Рішення

від 15.11.2007 по справі 37/488

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

37/488

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  37/488

15.11.07

За позовом    Товариства з обмеженою відповідальністю «Наутілус»

До                   Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнезіт-2004»

Про                        стягнення 357 017,79 грн.

Суддя Кондратова І.Д.

В судових засідання приймали участь представники сторін:

Від позивача    Хлєстов В.О. - представник за довіреністю № б/н від 19.10.2007 року;

Від відповідача          Стрільчук І.В. –представник за довіреністю № б/н від 17.09.2007 року;

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги  Товариства з обмеженою відповідальністю «Наутілус» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнезіт-2004» про стягнення 300 236,15 грн. - основного боргу, 6 465,36 грн. - 3 % річних від простроченої суми та 50 316,28 грн. - пені згідно договору поставки № 06/06/21 /01 від 21.06.2006 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2007 р. порушено провадження у справі № 37/488, розгляд справи було призначено на 29.10.2007 року о 10-15.

Представник відповідача 23.10.2007 р. в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 37/488 від 03.10.2007 р. не виконав, але через канцелярію Господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Крім того, представник відповідача просить надіслати відповідачу копію позовної заяви та доданих до неї додатків. Дане клопотання судом було відхилено, оскільки у відповідності до статті 56 ГПК України до позовної заяви позивачем долучені фіскальний чек та опис вкладення в цінний лист, які підтверджують направлення копії позовної заяви з доданими до неї документами на адресу відповідача (01042, м. Київ, вул. І. Кудрі, 11). Слід також зазначити, що відповідач у відповідності до статті 22 ГПК України не позбавлений можливості ознайомитись з матеріалами справи. Відповідач своїм правом не скористався, з матеріалами справи не знайомився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2007 р. розгляд справи № 37/488, на підставі пункту 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу  України, було відкладено до 15.11.2007 р. на 11-45.

Представник відповідача 15.11.2007 року в судове засідання з'явився, відзив на позовну заяву суду не надав, проти позовних вимог заперечував.

Представник позивача в судовому засіданні 15.11.2007 року зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд стягнути з відповідача 300 236,15 грн. - основного боргу, 6 465,36 грн. - 3 % річних від простроченої суми та 50 316,28 грн. –пені, 3 570,18 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Оскільки відповідач відзив на позовні вимоги не надав, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України суд оголосив за згодою представників сторін лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.06.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Наутілус» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Магнезіт-2004» (постачальник) був укладено договір поставки № 06/06/21/01 (далі - договір).

У відповідності до ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1.1, 2.1 договору сторони погодили, що постачальник зобов'язується виконати поставку будівельних матеріалів (надалі - товар), згідно договору, а покупець зобов'язується оплатити поставку вищезгаданого товару. Загальна кількість, асортимент і розгорнута номенклатура товару, що поставляється за цим договором, визначається на підставі заявок покупця в рахунках –фактурах постачальника, що є його невід'ємною частиною

Згідно п. 4.3. договору покупець перераховує постачальнику 100% попередню оплату за товар згідно рахунків-фактур постачальника. Постачальник зобов'язується протягом 2-х банківських днів, на письмову заявку надати відповідь, у разі не змоги забезпечити замовлення покупця. Товар вважається поставленим постачальником і прийнятим покупцем з моменту видачі видаткової накладної або підписання акта прийому –передачі, або в інший момент відповідно до умов поставки згідно правил “Інкотермс”.

В межах прийнятих на себе зобов'язань відповідач виставив позивачу рахунки - фактури :   № СФ06062102 від 21.06.2006 р. на суму 12 985,04 грн.;№СФ06062702 від 26.06.2006 р. на суму 135 000,00 грн.; №СФ06071201 від 12.07.2006 р. на суму 500 000,00 грн.; № СФ06072101 від 21.07.2006 р. на суму 6277,02 грн.; № СФ06101601 від 16.10.2006 року на суму 28 666,78 грн.

На підставі даних рахунків-фактур позивач здійснив попередню оплату та перерахував на розрахунковий рахунок позивача грошві кошти в розмірі 647 985,04 грн., що підтверджується платіжними дорученнями копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідач в свою чергу здійснив поставку товару, що визначався сторонами Договоромпоставки № 06/06/21/01 від 21.06.2006 року лише на загальну суму 367117,21 грн.

17 листопада 2006 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 1, якою вимагав здійснити поставку товару, а також пропонував, у випадку неможливості здійснення такої поставки, повернути грошові кошти.

25 травня 2007 року позивач знову направив на адресу відповідача претензію № 2, проте відповідач товар на виконання вимог договору № 06/06/21/01 від 21.06.2006 року не поставив, суму попередньої оплати позивачу не повернув.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих доказів вбачається, що  позивач виконав в повному обсязі зобов'язання, покладені на нього договором № 06/06/21/01 від 21.06.2006 року.

Відповідачем не надано жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (стаття 693 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк виконання зобов'язання не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

17 листопада 2006 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 1 відповідно до якої вимагав здійснити поставку товарів та пропонував, у випадку неможливості здійснення такої поставки повернути грошові кошти. Відповідач дану вимогу залишив без відповіді та належного реагування.

