Постанова

від 17.06.2024 по справі 520/1748/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2024 р. Справа № 520/1748/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2024 (ухвалене суддею Зінченко А.В.) по справі № 520/1748/24

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області , Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (в подальшому ГУ ПФУ в Одеській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (в подальшому ГУ ПФУ в Київській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (в подальшому ГУ ПФУ в Харківській області), в якому просила: визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області та ГУ ПФУ в Київській області щодо відмови зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в російській федерації з 06.03.2000 по 28.12.2007, відповідно до записів трудової книжки серія НОМЕР_1 від 10.11.1983; скасувати рішення ГУ ПФУ в Одеській області № 204950018579 від 07.07.2023 та рішення ГУ ПФУ в Київській області № 204950018586 від 23.11.2023 про відмову позивачці в призначені пенсії за віком; зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.11.2023 про призначення пенсії за віком із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 06.03.2000 по 28.12.2007, відповідно до записів трудової книжки.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2024 у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2024 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що рішенням ГУ ПФУ в Одеській області, за принципом екстериторіальності, № 204950018579 від 07.07.2023 відмовлено позивачці в призначенні пенсії за віком, у зв`язку із тим, що страховий стаж позивачки становить 27 років 2 місяці 13 днів. До страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано період з 10.11.1982 по 04.02.1983, оскільки дата заповнення трудової книжки 10.11.1983, що суперечить Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах і організаціях від 29.07.1993 № 58, та не зараховано стаж роботи з 06.03.2000 по 28.12.2007 в Російський Федерації, оскільки це не передбачено діючим законодавством, у зв`язку з тим, що із 01.01.2023 Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

20.11.2023, позивачкою повторно подано до Головного управління Пенсійного фонду України заяву про призначення пенсії їй за віком вже шляхом використання особистого кабінету на офіційному веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України

Рішенням ГУ ПФУ в Київській області № 204950018586 від 23.11.2023 відмовлено у призначенні пенсії ОСОБА_1 через недостатність страхового стажу, який становить 27 років 2 місяці 13 днів, оскільки до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано: період навчання згідно з наданим дипломом, оскільки навчання перетинається з роботою та потребує уточнення щодо періоду навчання на денній формі; період роботи, згідно з записами трудової книжки НОМЕР_2 , з 10.11.1982 по 04.02.1983, дата заповнення трудової книжки календарно не відповідає даті прийняття.

Позивачка не погодився з вищезазначеними рішеннями відповідача та звернулася до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірні рішення про відмову в призначенні позивачці пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», є законними та обґрунтованими.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в подальшому - Закон №1058-IV).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Статтею 20 Закону №1058-ІV визначено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно із ч. 1 ст. 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Відповідно до частин 1, 2статті 4 Закону № 1058-IV,законодавство про пенсійне забезпечення базується наКонституції України, складається в тому числі та із міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Судовим розглядом встановлено, що трудова книжка ОСОБА_1 серія НОМЕР_1 від 10.11.1983 містить записи: № 13 від 06.03.2000 Общество с ограниченной ответственностью «Надымгазсервис» (мовою оригіналу) прийнята на посаду інженера по підготовці виробництва - наказ № 28-к від 06.03.2000, № 14 від 28.12.2007 - звільнена за згодою сторін п. 1 ст. 77 Трудового кодексу Російської Федерації наказ № 241-к від 28.12.2007.

Вказані записи виконано без виправлень, у чіткій послідовності та відповідно до дат, що затверджено печаткою роботодавця.

Відповідно до рішення ГУ ПФУ в Одеській області № 204950018579 від 07.07.2023, позивачці не враховано до страхового стажу періоди її роботи на території Російської Федерації з 06.03.2000 по 28.12.2007, відповідно до записів трудової книжки серія НОМЕР_3 , оскільки з 01.01.2023 РФ припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Згідно із вимогами статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, яка діяла в період виникнення спірних правовідносин та в період роботи позивачки на території Російської Федерації, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення визначено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Згідно із абзацом 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14.01.1993 (діючої в період роботи позивачки на території Російської Федерації), трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію та її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якої вони проживають.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1328 від 29.11.2022 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення»постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві., яка набрала законної сили 02.12.2022.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що до набрання чинностіпостановою Кабінету Міністрів України № 1328 від 29.11.2022Україна як держава - учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними висновки відповідачів щодо відсутності правових підстав для зарахування до строкового стажу позивачки періоду з 06.03.2000 по 28.12.2007, так як з 01.01.2023 Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, оскільки вказані обставини не стосуються періодів трудової діяльності позивачки, що мали місце в період дії вказаної Угоди, у зв`язку із чим набутий трудовий стаж позивачки на території РФ з 06.03.2000 по 28.12.2007, який підтверджується записами трудової книжки ОСОБА_1 серія НОМЕР_1 від 10.11.1983, які виконано без виправлень, у чіткій послідовності та відповідно до дат, що затверджено печаткою роботодавця.

