Постанова

від 11.06.2024 по справі 460/23475/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/23475/23 пров. № А/857/6165/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівБруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,

з участю секретаря судового засідання - Василюк В.Б.,

а також сторін (їх представників):

від позивача Половко В.А.;

від відповідача - Олексюк Р.Р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29.01.2024р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Ради адвокатів Рівненської обл. про визнання протиправними дій, бездіяльності та рішень, що перешкоджають в доступі до адвокатської діяльності, спонукання до вчинення певних дій (суддя суду І інстанції: Борискін С.А., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 11 год. 13 хв. 29.01.2024р., м.Рівне; дата складення повного тексту судового рішення: 07.02.2024р.),-

В С Т А Н О В И В:

05.10.2023р. за допомогою системи «Електронний суд» позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

визнати протиправними дії Ради адвокатів Рівненської обл., що перешкоджають ОСОБА_1 у доступі до адвокатської професії та здійсненні незалежної адвокатської діяльності, а саме: прийняття рішення Ради адвокатів Рівненської обл. № 122 від 27.05.2022р.;

визнати протиправною бездіяльність Ради адвокатів Рівненської обл., яка полягає у невидачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю;

зобов`язати Раду адвокатів Рівненської обл. видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю (Т.1, а.с.1-4).

Розгляд справи здійснено в порядку загального позовного провадження із викликом учасників справи в судове засідання (Т.1, а.с.41-42).

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 29.01.2024р. в задоволенні заявленого позову відмовлено (Т.5, а.с.7-11).

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив позивач ОСОБА_1 , який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою заявлений позов задовольнити (Т.5, а.с.14-21).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що згідно фактичних обставин справи відповідач не приймав рішення про припинення стажування позивача, через що такий етап підготовки слід вважати пройденим. У свою чергу, Положенням про організацію та порядок проходження стажування для отримання особою свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, затв. рішенням Ради адвокатів України № 80 від 01.06.2018р., не визначено дискреційних повноважень відповідача змінювати черговість застосування приписів вказаного Положення.

Окрім цього, проекти процесуальних документів складені позивачем у повній відповідності до вимог діючого законодавства.

Також відсутність повідомлення про незатвердження поточного звіту про результати стажування, прийняття такого звіту для оцінювання вказує на те, що Рада адвокатів затвердила такий звіт.

У свою чергу, застосування приписів пп.9.1.4 п.9 згаданого Положення після спливу строків, передбачених пп.9.2 п.9 вказаного Положення, є недопустимим.

Відповідач Ради адвокатів Рівненської обл. скерував до апеляційного суду письмові заперечення, в якому вважає апеляційну скаргу необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми діючого законодавства та ухвалив законне і справедливе судове рішення (Т.5, а.с.78-90).

Заслухавши суддю-доповідача, позивача на підтримання поданої скарги, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено під час судового розгляду, 08.02.2021р. позивач отримав Свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що дійсне до 08.02.2024р. (Т.1, а.с.14).

20.04.2021р. до Ради адвокатів Рівненської обл. надійшла заява ОСОБА_1 про направлення на стажування до адвоката Цуняка В.Й.

22.04.2021р. Рада адвокатів Рівненської обл. ухвалила рішення № 107, яким керівником стажування позивача призначено адвоката Цуняка В.Й., видала направлення на стажування, затвердила індивідуальний план проходження стажування, а також встановила строк проходження стажування з 22.04.2021р. по 22.10.2021р. та строки подання поточних звітів позивачем, а саме:

не пiзнiше трьох робочих днів з 22.06.2021р. за період стажування з 22.04.2021р. по 22.06.2021р.;

не пізніше трьох робочих днів з 22.08.2021р. за період стажування з 23.06.2021р. по 22.08.2021р.;

не пізніше трьох робочих днів з 22.10.2021р. за перiод стажування з 23.08.2021р. по 22.10.2021р.; зобов`язала подати до Ради адвокатів Рівненської обл. заяву про оцінку результатів стажування разом із звітом про результати стажування та щоденником про проходження стажування, проектами документів правового характеру та іншими матеріалами згідно індивідуального плану стажування.

