Ухвала

від 14.06.2024 по справі 344/5640/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/5640/24

Провадження № 1-кс/344/2518/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2024 року місто Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_5 в рамках кримінального провадження, внесеного 09 листопада 2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022090000000383 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України,-

В С Т А Н О В И Л А:

26 березня 2024 року старший слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУ НП в Івано-Франківській області майор поліції ОСОБА_4 за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні прокурором відділу Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_7 звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з клопотанням про дозвіл на затримання ОСОБА_5 з метою приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12022090000000383 від 09 листопада 2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 255-1, ч. 2 ст. 255-1 Кримінального кодексу України.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення слідчого судді від 26 березня 2024 року, клопотання передано слідчому судді ОСОБА_1 для розгляду.

Ухвалою суду від 26 березня 2024 року надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Доводи клопотання.

Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022090000000383 за ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України, за фактами вчинення злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин.

Розслідуванням встановлено, що в січні 2023 року ОСОБА_8 , не маючи законних джерел доходу, керуючись корисливим мотивом, переслідуючи мету особистого незаконного збагачення шляхом вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, у порушення Закону України "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних заходів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними", обрав в якості джерела доходу діяльність, пов`язану з незаконним виготовленням, придбанням, зберіганням, перевезенням з метою збуту та збутом особливо небезпечних наркотичних засобів та психотропних речовин і створив та очолив організовану групу, до складу якої завербував ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , а у червні 2023 року завербував ОСОБА_5 , які бажали систематично отримувати особисту матеріальну вигоду від вчинення злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин.

Зорганізувавшись у стійке об`єднання, ОСОБА_8 довів членам організованої групи ОСОБА_5 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 детальний план спільної злочинної діяльності, а також розподілив між ними ролі та функції кожного співучасника, направлені на успішне його виконання та досягнення злочинної мети отримання прибутку, визначив загальні правила поведінки та обумовив правила конспірації.

Організатор групи ОСОБА_8 створив та очолив організовану групу, залучив до її складу ОСОБА_5 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , здійснював керівництво їх діями під час вчинення злочинів, слідкував за дотриманням членами організованої групи правил конспірації незаконної діяльності, здійснював придбання обладнання, прекурсорів та інших інгредієнтів, необхідних для виготовлення психотропних речовин, підшукував відповідну територію на відкритій місцевості з обмеженою оглядовістю для сторонніх осіб з метою виготовлення психотропної речовини, надавав транспортний засіб з метою забезпечення перевезення психотропних речовин та наркотичних засобів, брав безпосередню участь у систематичному виготовленні та зберіганні з метою подальшого збуту психотропної речовини, обіг якої обмежено, - амфетаміну, збував її на території Івано-Франківської області, здійснював систематичне придбання, зберігання з метою подальшого збуту особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено, параметоксіамфетаміну (ПМА), особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено, канабісу, наркотичного засобу, обіг якого обмежено, бупренорфіну, а також їх подальший збут на території Івано-Франківської області, підшукував місця схову на відкритій місцевості з обмеженою оглядовістю для сторонніх осіб з метою забезпечення зберігання психотропних речовин, наркотичних засобів та їх зберігання для подальшого збуту, підшукував осіб з метою збуту їм психотропних речовин та наркотичних засобів, розподіляв отриманий прибуток від злочинної діяльності між учасникам організованої групи в залежності від виконуваних ними функцій.

Члени організованої групи: ОСОБА_9 та ОСОБА_10 свідомо й добровільно увійшли до створеної ОСОБА_11 організованої групи, здійснювали придбання інгредієнтів та прекурсорів, виготовлення з них психотропної речовини, надавали транспортні засоби з метою забезпечення перевезення психотропних речовин та наркотичних засобів, здійснювали придбання, зберігання з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено, параметоксіамфетаміну (ПМА), особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено, - канабісу, наркотичного засобу, обіг якого обмежено, бупренорфіну, а також їх збут на території Івано-Франківської області, підшукували місця схову на відкритій місцевості з обмеженою оглядовістю для сторонніх осіб з метою забезпечення зберігання психотропних речовин та наркотичних засобів для подальшого збуту;

ОСОБА_5 свідомо й добровільно увійшов до створеної ОСОБА_11 організованої групи, який здійснював придбання інгредієнтів та прекурсорів, виготовлення з них психотропної речовини за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , здійснював придбання, зберігання з метою збуту психотропної речовини амфетамін.

