Постанова

від 11.06.2024 по справі 522/10087/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3560/24

Справа № 522/10087/23

Головуючий у першій інстанції Домусчі Л.В.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Таварткіладзе О.М.,

суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання: Зєйналова А.Ф.к.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 листопада 2023 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: Служба у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації, орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, Міністерство Юстиції України, про визнання незаконним утримання дітей, зобов`язання повернути дітей,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: Служба у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації, орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, Міністерство Юстиції України, про визнання незаконним утримання дітей, зобов`язання повернути дітей.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19 жовтня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

24.10.2023 року через засоби поштового зв`язку, представником ОСОБА_2 адвокатом Вроною Андрієм Володимировичем подано до Приморського районного суду м. Одеси заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, згідно якої представник просив стягнути з позивача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем під час розгляду справи у розмірі 40 000 гривень.

В обґрунтування заяви зазначено, що 19.10.2023 року судом ухвалено рішення по цивільній справі № 522/10087/23, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: Служба у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації, орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, Міністерство Юстиції України, про визнання незаконним утримання дітей, зобов`язання повернути дітей. Заявник вказав, що витрати на професійну допомогу, які понесла ОСОБА_2 у зв`язку з розглядом даної справи в суді першої інстанції склали 40 000 грн та підлягають стягненню з позивача у повному обсязі. Крім того, адвокат Врона А.В. зазначив, що попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведеності іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатом розгляду справи. Також, відзначив, що договір про надання правової допомоги не визначає погодинну сплату часу адвоката, формальна покрокова деталізація проведеної адвокатом роботи не змінює доведеності факту надання послуг із правничої допомоги.

08.11.2023 року через засоби електронного зв`язку, ОСОБА_1 направив до суду заперечення на заяву про розподіл судових витрат, в яких просив відмовити ОСОБА_2 у задоволенні заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000 грн.

Додатковим рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 08 листопада 2023 заяву представника ОСОБА_2 адвоката Врони Андрія Валентиновича про ухвалення додаткового рішення задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ) понесені судові витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 40 000 (сорок тисяч) гривень 00 копійок.

Не погоджуючись з таким додатковим рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 листопада 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити відповідачу у задоволенні заяви про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 40 000 (сорок тисяч) гривень у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що по-перше, відповідачем до закінчення судових дебатів не було подано доказів щодо розміру витрат, пов`язаних з розглядом справи та не було подано відповідної заяви про це відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України. По-друге, копія додаткової угоди № 1 до Договору про надання правової допомоги та Акт приймання-передачі від 19.10.2023 року не містять підпису адвоката та не містять відмітки «Згідно з оригіналом», підпису особи, яка засвідчує копію, її прізвища та ініціалів, дату. По-третє, представником відповідача було подано відзив, але не надано копію Додаткової угоди №1, а тому вважає, що зазначена Додаткова угода не може вважатися дійсною. По-четверте, відповідачем не надано доказів оплати витрат або порядок оплати адвокатського гонорару. По-п`яте, розмір оплати адвоката має бути співмірним, а тому вважає суму гонорару завищеною. По-шосте, представник відповідача надає останній правову допомогу, пов`язану з розглядом кількох інших справ, обставини яких пов`язані між собою, а тому правова допомога з наведеного відповідачем переліку на момент подання відзиву по даній справі, вже неодноразово була проведена тим самим адвокатом для тієї ж самої сторони спору. У зв`язку з викладеним, ОСОБА_1 вважає, що додаткове рішення судом першої інстанції є незаконним та несправедливим, а вимоги відповідача щодо розподілу витрат на правничу допомогу є необґрунтованими і незаконними.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційних скарг, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення, виходячи з наведених у цій постанові підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Задовольняючи заяву представника ОСОБА_2 адвоката Врони Андрія Валентиновича про ухвалення додаткового рішення, стягуючи з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 40 000 (сорок тисяч) гривень 00 копійок, суд першої інстанції виходив з дотримання принципів обґрунтованості, пропорційності (співмірності) витрат на оплату послуг адвоката, складності справи, значення її для сторін, з обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Судом встановлено, з матеріалів справи вбачається, що:

-05.07.2023року,засоби електронногозв`язку,представник ОСОБА_2 адвокатВрона АндрійВалентинович подав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, згідно якого адвокат просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі. Також у відзиві зазначено, що ОСОБА_2 очікує понести витрати у суді першої інстанції на правничу допомогу обраховані відповідачем в орієнтовному розмірі 40 000 грн. Крім того, зазначено, що докази на підтвердження таких витрат стороною буде подано до суду протягом 5 днів після ухвалення рішення по справі (т. 1 а/с 64-71).

