Рішення

від 27.08.2024 по справі 513/1722/23

САРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 513/1722/23

Провадження № 2/513/167/24

Саратський районний суд Одеської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2024 року Саратський районний суд Одеської області в складі:

головуючої судді Миргород В.С.,

за участю секретаря судового засідання Аркуші І.О..

в режимі відеоконференції представника позивача за довіреністю Веримез Д.Д.

відповідача ОСОБА_1

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Сарата Одеської області цивільну справу № 513/1722/23 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія" подану на підставі довіреності, через представника ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія" на підставі довіреності через представника ОСОБА_2 , звернулось до Саратського районного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію.

В обґрунтування своїх вимог представник позивача зазначив, що постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 429 від 14 червня 2018 року (яка опублікована на офіційному сайті НКРЕКП http://www.nerc.gov.ua/?id=32357) ТОВ «ООЕК» надано ліцензію з постачання електричної енергії споживачу.

З 01 січня 2019 року ТОВ «ООЕК» є постачальником універсальних послуг на якого покладений спеціальний обов`язок, щодо постачання електричної енергії побутовим споживачам на території Одеської області. Реєстр Електропостачальників, які отримали доступ до електричних мереж Оператора системи розподілу електричної енергії АТ «ДТЕК Одеські електромережі», публічно розміщений на сайті останнього: https://dtek-oem.com.ua/download/reiestr-elektropostachal-nykiv/.

У зв`язку з реформою у сфері енергетики, всі діючі станом на 31 грудня 2018 року побутові споживачі постачальника за регульованим тарифом (в Одеській області - це АТ «ДТЕК Одеські електромережі») автоматично, без додаткової згоди самих споживачів, почали отримувати послуги постачання електричної енергії від нового постачальника електричної енергії на умовах раніше укладених договорів.

Між ТОВ «ООЕК» та побутовим споживачем ОСОБА_1 , що є власником, мешкає та є споживачем електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 , укладено договір про постачання електричної енергії на умовах раніше укладеного договору з АТ «ДТЕК Одеські електромережі». Згідно умов договору ТОВ «ООЕК» постачало електричну енергію на об`єкт побутового споживача за адресою: АДРЕСА_1 . Для проведення розрахунків ТОВ «ООЕК» на ім`я побутового споживача ОСОБА_1 відкрито особистий рахунок № НОМЕР_1 . З отриманих даних вбачається, що за особовим рахунком № НОМЕР_1 станом на 20 грудня 2023 року за період з січня 2022 року по грудень 2023 року було спожито електроенергії 20331 кВт.год на суму 30741,60 грн. Боржником сплачено заборгованість в розмірі 3046,00 грн, з них 1542,47 грн нарахування попередніх періодів. Отже, несплата ОСОБА_1 вартості спожитої електричної енергії у розмірі 29238,07 грн, є підставою для захисту прав та інтересів ТОВ «ООЕК» в судовому порядку на підставі ст. 16 ЦК України.

23 грудня 2022 року ТОВ «ООЕК» зверталось до Саратського районного суду Одеської області з заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , який було винесено 09 січня 2023 року.

Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 04 грудня 2023 року судовий наказ від 09 січня 2023 року було скасовано та роз`яснено право на звернення до суду із тими самими вимогами в порядку позовного провадження.

Посилаючись на викладене, позивач просить суд, стягнути з відповідачки заборгованість за спожиту електричну енергію яка утворилась з січня 2022 року по грудень 2023 року в сумі 29238,07 грн, а також судові витрати по справі.