Упродовж 15 червня 2023 року 18 березня 2024 року ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , та ОСОБА_9 з метою отримання незаконного прибутку, скоїли ряд тяжких та особливо тяжких злочинів, пов`язаних з незаконним виготовленням, придбанням, перевезенням та зберіганням з метою збуту, а також незаконним збутом особливо небезпечних наркотичних засобів та психотропних речовин за наступних обставин.

Так, ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , діючи повторно, за невстановлених обставин незаконно придбали психотропну речовину, обіг якої обмежено, - амфетамін, яку помістили у поліетиленовий пакети із замком «Zip», який обмотали прозорою поліетиленовою плівкою, і зберігали за місцем проживання ОСОБА_5 , що за адресою: АДРЕСА_1 .

18 березня 2024 року на підставі ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області проведено обшуку житла та іншого володіння за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого в кімнаті ОСОБА_5 виявлено та вилучено поліетиленовий пакети із замком «Zip», який обмотаний прозорою поліетиленовою плівкою, із речовиною, що, згідно з висновком експерта, є психотропною речовиною, обіг якої обмежено, - амфетаміном, в кількості 22,660 грама, що згідно Таблиці № 2 «Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу», затвердженої Наказом МОЗ України №188 від 01.08.2000, є особливо великим розміром, яку ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 зберігали з метою збуту.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, уродженцю та зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимому, повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України.

Кримінальні правопорушення, у вчиненні яких підозрюється

ОСОБА_5 , у відповідності до ст. 12 Кримінального кодексу України, відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, максимальне покарання згідно санкції статті дванадцять років позбавлення волі із конфіскацією майна.

Обґрунтованість підозр, пред`явлених ОСОБА_5 , підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: протоколами за результатами проведення НСРД аудіо, відеоконтроль особи від 16 жовтня 2023 року відносно ОСОБА_8 , протоколом за результатами проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , висновком експерта за результатами проведеної судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, матеріалами НСРД та матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

У ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених частиною першою статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, а саме:

- переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Даний ризик, передбачений пунктом 1 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, є реальним, оскільки, ОСОБА_5 , враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення ним злочинів, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним у вчиненні злочинів, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

- знищити, сховати або спотворити будь-які із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Даний ризик, передбачений пунктом 2 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, є реальним, оскільки ОСОБА_5 достовірно відомі місця, де здійснювалось виготовлення психотропних речовин, тому, маючи доступ до обладнання, прекурсорів та інших інгредієнтів, які використовувались під час виготовлення, може їх знищити, сховати або спотворити.

- незаконно впливати на інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні. Даний ризик, передбачений пунктом 3 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України є реальним, оскільки ОСОБА_5 знайомий із ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які були об`єднані спільним злочинним умислом та перебували у складі організованої групи, тому останній, шляхом вмовляння, погроз зможе впливати на їх покази, що, в свою чергу, може зашкодити проведенню досудового розслідування.

- вчинити інше кримінальне правопорушення. Даний ризик, передбачений пунктом 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України є реальним, оскільки ОСОБА_5 постійного джерела прибутку не має, 29 квітня 2021 року був засуджений за вчинення злочинів у сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, тому є підстави вважати, що він з метою одержання доходів продовжить вчиняти кримінальні правопорушення, пов`язані з незаконним збутом психотропних речовин.

За таких обставин слідчий за погодженням з прокурором просить застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення застави як альтернативного запобіжного заходу.

Позиція учасників справи у судовому засіданні.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав вимоги клопотання, пояснив, що під час досудового розслідування отримано докази того, що підозрюваний може вчинити дії, які містять ризики, передбачені пунктами 1, 2, 3, 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, просив клопотання задовольнити у повному обсязі та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Слідчий ОСОБА_4 у судовому засіданні клопотання підтримала та просила клопотання задовольнити.

Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні свою вину не визнав, пояснив, що він не переховувався, просив застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

У судовому засіданні захисник адвокат ОСОБА_6 підтримав думку підозрюваного та пояснив, що підозра є необґрунтованою, ризики нічим не підтверджені, просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, а у разі, якщо суд прийде до переконання застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, то визначити розмір застави.

Оцінка та висновки слідчого судді.

Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши думку прокурора, слідчого, підозрюваного, захисника, слідчий суддя виходить з наступного.

За змістом статей 131-132 Кримінального процесуального кодексу України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

У відповідності з положеннями частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбаченічастиною першоюцієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 177 Кримінального процесуального кодексу України).

Статтею 178 Кримінального процесуального кодексу України встановлені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу

Так, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених устатті 177цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Згідно частини першої статті 183 Кримінального процесуального кодексу України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177цього Кодексу, крім випадків, передбаченихчастинами шостоютасьомоюстатті 176 цього Кодексу.

Також слідчий суддя зазначає, що відповідно до статті 8 Кримінального процесуального кодексу України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Як визначено у частині першій статті 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифіковану Законом України № 475/97-ВРвід 17липня 1997 року (дата набрання чинності для України: 11 вересня 1997 року), та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Щодо наявності обґрунтованої підозри.

Положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри». Тому в оцінці цього питання слідчому судді належить користуватися практикою Європейського суду з прав людини, яка, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є джерелом права.

Так у своїх рішеннях, зокрема «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

У пункті 184 рішенні у справі «Мерабішвілі проти Грузії» Європейський суд з прав людини вказав, що обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку.

Як вбачається з доданих до цього клопотання матеріалів, підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_5 є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень.

Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України, підтверджується зібраними доказами, а саме: протоколами за результатами проведення НСРД аудіо, відеоконтроль особи від 16 жовтня 2023 року відносно ОСОБА_8 , протоколом за результатами проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , висновком експерта за результатами проведеної судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, матеріалами НСРД та матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Отже, на стадії розслідування оцінка обґрунтованості підозри не повинна пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.

Наявні у матеріалах кримінального провадження докази в їх сукупності дають підстави слідчому судді прийти до висновку, що органами досудового розслідування обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України.

Щодо наявності ризиків.

Клопотання слідчого вмотивоване тим, що досудовим слідством встановлена причетність підозрюваного до вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України; наявністю ризиків того, що підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-які із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до частини першої-другої статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбаченихчастиною першоюцієї статті.

Виходячи із приписів статті 184 Кримінального процесуального кодексу України слідчий (прокурор), як в клопотанні, так і в суді, зобов`язаний зазначити один або кілька ризиків, вказаних у статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, послатися на обставини, на підставі яких він дійшов висновку про наявність такого ризику або ризиків у вигляді відповідних дій підозрюваного, і на докази, що підтверджують ці обставини.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Ризик переховування підозрюваного від органів

досудового розслідування та/або суду, передбачений у пункті 1 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

При оцінці наявності цього ризику слідчий суддя враховує те, що підозрюваний ОСОБА_5 , враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення ним злочинів, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним у вчиненні злочинів, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Враховуючи ці обставини у сукупності із особою підозрюваного та характером і тяжкістю злочинів, у вчиненні яких він підозрюється, слідчий суддя дійшла висновку, що на теперішній час існує ризик того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

Ризик знищити, сховати або спотворити будь-які із речей,

які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Даний ризик, передбачений пунктом 2 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, є реальним, оскільки ОСОБА_5 достовірно відомі місця, де здійснювалось виготовлення психотропних речовин, тому, маючи доступ до обладнання, прекурсорів та інших інгредієнтів, які використовувались під час виготовлення, може їх знищити, сховати або спотворити.

Ризик незаконно впливати на інших підозрюваних

у цьому кримінальному провадженні.

