Постанова

від 17.09.2024 по справі 916/302/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 916/302/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Національного банку України і Міністерства юстиції України

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.12.2023 (суддя Щавинська Ю. М.)

і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 (головуючий суддя Ярош А. І., судді Аленін О. Ю., Колоколов С. І.)

за скаргою Публічного акціонерного товариства "Одесапродконтракт"

на неправомірні дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

у справі № 916/302/16

за позовом Національного банку України

до Публічного акціонерного товариства "Одесапродконтракт",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Імексбанк",

про звернення стягнення на нерухоме майно,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Хронологія спору

1. В лютому 2016 року Національний банк України (далі - стягувач) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Одесапродконтракт" (далі - боржник), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" (далі - третя особа) (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог), про звернення стягнення, у рахунок погашення заборгованості третьої особи перед стягувачем за кредитним договором про рефінансування від 26.11.2009 № 29 у сумі 3 162 606 403,14 грн, яка складається із заборгованості по поверненню кредитних коштів у розмірі 3 092 825 995,46 грн, заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом у розмірі 68 754 093,14 грн, пені за простроченими процентами у розмірі 1 026 314,54 грн, на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за іпотечним договором від 26.11.2009, за реєстровим номером 4127, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н. Ю., та належить боржнику, а саме нерухоме майно: цілісний майновий комплекс, за адресою: м. Одеса, 19 км Старокиївської дороги, будинок 34, реєстраційний номер 323875851101, що складається з будівель і споруд, перелік яких міститься у відповідній заяві, та всі невіддільні від вищезазначеного майна: поліпшення, складові частини, внутрішні системи, реконструкції, зміни та доробки, тощо. Визначення способу реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності / незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

2. Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.07.2019, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 у справі № 916/302/16, позов задоволено.

3. На виконання вказаного рішення 29.08.2019 Господарським судом Одеської області було видано відповідні накази.

4. Постановою Верховного Суду від 07.06.2022 рішення Господарського суду Одеської області від 29.07.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 у справі №916/302/16 залишено без змін.

5. 01.11.2023 до Господарського суду Одеської області від боржника надійшла скарга на неправомірні дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо визначення вартості майна - цілісного майнового комплексу, в якій боржник просив:

- визнати поважними причини пропуску строку подання вказаної скарги та ухвалою Господарського суду Одеської області поновити боржнику строки подання скарги на неправомірні дії державного виконавця;

- визнати неправомірними дії державного виконавця щодо визначення вартості майна - цілісного майнового комплексу боржника;

- визнати недійсною оцінку цілісного майнового комплексу боржника, оформлену звітом про оцінку майна суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейський центр консалтингу та оцінки";

- визнати неправомірними дії державного виконавця у виконавчому провадженні № 60107977 щодо здійснення 22.09.2023 перевірки майна на предмет його цілісності, описаного та арештованого постановою від 04.12.2019;

- зобов`язати державного виконавця усунути допущені порушення з неухильним дотримання норм та положень Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, шляхом:

1) проведення особисто державним виконавцем нового огляду нерухомого майна за участю представників боржника на предмет його цілісності на поточну дату;

2) проведення повноважними представниками суб`єкту оціночної діяльності - суб`єкта господарювання нового безпосереднього огляду нерухомого майна за участю представників боржника;

3) складання суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання нового звіту про оцінку нерухомого майна за результатом його безпосереднього огляду за участю представників боржника;

4) належного письмового повідомлення боржника про визначену ринкову вартість нерухомого майна за результатами нової оцінки нерухомого майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання за результатами його безпосереднього огляду за участю представників боржника із спрямуванням йому нового звіту про оцінку нерухомого майна.

6. Скарга обґрунтована тим, що державним виконавцем вчинені неправомірні дії у виконавчому провадженні № 60107977 щодо визначення вартості майна - цілісного майнового комплексу боржника.

