Постанова

від 25.09.2024 по справі 320/3359/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/3359/19 Суддя (судді) першої інстанції: Перепелиця А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Бєлової Л.В.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

за участю секретаря судового засідання: Керімова К.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 05.11.2018 № 127459-5606-1008, 05.11.2018 №408.2016.2017.1038-5606-1008 та податкову вимогу відповідача від 12.03.2019 № 1844-56;

- зобов`язати Головне управління ДФС у Київській області відкликати звернення з кредиторською вимогою щодо сплати податкового боргу ОСОБА_2 від 11.05.2019 № 5479/10-36-56 (спадкова справа № 76/2019, реєстраційний запис у спадковому реєстрі № 64183131), подане до Бучанської міської державної нотаріальної контори.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 05.11.2018 № 127459-5606-1008, 05.11.2018 №408.2016.2017.1038-5606-1008 та податкову вимогу від 12.03.2019 № 1844-56.

Зобов`язано Головне управління ДПС у Київській області відкликати звернення з кредиторською вимогою щодо сплати податкового боргу ОСОБА_2 від 11.05.2019 № 5479/10-36-56 (спадкова справа № 76/2019, реєстраційний запис у спадковому реєстрі № 64183131), подане до Бучанської міської державної нотаріальної контори.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги, апелянт зазначає, згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру України земельна ділянка як за кадастровим номером 3210800000:01:139:0007, так і за кадастровим номером 3210945300:01:139:0007 до 2019 року відносилась до земель комерційного використання, тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, прийняті на підставі та у порядку, визначеному чинним законодавством України і підстави для їх скасування відсутні.

Також апелянт зазначає, що відповідно до Наказу Державного комітету України із земельних ресурсів №548 від 23.07.2010 "Про затвердження видів цільового призначення земель", цільове призначення "для розміщення виробничо-складських та офісних приміщень" відсутнє у класифікаторі, отже з моменту набрання законної сили Наказу №548 від 23.07.2010 цільове призначення земельної ділянки "для розміщення виробничо-складських та офісних приміщень" не може однозначно трактуватись органами фіскальної служби, як цільове призначення, що належить до земель промисловості.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи відзив, позивач зазначає, що земельна ділянка, щодо якої контролюючим органом нараховано податкове зобов`язання, не віднесена до земель комерційного використання, оскільки вид її використання, з урахуванням відомостей, що містяться в Державному земельному кадастрі, - для розміщення виробничо-складських та офісних приміщень.

Позивач стверджує, що контролюючий орган перевіряв актуальну інформацію по земельній ділянці кадастровий номер 3210945300:01:139:0007, а не земельної ділянки кадастровий номер 3210800000:01:139:0007, що належала померлій ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №762095, виданого 18 січня 2010 року.

Після надходження до суду апеляційної інстанції матеріалів справи, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 25 вересня 2024 року.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти апеляційної скарги та просив залишити без змін рішення суду першої інстанції, вказавши, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті протиправно.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, вказуючи на правомірність дій відповідача щодо прийняття спірних рішень.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до договору купівлі продажу земельної ділянки від 23.05.2009 №924 ОСОБА_2 придбала земельну ділянку площею 2,4033 га, що розташована за адресою: Київська область, місто Буча, з кадастровим номером 3210945300:01:139:0007. Пунктом 3 договору визначено цільове призначення земельної ділянки - під розміщення виробничо-складських та офісних приміщень.

Право власності на земельну ділянку, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - для розміщення виробничо-складських та офісних приміщень за ОСОБА_2 підтверджено Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД №762095.

У зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 10.04.2019 у справі №367/699/19 встановлено юридичний факт, а саме: місце відкриття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 - АДРЕСА_1 .

У подальшому, ОСОБА_1 , як єдиний спадкоємець за законом, за згодою батька, звернулась до Бучанської міської державної нотаріальної контори Київської області із заявою від 24.05.2019 №226 про прийняття спадщини, де встановлено, що 15.05.2019 за зверненням Головного управління ДФС у Київській області з кредиторською вимогою щодо сплати податкового боргу ОСОБА_2 , державним нотаріусом заведена спадкова справа №76/2019 та внесено до Спадкового реєстру реєстраційний запис за номером 64183131.