Даний ризик, передбачений пунктом 3 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, є реальним, оскільки, ОСОБА_5 знайомий із ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які були об`єднані спільним злочинним умислом та перебували у складі організованої групи, тому ОСОБА_5 шляхом вмовляння, погроз зможе впливати на їх покази, що, в свою чергу, може зашкодити проведенню досудового розслідування.

Оцінюючи можливість впливу на інших підозрюваних, слідчий суддя також виходить із передбаченої Кримінальним процесуальним кодексом України процедури отримання свідчень від осіб, які є підозрюваними у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини перша-друга статті 23, стаття 224 Кримінального процесуального кодексу України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 Кримінального процесуального кодексу України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина четверта статті 95 Кримінального процесуального кодексу України).

За таких обставин ризик впливу на інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від цих осіб та дослідження їх судом.

Вказане надає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони зацікавлених осіб на підозрюваних з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними свідчень.

З огляду на вищевикладене, слідчий суддя вважає, що ризик незаконного впливу на інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні існує, що обумовлює необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу з метою запобігання цьому ризику.

Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення.

Слідчий суддя, оцінюючи наявність даного ризику, передбаченого пунктом 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, враховує те, що підозрюваний ОСОБА_5 постійного джерела прибутку не має, 29 квітня 2021 року був засуджений за вчинення злочинів у сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, тому є підстави вважати, що він з метою одержання доходів продовжить вчиняти кримінальні правопорушення, пов`язані з незаконним виготовленням, придбанням, перевезенням з метою збуту наркотичних засобів та психотропних речовин.

За таких обставин слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені пунктами 1, 2, 3, 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.

Злочини, передбачені ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 , у відповідності до статті 12 Кримінального кодексу України, є особливо тяжкими, за вчинення яких передбачено покарання у вигляді дванадцяти років позбавлення волі із конфіскацією майна.

Отже, враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування, прокурором, доведено наявність ризиків, які існують та дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені пунктами 1, 2, 3, 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, тому слідчий суддя доходить висновку, що більш м`який запобіжний захід не виправдовує себе та не зможе забезпечити цілей кримінального провадження і не зможе запобігти встановленим судом ризикам.

При цьому застосування інших м`якіших запобіжних заходів також є неможливим в силу наступних обставин.

Застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, на думку слідчого судді, в даному випадку є неможливим, оскільки до органу досудового розслідування та до суду не надходило письмових зобов`язань про взяття підозрюваного на поруки, а також буде неефективним з огляду на те, що істотною відмінністю цього запобіжного заходу від особистого зобов`язання є те, що реалізація особистої поруки передбачає менше обмеження прав і свобод підозрюваного, ніж інші запобіжні заходи, зокрема, особисте зобов`язання, яке також у даному конкретному випадку не спроможне забезпечити досягнення цілей у кримінальному провадженні та нівелювати наявні ризики.

Застосування запобіжного заходу суто у вигляді застави, а не як альтернативного запобіжного заходу, є неможливим з огляду на те, що слідчому судді не представлено відомостей щодо наявності у підозрюваного джерел доходів, достатніх для внесення застави, а тому такий запобіжний захід як застава буде завідомо непомірним для нього. Також відсутні особи, які б могли внести кошти на спеціальний рахунок з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Застосування ж запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту також не гарантуватиме виконання покладених на підозрюваного обов`язків, оскільки підозрюваний, усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі, незважаючи на покладені на нього обов`язки, може покинути місце свого фактичного проживання з метою уникнення кримінальної відповідальності.

У той же час обставини, що зазначені захисником підозрюваного, не можуть бути підставою для відмови в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного, оскільки дані обставини є такими, які характеризують підозрюваного, а також пом`якшують покарання, проте не виключають наявність ризиків, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, і самі по собі є недостатніми для гарантування належної поведінки підозрюваного, виходячи з конкретних обставин справи.

Отож доводи захисту в сукупності з іншими вищевказаними обставинами не дають достатніх підстав слідчому судді для застосування підозрюваному іншого запобіжного заходу ніж тримання під вартою і є недостатніми для гарантування належної поведінки підозрюваного та не свідчать про відсутність вказаних ризиків з огляду на конкретні обставини справи.