7. Боржник звертає увагу, що звіт про оцінку нерухомого майна складений неналежним (упередженим та некомпетентним) суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання, що напряму впливає на дійсність визначеної таким суб`єктом ринкової вартості нерухомого майна.

8. За доводами боржника, нерухоме майно перед здійсненням оцінки безпосередньо не оглядалося будь-яким суб`єктом оціночної діяльності-суб`єктом господарювання, що суперечить положенням Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна та майнових прав", який є обов`язковим до виконання в силу Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

9. Боржник вважає, що суб`єкт оціночної діяльності залучений до оцінки нерухомого майна у виконавчому провадженні не у спосіб та не у порядку, передбаченому чинним законодавством України, а державний виконавець не оглядав нерухоме майно 22.09.2023 та не міг скласти за результатами такого огляду акт від 22.09.2023 після перевірки майна, описаного та арештованого постановою від 04.12.2019, на предмет його цілісності. Представники боржника, зберігача нерухомого майна та інші особи, що мали бути залучені до перевірки нерухомого майна до такої процедури не залучалися та відповідно участі у складанні такого акту від 22.09.2023, після перевірки майна на предмет його цілісності, не приймали та своїми підписами дійсність обставин, зазначених у акті, не підтвердили. Зазначені в акті відомості не відповідають дійсності, а сам акт складений після складання звіту.

10. Боржник наголошує, що встановлена у звіті вартість нерухомого майна у сумі 132 148 000 грн з урахуванням ПДВ є значно та безпідставно заниженою і не відповідає дійсній ринковій вартості нерухомого майна, яка згідно з даними Єдиної бази даних звітів про оцінку станом на жовтень 2023 року складає 699 611 816,23 грн, а допущені при оцінці майна порушення напряму впливають на визначення дійсної ринкової вартості нерухомого майна та можуть завдати істотних збитків у вигляді неотриманого доходу, що може залишитись у боржника після задоволення вимог стягувача у виконавчому провадженні після продажу майна.

11. Також боржник звертає увагу, що звіт про оцінку цілісного майнового комплексу, лист державного виконавця від 15.09.2023 № 30107977/6-20.1, акт державного виконавця від 22.09.2023 боржнику не направлялись. Про наявність звіту боржнику стало відомо 19.10.2023 з листа державного виконавця, який надійшов на адвокатський запит. Звіт оприлюднений у Автоматизованій системі виконавчого провадження лише 25.10.2023.

Короткий зміст оскаржуваних ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду

12. Господарський суд Одеської області ухвалою від 25.12.2023 поновив боржнику строк для подання скарги до суду та частково задовольнив скаргу боржника. Визнав недійсною оцінку цілісного майнового комплексу боржника, розташованого за адресою: м. Одеса, 19-й км Старокиївської дороги, буд. 34, оформлену звітом про оцінку майна, складеним 29.08.2023 суб`єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю "Європейський центр консалтингу та оцінки". У задоволенні решти скарги суд відмовив.

13. Ухвала суду першої інстанції мотивована наявністю правових підстав для задоволення клопотання боржника про поновлення строку на звернення останнього до суду з відповідною скаргою.

14. Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що ознайомлення з об`єктом оцінки є важливою та обов`язковою стадією проведення оцінки об`єкта, проведення оцінки без натурного огляду є порушенням пункту 56 Національного стандарту № 1 та пунктів 1, 6 статті 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", що, у свою чергу, ставить під сумнів дійсний стан майна та відповідно достовірність звіту оцінки на предмет визначення вартості майна.

15. Відмовляючи у задоволенні інших вимог скарги, суд зазначив, що такі вимоги не знайшли свого правового обґрунтування під час розгляду скарги.

16. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.12.2023 про часткове задоволення скарги на неправомірні дії державного виконавця скасовано. Відмовлено у задоволенні клопотання боржника про визнання поважними причин пропуску строку подання та поновлення боржнику строку на подання скарги на неправомірні дії державного виконавця у виконавчому провадженні № 60107977 від 19.09.2019 щодо визначення вартості майна - цілісного майнового комплексу боржника, який розташований за адресою: м. Одеса, 19-й км Старокиївської дороги, буд. 34. Залишено без розгляду скаргу боржника на неправомірні дії державного виконавця.

17. Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що є підстави для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції з мотивів недоведення боржником наявності поважних причин для поновлення пропущеного ним процесуального строку на подання скарги на дії державного виконавця, наслідком чого є залишення такої скарги без розгляду.

18. Верховний Суд постановою від 18.04.2024 постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 у справі № 916/302/16 скасував, а справу передав на новий розгляд до апеляційного господарського суду.

19. У цій постанові Верховний Суд, зокрема, дійшов до висновку, що невстановлення апеляційним господарським судом дати, з якої починається перебіг процесуальних строків, унеможливлює визначення пропуску відповідного процесуального строку, що, у свою чергу, унеможливлює надання оцінки поважності причин пропуску такого строку. Під час нового розгляду справи апеляційному господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи та докази, об`єктивно оцінити відповідні докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

20. Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 11.06.2024 ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.12.2023 у справі №916/302/16 залишив без змін.

Касаційні скарги

21. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, стягувач та Міністерство юстиції України звернулися до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційними скаргами, в яких просять скасувати ухвалу суду першої інстанції (в частині визнання недійсною оцінки майна) та постанову апеляційного суду, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні скарги боржника на дії державного виконавця у повному обсязі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційних скарг

22. У касаційній скарзі стягувач зазначає про реєстрацію боржником електронного кабінету у підсистемі "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи лише 02.11.2023, тобто в день подачі скарги на дії державного виконавця у боржника був відсутній електронний кабінет, що є порушенням вимог, встановлених статтею 6 та пункту 1 частини першої статті 170 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у зв`язку із чим суд був зобов`язаний повернути її боржнику без розгляду. При цьому стягувач посилається на висновки, викладені в ухвалі Верховного Суду від 09.11.2023 у справі № 910/11608/20.

23. Крім того, стягувач зауважує, що боржнику стало відомо про оцінку майна 19.10.2023, тому враховуючи приписи частини п`ятої статті 57, частини першої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" та статті 341 ГПК України, строк на подачу скарги закінчився 30.10.2023, але боржник жодним чином не обґрунтовує, що стало причиною для подачі скарги поза межами встановленого законодавством десятиденного строку саме 01.11.2023. При цьому стягувач посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 19.01.2024 у справі № 911/1216/21, від 19.04.2024 у справі № 873/535/23 щодо необхідності обґрунтувати поважність причин пропуску звернення до суду зі скаргою.

24. Також стягувач наголошує, що з доказу про надіслання скарги боржником до суду кур`єрською службою доставки 27.10.2023, який свідчить нібито про подачу скарги в межах процесуального строку, неможливо встановити оператора поштового зв`язку та чи є він у реєстрі, на ньому відсутні печатки та штампи, а також інші відомості, які б могли підтвердити, що боржником здано скаргу до установи зв`язку.

25. Водночас стягувач вважає, що боржник дізнався про результати визначення вартості майна 25.09.2023, оскільки повідомлення про оцінку арештованого майна було надіслано за вих. № 60107977/6-20.1 від 15.09.2023 відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" простим поштовим відправленням на адреси стягувача та боржника, які зазначені у виконавчому документі, засобами поштового зв`язку. В матеріалах справи наявні: 1) реєстр передачі простої кореспонденції до відділу відправки документів Управління забезпечення та документообігу Міністерства юстиції України, датований 19.09.2023, який містить інформацію щодо вихідних номеру та дати документу, адресатів та дати передачі, а також іншу інформацію. Перший аркуш містить інформацію щодо кількості отримувачів - 11, другий аркуш відображає отримувачів з 12 по 32, серед яких під номером 14 вказано боржника (вих. № 60107977/6-20.1 від 15.09.2023, дата передачі документу на відправку 19.09.2023, вид відправки - проста); 2) відомість письмової кореспонденції, яка містить інформацію щодо відправника - Міністерства юстиції України, загальної кількості поданих до пересилання відправлень - 277; 3) фіскальний чек, датований 21.09.2023.