Так, внаслідок несплати грошових зобов`язань за платежем "земельний податок з фізичних осіб 18010700" Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області було сформовано податкові повідомлення-рішення від 05.11.2018 № 127459-5606-1008, 05.11.2018 №408.2016.2017.1038-5606-1008 та податкову вимогу від 12.03.2019 № 1844-56.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та податковою вимогою, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив та зазначив, що відповідачем помилково здійснено розрахунок земельного податку стосовно земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки останнім не враховано цільове призначення земельної ділянки позивача відповідно до відомостей, що містяться в державному земельному кадастрі, внаслідок чого нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була визначена помилково. Відповідно, протиправними є оскаржувані податкові повідомлення-рішення та податкова вимога.

Також суд першої інстанції дійшов висновку про те, що з метою належного захисту прав позивача доцільно застосувати спосіб захисту порушеного права у формі зобов`язання Головного управління ДПС у Київській області відкликати звернення з кредиторською вимогою щодо сплати податкового боргу ОСОБА_2 від 11.05.2019 № 5479/10-36-56 (спадкова справа № 76/2019, реєстраційний запис у спадковому реєстрі № 64183131), подане до Бучанської міської державної нотаріальної контори.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з частиною першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 1218 Цивільного кодексу України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1282 Цивільного кодексу України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Судом першої інстанції достовірно встановлено, що у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , до складу спадщини увійшла земельна ділянка з кадастровим номером 3200945300:01:139:0007, площею 2,4033 га з цільовим призначенням - для розміщення виробничо-складських та офісних приміщень, що розташована по АДРЕСА_1 , яка належала їй на праві власності згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 23.05.2009, посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Стрельцовою І.М. за реєстраційним номером 934.

З метою прийняття спадщини, позивач звернулась до Бучанської міської державної нотаріальної контори Київської області, однак її повідомлено про те, що у платника податків ОСОБА_2 станом на 08.05.2019 обліковується податковий борг в сумі 1 599 499,02 грн по земельному податку з фізичних осіб.

Відповідно до пункту 99.1 статті 99 Податкового кодексу України виконання грошових зобов`язань та/або погашення податкового боргу фізичної особи (у тому числі фізичної особи - підприємця, фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність) у разі її смерті або оголошення судом померлою здійснюється її спадкоємцями, які прийняли спадщину (крім держави), в межах вартості майна, що успадковується, та пропорційно частці у спадщині на дату її відкриття.

Претензії спадкоємцям пред`являються контролюючими органами в порядку, встановленому цивільним законодавством України для пред`явлення претензій кредиторами спадкодавця.

Після закінчення строку прийняття спадщини грошові зобов`язання та/або податковий борг спадкодавця стають грошовими зобов`язаннями та/або податковим боргом спадкоємців.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо прийняття, обробки, обліку контролюючим органами податкової звітності, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час здійснення адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 269.1.1 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв). А в силу вимог підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Отже, обов`язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

З матеріалів справи вбачається, що спадкодавцю ОСОБА_2 належала на праві власності земельна ділянка з кадастровим номером 3210945300:01:139:0007, площею 2,4033 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки від 23.05.2009 (а.с.32-33,т.1).

Колегія суддів наголошує, що на підставі вказаного договору купівлі - продажу на ім`я ОСОБА_2 було виготовлено Державний акт на право власності на земельну ділянку Серії ЯД № 762095 з кадастровим номером 32100800000:01:139:0007 від 18.01.2010, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації актів на право власності на землю за № 011096400066 (а.с.35-36, т.1).

Вказане підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07.05.2014 №21378711 (а.с.37-38, т.1).

Як зазначає апелянт, нараховуючи податкове зобов`язання по сплаті земельного податку за 2016-2018 роки, контролюючий орган керувався відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та відомостями Державного земельного кадастру України, в яких було зазначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3210945300:01:139:0007 і з кадастровим номером 3210800000:01:139:0007 до 2019 року відносилась до земель комерційного використання.

У цьому контексті колегія суддів зазначає наступне .

Згідно з пунктом 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Витягом з Державного земельного кадастру від 03.06.2019 підтверджено загальні відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 3210800000:01:139:0007, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема, категорію землі, її цільове призначення, форму власності тощо (а.с.39-41, т.1).

Так, відповідно до відомостей про земельну ділянку з кадастровим номером 3210800000:01:139:0007, відображених Державному земельному кадастрі:

- цільове призначення земельної ділянки - 11.02 для розміщення та експлуатації підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості;

- категорія землі - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення;

- вид використання земельної ділянки - для розміщення виробничо-складських та офісних приміщень.

