні податкового зобов`язання по сплаті земельного податку, не було враховано звернення ОСОБА_3 (спадкодавця земельної ділянки) щодо здійснення звірки по нарахуванню земельного податку з приводу земельної ділянки, яку було придбано за договором купівлі-продажу з цільовим призначенням "під розміщення виробничо-складських та офісних приміщень.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 15.08.2019, від 28.11.2019, від 12.03.2020 та від 19.03.2020 (суддя Харченко С.В.) продовжено строк проведення підготовчого провадження в адміністративній справі, підготовче засідання вікладено.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.05.2020 (суддя Харченко С.В.) відмовлено в задоволенні клопотання позивача про залучення третьої особи.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.05.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.05.2021 клопотання представника відповідача про заміну Головного управління ДФС у Київській області його правонаступником задоволено. Здійснено заміну відповідача Головне управління ДФС у Київській області - його правонаступником Головним управлінням ДПС у Київській області.

У зв`язку зі звільненням судді Київського окружного адміністративного суду Харченко С.В. з посади, протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена судді Перепелиці А.М.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.03.2024 прийнято до провадження адміністративну справу та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.04.2024 здійснено заміну позивача у справі №320/3359/19 з ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_1 на ОСОБА_1 .

Протокольною ухвалою суду від 15.04.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.04.2024 виправлено описку, допущену у тексті ухвали від 20.03.2024, а саме в пункті 3 резолютивної частини ухвали суду зазначити правильно "Призначити підготовче засідання..." замість "Призначити судове засідання...".

У судовому засіданні 22.05.2024, заслухавши пояснення сторін, протокольною ухвалою судом було постановлено перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, а також оцінивши наявні в матеріалах належні та допустимі докази у їх взаємозв`язку та сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до договору купівлі продажу земельної ділянки від 23.05.2009 №924 ОСОБА_3 придбала земельну ділянку площею 2,4033 га, що розташована за адресою: Київська область, місто Буча, з кадастровим номером 3210945300:01:139:0007. Пунктом 3 договору визначено цільове призначення земельної ділянки - під розміщення виробничо-складських та офісних приміщень.

Право власності на земельну ділянку, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - для розміщення виробничо-складських та офісних приміщень за ОСОБА_3 підтверджено Державним актом на право власності на земельну ділянку серії серії ЯД №762095.

У зв`язку зі смертю ОСОБА_3 , рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 10.04.2019 у справі №367/699/19 встановлено юридичний факт, а саме місце відкриття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 - АДРЕСА_1 .

У подальшому, ОСОБА_1 , як єдиний спадкоємець за законом, за згодою батька, звернулась до Бучанської міської державної нотаріальної контори Київської області із заявою від 24.05.2019 №226 про прийняття спадщини, де встановлено, що 15.05.2019 за зверненням Головного управління ДФС у Київській області з кредиторською вимогою щодо сплати податкового боргу ОСОБА_3 , державним нотаріусом заведена спадкова справа №76/2019 та внесено до Спадкового реєстру реєстраційний запис за номером 64183131.

Так, внаслідок несплати грошових зобов`язань за платежем "земельний податок з фізичних осіб 18010700" Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області було сформовано податкові повідомлення-рішення від 05.11.2018 № 127459-5606-1008, 05.11.2018 №408.2016.2017.1038-5606-1008 та податкову вимогу від 12.03.2019 № 1844-56.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та податковою вимогою, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Статтею 1218 Цивільного кодексу України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1282 Цивільного кодексу України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Як встановлено судом, у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 , до складу спадщини увійшла земельна ділянка з кадастровим номером 3200945300:01:139:0007, площею 2,4033 га з цільовим призначенням для розміщення виробничо-складських та офісних приміщень, що розташована по АДРЕСА_1 , яка належала їй на праві власності згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23.05.2009, посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Стрельцовою І.М. за реєстраційним номером 934.

З метою прийняття спадщини, позивач звернулась до Бучанської міської державної нотаріальної контори Київської області, однак її повідомлено про те, що у платника податків ОСОБА_3 станом на 08.05.2019 обліковується податковий борг в сумі 1 599 499,02 грн по земельному податку з фізичних осіб.

Відповідно до пункту 99.1 статті 99 Податкового кодексу України виконання грошових зобов`язань та/або погашення податкового боргу фізичної особи (у тому числі фізичної особи - підприємця, фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність) у разі її смерті або оголошення судом померлою здійснюється її спадкоємцями, які прийняли спадщину (крім держави), в межах вартості майна, що успадковується, та пропорційно частці у спадщині на дату її відкриття.

Претензії спадкоємцям пред`являються контролюючими органами в порядку, встановленому цивільним законодавством України для пред`явлення претензій кредиторами спадкодавця.

Після закінчення строку прийняття спадщини грошові зобов`язання та/або податковий борг спадкодавця стають грошовими зобов`язаннями та/або податковим боргом спадкоємців.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо прийняття, обробки, обліку контролюючим органами податкової звітності, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час здійснення адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 269.1.1 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв). А в силу вимог підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Таким чином обов`язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Судом встановлено, що спадкодавцю ОСОБА_3 належала на праві власності земельна ділянка з кадастровим номером 3210945300:01:139:0007, площею 2,4033 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки від 23.05.2009, Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД №762095 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07.05.2014 №21378711.

Як зазначив відповідач, нараховуючи податкове зобов`язання по сплаті земельного податку за 2016-2018 роки, контролюючий орган керувався відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та відомостями Державного земельного кадастру України, в яких було зазначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3210945300:01:139:0007 і з кадастровим номером 3210800000:01:139:0007 до 2019 року відносилась до земель комерційного використання.