Ухвалою від 27 грудня 2023 року постановлено відкрити провадження у вказаній справі та розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

22.01.2024 року на адресу суду від відповідачки ОСОБА_1 , надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідачка зазначила, що позовні вимоги не визнає, оскільки повноваження представника позивача ОСОБА_2 не підтверджено документально; позивачем не надано доказів наявності договору від 01 січня 2019 року на підставі якого відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , відповідачка ніяких договірних відносин з позивачем не має, послуг позивачеві не замовляла, а здійснює загальне користування природними ресурсами для задоволення фізіологічних потреб людини; не доведено право вимоги позивача публічно, не надано доказів, що ТОВ «ООЕК» проводило звірку кожен місяць із власником, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 по факту отримання послуг електричної енергії; папірці ТОВ «ООЕК «Баланс абонента», «Рахунок», «Розрахунок заборгованості» не є достовірними, оскільки не підтверджені жодним первинними документами. У позовній заяві зазначено відповідачку, як побутового споживача, а у подальшому, як індивідуального побутового споживача, що на думку відповідача має різне та суттєве значення. Зазначає, що є фізичною особою, яка використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що відповідає вимогам зазначеним у ст.48 Конституції та ст.38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища». Відповідач наголошує, що з 01.07.2019 року у НКРЕКП відсутні повноваження щодо встановлення (тарифів) на електричну енергію для побутових споживачів (населення). Просить відмовити у задоволенні позовних вимог за відсутністю права вимоги, відсутності предмету спору та закрити провадження у справі.

18.03.2024 року ухвалою Саратського районного суду Одеської області задоволено заяву судді Саратського районного суду Одеської області Рязанової К.Ю. про самовідвід.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 18.03.2024 року зазначену цивільну справу передано до провадження судді Саратського районного суду Одеської області В.С.Миргород.

Ухвалою від 19.03.2024 року постановлено відкрити провадження у вказаній справі та розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві та просив її задовольнити. Окрім цього зазначив, що особовий рахунок № НОМЕР_1 у 2007 році переоформлено з ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_1 по АДРЕСА_2

Відповідачка ОСОБА_1 позов не визнала, з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву. Суду пояснила, що дійсно проживає за вказаною адресою, електричною енергією користується, але не сплачує за неї, оскільки ніякого Договору на постачання електричною енергією з позивачем не укладала, права на укладення Договору у позивача не має, вона електричну енергію використовує для забезпечення власних побутових потреб та здійснює загальне користування природними ресурсами для задоволення фізіологічних потреб людини. У судовому засіданні показала, що дійсно особовий рахунок на її ім`я у січні 2007 року переоформлено після купівлі нею квартири АДРЕСА_3 . Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали цивільної справи, заслухавши позиції учасників розгляду справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, суд приходить до наступного висновку.

Завданням цивільного судочинства є ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).

Відповідно до ст.ст.13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

Відповідно до пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» враховуючи принцип безпосередності судового розгляду (стаття 213 ЦПК), рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами ; висновками експертів; показаннями свідків (ч.2 ст.76 ЦПК України).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява N 26864/03) від 26 червня 2008 року) зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

При цьому, однією із засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» є постачальником універсальних послуг, на якого покладений спеціальний обов`язок щодо постачання електричної енергії побутовим споживачам на території Одеської області відповідно до ст. ст. 62 ч. 2 п. 2, 63 Закону України «Про ринок електричної енергії».

З витягу з Єдиного державного демографічного реєстру вбачається, що відповідачка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ( т.1 а.с.29 а).

Особовий рахунок №25002/00001364 за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_1 (т.1 а.с.12)

Відповідно до даних за особовим рахунком № НОМЕР_2 саме за споживачем ОСОБА_1 обліковується заборгованість перед позивачем, за спожиту електричну енергію за період з 01 січня 2022 року по грудень 2023 року у розмірі 29238,07 грн. що свідчить про фактичне користування відповідачем житлово-комунальними послугами (т.1 а.с.15).

Будь-яких спростувань розрахунку заборгованості за спожиту електроенергію за адресою: АДРЕСА_4 по особовому рахунку № НОМЕР_2 , відповідачем до суду не надано.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що особовий рахунок № НОМЕР_2 за адресою її реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 дійсно було переоформлено на її ім`я у січні 2007 року, у зв"язку з оформленням договору купівлі-продажу квартири.

