Ухвала

від 17.06.2024 по справі 611/572/23

БАРВІНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 611/572/23

Провадження № 2/611/26/24

У Х В А Л А

(повна)

13 червня 2024 року Барвінківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Коптєва Ю.А.,

секретаря Ведмідь І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Барвінкове в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з орендної плати та пені за користування земельною ділянкою,

в с т а н о в и в:

В провадженні Барвінківського районного суду Харківської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з орендної плати та пені за користування земельною ділянкою.

Ухвалою судді Барвінківського району Харківської області від 07 грудня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.

Ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області від 07 травня 2024 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.

06 червня 2024 року від позивача ОСОБА_3 надійшли доповнення на додаткові пояснення у справі відповідача разом із додатками.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні просив долучити до матеріалів справи докази, що були подані разом з письмовою заявою від 06 червня 2024 року.

Представник відповідача в судове засідання також не з`явилася, заявила клопотання про розгляд справи без її участі. Надала заперечення проти доручення до матеріалів справи доказів, оскільки вони подані з порушенням строку та порядку їх подання, визначені ст. 83 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи в межах заявленого позивачем клопотання, суд встановив наступне.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України.

Положення ст. 81 ЦПК України відображають приватноправові засади змагальності цивільного процесу, відповідно до чого тягар доказування цілком покладається на сторін. У такому контексті зазначений обов`язок із доказування характеризується специфічністю та виникає тоді, коли особа реалізує своє право на судовий захист.

При цьому особа наділена правом самостійно обирати коло доказів, на які вона посилається і які подає суду, виходячи із своєї процесуальної заінтересованості та позиції у справі. Поряд із цим, таке право сторони також має свої межі. Тоді, коли особа використовує свої процесуальні права у сфері доказування всупереч їх меті, діє недобросовісно (у тому числі, несвоєчасно розкриває докази, чим перешкоджає іншій стороні повноцінно організувати свій захист), то починає зачіпатися загальний публічно-правовий інтерес в ефективному відправленні правосуддя, що повинно мати наслідком відповідну реакцію суду.

Також, ч. 2 ст. 126 ЦПК України передбачено, що документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення, що визначено ст. 127 ЦПК України.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

Виходячи з принципу змагальності в цивільному процесі, прав та обов`язків сторін у справі, визначених ЦПК України, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням.

Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Зазвичай це обставини, що не залежать від волі такої особи.

Поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтвердженні належними доказами.

Норми цивільного процесуального законодавства не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі підстави визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2018 року у справі №5/452/06 та від 21 лютого 2019 року у справі №911/4590/13.

При цьому, законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню. Як свідчить правовий аналіз норм чинного процесуального законодавства, суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було б несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства (аналогічний правовий висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 910/15481/17).

Як убачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом 08 листопада 2023 року.

Відповідно до п. 2. ч. 1 ст. 43 ЦПК України, учасники справи мають право подавати докази, яке у взаємозв`язку з положеннями ст. 44 ЦПК України повинно використовуватись добросовісно, а не всупереч завданню судочинства.

Згідно з п. 2 та 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК України, учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Частиною 2 ст. 83 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

При вирішенні питання щодо дотримання позивачем процесуальних строків для подання доказу, суд враховує те, що позивач та її представник були обізнані про предмет та підстави позову.

Будь-яких доказів існування поважних причин, які б перешкодили відповідачу реалізувати свої права у передбачений ЦПК України строк, суду не надано.

Відтак, суд вважає, що клопотання ОСОБА_1 подано з порушенням встановленого порядку подання доказів в суді, оскільки надійшло до суду з пропуском строку для подачі доказів та за відсутності належного обґрунтування неможливості подання доказів у встановлений законом строк з причин незалежних від позивача, що перешкодили б йому своєчасно звернутись до суду з клопотанням про долучення доказів, у зв`язку із чим клопотання позивача про долучення доказів слід залишити без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76, 81, 83, 126, 127, 354 ЦПК України, суд ,-

у х в а л и в:

Клопотання ОСОБА_1 про долучення доказів до матеріалів справи, - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Дата складення повного судового рішення 17 червня 2024 року.

Суддя Ю.А. Коптєв