Також вказаним рішенням зобов`язано керiвника стажування не пізніше трьох робочих днів з 22.10.2021р. подати до Ради адвокатів Рівненської обл. звіт про оцінку результатів стажування (Т.1, а.с.7-8).

25.06.2021р. позивач подав поточний звіт про проходження стажування за період стажування з 22.04.2021р. по 22.06.2021р.

30.07.2021р. Рада адвокатів Рівненської обл. ухвалила рішення № 166, яким позивачу встановлено 30-денний строк для усунення недоліків стажування за період з 22.04.2021р. пo 22.06.2021р. (Т.1, а.с.54).

27.10.2021р. до Ради адвокатів Рівненської обл. надійшла заява позивача про оцінку результатів стажування (Т.1, а.с.201-207).

26.11.2021р. Радою адвокатів Рівненської обл. встановлено часткове невиконання ОСОБА_1 індивідуального плану проходження стажування для отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та відсутність достатнього рівня набуття юридичної практики стажиста в період проходження стажування, з огляду на що ухвалено рішення № 268 про продовження стажування позивача на два місяця по 26.01.2022р., яким зобов`язано позивача не пізніше трьох робочих днів з 26.01.2022р. подати до Ради адвокатів Рівненської обл. заяву про оцінку результатів стажування разом із звітом про результати стажування та щоденником про проходження стажування, а на керівника стажування покладено обов`язок не пізніше трьох робочих днів з 26.01.2022р. надати до Ради адвокатів Рівненської обл. звіт про оцінку результатів стажування.

При цьому, рішення про затвердження поточного звіту ОСОБА_1 з 23.08.2021р. по 22.10.2021р. не було прийнято (Т.1, а.с.11-13).

29.01.2022р. позивач надав відповідачу Звіт про результати стажування ОСОБА_1 з додатками.

Відповідно до Звіту про оцінку стажування від 31.01.2022р. керівник стажування ОСОБА_2 зазначив, що позивач план стажування виконав в повному обсязі та готовий до здійснення адвокатської діяльності.

Також 29.01.2022р. позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести оцінку результатів стажування та видати йому свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

За результатами розгляду наданих позивачем документів відповідачем встановлено, що поданий стажистом звіт та проекти процесуальних документів не відповідають вимогам Положення про організацію та порядок проходження стажування для отримання особою свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та нормам процесуального законодавства.

Стажист ОСОБА_1 не виконав індивідуальний план стажування; звіт позивача за період стажування з 26.11.2021р. по 26.01.2022р. оцінено незадовільно.

30.03.2022р. Радою адвокатів Рівненської обл. ухвалене рішення № 50, яким оцінювання результатів стажування позивача відкладено на наступне чергове засідання Ради адвокатів Рівненської обл. та викликано для заслуховування керівника стажування позивача (Т.1, а.с.57 і на звороті).

З витягу із протоколу засідання Ради адвокатів Рівненської обл. № 04 від 29.04.2022р. встановлено, що Радою адвокатів Рівненської обл. заслухано адвоката-керівника стажування ОСОБА_2 ; перенесено розгляд питання про оцінку результатів стажування ОСОБА_1 на наступне чергове засідання Ради адвокатів Рівненської обл. (Т.4, а.с.207-208).

Рішенням Ради адвокатів Рівненської обл. № 122 від 27.05.2022р. припинено стажування ОСОБА_1 в адвоката - керівника стажування ОСОБА_2 , оскільки стажист ОСОБА_1 не виконав індивідуальний план стажування; поточні звіти ОСОБА_1 за період стажування з 23.08.2021р. по 22.10.2021р., з 26.11.2021р. по 26.01.2022р. не затверджено (Т.1, а.с.9-10).

30.05.2022р. відповідач надіслав позивачу лист № 77 від 30.05.2022р., яким повідомив про те, що рішенням Ради адвокатів Рівненської обл. № 122 від 27.05.2022р. на підставі вимог Положення про організацію та порядок проходження стажування для отримання особою свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю припинено стажування ОСОБА_1 (Т.1, а.с.15-16).