З постанови Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 521/3743/17-ц (провадження № 61-26462св18) вбачається, що згідно зі статтею 13 Конституції України власність зобов`язує.

Вказана норма кореспондується зі статтею 322 ЦК України, відповідно до якої власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 16.05.2023 року зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія". Види економічної діяльності: Торгівля електроенергією ( основний). ( т.1 а.с.23).

Згідно частин 1 та 2 статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

На засіданні НКРЕКП, що відбулось 14.06.2018 у формі відкритого слухання, прийнято рішення про видачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія" ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу (постанова НКРЕКП №429 від 14.06.2018 яка опублікована на офіційному сайті НКРЕКП http://www.nerc.gov.ua/?id=32357)).

Відповідно до постанови НКРЕКП № 1268 від 26 жовтня 2018 року «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо передачі даних побутових та малих непобутових споживачів постачальнику електричної енергії, на якого відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» покладається виконання функції універсальної послуги на закріпленій території» ТОВ «ООЕК» є постачальником універсальних послуг на якого покладений спеціальний обов`язок, щодо постачання електричної енергії побутовим споживачам на території Одеської області.

29.12.2018 року у засобах масової інформації - газеті «Одеські вісті» позивач повідомив споживачам електричної енергії про розміщення на офіційному сайті ТОВ "Одеська обласна енергопостачальна компанія": www.ООЕК.od.ua, форми договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, які є його невід`ємними частинами, розробленого постачальником універсальних послуг ТОВ "Одеська обласна енергопостачальна компанія" на основі Істотних умов визначених п.3.3 та типової форми договору, встановленої Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018 року. (т.1 а.с.25).

Статтею 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Відповідно до ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії», споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Статтями 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 208 ЦК України правочин між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, за виключенням випадків, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Загальний порядок укладання, зміни і розірвання договору регулюється главою 53 ЦК України.

Відносини з приводу укладання договору на постачання електричної енергії та відносини з приводу її споживання регулюються статтею 714 ЦК України, Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою НКРЕКП № 312 від 14 березня 2018 року (далі Правила) та Законом України «Про ринок електричної енергії».

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами (стаття 714 ЦК України).

Тлумачення статті 714 ЦК України свідчить, що по своїй суті договір, на підставі якого відбувається постачання енергетичних ресурсів споживачу, є видом договору купівлі-продажу (див. подібний висновок в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року в справі № 529/613/17-ц (провадження № 61-1716сво17).

Згідно з пунктом 2 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 312 договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до постанови.

11 червня 2018 року набрали чинності Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі - Правила), затвердженні постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 312.

Відповідно до пункту 1.1.1. Правил (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами.

Учасниками роздрібного ринку є: електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, у тому числі оператори малих систем розподілу, споживачі, основні споживачі, субспоживачі, виробники електричної енергії, які підпадають під визначення розподіленої генерації, та інші учасники ринку, які надають послуги, пов`язані з постачанням електричної енергії споживачу з метою використання ним електричної енергії на власні потреби.

Ці Правила є обов`язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку.

Пункт 1.2.1. Правил (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), визначає, що на роздрібному ринку електричної енергії споживання та використання електричної енергії для потреб електроустановки споживача здійснюється за умови забезпечення розподілу/передачі та продажу (постачання) електричної енергії на підставі договорів про розподіл/передачу, постачання електричної енергії, надання послуг комерційного обліку, які укладаються відповідно до цих Правил, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу та Кодексу комерційного обліку.

Постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 5 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку (пункт 1.2.7. Правил).

Відповідно до пункту 1.2.15. Правил (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил.

Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).

На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.

Електропостачальники зобов`язані повідомляти оператора системи розподілу (передачі) про укладення та розірвання договору із споживачем в установленому цими Правилами порядку. При переході права власності (користування) на об`єкт до нового власника (користувача) переходять права та обов`язки за договорами, укладеними відповідно до цих Правил, крім випадків, передбачених законодавством.