Однак суд вважає такі доводи необґрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Витягом з Державного земельного кадастру від 03.06.2019 підтверджено загальні відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 3210800000:01:139:0007, рощташованої за адресою АДРЕСА_1 , зокрема, категорію землі, її цільове призначення, форму власності тощо.

Так, відповідно до відомостей про земельну ділянку з кадастровим номером 3210800000:01:139:0007, відображених Державному земельному кадастрі:

- цільове призначення земельної ділянки 11.02 для розміщення та експлуатації підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості;

- категорія землі землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення;

- вид використання земельної ділянки для розміщення виробничо-складських та офісних приміщень.

Таким чином, земельна ділянка, щодо якої контролюючим органом нараховано податкове зобов`язання, не віднесена до земель комерційного використання, оскільки вид її використання, з урахуванням відомостей, що містяться в Державному земельному кадастрі, - для розміщення виробничо-складських та офісних приміщень.

Суд звертає увагу, що визначаючи суму земельного податку, відповідачем не було взято до уваги відомостей, зазначених в Державному земельному кадастрі, а посилання на відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та відомостями Державного земельного кадастру України є необґрунтованим, оскільки визначаючи розмір земельного податку, відповідач, в силу положень статті 286 ПК України, зобов`язаний керуватись даними державного земельного кадастру.

При цьому, жодних доказів, які б підтверджували зміну цільового призначення вказаної земельної ділянки матеріали справи не містять.

Разом з тим, відповідно до пункту 271.1 статті 271 ПК України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Згідно з пунктом 274.1 статті 274 ПК України, ставка податку за земельні ділянки нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Відповідно пункту 277.1 статті 277 ПК України ставки земельного податку за земельні ділянки, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), нормативну грошову оцінку яких не проведено, ставка податку за земельні ділянки, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), розташовані за межами населених пунктів або в межах населених пунктів, встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від нормативної грошової оцінки площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Згідно інформації відділу Держгеокадастру від 23.05.2016 №797/9/171 нормативно-грошова оцінка земельних ділянок на території Бучанської міської ради встановлена: для земель комерційного призначення 711,05 грн/м.кв; для земель промисловості 298,85 грн/кв.м.

Стаття 284 Податкового кодексу України встановлює особливості оподаткування платою за землю.

Згідно з пунктом 284.1 статті 284 ПК України Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Так, згідно рішення п`ятої сесії сьомого скликання Бучанської міської ради від 19.01.2016 №108-5-VII «Про внесення змін до рішення Бучанської міської ради за №2271-72-VI від 25.06.2015 «Про встановлення ставок плати за земельні ділянки на території міста Буча» ставки земельного податку за земельні ділянки в м. Буча, нормативно-грошову оцінку яких проведено, що перебувають у власності платників податку, встановлено в наступних розмірах:

- по категорії землі промисловості « 2»;

- по категорії землі комерційного призначення « 3».

З матеріалів справи вбачається, що податкове зобов`язання зі сплати земельного податку відповідно до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень було визначено виходячи із категорії земельної ділянки «землі комерційного призначення».

Натомість, як встановлено судом, земельна ділянка, щодо якої відповідачем нараховано податкове зобов`язання, не віднесена до земель комерційного використання, а призначена для розміщення виробничо-складських та офісних приміщень.

Разом з тим, суд враховує, що відповідно до матеріалів справи ОСОБА_3 зверталась до Ірпінського управління ГУ ДФС у Київській області із заявою (вх. від 10.12.2018) щодо проведення перерахунку земельного податку внаслідок невірного визначення податкового зобов`язання, проте судом не встановлено, а матеріалами справи не підтверджено, що відповідачем вказана заява була розглянута у встановленому законом порядку.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідачем не було надано належних та допустимих доказів, які б у своїй сукупності спростовували доводи позивача, викладені у позовній заяві.

З огляду на вищенаведене, суд доходить до висновку, що відповідачем помилково здійснено розрахунок земельного податку стосовно земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки останнім не було враховано цільове призначення земельної ділянки позивача відповідно до відомостей, що містяться в державному земельному кадастрі, внаслідок чого нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була визначена помилково.

Вказані обставини свідчать про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, оскільки саме до компетенції відповідача належить обов`язок здійснювати відповідний розрахунок грошових зобов`язань, що в свою чергу передує отриманню необхідної інформації для здійснення такого розрахунку.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду в постанові від 06.02.2018 року у справі №826/15139/16 та в постанові від 18.10.2019 року у справі №826/8361/18.

Суд вважає за доцільне з метою належного захисту прав позивача застосувати спосіб захисту порушеного права у формі зобов`язання Головного управління ДПС у Київській області відкликати звернення з кредиторською вимогою щодо сплати податкового боргу ОСОБА_3 від 11.05.2019 № 5479/10-36-56 (спадкова справа № 76/2019, реєстраційний запис у спадковому реєстрі № 64183131), подане до Бучанської міської державної нотаріальної контори.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 3073,60 грн. Відтак, враховуючи, розмір задоволених позовних вимог позивача, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 3073,60 грн, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 05.11.2018 № 127459-5606-1008, 05.11.2018 №408.2016.2017.1038-5606-1008 та податкову вимогу від 12.03.2019 № 1844-56.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області (адреса: 03151, місто Київ, вулиця Святослава Хороброго, 5а, код ЄДРПОУ 43141377) відкликати звернення з кредиторською вимогою щодо сплати податкового боргу ОСОБА_3 від 11.05.2019 № 5479/10-36-56 (спадкова справа № 76/2019, реєстраційний запис у спадковому реєстрі № 64183131), подане до Бучанської міської державної нотаріальної контори.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 3073,60 грн (три тисячі сімдесят три гривні шістдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (адреса: 03151, місто Київ, вулиця Святослава Хороброго, 5а, код ЄДРПОУ 43141377).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Перепелиця А.М.