Також слідчий суддя зазначає, що стороною захисту не доведено у судовому засіданні, що ризики, на які посилається прокурор, відсутні або зменшились.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує і превентивний характер такого запобіжного заходу, тяжкість злочинів, характеризуючі особу підозрюваного дані, стан здоров`я, те що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, зважає на те, що під час досудового слідства встановлено, а в судовому засіданні підтверджено наявність ризиків, передбачених статтею 177Кримінального процесуального кодексу України, та відтак приходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається слідчий та прокурор у клопотанні, дають достатні підстави слідчому судді вважати, що для запобігання ризиків, які зазначені у клопотанні та встановлені у судовому засіданні, застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, є недостатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання згаданих ризиків і є співмірним та доцільнимзадля забезпечення дієвості даного кримінального провадження.

Разом із тим при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом (частина третя статті 183 Кримінального процесуального кодексу України).

При цьому, згідно пункту 5 частини четвертої статті 183 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбаченістаттями 177та178цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Слідчий суддя вважає необхідним не визначати заставу з огляду на наведене нижче.

Слідчий суддя при вирішенні клопотання сторони захисту про визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави враховує в сукупності всі наявні обставини даного кримінального провадження, характер інкримінованих злочинів та їх тяжкість, те, що інкриміновані кримінальні правопорушення посягають на встановлений правовий режим обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, а відтак не зважає лише на суворість можливого покарання, яке є релевантною обставиною в оцінці ризику, а опирається також і на необхідність захисту суспільних інтересів, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, мають превалююче та переважне значення і констатує, що інших обставин, які б давали підстави для обрання м`якішого запобіжного заходу підозрюваному або які б не виправдовували таке подальше тримання підозрюваного під вартою стороною захисту не наведено і слідчим суддею в процесі судового розгляду не встановлено.

Жодних даних, які б свідчили про існування на даний час підстав для визначення підозрюваному альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави слідчому судді не надано, тобто даних, які б спростовували особливості інкримінованих йому правопорушень.

Отож, доводи захисту в сукупності з іншими вищевказаними обставинами не дають достатніх підстав слідчому судді для визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави і є недостатніми для гарантування належної поведінки підозрюваного та не свідчать про відсутність вказаних ризиків з огляду на конкретні обставини справи.

Таким чином, враховуючи те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжких злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, тому слідчий суддя приходить до висновку, що розмір застави слід не визначати.

За змістом частини другої статті 197 Кримінального процесуального кодексу України,строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.

У судовому засіданні обставин, що дають підстави для обґрунтованої підозри порушення вимог законодавства під час затримання підозрюваного, не встановлено, а також підтверджено ОСОБА_5 .

Таким чином, строк тримання під вартою підлягає обчисленню з моменту затримання, а саме з 13 червня 2024 року.

Підсумовуючи все вищенаведене, слідчий суддя вважає, що поза розумним сумнівом більш м`які запобіжні заходи не зможуть у повній мірі запобігти наведеним ризикам, що існують, а відтак не будуть здатними і забезпечити дієвість даного кримінального провадження, тому клопотання підлягає до задоволення і слід застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів з моменту затримання (тобто з 13 червня 2024 року) до 11 серпня 2024 року включно, але виключно в межах строку досудового розслідування, без визначення розміру застави.

Виходячи з вищевикладеного, на підставі статей 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись статтями 131, 132, 176-178, 182-184, 193, 194,197, 199, 202, 205, 309, 369-372, 376, 395 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя -

У Х В А Л И Л А:

Клопотання задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 11 серпня 2024 року включно.

Строк тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з 13 червня 2024 року

Тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснювати у Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)».

Про прийняте рішення повідомити зацікавлених осіб.

Строк дії ухвали до 11 серпня 2024 року включно.

Ухвала слідчого судді підлягає до негайного виконання після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено 18 червня 2024 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1