Оператор системи зобов`язаний укласти договори про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з усіма споживачами, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території діяльності відповідного оператора системи. Не допускається розподіл (передача) електричної енергії до точки розподілу електроустановки споживача за відсутності діючого договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з таким споживачем, крім випадку здійснення розподілу (передачі) електричної енергії оператором системи до власних електроустановок (пункт 2.1.2. Правил).

Згідно пункту 2.1.3. Правил ініціатором укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у разі зміни споживача, форми власності чи власника електроустановки є споживач. Споживачі укладають договір споживача про розподіл (передачу) електричної енергії шляхом приєднання до публічного договору за наявності паспорта точки розподілу. У разі надання послуги з приєднання до електричних мереж ініціатором укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії є оператор системи.

Договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2023 року в справі № 465/5980/17 (провадження № 61-1178св20)).

Однією з підстав виникнення зобов`язання є договір (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

За змістом ст. 11 ЦК України факт відкриття особового рахунку та постачання електричної енергії вважається укладенням договору на умовах, передбачених Законом України «Про електроенергетику» (постанова Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 509/3536/15-ц та від 15 липня 2019 року у справі № 347/713/17).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17 (провадження № 61-18730св20) зазначено, що «з урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності».

Абзацом п`ятим пункту 13 Перехідних положень Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.

У відповідності до п. 13 Перехідних положень вказаного закону, передача постачальнику універсальних послуг персональних даних побутових та малих непобутових споживачів під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу не потребує отримання згоди та повідомлення таких споживачів про передачу персональних даних і вважається такою, що здійснена в загальносуспільних інтересах з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам.

З балансу абонента ОСОБА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_1 сплатила за користування електричною енергією за період з 01.01.2022 року по 31.01.2022 року суму 1548-00 грн. та за період з 01.06.2022 року по 01.07.2022 року суму 1498-00 грн., що свідчить про укладення ОСОБА_1 з позивачем договору на постачання електричної енергії шляхом оплати виставленого рахунку ( т.1 а.с.12).

Окрім цього в судовому засіданні встановлено та зазначене не заперечували сторони, що у січні 2007 року у зв`язку з укладенням договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1

Підключення електроенергії за заявою наймача (власника квартири, приміщення) і відкриття особового рахунку слід вважати фактичним укладенням договору на умовах, передбачених Законом України «Про ринок електричної енергії» та Правила роздрібного ринку електричної енергії.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 57 Закону України "Про ринок електричної енергії", підпункту 1 пункту 5.2.1 ПРРЕЕ електропостачальники, мають право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Згідно із пунктом 1 частини 3 статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії", підпунктів 1, 2 пункту 5.5.5 ПРРЕЕ, споживач електричної енергії, серед іншого, зобов`язаний: - користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів); - сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Частина 1 статті 509 ЦК України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18)).

Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі - договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам (далі - споживач) постачальником універсальних послуг (далі - постачальник) та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до цього договору. Умови цього договору є обов`язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку.

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Положеннями ст.638 ЦК України встановлено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції другою стороною та вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Правилами ч 1 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь - якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Пропозицією укласти договір, відповідно до частиною 1 статті 641 ЦК України, є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

У разі, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір хоч і не надала відповідь про прийняття договору, але вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (частина 2 статті 642 ЦК України).

Враховуючи вищевикладене судом встановлено, що між сторонами виникли договірні правовідносини з приводу надання послуг з електропостачання.

ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» як постачальник електричної енергії свої зобов`язання виконує та надає відповідачу послуги з постачання електроенергії. Однак відповідач, що підтверджено матеріалами справи, взятих на себе зобов`язань належним чином не виконує та не сплачує вартість спожитої електричної енергії вчасно.

