Ухвала

від 07.08.2024 по справі 460/23475/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 460/23475/23

адміністративне провадження № К/990/27869/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А., перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Ради адвокатів Рівненської області про визнання протиправними дій, бездіяльності та рішень, що перешкоджають в доступі до адвокатської діяльності, спонукання до вчинення певних дій,-

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Ради адвокатів Рівненської області, в якому просив:

-визнати протиправними дії Ради адвокатів Рівненської області, що перешкоджають ОСОБА_1 у доступі до адвокатської професії та здійсненні незалежної адвокатської діяльності, а саме: прийняття рішення Ради адвокатів Рівненської області № 122 від 27 травня 2022 року;

-визнати протиправною бездіяльність Ради адвокатів Рівненської області, яка полягає у невидачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю;

-зобов`язати Раду адвокатів Рівненської області видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року, ухваленим в порядку загального позовного провадження та залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2024 року, в задоволенні заявленого позову відмовлено.

17 липня 2024 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» позивач надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на судові рішення у цій справі.

Предметом спору у цій справі є правомірність невидачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У касаційній скарзі позивач посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що суд апеляційної інстанції проігнорував висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 28 травня 2024 року у справі № 480/8344/22 щодо, як зазначає позивач, засад добросовісності, який лежить в основі доктрини заборони суперечливої поведінки сторони правочину.

З огляду на викладене, Верховний Суд зазначає, що відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України можливе за умови зазначення у касаційній скарзі норми права щодо якої Верховним Судом висловлена правова позиція, подібність правовідносин та обґрунтування у чому саме полягає неправильне застосування судами цієї норми, з урахуванням обставин, установлених судами у цій справі.

Водночас аргументи скаржника зводяться лише до зазначення постанови Верховного Суду та її цитування, проте не зазначено неправильного застосування судами попередніх інстанцій конкретної норм матеріального та/або процесуального права, сутність такого неправильного застосування та суперечливість такого застосування позиції Верховного Суду.

Отже, в касаційній скарзі позивач конкретну норму, щодо якої викладені висновки Верховного Суду, не зазначив та не обґрунтував подібність правовідносин у цій справі та у справі, на яку він посилається, що з огляду на це, не може вважатися належним обґрунтуванням касаційного оскарження, передбаченого пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Також заявник касаційної скарги посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що у цій справі мало місце застосування норми права, яка не має бути застосована, а саме - п. 9.1.4 Положенням про організацію та порядок проходження стажування для отримання особою свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, затвердженим рішенням Ради адвокатів України від 01 червня 2018 року №80 (далі - Положення), водночас, як вказує позивач, судом не була застосована та норма права, яка мала бути застосована, а саме - п. 11.7 Положення.

Скаржник зазначає, що він не знайшов висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, як то вимагає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, і тому вважає, що має місце підстава для касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Вирішуючи питання відкриття касаційного оскарження з вказаної підстави, Суд виходить з наступного.

Так, за приписами частини четвертої статті 328 КАС України оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 цієї норми КАС України, вимагає не лише зазначення скаржником про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду, та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті.

Проаналізувавши доводи заявника, Суд доходить висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності зазначеної конкретної норми (норм) права та мотивованих аргументів неправильного її (їх) застосування, не є підставою для відкриття касаційного провадження.

Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з судовими рішеннями, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Отже, скаржником не викладені передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції на підставі пунктів 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.

Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Ради адвокатів Рівненської області про визнання протиправними дій, бездіяльності та рішень, що перешкоджають в доступі до адвокатської діяльності, спонукання до вчинення певних дій - повернути особі, яка її подала.

Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

СуддяС.А. Уханенко