Рішення

від 17.06.2024 по справі 520/10076/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

17.06.2024 р. справа №520/10076/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Сліденка А.В., за участю секретаря судового засідання - Стрєлки О.В., позивача - не прибув, представників відповідачів - не прибули розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник) до Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області" (далі за текстом - Відповідач №1), Регіонального сервісного центр ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях (далі за текстом - Відповідач №2), Головного сервісного центру МВС (далі за текстом - Відповідач №3), Міністерства внутрішніх справ України в особі Відділу координації пенсійних питань (далі за текстом - Відповідач №4) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги: 1) визнання протиправними дій Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області», викладені у листі від 04.03.2024 №33/41-806, щодо відмови в оформленні та надані до Головного управління ПФУ в Харківській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , станом на 01.01.2024, із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, розмір яких визначається із застосуванням розміру посадового окладу, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» на 01.01.2024 (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017, та з урахуванням видів грошового забезпечення, коефіцієнтів, тарифів та надбавок, визначених відповідно до постанови КМ України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2024 основного розміру пенсії ОСОБА_1 ; 2) зобов`язання Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» оформити та надати до Головного управління ПФУ в Харківській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , станом на 01.01.2024, із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, розмір яких визначається із застосуванням розміру посадового окладу, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» на 01.01.2024 (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017, та з урахуванням видів грошового забезпечення, коефіцієнтів, тарифів та надбавок, визначених відповідно до постанови КМ України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2024 основного розміру пенсії ОСОБА_1 .

Аргументуючи ці вимоги, зазначив, що Відповідач №1 протиправно відмовив у видачі оновленої довідки про складові грошового забезпечення для перерахунку пенсії.

Відповідачі (Державна установа "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області" (далі за текстом - Відповідач №1), Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях (далі за текстом - Відповідач №2), Головний сервісний центр МВС (далі за текстом - Відповідач №3), Міністерство внутрішніх справ України в особі Відділу координації пенсійних питань (далі за текстом - Відповідач №4) ) із поданим позовом не погодились.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначали про відсутність події зростання станом на 01.01.2024р. грошового забезпечення як у порядку постанови КМУ від 11.11.2015р. №988, так і у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704, про із відсутність бюджетних асигнувань для обчислення станом на 01.01.2024р. грошового забезпечення із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи понад - "1.762,00грн".

Суд, дослідивши доводи усіх наявних у справі процесуальних документів, повно виконавши процесуальний обов`язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з`ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник отримує від ГУ ПФУ у Харківські області пенсію у порядку Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Оскільки заявник є пенсіонером по лінії Міністерства внутрішніх справ України, то обов`язок з приводу видачі довідки про розмір та структуру підвищеного грошового забезпечення діючого поліцейського (військовослужбовця Національної гвардії України, атестованого спеціальним званням співробітника Державної служби України з надзвичайних ситуацій, атестованого спеціальним званням співробітника Державної кримінально-виконавчої служби України) служби України з надзвичайних ситуацій) за тією ж самою посадою у штаті державного органу, котру обіймав заявник до звільнення з публічної служби (аналогічною чи прирівняною посадою) у цілях перерахунку (обчислення нового розміру) раніше вже призначеної пенсії (відносно колишнього атестованого спеціальним званням співробітника органів внутрішніх справ України, атестованого спеціальним званням співробітника внутрішніх військ, атестованого спеціальним званням військовослужбовця Національної гвардії України (до 01.01.2007р.), атестованого спеціальним званням співробітника органів та підрозділів пожежної охорони за часи підпорядкування МВС України, атестованого спеціальним званням співробітника органів та підрозділів системи виконання кримінальних покарань за часи підпорядкування МВС України, атестованих спеціальними званнями співробітників закладів, підприємств, установи сфери управління МВС України) з 25.02.2019р. був покладений на Департамент персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України в особі Управління координації пенсійних та соціально-гуманітарних питань Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України та Територіальні медичні об`єднання МВС України по областях, місту Києву (наказ МВС України від 25.02.2019 №129, наказ МВС України від 16.04.2021 року №291), а з 01.05.2024р. покладений на Головний сервісний центр МВС в особі, зокрема, Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС в Харківській, Полтавський та сумській областях (філія ГСЦ МВС) (стосовно довідок про підвищене грошове забезпечення станом на березень 2019р. та станом на листопад 2019р.) та на Відділ координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України (стосовно решти випадків видачі довідок про підвищене грошове забезпечення) (наказ МВС України від 22.04.2024р. №259).

У межах спірних правовідносин заявник за власною ініціативою звернувся до Відповідача №1 з приводу надання до ГУ ПФУ в Харківській області довідки про підвищене грошове забезпечення станом на 01.01.2024р., обчислене із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - "3.028,00грн.".

За цим зверненням Відповідачем №1 була вчинена відмова, оформлена листом від 04.03.2024р. №33/41-806.

На момент вирішення спору по суті унаслідок видання наказу МВС України від 22.04.2024р. №259 повноваження з приводу видачі довідок про підвищене грошове забезпечення станом на 01.01.2024р. були передані до виключного відання Відділу координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України.

Стверджуючи про невідповідність закону владного управлінського волевиявлення субєкта владних повноважень - Відповідача №1 з приводу відмови у складанні довідки про підвищене грошове забезпечення станом на 01.01.2024р. із використанням показника прожиткового мінімуму на для працездатної особи у розмірі - "3.028,00грн", заявник ініціював даний спір.