До відзиву адвокат додав ордер серії ВН № 1196485, що підтверджує повноваження адвоката Врони А.В. на представництво інтересів ОСОБА_2 в Приморському районномусуді м.Одесина підставі договору про надання правової допомоги № 202 від 30.04.2021 року та витяг з договору про надання правової допомоги № 202 від 30.04.2021 року (т. 1 а/с 110-111);

-30квітня 2021року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено договір № 202 про надання правничої допомоги, згідно п. 1.1. у порядку на умовах, визначених цим Договором, Адвокат зобов`язується надати правову допомогу, а Клієнт зобов`язується прийняти надану правову допомогу.

Згідно п. 2.1. Клієнт уповноважує Адвоката представляти його інтереси з усіма необхідними повноваженнями (т. 1 а/с 111);

- згідно з пунктом 1 додаткової угоди № 1 від 05 липня 2021 року до Договору про надання правової допомоги № 202 від 30.04.2021 року, за надання правової допомоги Клієнт зобов`язується сплатити гонорар у розмірі 40 000 гривень у цивільній справі № 522/10087/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: Служба у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації, орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, Міністерство Юстиції України, про визнання незаконним утримання дітей, зобов`язання повернути дітей.

Відповідно до пункту 2 додаткової угоди № 1 від 05 липня 2023 року за результатом надання правової допомоги складається акт приймання-передачі наданих послуг, що підписується представниками кожної сторони ( т. 3 а/с 8).

- 19 жовтня 2023 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було складено та підписано Акт приймання-передачі наданих послуг, згідно якого Адвокат надав, а Клієнт прийняв правову допомогу, визначену додатковою угодою № 1 від 05.07.2023 року до Договору № 202, яка полягала в наступному:

- попередня консультація;

-пошук та підбір законодавчої та практичної інформації;

- підготовка та подання відзиву на позовну заяву;

- підготовка та направлення заяв і адвокатських запитів, пов`язаних із розглядом даної справи;

- підготовка та подання заяв про долучення доказів;

- участь адвоката в судових засіданнях по справі;

- підготовка та подання адвокатом заяви про розподіл судових витрат.

Згідно п. 2 зазначеного Акту вартість послуг Адвоката складає 40 000 гривень (т. 3 а/с 7).

Колегія суддів виходить з такого.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до змісту ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За приписами ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суть доказів, їх належність, допустимість, достовірність та достатність, оцінка їх судом та умови їх розгляду судом визначені статтями 76-80 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно ч. 1 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

При цьому серед основних засад (принципів) цивільного судочинства п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України закріплює принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 133 ЦПК України).

Згідно ч. 1, 2 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

За приписами ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ст. 141 ЦПК України, що закріплює вимоги щодо розподілу судових витрат між сторонами, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Апеляційний суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд (ч. 4 ст. 263 ЦПК України). Згідно приписів ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Так, у рішенні по справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

ЄСПЛ в своєму рішенні від 07 листопада 2013 року у справі «Бєлоусов проти України» (Заява № 4494/07) зазначив, що хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними» (рішення від 07.11.2013 року у справі «Бєлоусов проти України», Заява № 4494/07, п. 115).

У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:

1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21);

2) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28, 29);

3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).

В постанові від 25 жовтня 2022 року у справі № 820/3681/18 (адміністративне провадження № К/9901/27069/19) Верховний Суд зазначив: «Розмір відповідної суми (витрат на правничу допомогу) має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат. Склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат».

В додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2022 року у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20) роз`яснено, що в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Апеляційним судом враховано, що предмет судового розгляду в цій справі стосується визнання незаконним утримання дітей та зобов`язання повернути дітей, тобто зачіпає права та інтереси неповнолітніх дітей, які гарантовані Конституцією України та Конвенцією про права дитини, що передбачає детальне вивчення матеріалів справи та потребує збирання доказів сторонами для доведення своєї правової позиції у справі, а тому апеляційним судом не приймається твердження скаржника, що дана справа є незначної складності.

Також матеріалами справи підтверджено, що на виконання вимог ч. 1 ст. 134 ЦПК України відповідач в першій заяві по суті спору, а саме відзиві на позовну заяву, представником відповідача зазначено, що ОСОБА_2 очікує понести витрати у суді першої інстанції на правничу допомогу обраховані відповідачем в орієнтовному розмірі 40 000 грн. Крім того, зазначено, що докази на підтвердження таких витрат стороною буде подано до суду протягом 5 днів після ухвалення рішення по справі (т. 1 а/с 64-71).

Вбачається, що рішення суду по суті спору, яким позивачу відмовлено в задоволенні позовних вимог до відповідача, ухвалено судом першої інстанції 19 жовтня 2023 року. Повний текст цього рішення складено судом 30 жовтня 2023 року. Дане рішення суду залишено без змін постановою Одеського апеляційного суду від 26 березня 2024 року.

24.10.2023 року, через засоби поштового зв`язку, представник ОСОБА_2 адвокат Врона Андрій Володимирович, подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат, що надійшла та зареєстрована в суді 31.10.2023 року (т. 2 а/с 2).

Відповідно ч. 6 ст. 124 ЦПК України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Апеляційний суд констатує, що відповідачем дотримано процесуальний порядок звернення з заявою про компенсацію йому судових витрат та строк подачі доказів на підтвердження таких витрат.

Таким чином, колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про те, що заявником до закінчення судових дебатів не було подано доказів щодо розміру витрат, пов`язаних з розглядом справи та останнім пропущено строк на подачу заяви про розподіл судових витрат, через спростовання їх матеріалами справи.

Також апеляційним судом критично сприймаються доводи скаржника про недоведеність понесених відповідачем судових витрат, виходячи з наступного.

Так, у порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України відповідачем подано до суду докази понесених судових витрат на правничу допомогу.

Не маючи повноважень втручатися в відносини між адвокатом та клієнтом щодо визначення гонорару адвоката за надані ним послуги, суд лише здійснює оцінку дійсності, обґрунтованості, розумності і співмірності такого гонорару вчиненій адвокатом роботі під час судового провадження у справі з урахуванням складності та значення справи, за умови подання іншою стороною клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Апеляційний суд вважає, що надані докази підтверджують дійсність, обґрунтованість і співмірність понесених судових витрат відповідача на правничу допомогу відповідно складності справи, значення розгляду справи для сторін, наданим адвокатом обсягом послуг, а також відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Зокрема, матеріалами справи підтверджено, що справа з підстав розгляду спору по суті перебувала в провадженні суду першої інстанції з травня 2023 року по жовтень 2023 року, під час якого представником відповідача у справі подавались процесуальні документи, зокрема клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, відзив на позовну заяву на 7 аркушах з доданням копій документів на 43 аркушах. З додатків до відзиву вкачається, що адвокатом для збирання доказів для доведення своєї правової позиції у справі було підготовлено та направлено ряд заяв і адвокатських запитів для отримання зазначених документів (т. 1 а/с 73-109). Також, адвокат відповідача приймав участь у 2-х судових засіданнях: 17.07.2023 року, що тривало з 13:50 год. по 13:56 год., 19.10.2023 року, що тривало з 11:23 год. по 12:11 год.

Вбачається, що розгляд даної справи є важливим для сторін, оскільки стосується спору з визнання незаконним утримання дітей, зобов`язання повернути дітей, результат цієї справи може вплинути на законні права та інтереси неповнолітніх дітей. Крім того, вбачається, що адвокатом відповідача досягнуто мети надання правничої допомоги у справі.

Слід зазначити, що адвокатом відповідача під час розгляду справи не вчинялись дії, що могли призвести до затягування розгляду справи або надання тверджень та заперечень щодо певних обставин, без надання відповідних доказів на підтвердження своєї позиції.

При цьому заперечуючи проти стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, як в суді першої інстанції, так і поданням апеляційної скарги на відповідне судове рішення, сторона позивача відповідно до ч. 1 ст. 81, ч. 6 ст. 137 ЦПК України не надає жодних доказів неспівмірності понесених відповідачем судових витрат щодо складності цієї справи. Зокрема, наголошуючи, що надані адвокатом послуги потенційно можуть стосуватися розгляду цієї справи № 522/10087/23, а також інших справ № 760/10538/23 та № 760/17173/22 за участі тих же сторін, позивач не надає належних доказів, з яких можливо було б встановити схожість цих справ та те, що у адвоката по спірним правовідносинам вже сформована правова стратегія у справах № 760/10538/23 та № 760/17173/22, яку він використав і під час розгляду цієї справи № 522/10087/23.

Апеляційний суд відхиляє доводи скаржника про неналежність копій додаткової угоди № 1 та Акт приймання-передачі, оскільки Додаткова угода №1 від 05.07.2023 року та Акт приймання-здачі наданих послуг від 19.10.2023 року оформлені належним чином, мають підписи обох сторін, та їх копії, які містяться в матеріалах справи, завірені належним чином.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 зазначено, що витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Таким чином,апеляційний судне приймає до уваги доводи ОСОБА_1 , про відсутність доказів оплати витрат або порядок оплати адвокатського гонорару, оскільки зазначене не впливає на повноту встановлення обставин у справі, та такі доводи апелянта розцінюються судом як спроба скасувати правильне та законне рішення.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що в даному випадку суд першої інстанції правомірно стягнув судові витрати на правничу допомогу з позивача на користь відповідача, оскільки стороною відповідача надано до суду попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат та докази таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, враховуючи подання представником відповідача відзиву на позовну заяву, заяв по суті справи та участь у двох судових засіданнях, беручи до уваги складність справи та її важливість для сторін.

Отже, доводи апеляційної скарги висновок районного суду не спростовують і зведені лише до незгоди з висновком суду без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, які надані сторонами та невірне застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних рішень у різних країнах.

Так, у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія А № 303-А; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).

У справі «Серявін та інші проти України» зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну ві дпові дь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Враховуючи наведене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено: 17.06.2024 року.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді А.П. Заїкін

С.О.Погорєлова