Оскільки договором поставки сторони не встановили строк виконання зобов'язання постачальником щодо поставки товару, то у відповідності до ст. ст. 530, 693 ЦК України відповідач повинен був поставити товар, який оплачений позивачем, у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги або повернути позивачу грошові кошти в розмірі 280867,83 грн. (647985,04 грн. - 367117,21 грн.), проте відповідач суму попередньої оплати позивачу не повернув, товар не поставив, а тому позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 280867,83 грн. суми попередньої оплати визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь   3 % річних в розмірі 6465,36 грн.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини, як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи 3% річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу  України, підлягають стягненню 3 % річних в розмірі 6048, 28 грн. (280867,83 Х3%Х262/365),  розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком суду.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач на підставі п. 6.2. договору просить стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 50 316,28 грн.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 6.2. договору за порушення строків поставки товару, передбачених п. 3 даного договору, постачальник сплачує покупцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого в строк товару за кожний день прострочки.

Як встановлено судом, договором сторони не погодили строк виконання зобов'язання постачальником щодо поставки товару, а тому у відповідності до ст. ст. 530, 693 ЦК України відповідач повинен був поставити товар оплачений позивачем у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги (17.11.2006 року) або повернути позивачу грошові кошти в розмірі 280867,83 грн., тобто прострочення виконання зобов'язання з боку відповідача щодо поставки товару починається з 25.11.2006 року, а тому пеня повинна нараховуватись починаючи саме з цього дня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За таких обставин, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача пеню в розмірі 23808,36 грн. (280867,83 грн. Х 2 Х 8,5 %Х182/365), яка нарахована судом за період з 25.11.2006 року по 27.05.2007 року.

Крім того, 24.07.2007 року та 31.07.2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Наутіліус»поставило, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Магнезіт –2004 року»отримало товар на загальну суму 149368, 32 грн. по видатковим накладним № 000035 та № 34, копії яких залучені до матеріалів справи. Відповідач за отриманий товар з позивачем розрахувався частково та перерахував лише грошові кошти в розмірі 130000,00 грн., що визнається  сторонами.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України  підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до положень статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може бути укладений у будь –якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом  ця форма для даного виду  договорів не вимагалася.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована  на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Також, статтею 181 Господарського кодексу України визначено загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема в частині 1 цієї статті зазначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, шляхом поставки позивачем та  прийняття відповідачем товару згідно видаткових накладних № 000035 від 31.07.2006 року та № 34 від 24.07.2007 року, між сторонами був укладений договір поставки у спрощений спосіб на загальну суму 149368,32 грн.

Отже, судом встановлено, що правовідносини сторін, які склались на підставі видаткових накладних № 000035 від 31.07.2006 року та № 34 від 24.07.2007 року не стосуються договору поставки № 06/06/21/01 від 21.06.2006 року та є окремим договором поставки, укладеним у спрощений спосіб, за яким позивач є постачальником, а відповідач покупцем, що не передбачено договором № 06/06/21/01 від 21.06.2006 року, а тому позивачем невірно заборгованість відповідача за видатковими накладними № 000035 від 31.07.2006 року та № 34 від 24.07.2007 року ототожнюється з заборгованостю відповідача перед позивачем за договором поставки № 06/06/21/01 від 21.06.2006 року.

Враховуючи те, що накладні не містять строк виконання зобов'язання за поставлений товар, кредитор вправі вимагати його виконання у порядку статті 530 Цивільного кодексу України, положеннями якої передбачено: якщо строк (термін) виконання зобов'язання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, позивач не надсилав відповідачу вимогу, щодо оплати поставленого йому товару за видатковими накладними № 000035 від 31.07.2006 року та № 34 від 24.07.2007 року, а тому строк виконання зобов'язання відповідачем щодо оплати товару за накладними не настав.

В зв'язку з чим вимоги позивача в частині стягнення заборгованості та нарахованих позивачем штрафних санкцій за даними накладними визнаються судом такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, суд додатково, зазначає, що рахунки фактури не є вимогами щодо виконання зобов'язання в розумінні статті 530 Цивільного кодексу України, а є лише документами бухгалтерського обліку. Також, позивач не надав суду належних доказів отримання відповідачем даних рахунків - фактур. Судом також не приймається до уваги претензія № 2 від 25.05.2007 року, як доказ направлення відповідачу вимоги щодо виконання зобов'язання за видатковими накладними № 000035 від 31.07.2006 року та № 34 від 24.07.2007 року, оскільки дана претензія містить лише посилання на договір поставки № 06/06/21/01 від 21.06.2006 року.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 181, 192, 193, 265 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 525, 526, 530, 546, 549, 551, 611, 625, 626, 638, 639, 693 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,  -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Магнезіт-2004” (01042, м. Київ, Печерський район, вул. Івана Кудрі, 11; код ЄДРПОУ 33235442) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Наутілус” (86420, м. Єнакієве, проспект Берегового, 40-А, код ЄДРПОУ 25104321) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження 280867 (двісті вісімдесят тисяч вісімсот шістдесят сім) грн. 83 коп. - сума попередньої оплати, 6048 (шість тисяч сорок вісім) грн. 28 коп.  –3% річних від простроченої суми, 23808,36 (двадцять три тисячі вісімсот вісім) грн. 36 коп. пені,  3107 (три тисячі сто сім) грн. 25 коп. - витрат по сплаті державного мита та 102 (сто дві) грн. 70 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині в позові відмовити.

4.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу.

СуддяІ.Д. Кондратова

Дата підписання

рішення 11.12.2007 року