Статтею 44 Закону № 1058-IV передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської Документ сформований в системі «Електронний суд» 28.03.2024 6 діяльності.

Відповідно до ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (в подальшому - Закон № 1788-ХІІ) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; військова служба.

Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно дост. 48 Кодексу законів про працю України,трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затвердженопостановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637(в подальшому - Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п. 3 Порядку № 637).

Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України за № 58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників, відповідно до пункту 1.1 розділу 1"Загальні положення" якої визначено, що книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Згідно із пунктом 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України, Міністерства праці України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (в подальшому-Інструкція № 58) усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до п. 2.14Інструкції № 58,у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства.

Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу.

У графі 3 пишеться: "Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво" із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у "Класифікаторі професій".

Відповідно до п. 4.1Інструкції № 58,у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Таким чином, необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка, а обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.

Постановою Держкомтруда СРСР 20.06.1974 № 162 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях (в подальшому - Інструкція №162), яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до абз. 1 п. 1.1Інструкції № 162,трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Згідно із абзацами 2, 3 пункту 2.2Інструкції № 162,заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Абзацом 1 пункту 2.10Інструкції №162визначено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

Згідно із п. 2.11Інструкції № 162,першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Відповідно до п. 4.1Інструкції №162,при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, що внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, завіряються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Отже, законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.

Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб,

Таким чином, позивачка, як особа на яку не покладено обов`язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачі трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до його трудової книжки відомостей, у зв`язку із чим, невідповідне заповнення трудової книжки не може бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначенні пенсії та не зарахування страхового стражу, результатом чого стало обмеження права належного соціального захисту громадянина.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому, працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Відповідачем не враховано, що не усі недоліки записів (заповнення) у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, в якій зазначено, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Таким чином, право позивачки на встановленізакономгарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачами безпідставно не зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 10.11.1982 по 04.02.1983, оскільки дата заповнення трудової книжки 10.11.1983, чим порушено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах і організаціях від 29.07.1993 № 58.

Згідно зі ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення", органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Згідно із ч. 3 ст. 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що не зарахування ГУ ПФУ в Київській області до стажу ОСОБА_1 періоду навчання, у зв`язку з тим, що воно перетинається з роботою та потребує уточнення щодо періоду навчання на денній формі є помилковим, оскільки пенсійний орган у силу діючого законодавства наділений повноваженнями вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що дії ГУ ПФУ в Одеській області та ГУ ПФУ в Київській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду навчання та періодів роботи з 10.11.1982 по 04.02.1983 і з 06.03.2000 по 28.12.2007 протиправні, у зв`язку із чим рішення ГУ ПФУ в Одеській області № 204950018579 від 07.07.2023 та рішення ГУ ПФУ в Київській області № 204950018586 від 23.11.2023 про відмову позивачці в призначені пенсії за віком підлягають скасуванню.

Згідно із п. 4.8 Порядку № 22-1, заява, відомості з відповідних інформаційних систем обробляються в складі електронної пенсійної справи. Документи, що надійшли у паперовій формі, обробляються, реєструються та зберігаються в органі що призначив пенсію.

Відповідно до абз. 12 п. 4.2 Порядку № 22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Абзацом 3 пункту 4.3 Порядку № 22-1 встановлено, що рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Згідно із п. 10.4 Порядку № 22-1, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Судовим розглядом встановлено, що позивачка проживає у м. Харкові, у зв`язку з чим вона звернулася до ГУ ПФУ в Харківській області із заявою від 20.11.2023 про перерахунок його пенсії, проте за результатами розгляду вказаної заяви, за принципом екстериторіальності, рішення прийнято ГУ ПФУ в Київській області № 204950018586 від 23.11.2023.

Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, необхідним зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.11.2023 року про призначення пенсії за віком, із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 06.03.2000 по 28.12.2007, відповідно до записів трудової книжки, з урахуванням висновків суду, оскільки згідно із п. 10.4 Порядку № 22-1, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії, а саме до Головного управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області де позивач проживає.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильного застосування норм матеріального права.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає необхідним скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2024 р. та прийняти постанову, якою задовольнити позов ОСОБА_1 у повному обсязі.

Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд.

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2024 по справі № 520/1748/24 - скасувати.

Прийняти постанову, якою задовольнити позов ОСОБА_1 .

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області та Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області в Київській області щодо відмови зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в російській федерації з 06.03.2000 по 28.12.2007, відповідно до записів трудової книжки серія НОМЕР_1 від 10.11.1983.

Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області № 204950018579 від 07.07.2023 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.

Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Київській області № 204950018586 від 23.11.2023 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.11.2023 про призначення пенсії за віком, із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 06.03.2000 по 28.12.2007 року, відповідно до записів трудової книжки.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін