Постанова

від 29.10.2024 по справі 611/572/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

29 жовтня 2024 року

м. Харків

справа № 611/572/23

провадження № 22-ц/818/3149/24

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 18 червня 2024 року, у складі судді Коптєва Ю.А.,-

в с т а н о в и в:

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Рішенням Барвінківського районного суду Харківської області від 18 червня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 заборгованість з орендної плати за 2021 рік у розмірі 32 000 гривень, пеню за невиплату орендної плати за 2021 рік у розмірі 4 672 гривні, а всього 36 672 гривні. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вказує, що відповідач всупереч умов Договору оренди від 31 липня 2019 року та ст. ст. 526, 530 ЦК України, неналежно виконує обов`язок по сплаті орендної плати, а саме: останнім не сплачено щорічний розмір орендної плати в сумі 32 000 гривень за 2021-2023 роки, у зв`язку з чим, загальна сума заборгованості з орендної плати за договором на даний час становить 96 000 гривень. Зазначає , що відповідно до ст.ст. 546,549 ЦК України та умов укладеного договору відповідач також повинен нести і майнову відповідальність за несвоєчасну сплату (до 31 вересня кожного року) щорічного розміру орендної плати, передбачену п. 4.6 Договору, сплативши пеню у розмірі 0,1% несплаченої суми за кожен день прострочення, що складає 38 016 гривень, а саме: 24 352 гривні по щорічному внеску за 2021 рік (32 000 грн. х 0,1% = 32 грн. х 761 день = 24 352 грн.), 12 672 гривні по щорічному внеску за 2022 рік (32 000 грн. х 0,1% = 32 грн. х 396 днів = 12 672 грн.) та 992 гривні по щорічному внеску за 2023 рік (32 000 грн. х 0,1% = 32 грн. х 31 день = 992 грн.), однак суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, та прийшов до помилкового висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду в частині задоволених позовних вимог не оспорюється, тому судом апеляційної інстанції не переглядається.

Задовольняючи частковопозовні вимоги,суд першоїінстанції виходивз того,що ФОП ОСОБА_2 у зв`язку із збройною агресією російської федерації в Україні, тимчасово зупинив роботу з 24 лютого 2022 року, у зв`язку з чим, суд прийшов до переконання, що у зазначених правовідносинах належить застосувати норми ст. 617 ЦК України, відповідно до яких наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає і порушення зобов`язання за договором оренди сталося не з його провини, а внаслідок непереборної сили. Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за договором оренди за 2022 рік та 2023 рік задоволенню не підлягають. Крім того, судом першої інстанції враховано, що з вересня 2023 року договір оренди, укладений між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 розірваний за рішенням суду. Суд застосував норми ч.1 ст. 617 ЦК України та ч.3 ст.550 ЦК України та звільнів відповідача ОСОБА_2 від відповідальності за порушення зобов`язання за Договором оренди починаючи з 24 лютого 2022 року, прийшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 4672 грн за період з 01 жовтня 2021 року по 24 лютого 2022 рік у розмірі 4672 грн. ( 32000 грн.х0,1% х 146 днів =4672 грн.).

Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 належить земельна ділянка, сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 10,9473 га, кадастровий номер 6320483500:000:0286, яка розташована на території Іванівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданим 08 вересня 2017 року державним нотаріусом Ізюмської державної нотаріальної контори Харківської області, що вбачається з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №96714018 від 08 вересня 2017 року (а.с.8).

31 липня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки, згідно якого в оренду передана земельна ділянка сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 10,9473 га, кадастровий номер 6320483500:000:0286, яка розташована на території Іванівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №176037464, наданим Барвінківською районною державною адміністрацією Харківської області (а.с.10-16, 17).

За умовами п. п. 3.1 Договору оренди землі, договір укладено на 7 років.

Відповідно до п.п. 4.1., п.п. 4.2., п.п. 4.3. Договору оренди землі, щорічний розмір орендної плати за оренду даної земельної ділянки становить 32 000 грн. Орендна плата сплачується в грошовому вигляді. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку приватної власності здійснюється з урахуванням інфляції та процентного збільшення.

Як передбачено п. 4.4 Договору оренди землі, орендар сплачує орендну плату протягом терміну дії Договору щорічно не рідше одного разу на рік і не пізніше ніж в строк до 31 вересня кожного року оренди.

ОСОБА_1 в повному обсязі та належним чином виконав взяті на себе договірні зобов`язання, передавши в строкове орендне користування ФОП ОСОБА_2 належну йому земельну ділянку сільськогосподарського призначення.

Рішенням Барвінківського районного суду Харківської області від 02 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 19.09.2023 року, розірвано договір оренди земельної ділянки, площею 10,9473 га, кадастровий номер №6320483500:000:0286, розташованої на території Іванівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, укладений 31 липня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який був зареєстрований 31 липня 2019 року державним реєстратором Ляховою О.В. Барвінківської районної державної адміністрацієї Харківської області, запис про інше речове право №48060486. Стягнуто із ОСОБА_3 , 18 на користь ОСОБА_4 заборгованість по орендній платі за 2019 - 2020 роки в сумі 38 240 грн, пеню за прострочення платежу за 2019 - 2020 роки в розмірі 12 005,28 грн.

Відповідач ОСОБА_2 орендну плату за користування земельної ділянки за 2021 2023 роки не сплачував, що представником останнього не заперечувалось ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанцій.

Згідно ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено воєнний стан із 24 лютого 2022 року.

З перших днів збройного протистояння Барвінківська міська територіальна громада Ізюмського району Харківської області, що включає у тому числі землі колишньої Іванівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, в межах якої знаходиться земельна ділянка позивача, перебувала під обстрілами з боку збройних сил Російської федерації.

Земельна ділянка кадастровий номер 6320483500:03:000:0286 площею 10,9473 га, що розташована на території Іванівської сільської ради Барвінківського району Харківської області у 2022 - 2023 роках не використовувалась та не могла використовуватись через обставини, за які ФОП ОСОБА_2 не відповідає.

Також із початком військової агресії російської федерації проти України, та введенням в Україні воєнного стану (Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 р.), а саме з 24 лютого 2022 року, роботу ФОП ОСОБА_2 згідно з наказом за № 1 від 24.02.2022 року було повністю призупинено.

Постановою Кабінету Міністрів України 06.12.2022 року № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», а також Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року № 309, яким затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, територія Ізюмського району Харківської області внесена до зазначеного переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, а саме територія Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області відносилась до території активних бойових дій з 24 лютого 2022 року по 11 вересня 2022 року, а з 11 вересня 2022 року по теперішній час Барвінківська міська територіальна громада відноситься до складу території можливих бойових дій.

Оскільки земельна ділянка позивача є непридатною для використання у зв`язку з потенційною загрозою її забруднення вибухонебезпечними предметами, то не могла бути використана ФОП ОСОБА_2 з 24.02.2022 року через обставини, за які він не відповідає.

Як на підставу позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що належна йому земельна ділянка, площею 10,9473 га, кадастровий номер 6320483500:000:0286, розташована на території Іванівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, передана в оренду ФОП ОСОБА_2 , на підставі укладеного договору оренди від 31 липня 2019 року (далі - Договір). Вказує, що відповідач всупереч умов Договору оренди від 31 липня 2019 року та ст. ст. 526, 530 ЦК України, неналежно виконує обов`язок по сплаті орендної плати, а саме: останнім не сплачено щорічний розмір орендної плати в сумі 32 000 гривень за 2021-2023 роки, у зв`язку з чим, загальна сума заборгованості з орендної плати за договором на даний час становить 96 000 гривень. Зазначає , що відповідно до ст.ст. 546,549 ЦК України та умов укладеного договору відповідач також повинен нести і майнову відповідальність за несвоєчасну сплату (до 31 вересня кожного року) щорічного розміру орендної плати, передбачену п. 4.6 Договору, сплативши пеню у розмірі 0,1% несплаченої суми за кожен день прострочення, що складає 38 016 гривень, а саме: 24 352 гривні по щорічному внеску за 2021 рік (32 000 грн. х 0,1% = 32 грн. х 761 день = 24 352 грн.), 12 672 гривні по щорічному внеску за 2022 рік (32 000 грн. х 0,1% = 32 грн. х 396 днів = 12 672 грн.) та 992 гривні по щорічному внеску за 2023 рік (32 000 грн. х 0,1% = 32 грн. х 31 день = 992 грн.). Вказує, що не погодившись із рішенням Барвінківського районного суду Харківської області від 02 червня 2021 року у справі № 611/873/20, його в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду оскаржив ОСОБА_2 та просив скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. І саме це стало причиною того, що рішення суду першої інстанції набрало законної сили тільки 19 вересня 2023. Тобто, відповідач з 02 червня 2021 року, задовго ще до початку війни, не бажаючи визнавати та виконувати своєчасно та належним чином судове рішення, навмисно затягував час набрання ним законної сили, подавши відповідну апеляційну каргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються, зокрема, Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі» .

Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з вимогами ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Відповідно до п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно з вимогами ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку.

У данійсправі міжсторонами виникспір зприводу виконання/невиконаннявідповідачем зобов`язаннясплатити оренднуплату закористування земельнимиділянками наумовах,визначених договороморенди землівід 31липня 2019року впродовж 2021 - 2023 років.

Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються нормами Земельного Кодексу України, Законом України «Про оренду землі», нормами Цивільного кодексу України.

Статтею 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до положень ст.1Закону України«Про орендуземлі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частиною 1ст.2Закону України«Про орендуземлі» передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За змістом ст. 6, 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного Кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (ст.617 ЦК України).

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» визначено, що оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом ст.15 Закону України «Про оренду землі» орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією із істотних умов договору оренди.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Положеннями ст. 24 Закону України «Про оренду землі» передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

Відповідачем не заперечувалось та не спростовано факт невиплати орендної плати позивачу за 2021-2023 роки за договором оренди, укладеним між позивачем та відповідачем.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач посилався на відсутність підстав для виплати орендної плати за 2022 рік, у зв`язку з неможливістю користуватися земельною ділянкою з незалежних від відповідача причин, а з вересня 2023 року у зв`язку з розірванням договору оренди за рішенням суду.

Судова колегія погоджується з висновком суду про наявність підстав для застосування норми ст. 617 ЦК України, відповідно до яких наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає і порушення зобов`язання за договором оренди сталося не з його провини, а внаслідок непереборної сили є обґрунтованими.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за договором оренди за 2022 рік та 2023 рік задоволенню не підлягають.

Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належних та допустимих доказів на спростування висновків суду першої інстанції матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду в оскаржувані частині ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 18 червня 2024 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Н.П. Пилипчук

О.Ю. Тичкова