УХВАЛА
22 липня 2024 року
м. Київ
справа №520/1748/24
адміністративне провадження № К/990/27311/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів Кравчука В.М., Стеценка С.Г.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2024 у справі № 520/1748/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-
УСТАНОВИВ:
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо відмови зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в російській федерації з 06.03.2000 по 28.12.2007, відповідно до записів трудової книжки серія НОМЕР_1 від 10.11.1983;
- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 07.07.2023 №204950018579 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 23.11.2023 №204950018586 про відмову позивачці в призначені пенсії за віком;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.11.2023 про призначення пенсії за віком із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 06.03.2000 по 28.12.2007, відповідно до записів трудової книжки.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2024 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2024 апеляційну скаргу позивача задоволено, скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою позов задоволено: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області та Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області в Київській області щодо відмови зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в російській федерації з 06.03.2000 по 28.12.2007, відповідно до записів трудової книжки серія НОМЕР_1 від 10.11.1983; скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області від 07.07.2023 № 204950018579 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком; скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду в Київській області № 204950018586 від 23.11.2023 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.11.2023 про призначення пенсії за віком, із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 06.03.2000 по 28.12.2007, відповідно до записів трудової книжки.
Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач оскаржив його у касаційному порядку, просив скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Дослідивши зміст касаційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Приписи пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачають, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Цей принцип конкретизований у положеннях частини першої статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) й частини першої статті 328 КАС України, згідно з якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках.
Тому розв`язуючи питання про прийнятність касаційної скарги, Верховний Суд насамперед має з`ясувати, чи належить справа, що в ній подається касаційна скарга, за своїми ознаками до тих справ, судові рішення в яких можуть оскаржуватися у касаційному порядку.
Законодавець у КАС України встановив диференційований (розрізнений) підхід до визначення категорій справ, які належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, за критерієм їхньої складності, виокремивши з-поміж них справи незначної складності, для яких з огляду на їхні змістовні ознаки встановлений особливий порядок судового розгляду, зокрема й щодо можливості касаційного оскарження судових рішень, ухвалених в таких справах.
За приписами пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначна справа) вважається адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
У частині шостій статті 12 КАС України закріплений перелік справ, які для мети КАС України слід вважати справами незначної складності. Зокрема, положення пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України передбачають, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Водночас за правилами пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Буквальне тлумачення положень зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Водночас обов`язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.
Означені критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Тобто касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.
У свою чергу, скаржник не обґрунтував у касаційній скарзі того, чи стосується касаційна скарга питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; чи був скаржник позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, під час розгляду іншої справи; чи справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; чи суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Оцінивши доводи касаційної скарги та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики, колегія суддів вважає, що ухвалене у цій справі рішення суду апеляційної інстанції не впливає на кінцеве формування судової практики та не змінює її.
Так, характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовча практика, що склалася з приводу спорів цієї категорії, непоодинока кількість справ з подібними позовними вимогами, відсутність ознак, які роблять цю касаційну скаргу відмінною від інших, дають підстави вважати, що судове рішення, ухвалене судом апеляційної інстанції у справі № 520/1748/24, як у справі незначної складності, не оскаржуються у касаційному порядку.
Згідно до вимог пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на те, що касаційна скарга подана на судове рішення, яке за законом не оскаржується у касаційному порядку, у відкритті провадження за цією скаргою треба відмовити.
Керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2024 у справі № 520/1748/24.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач Суддя СуддяА.А. Єзеров В.М. Кравчук С.Г. Стеценко
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 22.07.2024 |
Оприлюднено | 23.07.2024 |
Номер документу | 120520563 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Єзеров А.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні