Постанова

від 11.06.2024 по справі 907/216/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2024 р. Справа №907/216/20

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддяПанова І.Ю.,

СуддіМалех І.Б.,

Зварич О.В.,

Секретар судового засідання: Фарина Х.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Балега М.І., Сковородько І.Ф. адвокат;

від відповідача 1: не з`явився

від відповідача 2: не з`явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи підприємця Балеги Мар`яни Іванівни б/н та від 04.03.2024 (вх. №01-05/730/24 від 12.03.2024)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 08.02.2024 (повний текст рішення складено 13.02.2024)

у справі № 907/216/20 (суддя Андрейчук Л.В.)

за позовом Фізичної особи підприємця Балеги Мар`яни Іванівни, м. Виноградів

до відповідача 1 Виноградівської міської ради Закарпатської області, м. Виноградів

до відповідача 2 Відділу з питань приватизації майна в районі Виноградівської районної ради, м. Виноградів

про стягнення суми 468 892,00 грн

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції.

ФОП Балега Мар`яна Іванівна звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовом про стягнення завданих збитків, матеріальної та моральної шкоди, яким просить стягнути солідарно з відповідачів 468 892,00 грн збитків, у тому числі 67 324,94 грн орендних платежів, 14 427,62 грн компенсації за надані комунальні послуги, 17 250,00 грн єдиного соціального внеску та 9 365,00 грн єдиного податку, 3 524,00 грн сплаченого судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду, 32 000,00 грн вартості придбаного обладнання, 300 000,00 грн упущеної вигоди та 25 000,00 грн моральної шкоди. Позов заявлено з посиланням на ст. 19 Конституції України, ст. ст. 22, 23, 530,576, 610-611, 626, 628,629, 1173 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 224, 225 Господарського кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що недобросовісна, неправомірна, винна поведінка відповідачів (не виконання умов договору щодо надання дозволу на ремонт орендованого нежитлового приміщення, відібрання приміщення 04.09.2019 року) призвела до неможливості проведення капітального ремонту, неможливості використання спірного приміщення в підприємницькій діяльності та отримання прибутків від підприємницької діяльності, а також позов обґрунтований тривалим не розглядом Виноградівською міською Радою клопотань позивача про ремонт орендованих приміщень, що завдало позивачу моральну шкоду у сумі 25000 грн.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 08.02.2024 у справі №907/216/20 відмовлено у задоволені позову.

Рішення мотивовано тим, що позивачем не доведено яке саме господарське правопорушення було допущено відповідачем, судом не встановлено усіх елементів складу правопорушення (які позивач повинен довести), необхідних для стягнення збитків та моральної шкоди

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Фізична особа-підприємець Балега Мар`яна Іванівна оскаржила таке в апеляційному порядку. Апеляційна скарга б/н та від 04.03.2024 (вх. №01-05/730/24 від 12.03.2024) надійшла на адресу суду 12.03.2024. В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 08.02.2024 у справі №907/216/20 та ухвалити нове, яким задоволити позовні вимоги повністю.

В апеляційній скарзі позивач вказує, що на підставі ст. 18-1 Закону України « Про оренду державного та комунального майна» , п.5.4., п.6.2. Договору оренди між сторонами , відповідач 1 зобов`язаний надати дозвіл на проведення ремонту приміщення. Зазначає, що тривалий час вів усні переговори щодо дозволу на проведення ремонту. Однак, позивачу не було відмовлено у проведенні ремонту орендованих приміщень, однак і не надано згоду на його проведення, а замість цього Виноградівська районна Рада Закарпатської області ініціювала розірвання договору оренди №2/17 від 01.05.2017 в судовому порядку.