Суд знаходить, що ключовими питаннями для правильного вирішення по суті даного спору є відповідь на те: 1) яку норму закону слід застосувати до спірних правовідносин, а саме: абз.4 ст.7 Закону України від 09.11.2023р. №3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік" чи ст.22 Закону України від 09.11.2023р. №3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік"; 2) чи може бути обчислене під час дії правового режиму воєнного стану та відбиття збройної агресії ворога проти України у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 грошове забезпечення підставою для проведення перерахунку у порядку ст.63 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" розміру раніше призначених пенсій особам, які у минулому проходили публічну службу в інших умовах.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Право громадян на соціальний захист проголошено ст.46 Конституції України, а п.6 ч.1 ст.92 Конституції України визначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України і з 01.01.2004р. таким законом є, насамперед, Закон України від 09.07.2003р. №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який був прийнятий на зміну положенням Закону України від 05.11.1991р. №1799-ХІІ "Про пенсійне забезпечення".

У силу дії бланкетної норми ст. 4 Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" умови, норми та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських та членів їхніх сімей встановлюються Законом України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі за текстом - Закон України №2262-ХІІ).

Отже, порядок соціального захисту у формі пенсійного забезпечення військовослужбовців, звільнених зі служби у відставку, унормовано, насамперед, приписами Закону України №2262-XII.

Водночас із цим, оскільки за приписами ч.1 ст.11 Закону України №2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів, то суд вважає, що застосування положень Закону України №2262-ХІІ не повинно порушувати окреслених у ст.7 Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" принципів загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Суд відмічає, положеннями Закону України №2262-ХІІ запроваджено дві окремі, самостійні і незалежні одна від одної процедури, за якими відбувається обчислення розміру пенсії особи, а саме: 1) за ст.43 Закону України №2262-ХІІ - у випадку призначення пенсії вперше та 2) за ст.63 Закону України №2262-ХІІ - у випадку збільшення розміру вже призначеної пенсії за подією збільшення розміру оплати праці працівника на аналогічній (прирівняній) посаді.

При цьому, ст.43 Закону України №2262-ХІІ визначено порядок обчислення розміру пенсії у разі її призначення вперше і саме у цій процедурі базовою розрахунковою величиною є виплати (як винагорода за працю), одержані саме особою-пенсіонером під час проходження служби (тобто юридичне значення у даному випадку мають складові елементи грошового забезпечення самого працівника (службовця) - власна винагорода особи за працю).

Натомість, ст.63 Закону №2262-ХІІ визначено порядок обчислення розміру вже призначеної пенсії шляхом її перерахунку у залежності від тих виплат (як винагорода за працю), котрі одержані третьою сторонньою особою - іншим працівником, який обіймає цю ж саму чи прирівняну посаду (тобто юридичне значення у даному випадку мають складові елементи грошового забезпечення іншого працівника - діючого службовця за аналогічною (прирівняною) посадою - винагорода третьої сторонньої особи за працю).

У силу правового висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019р. по зразковій справі №240/5401/18 процедури призначення пенсії (ст.43 Закону №2262-XII) та перерахунку пенсії (ст.63 Закону №2262-XII) є різними як за змістом, так і за механізмом проведення.

Також і у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 16.04.2024р. у справі №240/1996/23 аналіз положень ст.ст.43, 63 Закону України №2262-ХІІ засвідчує, що при перерахунку пенсії на підставі ч.3 ст.63 Закону України №2262-ХІІ враховуються лише ті додаткові види грошового забезпечення у межах переліків, які на момент здійснення такого перерахунку виплачуються особам, котрі працюють на аналогічних посадах. Водночас, перелік додаткових видів грошового забезпечення саме для обрахунку пенсії при її призначенні відповідно до ст.43 Закону України №2262-ХІІ законодавством не обмежується.

З огляду на викладені вище міркування, суд не знаходить жодних підстав для одночасного поєднання цих процедур (обчислення розміру пенсії під час призначення вперше та обчислення розміру пенсії під час перерахунку у зв"язку із зростанням поточного грошового забезпечення) за будь-якими компонентами (за винятком визначення загальної структури грошового забезпечення як бази обчислення розміру пенсії), адже збереження структури та розмірів власного грошового забезпечення, котре майбутній пенсіонер отримував під час служби, та приєднання до цієї величини оплати праці (служби) нових виплат, проведених на користь третьої сторонньої особи - діючого публічного службовця, котрий обіймає ту ж саму або аналогічну штатну посаду, із невідворотною неминучістю призводить до обчислення пенсії із використанням штучно створеного (тобто взагалі не існуючого в умовах фактичної дійсності) арифметичного показника розміру оплати праці (служби) конкретного учасника суспільних відносин, що є порушенням запровадженого ст.8 Конституції України верховенства права в частині таких невід"ємних складових як справедливість та юридична визначеність.

Суд вважає, що слушність саме такого тлумачення змісту ст.63 Закону України №2262-ХІІ в частині правової природи перерахунку пенсії є відсутність як у нормах Закону України №2262-ХІІ, так і у нормах суміжного законодавства правових підстав для обчислення пенсії з суми "умовно" підвищеного грошового забезпечення, котра фактично не отримується конкретним діючим публічним службовцем.

При цьому, за змістом ст.63 Закону України №2262-ХІІ право громадянина на проведення перерахунку (тобто обчислення нового розміру раніше вже призначеної пенсії) пов`язано з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій публічних службовців (як у формі зміни розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення, так і у формі введення нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення).

