Ухвала

від 17.06.2024 по справі 513/1722/23

САРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 513/1722/23

Провадження № 2/513/167/24

Саратський районний суд Одеської області

У Х В А Л А

17 червня 2024 року Саратський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Миргород В.С.,

при секретарі Аркуші І.О.

за участю в режимі відеоконференції представника позивача Варимез Д.Д.

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Сарата цивільну справу №513/1722/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія" до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію, суд -

У С Т А Н О В И В:

В провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію.

27.05.2024 відповідач подала до канцелярії суду заяву, якою заборонила фізичній особі В.С.Миргород , працівнику юридичної особи з кодом ЄДРПОУ№ 02897856 Саратський районний суд Одеської області, що не є Державною судовою гілкою влади, самостійної української держави - Україна та без Державного Гербу України, що уособлює Державу та Державний суверенітет України, що передбачено прямою нормою ст.20 Конституції України, проводити будь які дії по відношенню до відповідачки, як людини та громадянки, ОСОБА_4 , психологічного примусу та створювати умови життя, щоб остання повірила, що суд державний орган, який стоїть на захисті прав людини і громадянина. Дії фізичної особи В.С.Миргород будуть попередньо кваліфіковані за ст.ст.109, 442 КК України.

Оскільки заява та клопотання не були вручені представнику позивача, за клопотанням представника позивача справу розглядом відкладено для ознайомлення з наданими документами.

17.06.2024 року через канцелярію суду відповідачкою надано заяву аналогічного змісту заяві від 27.05.2024 року, яка представнику позивача не направлена.

В судовому засіданні відповідач щодо поданої до суду заяви від 27.05.2024 року та 17.06.2024 року на запитання суду, зазначила, то ці заяви слід рахувати, як відвід головуючому у справі, оскільки вона не задоволена попередньою ухвалою суду.

В судовому засіданні представник позивача щодо поданих заяв про відвід головуючого у справі, просить відмовити.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку учасників розгляду цивільної справи, суд дійшов наступного висновку.

Приписами ч. 7 ст. 40 ЦПК України визначено, що питання про відвід вирішується невідкладно.

Згідно з ч. 1 ст. 40 ЦПК України, яка передбачає порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Згідно з ч. 3 ст. 40 ЦПК України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Суд, вважає заяви такими, що задоволенню не підлягають враховуючи наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим.

Відповідно до ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Згідно статті 37 ЦПК України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі.

Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення.

Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанції, а також у новому розгляді справи після скасування ухвали чи рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанції, а також у новому її розгляді після скасування ухвали чи рішення суду касаційної інстанції.

Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасовано судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі.

Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з виключними обставинами у цій справі.

В рішеннях у справах Ветштайн проти Швейцарії та Ферантелі та Сантанжело проти Італії Європейським судом з прав людини висловлювалась позиція, згідно якої при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (див. у справі Ветштайн проти Швейцарії).

Неупередженість є ключовою характеристикою судді, головною ознакою судової влади та основою судового процесу і вважається очевидним фактом. Презумпція неупередженості має значну вагу. Особа, яка заявляє про упередженість, повинна бути здатна довести реальну або очевидну відсутність неупередженості у судді.

У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім.

Наведене свідчить про те, що підстави для відводу судді можуть бути оціночною категорією, що з одного боку дає змогу реалізувати конституційну засаду незалежного розгляду справи суддею, а з іншого боку, є площиною для зловживань з боку недобросовісних учасників.

Сумнів у безсторонності судді повинен бути розумним, інакше будь-який судовий процес можна було б перетворити у безкінечну недовіру до суду та відповідно змін його складу.

Презумпція особистої неупередженості судді діє допоки не з`являться докази на користь протилежного.

Доказів на спростування презумпції неупередженості судді В.С.Миргород заявницею не надано.

Верховний Суд наголошує на тому, що учасники справи не можуть використовувати інститут відводу суддів з метою схиляння суду до ухвалення бажаного для них процесуального рішення. Необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді.

Проте, аналіз аргументів, наведених відповідачем про відвід судді та дослідження матеріалів цивільної справи, дає підстави зробити висновок про відсутність визначених процесуальним законом підстав для відводу судді у цій справі, оскільки заяви не містять посилань на обставини, які за суб`єктивними чи об`єктивними критеріями виключають можливість участі судді у розгляді цієї цивільної справи, відповідно до статей 36, 37 ЦПК України.

На думку суду, не є підставою для відводу судді незгода відповідача з процесуальними рішеннями судді чи невчиненням процесуальних дій, які на думку відповідача, суддя повинна була вчинити.

В такому випадку, сторона, яка не погоджується з процесуальними рішеннями чи діями судді, не позбавлена права оскаржити їх окремо від рішення суду чи разом з рішенням суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку та строки, визначені ЦПК України.

Решта доводів відповідача, якими вона обґрунтовували необхідність відводу судді, також не можна вважати тією обставиною, яка відповідно до приписів ЦПК України може бути підставою для відводу судді.

Заявлені відводи відповідачем не містять обґрунтованих підстав упередженості чи необ`єктивності судді, а тому заяви про відвід не підлягають до задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 36-40 ЦПК України суд -

ПОСТАНОВИВ:

відмовити відповідачу, ОСОБА_4 , у задоволенні заяви про відвід головуючого у справі №513/1722/23 судді В.С.Миргород.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. С. Миргород