19.04.2024 від Виноградівської міської ради Закарпатської області надійшов відзив б/н від 11.04.2024 (вх.№01-04/2527/24) на апеляційну скаргу, в якому відповідач 1 не погоджується з доводами апеляційної скарги, зазначає, що позивач знаючи, що орендовані ним приміщення потребують ремонту, протягом більш ніж року не вживав ніяких заходів для його проведення, в т.ч. і отримання відповідного погодження та позивачем не обґрунтовано наявності причинного зв`язку між шкодою та протиправними на його думку діями відповідачів, відповідно до яких заподіяно шкоду.

Відділ з питань приватизації майна в районі Виноградівської районної ради правом на подання відзиву не скористався, про дату, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2024 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Панова І.Ю., суддів Малех І.Б. та Зварич О.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 05.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи підприємця Балеги Мар`яни Іванівни б/н та від 04.03.2024 (вх. №01-05/730/24 від 12.03.2024) на рішення Господарського суду Закарпатської області від 08.02.2024 у справі №907/216/20

Ухвалою суду від 19.04.2024 призначено розгляд справи на 21.05.2024.

Ухвалою суду від 21.05.2024 відкладено розгляд справи на 11.06.2024.

В судовому засіданні 11.06.2024 позивач підтримав доводи апеляційної скарги з підстав викладених у ній.

Відповідач 1 та 2 явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час і місце були належним чином повідомлені.

У відповідності до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставинами, і визначеними відповідно до них правовідносинами, вбачається, що:

01.05.2017 між Відділом з питань приватизації майна в районі Виноградівської районної ради в особі начальника відділу Лешка Ю.Ю. (Орендодавцем, балансоутримувачем) та фізичною особою-підприємцем Балегою М.І. (Орендарем) укладено договір №2/17 оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до комунальної власності (власник Виноградівська районна рада Закарпатської області).

Відповідно до умов договору, орендодавець на підставі рішення сьомої сесії сьомого скликання Виноградівської районної ради Закарпатської області від 28 жовтня 2016 року №199 передав, а орендар Балега М.І. прийняла в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно нежитлове приміщення (вбудовані приміщення) площею 49,8 кв.м., розміщене за адресою: м. Виноградів, вул. Лікарняна, буд. 13 (перший поверх).

Мета оренди здійснення медичної практики та надання послуг населенню з комп`ютерної томографії.

Факт передачі зазначеного приміщення підтверджується Актом прийому - передачі нежитлових приміщень в орендне користування від 01 травня 2017 року.

Договір укладено з "01" травня 2017 року до "01" квітня 2020 року включно (п. 10.1. Договору). У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором (п. 10.6. Договору).

З метою укладення договору оренди, визначення орендної плати, вартості приміщення, переданого в оренду, відділ з питань приватизації майна в районі Виноградівської районної ради 11.11.2016 року уклав з суб`єктом оціночної діяльності ТОВ РІАЛТІ-О договір на проведення оцінки. Суб`єктом оціночної діяльності ТОВ РІАЛТІ-О виготовлено Звіт про оцінку вбудованих приміщень першого поверху поз. 43-49 площею 49.8 кв.м. будівлі дитячого корпусу літ. Я.

Вартість переданого в користування приміщення визначена Висновком про вартість майна, виконаним суб`єктом оціночної діяльності ТОВ Ріалті-О і становила на час передачі в оренду 107 917,00 грн без ПДВ.

В акті прийому-передачі від 01 травня 2017 року зроблено застереження, що Орендар самостійно вирішує питання щодо підключення до мереж електропостачання, водопостачання.

Відповідно до п.5.4 Договору, який знаходиться в розділі 5 договору «Обов`язки Орендаря», Орендар зобов`язаний своєчасно, за погодженням з власником, здійснювати капітальний, поточний та інші види ремонтів орендованого приміщення.

Відповідно до п. 6.2 Договору який знаходиться в розділі 6 « Права Орендаря» вказано, що Орендар має право за погодженням з власником майна за рахунок власних коштів здійснювати поточний та капітальний ремонт, реконструкцію поліпшення орендованих приміщень.

Позивач вважає, що на підставі п.5.4., п.6.2. Договору оренди, відповідач зобов`язаний надати дозвіл на проведення капітального ремонту приміщення.

Позивач замовила локальний будівельний кошторис та дефектний акт на проведення капітального ремонту орендованого приміщення, відповідно до якого вартість ремонтних робіт складала 100,967 тис. грн.

Також 25.05.2018 року звернулася до голови Виноградівської районної ради як власника приміщення із заявою про надання дозволу на проведення капітального ремонту орендованого приміщення та затвердження вартості ремонтних робіт.

Листом Виноградівської районної ради від 13.07.2018 позивачу запропоновано доопрацювати та подати до районної ради належним чином оформлену кошторисну документацію, оскільки у доданому до заяві кошторисі не вказано мету та вид будівельних робіт.

На виконання вказаного листа, позивач повторно 08.08.2018 року звернулася до власника орендованого приміщення із заявою, якою просила надати дозвіл на проведення капітального ремонту орендованого приміщення та затвердити вартість ремонтних робіт в розмірі 245.256 тис.грн. Однак, відповідач ініціював розірвання договору оренди №2/17 від 01.05.2017 між сторонами в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.12.2018 Голова Виноградівської районної Ради Закарпатської області направив на адресу позивача лист 01-17/56 згідно якого повідомив, що за результатами розгляду заяви від 21.11.2018 року щодо надання дозволу на проведення капітального ремонту орендованих приміщень в будівлі дитячого відділення за адресою м. Виноградів, вул. Лікарняна 13 на 26 сесії районної ради 7 скликання, рішення по даному питанню не прийнято та дозвіл на проведення капітального ремонту орендованих позивачем приміщень не надано.

28.11.2018 Орендодавець звернувся до господарського суду Закарпатської області з позовом до ФОП Балеги М.І. про розірвання договору оренди нежитлових приміщень №2/17 від 01.05.2017 року з підстав порушення істотних умов договору: ФОП Балега М.І. не використовувала орендовані приміщення за цільовим призначенням, порушила строк, передбачений договором на страхування орендованого приміщення, погіршено стан орендованого майна, не здійснено заходів протипожежної безпеки, передане в оренду приміщення не було застраховане, Орендодавцю внаслідок порушення істотних умов договору була завдана шкода у вигляді реальних збитків - погіршення стану орендованого майна.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 15 квітня 2019 року у справі №907/698/18, яке залишено в силі постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.07.2020, позов задоволено. Розірвано договір № 2/17 від 01.05.2017 року оренди нежитлових приміщень (вбудовані приміщення) площею 49,8кв.м., розміщених за адресою: АДРЕСА_1 (перший поверх), укладений між Відділом з питань приватизації майна в районі та Фізичною особою-підприємцем Балегою Мар`яною Іванівною.

04.09.2019 на вимогу Орендодавця приміщення було повернуто, про що складено акт прийому-передачі.

В подальшому, за наслідками касаційного оскарження, постановою Верховного суду від 17 жовтня 2019 року вказані рішення були скасовані, а справа № 907/698/18 передана на новий розгляд до Господарського суду Закарпатської області. В ході нового розгляду справи за наслідками зміни складу суду ухвалою суду від 30.07.2020 справа була прийнята до провадження головуючим суддею Андрейчуком Л.В., а її розгляд постановлено почати спочатку.

Ухвалою суду від 01.10.2020 провадження у справі №907/698/18 закрито у зв`язку з відсутністю предмета спору. Факт припинення дії договору, відсутність орендних правовідносин між сторонами у спорі і як наслідок відсутність предмету спору по справі присутнім в судовому засіданні представником відповідача не заперечувався.