Відтак, згідно з ч.2 ст.73 КАС України до предмету доказування у такому спорі входять обставини зростання (підвищення) грошового забезпечення діючого публічного службовця за конкретною посадою публічної служби (ті є ж самої, звідки був звільнений у минулому заявник, аналогічної чи прирівняної), обчисленого у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 або у порядку постанови КМУ від 11.11.2015р. №988 (чи іншого акту Кабінету Міністрів України аналогічного змісту) та реально отриманого діючим публічним службовцем станом на конкретну календарну дату.

Суд відмічає, що відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

На подальший розвиток ст.43 Конституції України та положень ч.4 ст.9 Закону України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а також низки інших законів, нормами яких право визначення грошового забезпечення військовослужбовців чи атестованих спеціальними званнями співробітників державних органів було передано у виключне відання Уряду України (а саме: ст.16 Закону України від 03.04.2003р. №661-IV "Про Державну прикордонну службу України", ст.30 Закону України від 25.03.1992р. №2229-ХІІ "Про Службу безпеки України", ст.21 Закону України від 13.03.2014р. №876-VII "Про Національну гвардію України", ст.23 Закону України від 23.06.2005р. №2713-IV "Про Державну кримінально-виконавчу службу України", ст.125 Кодексу цивільного захисту України) відносини з приводу виплати грошового забезпечення військовослужбовцям були деталізовані нормами постанови КМУ від 07.11.2007р. №1294 (01.01.2008р.-28.02.2018р.) та постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 (01.03.2018р.-до теперішнього часу).

Згідно з ч.4 ст.63 Закону №2262-ХІІ питання визначення механізму перерахунку пенсій (умов, порядку та розмірів) було передано законодавцем у відання Уряду України і урегульовано у положеннях Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (затверджено постановою КМУ від 13.02.2008р. №45, далі за текстом - Порядок №45).

Суд повторює, що за змістом ч.3 ст.51 та ч.4 ст.63 Закону України №2262-ХІІ правовою підставою для вчинення суб`єктом владних повноважень управлінського волевиявлення з приводу перерахунку розміру раніше вже призначеної пенсії є виключно подія підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців (осіб рядового і начальницького складу; тобто зростання розміру виду грошового забезпечення чи введення нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення).

Стосовно дії у часі положень постанови КМУ від 07.11.2007р. №1294 та положень постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 суд відмічає, що з 01.01.2008р. розміри грошового забезпечення як військовослужбовців, так і осіб рядового та начальницького складу були установлені постановою КМУ від 07.11.2007р. №1294, а 30.08.2017р. з цього питання КМУ було прийнято постанову №704 (далі за текстом - постанова КМУ №704).

Згідно з п.10 постанови КМУ від 30.08.2017р. від 30.08.2017р. №704 згадане нормативне рішення набирало чинності з 01.01.2018р.

Пунктом 4 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 у первісній редакції було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Отже, у нормах постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 Урядом України було запроваджено одночасно дві розрахункові величини обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Проте, постановою КМУ від 27.12.2017р. №1052 до п.10 Постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 були внесені зміни в частині календарної дати набуття чинності і строк початку дії цього нормативного акту було перенесено з 01.01.2018р. на 01.01.2019р.

Таким чином, станом на 01.01.2018р. постанова КМУ від 30.08.2017р. №704 не діяла, а питання розмірів грошового забезпечення військовослужбовців (а також осіб рядового і начальницького складу) було регламентовано постановою КМУ від 07.11.2007р. №1294.

Отже, станом на 01.01.2018р. подія підвищення грошового забезпечення військовослужбовців (осіб рядового і начальницького складу не настала, окрім поліцейських, на яких поширюється дія постанови КМУ від 11.11.2015р. №988).

Постановою КМУ від 21.02.2018р. №103 до п.10 Постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 були внесені чергові зміни в частині календарної дати набуття чинності і строк початку дії цього підзаконного нормативного акту Уряду України було перенесено на 01.03.2018р.

Отже, подія підвищення грошового забезпечення у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 настала - 01.03.2018р.

При цьому, станом на 01.03.2018р. п.4 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 у редакції п.6 постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Отже, з 01.03.2018р. Урядом України у нормах постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 було запроваджено одну розрахункову величину обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018р.

Пункт 4 Постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 у редакції п.6 постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 діяв до моменту скасування п.6 постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 у межах справи №826/6453/18 (постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020р.), тобто до 29.01.2020р.

З 29.01.2020р. була відновлені юридична дія п.4 Постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 у первісній редакції, де передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Отже, з 29.01.2020р. знов почало діяти запроваджене за рішенням КМУ правило двох розрахункових величин обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Однак, станом на 29.01.2020р. п.4 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 містив бланкетну норму права і не визначав конкретної величини прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.03.2018р., бо ця величина мала лише одне арифметичне значення.

Згідно з п.3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016р. №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019р. по справі №240/4946/18, постанові Верховного Суду від 18.02.2021р. у справі №200/3775/20-а, постанові Верховного Суду від 11.02.2021р. у справі №200/3757/20-а.

Відтак, під час розв`язання колізії між нормами п.3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016р. №1774-VІІІ та п.4 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 у редакції до внесення змін п.6 постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 перевагу належить віддати положенням закону як акту права вищої юридичної сили.

Разом із тим суд зауважує, що з 29.01.2020р. була відновлена дія такої величини обчислення розміру окладу за посадою та окладу за званням у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року (на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожиткового мінімумуму для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018р.).

Звідси слідує, що 29.01.2020р. настала подія "умовного" підвищення розміру винагороди за службу діючого військовослужбовця (особи рядового і начальницького складу) за видами грошового забезпечення: оклад за посадою, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років за рахунок виникнення у суб`єкта владних повноважень - органу фінансового забезпечення обов`язку чи органу видачі довідок про грошове забезпечення обраховувати ці показники із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, тобто станом на 01.01.2020р., а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018р.

Продовжуючи вирішення спору суд зважає, що згідно з ст.7 Закону України від 07.12.2017р. №2246-VIII "Про Державний бюджет України на 2018 рік" з 01.01.2018р. було запроваджено прожитковий мінімум для працездатних осіб у - "1.762,00грн.".

Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018р. №2629-VIII "Про Державний бюджет України на 2019 рік" було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.

Відповідно до ст.7 Закону України від 14.11.2019р. №294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" з 01.01.2020р. також було запроваджено єдину величину прожиткового мінімуму для працездатних осіб у - "2.102,00грн.".

Отже, станом на 29.01.2020р. діяла єдина величина прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2020р. - "2.102,00грн.".

При цьому суд відзначає, що у положеннях постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 усі без виключення суб`єкти владних повноважень віднесені законодавцем до правової категорії -"державний орган", а відтак, усіх осіб, грошове забезпечення яких обчислюється у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704, також належить віднести саме до правової категорії - "працівник державного органу".

Згідно з ст.7 Закону України від 15.12.2020р. №1082-ІХ "Про Державний бюджет України на 2021 рік" з 01.01.2021р. було запроваджено декілька величин прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме: звичайну величину прожиткового мінімуму у розмірі - "2.270,00грн." та спеціальну величину прожиткового мінімуму у розмірі - "2.102,00грн." для визначення посадових окладів працівників державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами.

Оскільки за викладеними вище міркуваннями військовослужбовці (особи рядового і начальницького складу) були віднесені законодавцем до правової категорії - "працівник державного органу", то відсутні правові підстави для використання під час обчислення грошового забезпечення військовослужбовця з 01.01.2020р. будь-якої величини прожиткового мінімуму для працездатної особи, відмінної від - "2.102,00грн.", бо окремого рішення про протилежне КМУ не приймалось, а норми п.4 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 у редакції до внесення змін п.6 постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 не містять положень, які б давали підстав для висновку про необхідність використання при оплаті праці військовослужбовця саме величини прожиткового мінімуму для працездатної особи, а не величини прожиткового мінімуму для працездатної особи, конкретно призначеної для обчислення грошового забезпечення працівника державного органу.

Тому положення абз.4 ст.7 Закону України від 15.12.2020р. №1082-ІХ "Про Державний бюджет України на 2021 рік" з 01.01.2021р. в частині запровадження величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі - "2.270,00грн." слід кваліфікувати у якості загальної норми права, а положення абз.6 ст.7 Закону України від 15.12.2020р. №1082-ІХ "Про Державний бюджет України на 2021 рік" з 01.01.2021р. в частині запровадження величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб та спеціальну величину у розмірі - "2.102,00грн." для визначення посадових окладів працівників державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, слід кваліфікувати у якості спеціальної норми права.

Оскільки оплата праці військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу регулюється спеціальним законом, зокрема, - ст.9 Закону України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та у розумінні норми постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 військовослужбовці (особи рядового і начальницького складу) належать до правової категорії - "працівник державного органу", то для обчислення розміру посадового окладу військовослужбовця станом на 01.01.2021р. не може використовуватись інший показник значення прожиткового мінімуму для працездатної особи, окрім - "2.102,00грн.".

Таке тлумачення змісту належних норм матеріального права цілком корелюється із правовим висновком постанови Верховного Суду від 02.08.2022р. у справі №440/6017/21 та постанови Верховного Суду від 31.08.2022р. по справі №120/8603/21-а, позаяк норми п.4 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 за характером приписів (до внесення змін постановою КМУ від 12.05.2023р. №481) були бланкетними нормами права, а тому повинні однаково тлумачитись та застосовуватись як відносно випадку обчислення окладу за посадою діючого військовослужбовця (та окладу за званням діючого військовослужбовця; особи рядового і начальницького складу) із використанням арифметичного значення показника 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, так і відносно випадку обчислення окладу за посадою діючого військовослужбовця (та окладу за званням діючого військовослужбовця) із використанням арифметичного значення показника розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

До того ж лише таке тлумачення відповідає дійсному змісту норм постанови КМУ від 30.08.2017р. №704, де усі суб"єкти владних повноважень пойменовані законодавцем у якості державних органів.

Статтею 7 Закону України від 02.12.2021р. №1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік" з 01.01.2022р. було запроваджено декілька величин прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме: звичайну величину прожиткового мінімуму у розмірі - "2.481,00грн." (абз.4 ст.7) та спеціальну величину прожиткового мінімуму у розмірі - "2.102,00грн." (абз.6 ст.7) для визначення посадових окладів працівників державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами.

При цьому, у силу спеціального правила п.8 Прикінцевих положень Закону України від 02.12.2021р. №1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік" було установлено, що дія абзацу шостого статті 7 цього Закону не поширюється на працівників центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику, та органу досудового розслідування, на який відповідно до частини п`ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України покладається функція здійснення досудового розслідування корупційних та пов`язаних з корупцією кримінальних правопорушень.