26. Стягувач зауважує, що направлення листа на дійсну адресу, у відповідності до статті 28 Закону України "Про виконавче провадження", є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку державного виконавця, а тому не може свідчити про неправомірність його дій (схожі за змістом висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 04.03.2021 у справі № 910/6835/20, від 26.05.2021 у справі № 916/1176/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, від 30.08.2021 у справі № 545/2979/14-ц, від 17.11.2021 у справі № 908/1724/19, від 25.11.2021 у справі № 873/41/21, від 23.06.2022 у справі № 914/2265/20, від 27.07.2022 у справі № 908/3468/13).

27. Відтак стягувач вважає, що 21.09.2023 є днем подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку, що підтверджується копією фіскального чеку Акціонерного товариства "Укрпошта". Враховуючи день подання поштового відправлення та три дні його пересилання (як встановлено пунктом 1 розділу 2 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958), боржник повинен був отримати лист № 60107977/6-20.1 від 15.09.2023 із повідомленням про оцінку 25.09.2023.

28. Стягувач наголошує, що суди не врахували та не встановили, яким чином за одночасного надсилання повідомлення про оцінку сторонам виконавчого провадження, стягувач отримав таке повідомлення 26.09.2023, а боржник нібито не отримав. Стягувач посилається на постанови Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 11.11.2020 у справі № 902/1159/15, Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц щодо стандартів доказування та оцінки доказів з огляду на їх вірогідність.

29. Також стягувач посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 28.09.2020 у справі № 910/9791/18, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 14.04.2021 у справі № 876/74/20, від 26.05.2021 у справі № 916/1176/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, від 17.11.2021 у справі № 908/1724/19, від 25.11.2021 у справі № 873/41/21, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20, від 14.01.2022 у справі № 910/2042/21, від 23.06.2022 у справі № 914/2265/20, від 27.07.2022 у справі № 908/3468/13, з яких вбачається, що за відсутності в матеріалах справи підтвердження наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, факт неотримання скаржником поштової кореспонденції залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення

30. За доводами стягувача, законодавець визнав строк у десять днів достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної виконавчої служби порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона за їх захистом, а норми пункту 10.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" щодо переривання строків не розповсюджуються на ГПК України. Скаржник посилається на постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 821/197/18/4440/16 та від 12.06.2019 у справі № 308/12150/16-ц, від 13.03.2019 у справі № 920/149/18, від 01.11.2023 у справі № 904/3734/20, постанову Верховного Суду від 09.01.2024 у справі № 870/94/20 щодо можливості та порядку оскарження рішень та дій виконавців, а також постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.09.2019 у справі № 920/149/18, від 01.11.2023 у справі №904/3734/20, від 03.10.2018 у справі № 320/7888/16-ц, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.02.2022 у справі № 925/308/13-г, постанови Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 904/62/21, від 15.02.2024 у справі № 909/524/19, від 19.03.2024 у справі № 909/992/19, від 11.10.2023 у справі № 354/357/21, від 19.06.2023 у справі № 909/121/22, 04.11.2022 у справі № 761/38464/20 щодо строків звернення до суду зі скаргою на рішення або дії виконавців.

31. Крім того, стягувач наголошує, що боржником не надано ані рецензії на звіт про оцінку майна, ані інших доказів, які б підтверджували невідповідність ціни цілісного майнового комплексу, визначеній у висновку, а припущення боржника, що визначена вартість майна занижена, є необґрунтованими та не можуть бути підставою для висновку про порушення прав боржника.

