Вирок

від 18.06.2024 по справі 285/4722/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №285/4722/23 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1

Номер провадження №11-кп/4805/172/24

Категорія ч.4 ст.191 КК Доповідач ОСОБА_2

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2024 року Житомирський апеляційний суд в складі:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

прокурора ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м.Житомирі матеріали кримінального провадження №285/4722/23 за апеляційною скаргою заступника керівника Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 08.11.2023 відносно

ОСОБА_8 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , одруженого, пенсіонера,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України,

в с т а н о в и в:

зазначеним вироком ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України, та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 1 рік.

Покладено на ОСОБА_8 обов`язки, передбачені ст.76 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти його про зміну місця проживання і роботи; не виїжджати за межі України без його погодження.

Питання про речові докази вирішено у відповідності до вимог ст.100 КПК України.

Відповідно до вироку суду першої інстанції, на підставі наказу №185/к/тр від 23.11.2021 Золотун працює на посаді тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва у приватному підприємстві «Галекс Агро» (далі за текстом ПП«Галекс Агро») та відповідно до договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 24.11.2021, укладеному між ним та ПП«Галекс Агро», несе повну матеріальну відповідальність за надані матеріально-технічні цінності на умовах, передбачених чинним законодавством України з моменту його підписання та на весь час роботи працівника.

18.07.2023 Золотун на території ферми ПП«Галекс Агро» за адресою: АДРЕСА_2 виконував сільськогосподарські роботи на закріпленому за ним тракторі даного підприємства марки МТЗ 82,1, реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі за текстом трактор), для чого йому під звіт, відповідно до лімітно-забірної картки на отримання паливно-мастильних матеріалів, було видано дизельне паливо марки ДП-Л-Євро5-ВО в кількості 60 літрів, яке з моменту отримання, стало перебувати у його віданні. Достовірно знаючи, що по всій території України 24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України від 24.02.2022, запроваджено воєнний стан, строк дії якого продовжено у встановленому законом порядку по даний час, того ж дня Золотун з корисливих мотивів вирішив привласнити частину ввіреного йому майна, а саме дизельного пального.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, маючи намір на привласнення чужого майна, яке йому було ввірене, Золотун 19.07.2023 близько 09 год., перебуваючи на території ферми ПП «Галекс Агро» по АДРЕСА_2 , під час виконання сільськогосподарських робіт на закріпленому за ним тракторі, використовуючи власний гумовий шланг та дві полімерні каністри, ємністю 20 л. кожна, які він заздалегідь приніс із собою, умисно злив з паливного баку трактора 40 літрів дизельного пального, марки ДП-Л- Євро5-ВО, вартістю 39,99 грн/л, яке у подальшому привласнив та розпорядився ним на власний розсуд, чим заподіяв ПП«Галекс Агро» майнової шкоди на загальну суму 1599,84 грн.

Прокурор ОСОБА_9 в апеляційній скарзі, не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження встановлених судом та кваліфікації дій обвинуваченого, просить ухвалу суду змінити в частині призначеного покарання у зв`язку з неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність, та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ч.4 ст.191 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з матеріальною відповідальністю, строком на 1 (один) рік. На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування призначеного основного покарання, встановити йому іспитовий строк 1 (один) рік та відповідно до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_8 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробацїї, повідомляти вказаний орган про зміну місця проживання і роботи, а також не виїжджати за межі України без його погодження. В решті вирок залишити без змін.

При цьому, зазначає, що санкція ч.4 ст.191 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років. Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_8 з 23.11.2021 працював на посаді тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва у ПП «Галекс Агро» та відповідно до договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 24.11.2021, укладеному між ним та 1111 «Галекс Агро», на момент вчинення вказаного кримінального правопорушення ніс повну матеріальну відповідальність за надані матеріально- технічні цінності на умовах, передбачених чинним законодавством України, з моменту його підписання та на весь час роботи. Однак, суд першої інстанції не застосував додаткове покарання, передбачене санкцією ч.4 ст.191 КК України, у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, яке є обов`язковим.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора в підтримку апеляційної скарги, позицію обвинуваченого, який не заперечив щодо задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, а також вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_8 , правильність встановлених фактичних обставин кримінального провадження, правова кваліфікація його дій за ч.4 ст.191 КК України, ніким з учасників судового розгляду не оскаржуються, а тому наведені обставини апеляційним судом не перевіряються. Судовий розгляд провадження проведено в порядку ст.349 КПК України.

У відповідності до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до вимог ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно із ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Вказані вимоги закону судом першої інстанції дотримані не в повному обсязі.

Так, оскаржуваним вироком ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 України, а саме за умисні дії, які виразилися у привласненні чужого майна, яке було йому ввірене, вчиненому в умовах воєнного стану. Згідно обвинувачення, яке визнано судом доведеним, останній з 23.11.2021 працював на посаді тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва у ПП «Галекс Агро» та відповідно до договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 24.11.2021, укладеному між ним та ПП « ОСОБА_10 », на момент вчинення вказаного кримінального правопорушення ніс повну матеріальну відповідальність за надані матеріально- технічні цінності на умовах, передбачених чинним законодавством України, з моменту його підписання та на весь час роботи.

