Постанова

від 07.10.2009 по справі 37/488

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

37/488

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 07 жовтня 2009 р.                                                                                    № 37/488  

Вищий господарський суд України у складі  колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І.,

Воліка І.М.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю

                                                            "АНП –Інвест"

на рішення                                        господарського суду міста Києва

від 06.02.2009 року

та на постанову                                        Київського апеляційного

                                                            господарського суду від 17.06.2009 року

у справі                                                  № 37/488

господарського суду                              міста Києва

за позовом                                                  Товариства з обмеженою відповідальністю

                                                            "Тельф"

до                                                             Товариства з обмеженою відповідальністю

                                                            "АНП –Інвест"

про                                                            стягнення 1 290 442,83 грн.

за участю представників:

позивача –          Даниленка Є.В.

відповідача –          не з"явились

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Тельф" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АНП –Інвест" про стягнення заборгованості у розмірі 1 100 000 грн., пені у розмірі 169 282,52 грн., 3% річних у розмірі 21160,31 грн. та судових витрат.

Уточнивши позовні вимоги, позивач повідомив про погашення відповідачем суми основного боргу та просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 170 729,09 грн., 3% річних у розмірі 21 341,14 грн. та судові витрати.

          Рішенням господарського суду міста Києва від 06.02.2009 року (суддя Кондратова І.Д.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2009 року (судді: Мартюк А.І., Лосєв А.М., Зубець Л.П.), позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “АНП-ІНВЕСТ” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Тельф” 170 729,09 грн. пені,  21 341,14 грн. – 3 % річних,  1920,70 грн. витрат по сплаті держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "АНП –Інвест" просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення або постанова господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Матеріали справи свідчать про те, що суди попередніх інстанцій повно та об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідили подані, в обґрунтування вимог і заперечень, докази сторін.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, місцевий та апеляційний господарські суди встановили, що 22.07.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “АНП - Інвест” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Тельф” був укладений договір поставки нафтопродуктів №ДП-14-08 та додаткові угоди до нього № 2-1 від 23.07.2008 року, № 2-2 від 23.07.2008 року, № 3-1 від 05.09.2008 року та 3-2 від 05.09. 2008 року.

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю “Тельф” поставило відповідачу нафтопродуктів на загальну суму 28 912 678,31 грн., що підтверджується актами приймання-передачі нафтопродуктів: №2-1(1) від 27.07.2008 року, № 2-1(2) від 28.07.2008 року, № 2-1(3) від 30.07.2008 року, № 2-1(4) від 30.07.2008 року, № 2-1(5) від 01.08.2008 року, №2-2(1) від 28.07.2008 року, № 2-2(2) від 30.07.2008 року, № 3-1 від 06.09.2008 року, № 3-2 від 06.09.08 та № 3-3 від 06.09.2008 року.

Згідно пункту 5.2. зазначеного договору та пункту 4 додаткових угод до нього відповідач зобов'язався сплатити ТОВ “Тельф” вартість поставлених нафтопродуктів протягом 14 календарних днів з моменту поставки на підставі додаткових угод № 2-1 від 23.07.2008 року, № 2-2 від 23.07.2008 року та протягом 10 банківських днів з моменту поставки на підставі додаткових угод № 3-1 від 05.09.2008 року, № 3-2 від 05.09.2008 року.

В зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання зобов'язання щодо оплати вартості отриманих нафтопродуктів, позивач просив стягнути з відповідача 170 729,09 грн. пені та 21 341,14 грн. –3 % річних за весь час прострочення.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, повно і всебічно дослідив всі суттєві обставини справи та правильно дійшов висновку про їх задоволення у зв"язку з несвоєчасним та неналежним виконанням відповідачем договірних зобов"язань, що є підставою для стягнення з останнього процентів річних та застосування до нього штрафних санкцій у вигляді пені.

При цьому, господарський суд міста Києва вказав на порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "АНП - Інвест" норм статті 193 ГК України та статтей 525, 526 ЦК України.

Статтею 265 ГК України та статті 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.   

Згідно статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статтей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Місцевим господарським судом встановлено, що відповідач не виконав у встановлені договором строки свої зобов"язання, а тому притягнення відповідача до відповідальності у вигляді стягнення з нього пені у розмірі 170729,09 грн. є підставним.

Також відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три відсотки річних від простроченої суми.

Відтак, висновки місцевого господарського суду про обгрунтованість позовних вимог та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АНП - Інвест" 3% річних у розмірі 21 341,14 грн. за прострочення виконання грошового зобов"язання відповідають чинному законодавству.

Доводи касаційної скарги про неправильне застосування місцевим і апеляційним господарськими судами норм статті 233 ГК України не заслуговують на увагу, оскільки зменшення розміру санкцій є правом, а не обов"язком суду, а тяжке фінансове становище однієї із сторін договору не звільняє її від притягнення до відповідальності за порушення виконання умов цього договору.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог статті 43 ГПК України рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків господарського суду міста Києва та Київського апеляційного господарського суду, в зв'язку з чим підстав для скасування рішення та постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АНП – Інвест" залишити без задоволення.

Постанову          Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2009 року у справі № 37/488 залишити без змін.

Головуючий суддяН.Г. Дунаєвська

СуддіН.І. Мележик

І.М. Волік