Позивач зазначає, що неправомірними діями відповідачів (ненадання дозволу на ремонт орендованого нежитлового приміщення) їй завдано матеріальних збитків на суму 468 892,00 грн, в т.ч. у вигляді 67 324,94 грн орендних платежів (підтверджується Актом звірки від 01.09.2019), 14 427,62 грн компенсації за надані комунальні послуги (підтверджується Актом звірки від 05.05.2019) , 17 250,00 грн єдиного соціального внеску та 9 365,00 грн єдиного податку (підтверджується інформаційним листом Виноградівського управління ГУ ДФС у Закарпатській області, квитанцією від 20.01.2020), 3 524,00 грн сплаченого судового збору за подання скарг по справі №907/698/18, 32 000,00 грн вартості придбаного обладнання та 300 000,00 грн упущеної вигоди (підтверджується Висновком спеціаліста Гуранич Т.В. від 20 лютого 2020), а також 25 000,00 грн моральної шкоди.

Дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, Західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків встановлено ст. 11 ЦК України.

Вказана норма передбачає, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ч. 1, 2 ст.11 ЦК України).

Частиною 7 ст. 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до умов договору, орендодавець на підставі рішення сьомої сесії сьомого скликання Виноградівської районної ради Закарпатської області від 28 жовтня 2016 року №199 передав, а орендар ОСОБА_1 прийняла в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно нежитлове приміщення (вбудовані приміщення) площею 49,8 кв.м., розміщене за адресою: АДРЕСА_1 (перший поверх).

Факт передачі зазначеного приміщення підтверджується Актом прийому - передачі нежитлових приміщень в орендне користування від 01 травня 2017 року.

Як вбачається з матеріалів справи у акті сторони констатували, що орендар самостійно вирішує питання щодо підключення до мереж електропостачання, водопостачання.

Застереження стосовно того, що спірний об`єкт оренди комунального майна неможливо використовувати для здійснення господарської діяльності , та про те, що приміщення потребує ремонту в акті прийому-передачі та в договорі оренди відсутні.

За змістом ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до приписів ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України, яка кореспондується з приписами ст. 759 ЦК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Окрім цього, відповідно до ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна, орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Згідно зі змістом вищенаведених норм права та умов укладеного між сторонами договору, позивач зобов`язаний повністю і своєчасно сплачувати орендні платежі, а обов`язковість їхньої сплати не залежить від результатів діяльності орендаря чи використання ним орендованого майна, а відтак суд першої інстанції правомірно відхилив вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів збитків у вигляді суми орендних платежів як такі, що необґрунтовані і заявлені безпідставно.

Щодо солідарного стягнення збитків у вигляді судового збору по справі №907/698/18.

Згідно із частиною 1 статті 1 Закону України "Про судовий збір" Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно із ч. 5, 6 ст. 130 ГПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.

Виходячи з наведених вище правових положень, позивач, у даній справі, повинен був заявити відповідне клопотання про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи №907/698/18 в межах 5 днів після постановлення ухвали про закриття провадження, та надати суд належні докази таких витрат у межах справи №907/698/18.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів збитків у вигляді сплаченого судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду по справі №907/698/18.

Щодо солідарного стягнення збитків у вигляді вартості придбаного обладнання, упущеної вигоди та моральної шкоди.

Відповідно до положень частин першої - третьої статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Отже, відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу положень статті 22 ЦК України, а порушення цивільного права, внаслідок якого особі завдано збитки, є підставою для їх відшкодування.

Частиною третьою статті 147 ГК України передбачено, що збитки, завдані суб`єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.

Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до положень частини першої статті 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення. На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок між такою поведінкою із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Для застосування такого виду відповідальності як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою і збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника передбачених законом невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності).

Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, завданими потерпілій особі. Позивачу в цій категорії справ слід довести в порядку, передбаченому положеннями частини третьої статті 13, статей 74, 76-77 ГПК України, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними (не можуть обґрунтовуватися гіпотетично та на прогнозах), а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків (повинні мати чітке документальне обґрунтування). Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

Тягар доведення наявності і обґрунтування розміру упущеної вигоди покладається на позивача, який має довести, що він міг і повинен був отримати визначені ним доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Таким чином, незважаючи на те, що неодержаний прибуток - це результат, який не наступив, вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди також мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі № 922/1742/20, від 17.02.2021 у справі № 916/450/20, від 03.11.2020 у справі № 916/3563/19, від 20.10.2020 у справі № 910/17533/19, від 26.02.2020 у справі № 914/263/19.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками господарського суду стосовно того, що в даному випадку позивачем не доведена наявність усіх елементів складу правопорушення та позивачем не доведено неправомірних дій відповідачів.

Відповідно до вимог ст. 18-1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», яка має назву «Ремонт об`єкта оренди» в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин зазначається, що поточний ремонт майна, переданого в оренду, проводиться орендарем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором. Капітальний ремонт майна, переданого в оренду, проводиться орендодавцем або іншим балансоутримувачем цього майна за його рахунок, якщо інше не встановлено договором. Якщо орендодавець або інший балансоутримувач майна, переданого в оренду, не здійснив капітального ремонту майна і це перешкоджає його використанню відповідно до призначення та умов договору, орендар має право: відремонтувати майно, зарахувавши вартість ремонту в рахунок орендної плати, або вимагати відшкодування вартості ремонту; вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Як зазначалося вище, факт передачі зазначеного приміщення підтверджується Актом прийому - передачі нежитлових приміщень в орендне користування від 01 травня 2017 року. У акті сторони констатували, що орендар самостійно вирішує питання щодо підключення до мереж електропостачання, водопостачання. Застереження стосовно того, що спірний об`єкт оренди комунального майна неможливо використовувати для здійснення господарської діяльності, що передбачена спірним договором оренди, та про те, що приміщення потребує будь-якого ремонту в акті прийому-передачі і в договорі оренди відсутні.

Відповідно до п.5.4 Договору, який знаходиться в розділі 5 договору «Обов`язки Орендаря», Орендар зобов`язаний своєчасно, за погодженням з власником, здійснювати капітальний, поточний та інші види ремонтів орендованого приміщення.

Частиною 1 ст. 13 ЦК України передбачено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що ні чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство, ні умови спірного договору оренди комунального майна не передбачали імперативного обов`язку орендодавця щодо надання згоди орендарю на проведення капітального ремонту переданого приміщення, отже позивачем не доведено факту протиправної поведінки органу місцевого самоврядування, яка є необхідною складовою відповідальності за порушення зобов`язання та стягнення збитків з відповідачів.

Колегія суддів звертає увагу на те, що правовідносини у даній справі склалися на підставі договору оренди комунального майна та регулюються в частині відповідальності за порушення зобов`язання у тому числі нормами ст.ст.610,611 ЦК України, які передбачають правові наслідки за порушення зобов`язання у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди.

На підставі викладеного суд вважає, що посилання позивача в обґрунтування своїх позовних вимог на статтю 1173 ЦК України є безпідставними, оскільки норми даної статті передбачають деліктну відповідальність органу місцевого самоврядування у відсутності договірних відносин між сторонами та не регулюють спірні відносини.

Щодо солідарного стягнення збитків у вигляді компенсації за надані комунальні послуги, єдиного соціального внеску та єдиного податку апеляційний суд, зазначає, що такі платежі були обов`язковими та здійснювалися на регулярній основі у зв`язку із зайняттям позивачем підприємницькою діяльністю як ФОП та такі платежі не являються збитками.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовної позовних вимог, оскільки такі спростовуються наявними в матеріалах справи документами.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).

На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 08.02.2024 у справі №907/216/20 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст.ст. 86,129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця Балеги Мар`яни Іванівни б/н та від 04.03.2024 (вх. №01-05/730/24 від 12.03.2024) - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 08.02.2024 у справі №907/216/20 залишити без змін.

3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

5. Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови складено та підписано 18.06.2024

Головуючий суддяПанова І.Ю.,

СуддіМалех І.Б.,

Зварич О.В.