При цьому, як вважає апеляційний суд, призначаючи обвинуваченому вид і розмір основного покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України, яке є тяжким, фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, його суспільну небезпеку та наслідки вчиненого, дані про особу обвинуваченого, який ж раніше не судимим, вину у скоєному визнав, щиро розкаявся, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання скарги відсутні, позицію представника потерпілого, який не мав претензій до обвинуваченого, обставин, що пом`якшують покарання - щире каяття, за відсутності обтяжуючих обставин, у зв`язку з чим апеляційний суд переконаний, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про призначення обвинуваченому ОСОБА_8 покарання за ч.4 ст.191 КК України, у виді у виді у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Крім того, апеляційний суд вважає, що при призначенні покарання суд першої інстанції вірно застосував норми ст.75 КК України, звільнивши обвинуваченого ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 роки, з вірним врахуванням тяжкості кримінального правопорушення, особи винного та інших обставини провадження. Зокрема, вірно враховано відношення останнього до скоєного (дійсно шкодує про вчинене, що підтверджено в суді апеляційної інстанції), наявність пом`якшуючої обставини (щире каяття), позицію представника потерпілого, відсутність тяжких наслідків та будь-якої фактичної шкоди від вчиненого обвинуваченим (40 літрів дизельного пального вилучено у останнього на місці вчинення правопорушення).

На переконання апеляційного суду, саме таке покарання перебуватиме у справедливому співвідношенні із тяжкістю вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення і даним про його особу, відповідатиме загальним засадам призначення покарання, принципам законності та індивідуалізації покарання, є необхідним і достатнім для останнього.

Цей захід примусу внесе корективи в соціально-психологічні властивості обвинуваченого, нейтралізує негативні настанови та змусить додержуватись положень закону про кримінальну відповідальність і позбавить можливості вчиняти нові злочини.

Разом з цим, статтею 55 КК України встановлено, що одним із додаткових покарань, яке може бути застосовано до осіб, визнаних винними у вчинені злочинів, є позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

За кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.190 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років.

В даному випадку, як слушно зазначає прокурор, позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю є обов`язковим.

Звільнення від додаткового покарання є можливим виключно на підставі ч.2 ст.69 КК України, за підстав, визначених ч.1 ст.69 КК України. Разом з цим, у відповідності до оскаржуваного рішення та матеріалів провадження, судом першої інстанції таких підстав для звільнення від призначення додаткового покарання не встановлено. Не встановлено таких підстав і судом апеляційної інстанції.

При цьому, апеляційний суд знаходить хибними висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваному рішенні щодо можливості не призначення додаткового покарання, з огляду на те, що обвинувачений звільнений з роботи і наразі перебуває на пенсії. Такі зазначені судом першої інстанції обставини не є безумовними законними перешкодами не призначення обвинуваченому вказаного додаткового покарання.

В даному випадку, апеляційний суд звертає увагу, що зазначені обставини (звільнення з роботи, пенсіонер), за відсутності об`єктивних підстав, визначених ч.1 ст.69 КК України (не встановлено і судом першої інстанції), не можуть бути тими обставинами підставами для застосування ч.2 ст.69 КК України, а саме можливості не призначення додаткового покарання.

Апеляційний суд вважає, за необхідне застосувати до останнього додаткове покарання за ч.4 ст.191 КК України, а саме, позбавлення права обіймати посади, пов`язані з матеріальною відповідальністю, на відповідний строк.

Згідно вимог п.2 ч.1 ст.413 КПК України, неправильне застосування Закону України про кримінальну відповідальність, а саме не застосування судом закону, який підлягає застосуванню, тягне за собою скасування судового рішення.

Суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і в порядку ст.420 КПК України ухвалює свій, у разі необхідності застосування більш суворого покарання.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги прокурора обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а вирок суду першої інстанції відносно ОСОБА_8 в частині призначеного покарання - скасуванню з ухваленням нового.

Керуючись ст.ст.404,405,407,409,413,420,615 КПК України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_9 задовольнити.

Вирок Новоград-Волинськогоміськрайонного судуЖитомирської областівід 08.11.2023відносно ОСОБА_8 в частині призначеного покарання скасувати. В цій частині ухвалити новий вирок.

Призначити обвинуваченому ОСОБА_8 за ч.4 ст.191 КК України покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з матеріальною відповідальністю, строком на 1 (один) рік.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування призначеного основного покарання, встановити йому іспитовий строк 1 (один) рік.

Відповідно до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_8 обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробацїї;

- повідомляти вказаний орган про зміну місця проживання і роботи;

- не виїжджати за межі України без його погодження.

В решті оскаржуваний вирок залишити без змін.

На вирок апеляційного суду учасниками судового розгляду справи можуть бути подані касаційні скарги до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту його проголошення.

Судді :