Ухвала

від 03.07.2024 по справі 344/5640/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/5640/24

Провадження № 11-сс/4808/235/24

Категорія ст.183 КПК України

Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2024 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_3

суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,

підозрюваного ОСОБА_7 ,

захисника адвоката ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника адвоката ОСОБА_8 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 червня 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 червня 2024 року застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 11 серпня 2024 року включно.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою слідчого судді, захисник адвокат ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу. Просить скасувати ухвалу слідчого судді та ухвалити нову ухвалу, обравши ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту терміном на 60 днів. У разі залишення в силі ухвали слідчого судді від 14.06.2024 року в частині обраного запобіжного заходу тримання під вартою, визначити ОСОБА_7 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

Зокрема, захисник вказує, що слідчий суддя не виконав покладені на нього обов`язки щодо перевірки обґрунтованості пред`явленої підозри, наявності ризиків, зазначених в клопотанні та вивчення особи підозрюваного.

Вважає, що в матеріалах, доданих до клопотання відсутні докази про вчинення підозрюваним саме кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 307 КК України, а відтак є незаконним незастосування до підозрюваного альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.

Також вважає надуманими заявлені прокурором ризики, оскільки до клопотання не додано жодного обґрунтованого доказу, який би підтверджував їх наявність.

Крім того, слідчим суддею не взято до уваги те, що ОСОБА_7 раніше не судимий (відповідно до ст. 89 КК України), має постійне місце проживання, роботи, тісні соціальні зв`язки з сім`єю, позитивно характеризується, немає наміру переховуватись від слідства та суду, вчиняти інші правопорушення, вчиняти тиск на свідків та потерпілих.

За вказаних обставин, вважає недоведеним недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання заявленим ризикам.

Прокурор начальника відділу Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_9 до початку апеляційного розгляду подав клопотання, в якому просив розгляд скарги адвоката ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 проводити без участі прокурора.

Під час апеляційного розгляду захисник адвокат ОСОБА_8 та підозрюваний ОСОБА_7 не заперечували щодо розгляду апеляційної скарги за відсутності прокурора, просили задовольнити вимоги апеляційної скарги.

З урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України колегія суддів вважає можливим проведення судового розгляду за відсутності прокурора.

Заслухавши доповідь судді, учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з вимогами ч. ч. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як, зокрема, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснювати дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

На думку колегії суддів, слідчий суддя дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.

З матеріалів провадження вбачається, що слідчим управлінням ГУНП в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022090000000383 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч.1 ст. 255-1, ч. 2 ст. 255-2 КК України.

Розслідуванням встановлено, що в січні 2023 року ОСОБА_10 , не маючи законних джерел доходу, керуючись корисливим мотивом, переслідуючи мету особистого незаконного збагачення шляхом вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, у порушення Закону України "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних заходів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними", обрав в якості джерела доходу діяльність, пов`язану з незаконним виготовленням, придбанням, зберіганням, перевезенням з метою збуту та збутом особливо небезпечних наркотичних засобів та психотропних речовин та створив та очолив організовану групу, до складу якої завербував ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , а також у червні 2023 року завербував ОСОБА_7 , які бажали систематично отримувати особисту матеріальну вигоду від вчинення злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин.

Упродовж 15 червня 2023 року 18 березня 2024 року ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , та ОСОБА_11 з метою отримання незаконного прибутку, скоїли ряд тяжких та особливо тяжких злочинів, пов`язаних з незаконним виготовленням, придбанням, перевезенням та зберіганням з метою збуту, а також незаконним збутом особливо небезпечних наркотичних засобів та психотропних речовин за наступних обставин.

Так, ОСОБА_7 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , діючи повторно, за невстановлених обставин незаконно придбали психотропну речовину, обіг якої обмежено, - амфетамін, яку помістили у поліетиленовий пакети із замком «Zip», який обмотали прозорою поліетиленовою плівкою, і зберігали за місцем проживання ОСОБА_7 , що за адресою: АДРЕСА_1 .

25 березня 2024 року слідчим складено та прокурором погоджено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 307 КК України та цього ж дня вручено ОСОБА_13 , яка є матір`ю ОСОБА_7 .

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , відповідно до ст. 12 КК України, є особливо тяжким злочином, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Викладені в апеляційній скарзі доводи про необґрунтованість підозри ОСОБА_7 , є безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.

Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Разом з цим, вирішуючи питання про наявність обґрунтованої підозри, поняття якої не міститься в національному законодавстві, слід виходити з його визначення, наведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» де зазначено, що обґрунтована підозра це існування фактів і інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої йому підозри.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеності його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку стосовно того, що слідчим і прокурором надано достатньо даних, які свідчать про наявність ризиків, передбачених п.п.1,2,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, які полягають в можливості переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки підозрюваний ОСОБА_7 , враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення ним особливо тяжкого злочину, усвідомлює неминучість покарання за його вчинення; знищити, сховати або спотворити будь-які із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_7 достовірно відомі місця, де здійснювалось виготовлення психотропних речовин; незаконно впливати на інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_7 знайомий із ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які були об`єднані спільним злочинним умислом та перебували у складі організованої групи, тому ОСОБА_7 шляхом вмовляння, погроз зможе впливати на їх покази, що, в свою чергу, може зашкодити проведенню досудового розслідування. Оцінюючи можливість впливу на інших підозрюваних, слідчий суддя також виходить із передбаченої Кримінальним процесуальним кодексом України процедури отримання свідчень від осіб, які є підозрюваними у кримінальному провадженні, а також суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею; вчинити інше кримінальне провадження, оскільки підозрюваний ОСОБА_7 постійного джерела прибутку не має, 29 квітня 2021 року був засуджений за вчинення злочинів у сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин.

Крім того, підставами вважати, що ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, є те, що останнього 25 березня 2024 року було оголошено в розшук та 13 червня 2024 року затримано і доставлено до Івано-Франківського міського суду для участі в розгляді клопотання про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Таким чином, доводи апеляційної скарги захисника про те, що відсутні ризики, передбачені п.п. 1-3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, є необґрунтованими, оскільки зазначені ризики встановлені в ухвалі слідчого судді та підтверджуються матеріалами провадження.

Обираючи відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя достатньо врахував обставини, які враховуються при обранні запобіжного заходу, що передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненому, характеризуючі його особу дані, зокрема, стан здоров`я.

Щодо посилань сторони захисту про неправомірне не визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, то колегія суддів враховує, що відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та запобіганню виникненню ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, з врахуванням даних про його особу, тяжкості злочину, відповідно до вимог кримінального процесуального закону обґрунтовано прийняв рішення про застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Слідчий суддя дотримався вимог закону та прийняв рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість утримання особи під вартою, що не порушує прав, гарантованих ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини, при цьому слідчий суддя дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.

На даний час підстав для обрання щодо підозрюваного ОСОБА_7 інших, більш м`яких запобіжних заходів, в тому числі у вигляді домашнього арешту, суд апеляційної інстанції не вбачає, що не перешкоджає у подальшому прийняття такого рішення в порядку, передбаченому КПК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування ухвали слідчого судді, при апеляційному розгляді не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для скасування ухвали слідчого судді, як про це просить захисник, немає, а тому ухвалу слідчого судді належить залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 376,404,405,407,422 КПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_8 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 червня 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_3

Судді: ОСОБА_4

ОСОБА_5