Вирішуючи розглядуваний спір та відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що прийняття Радою адвокатів Рівненської обл. рішення про припинення стажування пізніше, ніж це передбачено Положенням, жодним чином не порушує права позивача, а лише підтверджує надання відповідачем ОСОБА_1 додаткового часу для усунення недоліків у звіті про його стажування, а отже, забезпечення права позивача на затвердження такого звіту і видачі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Положенням не визначено граничних термінів застосування Радою адвокатів вимог пп.9.1.4 п.9.1 такого Положення.

Також маючи можливість припинити стажування позивача згідно із пп.9.1.4 п.9.1 Положення, Рада адвокатів Рівненської обл. в межах своїх повноважень, визначених ст.10 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та пп.11.7.2 п.11.7 згаданого Положення, продовжила строк стажування та надала йому можливість усунути недоліки стажування, чого ним зроблено не було.

Взаємовиключності застосування приписів п.9.1 та п.11.7 Положення не встановлено, оскільки в межах дискреції повноважень відповідача відбулася черговість їх застосування: продовження стажування та його припинення в цілому.

За вказаних обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправними дій Ради адвокатів Рівненської обл., що перешкоджали ОСОБА_1 у доступі до адвокатської професії та здійсненні незалежної адвокатської діяльності, а саме прийняття рішення Ради адвокатів Рівненської обл. № 122 від 27.05.2022р.

За відсутності затвердженого звіту про стажування, Рада адвокатів Рівненської обл. не приймала рішення про видачу позивачу свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заявленого позову є такими, що відповідають фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, з наступних причин.

Відповідно до ст.131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

Закон України № 5076-VI від 05.07.2012р. «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1 цього Закону адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно з ст.2 зазначеного Закону адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом (ч.1).

Згідно з ст.10 цього Закону стажування полягає в перевірці готовності особи, яка отримала свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту, самостійно здійснювати адвокатську діяльність. Стажування здійснюється протягом шести місяців під керівництвом адвоката за направленням ради адвокатів регіону (ч.1).

Стажистом адвоката може бути особа, яка на день початку стажування має дійсне свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту.

Стажування може здійснюватися у вільний від основної роботи час стажиста (ч.2).

Керівником стажування може бути адвокат України, який має стаж адвокатської діяльності не менше п`яти років. В одного адвоката можуть проходити стажування не більше трьох стажистів одночасно. Рада адвокатів регіону може призначити керівника стажування з числа адвокатів, адреса робочого місця яких знаходиться у відповідному регіоні (ч.3).

Порядок проходження стажування, програма та методика оцінювання стажування, розмір внеску на проходження стажування та порядок його сплати затверджуються Радою адвокатів України (ч.4).

За результатами стажування керівник стажування складає звіт про оцінку стажування та направляє його раді адвокатів регіону (ч.6).

Результати стажування оцінюються радою адвокатів регіону протягом тридцяти днів з дня отримання звіту.

За оцінкою результатів стажування рада адвокатів регіону приймає рішення про:

1) видачу особі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю;

2) продовження стажування на строк від одного до трьох місяців.

Стажист адвоката та керівник стажування повідомляються про прийняте рішення письмово протягом трьох днів з дня його прийняття (ч.7).

Статтею 11 зазначеного Закону передбачено, що особа, стосовно якої радою адвокатів регіону прийнято рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, не пізніше тридцяти днів з дня прийняття цього рішення складає перед радою адвокатів регіону присягу адвоката України.

В силу приписів ч.1 ст.12 вказаного Закону особі, яка склала присягу адвоката України, радою адвокатів регіону у день складення присяги безоплатно видаються свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України.

Порядок проходження стажування особами, які успішно склали кваліфікаційний іспит за Програмою складення кваліфікаційного іспиту, затвердженою Радою адвокатів України, та отримали відповідне свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту у кваліфікаційно-дисциплінарній комісії регіону, визначений Положенням про організацію та порядок проходження стажування для отримання особою свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, затв. рішенням Ради адвокатів України № 80 від 01.06.2018р. (надалі Положення).

Згідно вказаного Положення:

п.1.1. - стажуванням є процес із формування і закріплення на практиці професійних знань, умінь і навичок, отриманих у результаті теоретичної підготовки особи, яка одержала свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту, щодо її готовності самостійно здійснювати адвокатську діяльність з метою отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

п.1.2. - стажистом адвоката може бути особа, яка на день початку стажування має дійсне свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту.

пп.3.1.13 п.3.1 - з метою організації стажування та оцінювання результатів стажування осіб, які відповідають вимогам пункту 1.2 статті 1 Положення, рада адвокатів регіону, зокрема, припиняє стажування у випадках, передбачених цим Положенням.

п.9.1 - стажування може бути припинене у разі:

9.1.1. подання стажистом заяви про припинення стажування;

9.1.2. подання керівником стажування заяви про припинення стажування особи, керівництво стажуванням якої він здійснював, у випадку порушення стажистом чинного законодавства, відмови від виконання індивідуального плану;

9.1.3. неподання без поважних причин стажистом поточного звіту про проходження стажування у строк, визначений радою адвокатів регіону;

9.1.4. незатвердження радою адвокатів регіону поточного звіту стажиста про проходження стажування;

9.1.5. неподання стажистом заяви про поновлення стажування у випадку зупинення стажування на строк, визначений радою адвокатів регіону;

9.1.6. набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно стажиста за вчинення тяжкого, особливо тяжкого або середньої тяжкості злочину;

9.1.7. визнання стажиста за рішенням суду недієздатним або обмежено дієздатним;

9.1.8. смерті стажиста.

п.9.2. - рішення про припинення стажування приймається радою адвокатів регіону протягом тридцяти днів з дня отримання радою відповідних заяв або відомостей, які є підставою для припинення стажування відповідно до пункту 9.1 статті 9 Положення. Стажист та керівник стажування повідомляються про прийняте рішення письмово протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.

п.10.1 - Рада адвокатів регіону при призначенні особі, яка виявила намір стажуватися, керівника стажування та видачі направлення на стажування, встановлює строки для надання та заслуховування поточних звітів стажиста про проходження стажування.

Визначений радою адвокатів регіону строк для надання та заслуховування поточного звіту не повинен перевищувати двох місяців.

У разі незадовільної оцінки поточного звіту стажиста рада адвокатів регіону може встановити строк для усунення недоліків стажування та для повторного заслуховування конкретного поточного звіту, який не може перевищувати тридцяти днів з дня прийняття такого рішення.

п.11.6 - при оцінюванні результатів стажування рада адвокатів регіону:

11.6.1. вивчає проекти (копії) документів правового характеру, складених стажистом;

11.6.2. у випадку необхідності вивчає матеріали проваджень, в рамках яких стажист надавав правову допомогу;

11.6.3. вивчає звіт стажиста про результати стажування та звіт керівника стажування про оцінку результатів стажування;

11.6.4. у разі необхідності заслуховує адвоката - керівника стажування;

11.6.5. перевіряє факт проходження стажистом адаптаційного курсу в професію адвоката у Вищій Школі Адвокатури Національної асоціації адвокатів України.

11.6.6. проводить співбесіду зі стажистом, яка є однією зі складових перевірки на предмет готовності особи самостійно займатися адвокатською діяльністю та відсутності обмежень для набуття статусу адвоката, передбачених статтями 6, 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Відсутність обмежень для набуття статусу адвоката, передбачених статтями 6, 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», підтверджуються стажистом письмово (Додаток № 11).

п.11.7. - за оцінкою результатів стажування рада адвокатів регіону приймає рішення про:

11.7.1. видачу особі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю;

11.7.2. продовження стажування на строк від одного до трьох місяців.