Отже, земельна ділянка, щодо якої контролюючим органом нараховано податкове зобов`язання, не віднесена до земель комерційного використання, оскільки вид її використання, з урахуванням відомостей, що містяться в Державному земельному кадастрі, - для розміщення виробничо-складських та офісних приміщень.

При цьому, жодних доказів, які б підтверджували зміну цільового призначення вказаної земельної ділянки матеріали справи не містять.

Посилання апелянта на лист №8-10-0.332-720/2-19 від 21.01.2019 Держгеокадастру у Київській області, у якому вказано, що земельна ділянка з кадастровим номером 3210945300:01:139:0007 має цільове призначення "для іншої комерційної діяльності", є безпідставним, оскільки, як зазначалось, у власності ОСОБА_2 була земельна ділянка з кадастровим номером 32100800000:01:139:0007.

Разом з тим, відповідно до пункту 271.1 статті 271 ПК України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Згідно з пунктом 274.1 статті 274 ПК України, ставка податку за земельні ділянки нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Відповідно пункту 277.1 статті 277 ПК України ставки земельного податку за земельні ділянки, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), нормативну грошову оцінку яких не проведено, ставка податку за земельні ділянки, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), розташовані за межами населених пунктів або в межах населених пунктів, встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від нормативної грошової оцінки площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Згідно з інформацією відділу Держгеокадастру від 23.05.2016 №797/9/171 нормативно-грошова оцінка земельних ділянок на території Бучанської міської ради встановлена: для земель комерційного призначення 711,05 грн/м.кв; для земель промисловості - 298,85 грн/кв.м.

Стаття 284 Податкового кодексу України встановлює особливості оподаткування платою за землю.

Згідно з пунктом 284.1 статті 284 ПК України Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Так, згідно з рішенням п`ятої сесії сьомого скликання Бучанської міської ради від 19.01.2016 №108-5-VII «Про внесення змін до рішення Бучанської міської ради за №2271-72-VI від 25.06.2015 «Про встановлення ставок плати за земельні ділянки на території міста Буча» ставки земельного податку за земельні ділянки в м. Буча, нормативно-грошову оцінку яких проведено, що перебувають у власності платників податку, встановлено в наступних розмірах:

- по категорії - землі промисловості - « 2»;

- по категорії - землі комерційного призначення - « 3».

З матеріалів справи вбачається, що податкове зобов`язання зі сплати земельного податку відповідно до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень визначено виходячи із категорії земельної ділянки «землі комерційного призначення».

Натомість, як зазначалось, земельна ділянка, щодо якої відповідачем нараховано податкове зобов`язання, не віднесена до земель комерційного використання, а призначена для розміщення виробничо-складських та офісних приміщень.

Суд першої інстанції достовірно встановив, що ОСОБА_2 зверталась до Ірпінського управління ГУ ДФС у Київській області із заявою (вх. від 10.12.2018) щодо проведення перерахунку земельного податку внаслідок неправильного визначення податкового зобов`язання, проте матеріалами справи не підтверджено, що відповідачем вказана заява розглянута у встановленому законом порядку.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем помилково здійснено розрахунок земельного податку щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки останнім не враховано цільове призначення земельної ділянки позивача відповідно до відомостей, що містяться в державному земельному кадастрі, внаслідок чого нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була визначена помилково.

Отже, вказані обставини свідчать про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, позаяк саме до компетенції відповідача належить обов`язок здійснювати відповідний розрахунок грошових зобов`язань, що в свою чергу передує отриманню необхідної інформації для здійснення такого розрахунку.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду в постанові від 06.02.2018 року у справі №826/15139/16 та в постанові від 18.10.2019 року у справі №826/8361/18.

Також колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що з метою належного захисту прав позивача доцільно застосувати спосіб захисту порушеного права у формі зобов`язання Головного управління ДПС у Київській області відкликати звернення з кредиторською вимогою щодо сплати податкового боргу ОСОБА_2 від 11.05.2019 № 5479/10-36-56 (спадкова справа № 76/2019, реєстраційний запис у спадковому реєстрі № 64183131), подане до Бучанської міської державної нотаріальної контори.

Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.

Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 30.09.2024.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді В.О. Аліменко,

Н.В. Безименна