Отже, на відносини з оплати праці інших працівників державних органів поширюється дія абз.6 ст.7 Закону України від 02.12.2021р. №1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік", унаслідок чого підлягає використанню показник прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі - "2.102,00грн.".

Статтею 7 Закону України від 03.11.2022р. №2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік" з 01.01.2023р. було запроваджено декілька величин прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме: звичайну величину прожиткового мінімуму у розмірі - "2.684,00грн." (абз.4 ст.7) та спеціальну величину прожиткового мінімуму у розмірі - "2.102,00грн." (абз.6 ст.7) для визначення посадових окладів працівників державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами.

При цьому, у силу спеціального правила п.7 Прикінцевих положень Закону України від 03.11.2022р. №2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік" було установлено, що дія абзацу шостого статті 7 цього Закону не поширюється на працівників центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику, та органу досудового розслідування, на який відповідно до частини п`ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України покладається функція із здійснення досудового розслідування корупційних та пов`язаних з корупцією кримінальних правопорушень.

Отже, на відносини з оплати праці інших працівників державних органів поширюється дія абз.6 ст.7 Закону України від 03.11.2022р. №2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік", унаслідок чого підлягає використанню показник прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі - "2.102,00грн.".

Статтею 7 Закону України від 09.11.2023р. №3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік" з 01.01.2024р. було запроваджено декілька величин прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме: звичайну величину прожиткового мінімуму у розмірі - "3.028,00грн." (абз.4 ст.7) та спеціальну величину прожиткового мінімуму у розмірі - "2.102,00грн." (абз.6 ст.7) для визначення посадових окладів працівників державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами.

Отже, на відносини з оплати праці інших працівників державних органів поширюється дія абз.6 ст.7 Закону України від 09.11.2023р. №3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік", унаслідок чого підлягає використанню показник прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі - "2.102,00грн.".

Підсумовуючи викладені вище міркування, суд доходить до переконання про те, що під час регламентування правових відносин з приводу оплати праці публічних службовців з 01.01.2020р. законодавець незмінно та послідовно застосовує сталий підхід, за яким підлягає використанню показник прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі - "2.102,00грн.", за виключенням спеціально обумовлених застережень, зокрема стосовно випадків оплати праці працівників Національного агентства з питань запобігання корупції та працівників Національного антикорупційного бюро України.

Оскільки станом на 01.01.2024р. діючий атестований званням будь-який публічний службовець не набув права на підвищення грошового забезпечення у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 в частині зростання таких видів грошового забезпечення як: оклад за посадою, оклад за званням, надбавка за вислугу років, то відповідно і заявник не має права на перерахунок розміру раніше вже призначеної пенсії за цією подією.

Суд відзначає, що у спірних правовідносинах заявник прагне до отримання довідки про підвищене грошове забезпечення діючого військовослужбовця станом на 01.01.2024, обчислене із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у розмірі прожиткового мінімуму станом на 1 січня календарного року.

Проте суд зважає, що згідно з п.5 Порядку №45 до внесення змін п.6 постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 та після втрати п.6 постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 (29.01.2020р. як з моменту набрання законної сили судовими рішеннями по справі №826/5463/18) для перерахунку пенсій грошове забезпечення враховується у розмірі, встановленому за відповідною посадою (посадами), в межах визначеної законодавством максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з урахуванням таких його видів: посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років - у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України або керівником державного органу у межах його повноважень на момент виникнення права на перерахунок за відповідною посадою та військовим (спеціальним) званням; надбавки за знання та використання в роботі іноземної мови, почесне звання "заслужений" чи "народний", службу в умовах режимних обмежень, спортивні звання, доплата за науковий ступінь кандидата або доктора наук та вчене звання - у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України на момент виникнення права на перерахунок, якщо вони були фактично встановлені особі; щомісячні надбавки, доплати та підвищення, конкретні розміри яких за відповідними посадами (категоріями) установлені Кабінетом Міністрів України - у зазначених розмірах на момент виникнення права на перерахунок; інші щомісячні надбавки, доплати (крім доплати, розмір якої визначається як різниця між розміром грошового забезпечення до і після запровадження нових умов його виплати), підвищення та щомісячна премія - у середніх розмірах, що фактично виплачені за місяць, у якому виникло право на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами) у тому державному органі, звідки особа звільнилася на пенсію; щомісячні надбавки за особливі умови служби (крім надбавки за службу у віддаленій місцевості) особам, звільненим з військової служби, які проходили службу та обслуговували ядерну зброю на об`єктах "С", у складальних бригадах ремонтно-технічних баз, у складі екіпажів атомних підводних човнів, на території військових полігонів, де проводилися випробування ядерної зброї або навчання із застосуванням такої зброї, та у військових частинах, що обслуговували космодром "Байконур", якщо такі надбавки виплачувалися їм на день звільнення із служби у відсотках посадового окладу, що встановлювалися до 1 січня 2008 р. для обчислення розміру пенсії, але не більше розміру надбавок за особливі умови служби відповідно до законодавства. Додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, скасовані чи такі, що не виплачуються на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами), крім зазначених у абзаці шостому цього пункту, для перерахунку пенсії не враховуються.

Отже, у силу спеціального застереження п.5 Порядку №45 і розмір окладу за посадою, і розмір окладу за військовим (спеціальним) званням, і розмір відсоткової надбавки за вислугу років підлягають визначенню або за рішенням Кабінету Міністрів України, або за рішенням керівника державного органу (тобто кошторисами державного органу чи штатним розписом державного органу).

Матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів існування саме рішень КМУ або рішень керівника державного органу (у формі штатного розпису державного органу або кошторису державного органу) про обчислення станом на 01.01.2024р. окладу за посадою, окладу за званням, відсоткової надбавки за вислугу років із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи, відмінного від значення - 3.028,00грн..

Кваліфікуючи реально вчинене у спірних правовідносинах управлінське волевиявлення суб`єкта владних повноважень, суд виходить із того, що за загальним правилом під рішенням суб`єкта владних повноважень слід розуміти письмовий акт, під дією суб`єкта владних повноважень слід розуміти вчинок посадової/службової особи, під бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти невиконання обов`язків, під відмовою суб`єкта владних повноважень слід розуміти письмово зафіксоване діяння з приводу незадоволення звернення приватної особи.

За змістом правових позицій постанови Верховного Суду від 03.06.2020р. у справі №464/5990/16-а та постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2022р. у справі №9901/276/19 протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень є зовнішня форма поведінки (діяння) органу/посадової особи у вигляді неприйняття рішення (нездійснення юридично значимих дій) у межах компетенції за наявності фізичної змоги реалізувати управлінську функцію.

У спірних правовідносинах суб`єктом владних повноважень - Відповідачем №1 було вчинено управлінське волевиявлення у формі відмови з приводу обчислення станом на 01.01.2024р. підвищеного грошового забезпечення у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 із використанням показника арифметичного значення прожиткового мінімуму для працездатної особи у розмірі - "3.028,00 грн".

За таких обставин, суд не знаходить підстав для визнання протиправними дій цього субєкта владних повноважень - Відповідача №1, позаяк у спірних правовідносинах субєктом владних повноважень - Відповідачем №1 було реально вчинено управлінське волевиявлення у формі відмови, а не у формі дії (у розумінні вчинку).

При цьому, за відсутності в матеріалах справи доказів виділення будь-якому субєкту владних повноважень (Відповідачу №1, Відповідачу №2, Відповідачу №3, Відповідачу №4) бюджетних асигнувань для обчислення станом на 01.01.2024р. грошового забезпечення у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 із використанням показника прожиткового мінімуму понад - "1.762,00грн." суд не знаходить підстав для визнання протиправним згаданого вище управлінського волевиявлення Відповідача №1, адже у спірних правовідносинах субєкт владних повноважень - Відповідач №1 був позбавлених легальних правових підстав для задоволення прагнення приватної особи усупереч стану реально отриманих бюджетних призначень та обсягу взятих бюджетних зобовязань.

Суд зауважує, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) суб`єкта владних повноважень викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України.

Обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений у першу чергу саме на субєкта владних повноважень ч.2 ст.77 КАС України і повинен виконуватись шляхом подання до суду доказів на спростування вимог приватної особи та зазначення у процесуальних документах належних аргументів відповідності закону реально вчиненого субєктом владних повноважень управлінського волевиявлення.

Водночас із цим, за змістом правових позицій постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19 та постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21 обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного ч.1 ст.77 КАС України обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що правомірність реально вчиненого суб"єктом владних повноважень - Відповідачем №1 управлінського волевиявлення у формі відмови доводиться змістом п.2 постанови КМУ від 12.05.2023р. №481, яким установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Відтак, п.4 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 у редакції постанови КМУ від 12.05.2023р. №481 підтверджений факт незмінності правила обчислення грошового забезпечення із використанням показника арифметичного значення прожиткового мінімуму у розмірі - "1.762,00грн.".

Наведена обставина неспростовно засвідчує, що у спірних правовідносинах відсутня подія прийняття Урядом України як єдиним компетентним субєктом права з даного питання у період часу з 29.01.2020р. - календарна дата звернення заявника до суду постанови КМУ з приводу збільшення розмірів посадових окладів та окладів за званнями у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 за рахунок обчислення грошового забезпечення із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи понад - "1.762,00грн.".

Тому у силу дії відповідного рішення Уряду України нормативного характеру усі субєкти владних повноважень були зобовязані призначати, обчислювати, нараховувати та виплачувати реальне (фактичне) грошове забезпечення діючих публічних службовців за постановою КМУ від 30.08.2017р. №704 із використанням показника прожиткового мінімуму працездатної особи у "1.762грн.".

Окремо суд зважає, що у рішенні Конституційного Суду України (Другий сенат) від 12.10.2022р. №7-р(ІІ)/2022 та у рішенні Конституційного Суду України (Другий сенат) від 06.04.2022р. №1-р(ІІ)/2022 констатовано, що 20.02.2014р. була розпочата агресія Російської Федерації проти України, яка набула повномасштабного характеру з 24.02.2022р.

Суд вважає, що подія фактичного підвищення поточної винагороди за службу діючого публічного службовця, котра за приписами ст.63 Закону України №2662-ХІІ та п.5 Порядку №45 визначена у якості підстави для проведення перерахунку (обчислення нового розміру) раніше вже призначених пенсій охоплює виключно випадки аналогічних (ідентичних) або принаймні хоча б розумно співставних умов виконання роботи (завдань служби) пенсіонером як колишнім публічним службовцем та діючим публічним службовцем.

Між тим, у спірних правовідносинах заявник прагне до примусового спонукання суб`єктів владних повноважень обчислити розмір власної пенсії, зокрема за 2024 рік, із грошового забезпечення діючого військовослужбовця Збройних Сил України (особи рядового і начальницького складу), котрі з 24.02.2022р. особисто безпосередньо та безперервно під час дії правового режиму воєнного стану виконує обов`язок за ст.ст.17 і 65 Конституції України із захисту суверенітету України та збереження територіальної цілісності України.