Під час судового розгляду з`ясовано, що згідно рішення відповідача № 268 від 26.11.2021р. стажування позивача було продовжено на два місяці до 26.01.2022р., з метою надання можливості останньому усунути виявлені недоліки його стажування.

Після продовження стажування ОСОБА_1 відповідач дійшов висновку про неуспішність такого стажування, відповідно, рішення про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю не прийняв.

Водночас, відповідач прийняв рішення про припинення стажування позивача № 122 від 27.05.2022р., оскільки стажист ОСОБА_1 не виконав індивідуальний план стажування, поточні звіти ОСОБА_1 за період стажування з 23.08.2021р. по 22.10.2021р., з 26.11.2021р. по 26.01.2022р. не затверджено.

Таке рішення було прийнято після оцінки результатів стажування та заслуховування керівника стажування.

Як правильно підкреслив суд першої інстанції, в цій ситуації прийняття Радою адвокатів Рівненській обл. рішення про припинення стажування пізніше, ніж це передбачено Положенням, не порушує права позивача, а лише підтверджує надання відповідачем додаткового часу для усунення недоліків у звіті про стажування, що в цілому лише сприяло доступу ОСОБА_1 до адвокатської професії.

Маючи реальну можливість припинити стажування позивача згідно із пп.9.1.4 п.9.1 Положення (ще на етапі затвердження поточного звіту стажування), Рада адвокатів Рівненської обл. в межах своїх повноважень продовжила строк стажування та надала ОСОБА_1 можливість усунути недоліки стажування, чого ним зроблено не було.

У свою чергу, згідно вимог п.9.1 вказаного Положення припинення стажування є правом, а не обов`язком відповідача.

В розрізі викладеного, передбачений п.9.2 вказаного Положення строк дійсно стосується рішення про припинення стажування, що приймається радою адвокатів регіону протягом тридцяти днів з дня отримання радою відповідних заяв або відомостей, які є підставою для припинення стажування відповідно до пункту 9.1 статті 9 Положення (в тому числі за такою підставою як незатвердження радою адвокатів регіону поточного звіту стажиста про проходження стажування).

Водночас, достатність відповідних заяв або відомостей, які є підставою для припинення стажування відповідно до п.9.1 ст.9 Положення, оцінює саме відповідач; в разі недостатності або неповноти таких заяв або відомостей перебіг вказаного строку не розпочинається.

За усталеною судовою практикою дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980р. на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційним є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

При цьому, згідно з позицією Верховного Суду, яка сформована, зокрема, у постановах від 13.02.2018р. у справі № 361/7567/15-а, від 07.03.2018р. у справі № 569/15527/16-а, від 20.03.2018р. у справі № 461/2579/17, від 20.03.2018р. у справі № 820/4554/17, від 03.04.2018р. у справі № 569/16681/16-а, від 12.04.2018р. у справі № 826/8803/15, від 21.06.2018р. у справі № 274/1717/17, від 14.08.2018р. у справі № 820/5134/17, від 17.10.2019р. у справі № 826/521/16, від 30.03.2021р. у справі № 400/1825/20, від 14.09.2021р. у справі № 320/5007/20, від 27.09.2021р. у справі № 380/8727/20 та від 22.09.2022р. у справі № 380/12913/21, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними); відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених ст.2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею; завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади; принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності; перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства; адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У будь-якому випадку рішення, що приймається суб`єктом владних повноважень у межах його дискреційних повноважень є правомірним лише за умови, що воно відповідає всім критеріям, які визначені ч.2 ст.2 КАС України. Це, зокрема, означає, що такий суб`єкт може довести в адміністративному суді те, що його рішення прийнято обґрунтовано (з урахуванням усіх обставин, що мають значення), безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

Оскільки згадане Положення не містить будь-яких наслідків недотримання відповідачем строку, визначеного п.9.2 Положення, наявність дискреційних повноважень відповідача в частині прийняття рішення про припинення стажування, тому спірне рішення № 122 від 27.05.2022р. ревізується судом через призму ст.2 КАС України.