Посилання відповідачки на те, що позивачем не надано доказів наявності договору укладеного між сторонами, суд не приймає до уваги, оскільки божник є фактичним споживачем електричної енергії, саме на ім`я відповідача відкритий особовий рахунок № НОМЕР_2 за адресою місця реєстрації та проживання, саме за адресою реєстрації відповідача постачається електрична енергія і в період з січня 2022 року по грудень 2023 року відповідачкою здійснено оплату за користування електричною енергією згідно особового рахунку № НОМЕР_2 в сумі 3046 грн, тобто з урахуванням вимог ПРРЕЕ та абз.5 п.13 розділу XVII Закону України «Про ринок електричної енергії» свідчить про те, що договір між позивачем та відповідачем, вважається укладеним.

Окрім цього з 01.01.2019 року ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» є постачальником універсальних послуг на якого покладений спеціальний обов`язок, щодо постачання електричної енергії побутовим споживачам на території Одеської області, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 62 Закону України «Про ринок електричної енергії». У зв`язку з реформою у сфері енергетики, всі діючі, станом на 31.12.2018 року побутові споживачі постачальника за регульованим тарифом (по Білгород-Дністровському району це ВАТ «Одесаобленерго») автоматично, без додаткової згоди самих споживачів почали отримувати послуги постачання електричної енергії від нового постачальника - це ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» на умовах раніше укладених договорів.

Отже, судом встановлено, що відповідач є споживачем послуг ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» та фактично споживає надані позивачем послуги, але не сплачує їх, внаслідок чого утворилась заборгованість, що свідчить про наявність у позивача права вимоги оплати заборгованості за спожиту електроенергію та про необґрунтованість твердження відповідачки про відсутність такого права.

Про наявність обов`язку споживача оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними при відсутності підписаного договору про надання таких послуг, неодноразово зазначалось у правових позиціях, сформованих у постанові ВСУ від 26.04.2016 у справі N 6-2951цс15 та у постанові ВС від 06.11.2019 у справі N 642/2858/16 (провадження N 61-26204св18).

Згідно з правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду України від 30.10.2013 у справі № 6-59 цс13 та від 18.11.2015 у справі №6-582цс15, споживачі зобов`язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов`язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

Доказів визнання недійсним або припиненим договору, щоб стало підставою його невиконання стороною, суду не надано.

Також суд вважає, що не заслуговують на увагу твердження відповідача, щодо закриття провадження у справі за відсутності предмету спору, оскільки відповідно до п.2 ч.1 стт.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Саме такі висновки щодо застосування спірних норм права (п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України) викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20.09.2021 року у справа № 638/3792/20.

Натомість між сторонами у справі наявний предмет спору у сфері користування, сплати за користування електричною енергією та залишились неврегульовані питання, що позбавляє суд права закрити провадження у справі з цих підстав.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Таким чином, справу розглянуто в межах заявлених позивачем позовних вимог, з урахуванням обраного ним способу захисту права, на підставі поданих сторонами та витребуваних судом доказів.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Беручи до уваги наявність між сторонами фактичних відносин з приводу постачання та споживання електричної енергії, враховуючи несвоєчасну сплату за спожиту електричну енергію та відсутність доказів, які б спростовували наявну заборгованість, які відповідачем до суду не надано, тому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 29238,07 грн.

За приписами ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

На підставі ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовій збір у розмірі 2147,20 грн., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.12,13,77,81,259,263-265,268, 280 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» поданий на підставі довіреності через представника ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_3 , виданий 17.12.1998 року, РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» (код ЄДРПОУ 42114410, адреса: 65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд. 88) заборгованість за спожиту електроенергію у розмірі 29238,07 грн (двадцять дев`ять тисяч двісті тридцять вісім) грн. 07 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_3 , виданий 17.12.1998 року, РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» (код ЄДРПОУ 42114410, адреса: 65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд. 88) сплачений судовий збір у розмірі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, однак з врахуванням п. 15.5 розділу ХII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до Одеського апеляційного суду через Саратський районний суд Одеської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://st.od.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 29.08.2024 року.

Суддя В. С. Миргород