Оскільки матеріали справи не містять доказів того, що заявник у минулому проходив публічну службу під час дії правового режиму воєнного стану, брав безпосередню участь у бойових діях із протидії збройній агресії ворога проти держави Україна, то суд не знаходить підстав для визнання наявним у заявника права (легітимного інтересу) у перерахунку, зокрема з 01.02.2024р., розміру раніше призначеної пенсії із використанням структури та розмірів грошового забезпечення діючого публічного службовця.

Також окремо суд зважає, що у силу застереження п.5 Порядку №45 у редакції до внесення змін п.6 постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 і розмір окладу за посадою, і розмір окладу за військовим (спеціальним) званням, і розмір відсоткової надбавки за вислугу років підлягають визначенню або за рішенням Кабінету Міністрів України, або за рішенням керівника державного органу (тобто кошторисами державного органу чи штатним розписом державного органу).

Матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів існування саме рішень КМУ або рішень керівника державного органу (у формі штатного розпису державного органу або кошторису державного органу) про обчислення станом на 01.01.2024р. окладу за посадою, окладу за військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років із використанням будь-якого показника прожиткового мінімуму для працездатної особи, відмінного від значення "1.762,00грн.".

Відповідаючи на раніше сформульоване питання з приводу розв`язання колізії між абз.4 ст.7 Закону України від 09.11.2023р. №3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік" чи ст.22 Закону України від 09.11.2023р. №3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік", суд зважає, що згідно з ст.22 Закону України від 09.11.2023р. №3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік" у 2024 році для всіх категорій працівників установ, закладів та організацій бюджетної сфери, державних органів розмір заробітної плати (грошового забезпечення) може змінюватися виключно в межах бюджетних призначень на оплату праці, передбачених у державному бюджеті.

Згідно з ст.22 Закону України від 02.12.2021р. №198-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік" у 2022 році для всіх категорій працівників установ, закладів та організацій бюджетної сфери, державних органів розмір заробітної плати (грошового забезпечення) може змінюватися виключно в межах бюджетних призначень на оплату праці, передбачених у державному бюджеті.

Згідно з ст.22 Закону України від 03.11.2022р. №2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік" у 2023 році для всіх категорій працівників установ, закладів та організацій бюджетної сфери, державних органів розмір заробітної плати (грошового забезпечення) може змінюватися виключно в межах бюджетних призначень на оплату праці, передбачених у державному бюджеті.

З наведених норм закону слідує, що "умовне підвищення" заробітної плати (грошового забезпечення) усіх категорій робітників, оплата праці яких здійснюється за рахунок бюджетних коштів, шляхом застосування актуального показника прожиткового мінімуму станом на 01 січня кожного календарного року понад арифметичну величину - "1.762,00грн.", а не того показника прожиткового мінімуму, який був визначений рішенням Кабінету Міністрів України (у даному випадку - 1.762,00грн. за п.4 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704) прямо суперечить ст.22 Закону України від 02.12.2021р. №198-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік", ст.22 Закону України від 03.11.2022р. №2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік", ст.22 Закону України від 09.11.2023р. №3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік" і базовим засадам державної політики у сфері оплати праці працівників бюджетної сфери.

Отже, положення спеціальних норм права, а саме - ст.22 Закону України від 02.12.2021р. №198-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік", ст.22 Закону України від 03.11.2022р. №2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік", ст.22 Закону України від 09.11.2023р. №3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік" виключають підставність обчислення грошового забезпечення у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 станом на 01.01.2022р. із використанням прожиткового мінімуму для працездатної особи згідно з абз.4 ст.7 Закону України від 02.12.2021р. №198-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік" у розмірі - "2.481,00грн.", виключають підставність обчислення грошового забезпечення у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 станом на 01.01.2023р. із використанням прожиткового мінімуму для працездатної особи згідно з абз.4 ст.7 Закону України від 03.11.2022р. №2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік" у розмірі - "2.684,00грн.", виключають підставність обчислення грошового забезпечення у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 станом на 01.01.2024р. із використанням прожиткового мінімуму для працездатної особи згідно з абз.4 ст.7 Закону України від 09.11.2023р. №3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік" у розмірі - "3.028,00грн.".

Відтак, з огляду на викладені вище міркування, суд доходить до переконання про те, що належною спеціальною нормою права відносно спірних правовідносин є положення ст.22 Закону України від 09.11.2023р. №3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік".

Розвязуючи спір, суд також зважає, що у силу правового висновку постанов Верховного Суду від 02.08.2022р. по справі №440/6017/21, від 11.12.2023р. по справі №560/1291/21, від 29.06.2023р. у справі №380/7813/22 подія підвищення розміру окладу за посадою згідно з постановою КМУ від 30.08.2017р. №704 мала місце з 01.01.2020р. за рахунок обовязковості використання під час обчислення грошового забезпечення у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 значення прожиткового мінімуму для працездатної особи у "2.102,00грн.".

У силу правового висновку постанов Верховного Суду від 02.08.2022р. по справі №440/6017/21, від 11.12.2023р. по справі №560/1291/21, від 22.11.2023р. по справі №340/4403/22, від 29.06.2023р. у справі №380/7813/22 подія підвищення розміру окладу за посадою згідно з постановою КМУ від 30.08.2017р. №704 мала місце з 01.01.2021р. за рахунок обовязковості використання під час обчислення грошового забезпечення у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 значення прожиткового мінімуму для працездатної особи у "2.270,00грн.".