Також приписи п.9.1 та п.11.7 Положення не вказують на взаємовиключнiсть їхнього застосування, оскільки в межах дискреції повноважень відповідача відбулася черговість їх застосування: продовження стажування через виявлені недоліки стажування та його припинення в цілому.

Твердження апелянта про те, що продовжуючи стажування, відповідач фактично затвердив поточні звіти і позбавив себе можливості приймати рішення на підставі пп.9.1.4 п.9.1 і п.9.2 Положення, не ґрунтуються на вимогах закону.

Зокрема, відповідно ч.8 ст.10 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» рішення ради адвокатів регіону про продовження стажування може бути оскаржено стажистом адвоката або керівником стажування протягом тридцяти днів з дня його отримання до Ради адвокатів України або до суду, які можуть залишити оскаржуване рішення без змін, або зобов`язати раду адвокатів регіону видати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Оскільки позивач не оскаржував рішення відповідача № 268 від 26.11.2021р. про продовження стажування, а суд не зобов`язував видати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, тому процес стажування тривав, що не позбавляло Раду адвокатів Рівненської обл. можливості скористатися своїми повноваженнями, передбаченими п.п.9.1 і 9.2 вказаного Положення, та припинити стажування за наявності відповідних обставин.

Приписів про те, що припинення стажування можливо виключно до прийняття рішень за оцінкою результатів стажування (про видачу особі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю або продовження стажування на строк від одного до трьох місяців) вищевказані акти не містять.

Також перелічені в п.9.1 згаданого Положення підстави припинення стажування можуть виникнути на будь-якій стадії проходження стажування та до моменту оцінки результатів стажування (наприклад, визнання стажиста за рішенням суду недієздатним або обмежено дієздатним; смерті стажиста).

З огляду на встановлені обставини, відповідач довів належними доказами те, що оскаржуване рішення № 122 від 27.05.2022р. прийнято ним обґрунтовано (з урахуванням усіх обставин, що мають значення), безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що метою стажування є формування і закріплення на практиці професійних знань, умінь і навичок, отриманих у результаті теоретичної підготовки особи, яка одержала свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту, щодо її готовності самостійно здійснювати адвокатську діяльність.

Недоліки в діяльності ради адвокатів регіону не можуть призводити до уникнення обов`язку особи, яка має намір отримати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, виконати індивідуальний план стажування, правильно скласти проекти документів правового характеру тощо.

Отже, за таких обставин суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання протиправними спірних дій та рішень Ради адвокатів Рівненської обл., оскільки такі не перешкоджали ОСОБА_1 у доступі до адвокатської професії та здійсненні незалежної адвокатської діяльності.

Намагання відповідача сприяти позивачу в належному проходженні стажування, виправленні виявлених недоліків в складених процесуальних документах тощо не може розцінюватися як порушення Положення про організацію та порядок проходження стажування для отримання особою свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, затв. рішенням Ради адвокатів України № 80 від 01.06.2018р.

Також за відсутності рішення про затвердження звіту про стажування Рада адвокатів Рівненської обл. не могла прийняти рішення про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, через що похідна вимога про видачу такого свідоцтва не підлягає до задоволення.

В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи позивача, наведені в позовній заяві, заперечення відповідача, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, якими позовні вимоги залишені без задоволення.

Оцінюючи в сукупності наведені обставини справи, виходячи з вищевказаних положень нормативно-правових актів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про безпідставність та необґрунтованість заявленого позову, через що останній не підлягає до задоволення, із вищевказаних мотивів.

За правилами ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ОСОБА_1 .

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Окрім цього, ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2024р. в частині зупинення дії рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29.01.2024р. в адміністративній справі № 460/23475/23 належить визнати такою, що втратила чинність (Т.5, а.с.54-55).

Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29.01.2024р. в адміністративній справі № 460/23475/23 залишити без задоволення, а вказане рішення суду без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта ОСОБА_1 .

Визнати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2024р. в частині зупинення дії рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29.01.2024р. в адміністративній справі № 460/23475/23 такою, що втратила чинність.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор Дата складання повного тексту судового рішення: 17.06.2024р.