Рішення

від 14.06.2024 по справі 470/589/23

БЕРЕЗНЕГУВАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2-др/470/3/24

Справа № 470/589/23

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2024 року смт. Березнегувате

Березнегуватський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого: судді Лусти С.А.,

за участю секретаря судового засідання Дячук А.А.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі за його позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватне мале підприємство "Дайяна", про визнання правочину недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію,

ВСТАНОВИВ:

31 травня 2024 року Березнегуватським районним судом Миколаївської області у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватне мале підприємство "Дайяна", про визнання правочину недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію позовну вимогу позивача про визнання правочину недійсним було задоволено, визнано недійсним договір дарування, який в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначений як договір купівлі-продажу, земельної ділянки, площею 7,1817 гектари для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4821185100:02:000:0120, укладений 04 січня 2022 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , посвідчений державним нотаріусом Березнегуватської державної нотаріальної контори Баштанського районного нотаріального округу Миколаївської області Нікурадзе Т.В. 04 січня 2022 року, зареєстрований в реєстрі за №3 та стягнуто із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору по 805,2 грн. з кожного.

Цим же рішенням у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватне мале підприємство "Дайяна", про скасування рішення про державну реєстрацію, було відмовлено.

Як в позовній заяві, так і в ході судового розгляду, у відповідності до вимог ч.8 ст.141 ЦПК України, представник позивача ОСОБА_5 зазначав, що докази понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть надані ним суду протягом п`яти днів з дня ухвалення судового рішення.

05 червня 2024 року на адресу суду від представника позивача ОСОБА_5 надійшла заява про стягнення з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, в розмірі 30435,00 грн. До даної заяви було долучено копію договору про надання правової допомоги від 07 вересня 2023 року, копію акту надання послуг від 04 червня 2024 року та копії прибуткових касових ордерів про оплату вказаних послуг.

Представник позивача ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, направив на адресу суду заяву про про розгляд справи у його відсутність та відсутність позивача, заяву про стягнення витрат та правову допомогу підтримав та просив її задовольнити (а.с.44-45 т.2).

Відповідачі та представник третьої особи в судове засідання також не з`явилися, про розгляд заяви про стягнення судових витрат повідомлялися у встановленому законом порядку, причини неявки суд не повідомили та їх неприбуття в судове засідання, у відповідності до ч.4 ст.270 ЦПК України, не перешкоджає розгляду вказаної заяви (а.с.47,48 т.2).

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників процесу у відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Частиною першою статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України).

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто у ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), де Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постановах від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) та від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт перший частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

Так у даній справі інтереси позивача представляв адвокат Вуж Д.В. на підставі ордеру про надання правової допомоги від 26 вересня 2023 року та свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю (а.с.9-10 т.1).

У заяві про стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу представником позивача детально описано надані ним послуги та їх вартість. Загальна вартість вказаних витрат складає 30435,00 грн. (а.с.22-29 т.2).

До заяви про стягнення з відповідачів витрат на оплату професійної правничої допомоги представником позивача долучено копію договору про надання правничої допомоги від 07 вересня 2023 року, копію акту надання послуг від 04 червня 2024 року, де вартість послуг складає 30435,00 грн. та копії прибуткових касових ордерів про оплату позивачем ОСОБА_1 вказаних послуг від 07 вересня 2023 року та 04 червня 2024 року (а.с.30-37 т.2).

З огляду на викладене, враховуючи доведеність позивачем розміру понесених витрат на правову допомогу, відсутність клопотання відповідачів про зменшити розміру вказаних витрат через їх неспівмірність, суд дійшов висновку, що заявлені представником позивача витрати на правничу допомогу, в розмірі 30435,00 грн. є обгрунтованими.

Однак, за вимогами ч.3 ст.133 та ч.2 ст.141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, зокрема і витрати на оплату професійної правничої допомоги, у разі часткового задоволення позову, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так у даній справі позивачем було заявлено дві вимоги: про визнання правочину недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію, з яких судом було задоволено лише одну - про визнання правочину недійсним.

За такого, суд дійшов висновку про ухвалення у справі додаткового рішення про стягнення з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 лише 1/2 частину понесених ним витрат на оплату професійної правничої допомоги, а саме стягнення з відповідачів по 7608,75 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 141, 270 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі №470/589/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватне мале підприємство "Дайяна", про визнання правочину недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію, яким стягнути із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату професійної правничої допомоги по 7608,75 грн. з кожного.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його оголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення додаткового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього додаткового рішення.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст додаткового рішення складено 14 червня 2024 року.

Суддя С. А. Луста