Разом із тим, у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 19.09.2023р. по справі №160/15756/21 подія підвищення розміру окладу за посадою згідно з постановою КМУ від 30.08.2017р. №704 мала місце з 01.01.2021р. за рахунок обовязковості використання під час обчислення грошового забезпечення у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 значення прожиткового мінімуму для працездатної особи у "2.102,00грн.".

У силу правового висновку постанов Верховного Суду від 04.04.2023р. по справі №120/5264/22, від 06.11.2023р. по справі №300/1947/22, від 22.11.2023р. по справі №340/4403/22, від 29.06.2023р. у справі №380/7813/22 подія підвищення розміру окладу за посадою згідно з постановою КМУ від 30.08.2017р. №704 мала місце з 01.01.2022р. за рахунок обовязковості використання під час обчислення грошового забезпечення у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 значення прожиткового мінімуму для працездатної особи у "2.481,00грн.".

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 12.03.2024р. по справі №300/1772/23 подія підвищення розміру окладу за посадою згідно з постановою КМУ від 30.08.2017р. №704 мала місце з 01.01.2023р. за рахунок обовязковості використання під час обчислення грошового забезпечення у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 значення прожиткового мінімуму для працездатної особи у "2.684,00грн.".

Також у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 28.03.2024р. у справі №160/3235/23 через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку №45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 Постанови №704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік), зокрема, станом на 01.01.2020р., станом на 01.01.2021р., станом на 01.01.2023р.

У силу правових висновків постанови Верховного Суду від 02.04.2024р. у справі №340/608/23: 1) відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» у 2023 році розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів з 1 січня становить - 2.102,00грн.; 2) розмір прожиткового мінімуму у 2.102,00грн. не може бути застосований для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою КМУ від 30.08.2017р. № 704, які враховуються для перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб"; 3) норма статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» в частині встановлення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів з 1 січня в розмірі 2102 гривні, не поширюється на осіб, пенсія яким призначена відповідно до Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

Отже, у силу правових висновків перелічених вище постанов Верховного Суду у особи, на яку поширюється дія норм постанови КМУ від 30.08.2017р. №704, станом на 01.01.2020р., станом на 01.01.2021р., станом на 01.01.2022р., станом на 01.01.2023р. відбувається зростання доходу за рахунок підвищення грошового виразу окладу за посадою, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та інших видів (складових грошового доходу), які не мають разового характеру.

Проте, оскільки перелічені судові акти Верховного Суду (як і згадані заявником усі інші судові рішення) не містять правових висновків з приводу застосування положень ст.22 Закону України від 02.12.2021р. №198-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік", ст.22 Закону України від 03.11.2022р. №2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік", ст.22 Закону України від 09.11.2023р. №3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік", а окружний адміністративний суд за результатами розгляду даного спору дійшов до переконання про те, що саме ст.22 Закону України від 09.11.2023р. №3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік" є належною спеціальною нормою права, то суд резюмує, що відсутність відповідних бюджетних призначень для обчислення станом на 01.01.2024р. грошового забезпечення у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 із використанням значення прожиткового мінімуму для працездатної особи у - "3.028,00грн." виключає як підставність зростання грошового забезпечення діючого публічного службовця, так і виникнення підстав для проведення будь-якого перерахунку розміру раніше вже призначених пенсій.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов`язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб`єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав (інтересів) та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи стосовно застосування з 01.01.2024р. під час обчислення грошового забезпечення у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - "3.028,00" приєднаними до справи доказами, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що у ході розгляду справи субєктом владних повноважень - Відповідачем №1 було доведено дотримання ч.2 ст.19 Конституції України ч.2 ст.2 КАС України, а у суб"єкта владних повноважень - Відповідача №4 не виникло обов`язку складання відносно заявника довідки про підвищене грошове забезпечення станом на 01.01.2024р.

Указане є підставою для відмови у позові.

Також у якості окремої підстави для відмови у позові є посилання заявника у змісті сформульованих вимог на норми постанови КМУ від 11.11.2015р. №988, положення якої загалі не передбачають обчислення грошового забезпечення із використанням показника прожиткового мінімуму.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), вичерпно реалізував усі діючі механізми з`ясування об`єктивної істини; надав оцінку усім юридично значимим факторам та нормам закону, котрі здатні вплинути на правильне вирішення спору; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; повно та детально виклав власні висновки та міркування як з приводу тлумачення належних норм права, так і з приводу усіх слушних доводів поданих учасниками спору процесуальних документів.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв`язання спору по суті.

Правові висновки Верховного Суду з питання правил обчислення грошового забезпечення у порядку постанови КМУ від 31.08.2017р. №704 із використанням актуального станом на 01.01.2020р., станом на 01.01.2021р., станом на 01.01.2022р., станом на 01.01.2023р. прожиткового мінімуму для працездатної особи з огляду на застосовану окружним судом у даному спорі спеціальну норму права - ст.22 Закону України від 09.11.2023р. №3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік" є не релевантними обставинам спірних правовідносин.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.72-77, 211, 241-244, 246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що судове рішення у повному обсязі складено (виготовлено) відповідно до ч.3 ст.243 КАС України - 17.06.2024р.; набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду); підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Суддя А.В. Сліденко