32. В свою чергу, стягувачем надано Господарському суду Одеської області копію рецензії на оцінку, в якій зазначено, що звіт в цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки. Водночас судами попередніх інстанцій поза увагою залишилася надана стягувачем рецензія на оцінку майна, яка має вагоме значення для справи, а мотиви її відхилення в оскаржуваних рішеннях відсутні.

33. Стягувач з посиланням на висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 761/38243/21, від 29.04.2020 у справі № 826/6706/18, від 03 лютого 2021 року у справі № 442/6491/17, від 07.02.2024 у справі № 607/12426/18, від 13.02.2020 у справі № 309/816/18, від 08.01.2024 у справі № 2-3894/09, Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 308/12150/16-ц, зазначає, що рецензування звіту з оцінки є єдиним законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки.

34. За доводами стягувача, боржник обрав неналежний спосіб захисту, оскільки правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів. Таких висновків дійшов Верховний Суду у постановах від 08.01.2024 у справі № 2-3894/09, від 06.02.2019 у справі № 168/828/16-ц, від 13.02.2020 у справі № 309/816/18 та від 07.02.2024 у справі № 607/12426/18, від 30.07.2019 у справі № 40/45-10, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 13.03.2018 у справі № 914/881/17, від 04.07.2018 у справі № 711/650/13-ц.

35. Стягувач посилається на висновки Верховного Суду щодо ефективності на належності обраного стороною способу захисту своїх прав, викладені у постановах від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 22.06.2021 у справі №200/606/18, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, від 28.02.2024 у справі № 909/69/22.

36. Стягувач, з посиланням на постанови Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 904/7326/17, від 22.04.2020 у справі № 641/7824/18, від 04.04.2024 у справі № 242/3822/19; від 20.12.2023 у справі № 724/1199/23; від 08.11.2023 у справі № 523/7098/22, від 03.06.2020 у справі № 318/89/18, 19.10.2022 у справі № 463/8903/20, від 24.01.2022 у справі № 921/555/17-г/14, від 09.07.2021 у справі № 923/713/19, від 09.08.2023 у справі № 914/1789/19, зазначив, що боржник не довів наявність його порушеного права, оскільки суду не надано належних доказів недостовірності оцінки майна.

37. Крім того, стягувач зазначає, що до суду скарга надійшла 01.11.2023, оскаржувана ухвала датована 25.12.2023, тобто розглянута скарга по суті з суттєвим порушенням встановленого процесуального строку для її розгляду, адже розглядалась майже два місяці замість десяти днів. Відтак додаткові пояснення боржника від 22.11.2023, 19.12.2023 та докази, додані до цих пояснень, подані поза межами встановленого законом строку. Скаржник подаючи скаргу обгартовував її одними доводами та доказами, які суттєво змінились під час розгляду скарги. З огляду на це, на думку стягувача, суд не мав права долучати додаткові письмові пояснення боржника до матеріалів справи.

38. Доводи касаційної скарги Міністерства юстиції України переважно дублюють доводи касаційної скарги стягувача.

Позиція інших учасників справи

39. Боржник в межах строку, встановленого Судом, подав відзив на касаційні скарги, в якому просить залишити їх без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

40. Боржник зазначає, що ним не пропущено строк на подання скарги на дії державного виконавця, оскільки скарга була відправлена (тобто подана) до Господарського суду Одеської області 27.10.2023 через кур`єрську службу доставки Товариства з обмеженою відповідальністю "Двадцять п`ять годин" та була доставлена до канцелярії Господарського суду Одеської області 01.11.2023.

41. Крім того, боржник наголошує, що повідомлення про результати оцінки майна засобами поштового зв`язку Акціонерного товариства "Укрпошта" не отримував, а тягар доказування надходження повідомлення про результати оцінки майна до поштового відділення Акціонерного товариства "Укрпошта", у якому обслуговується боржник (тобто отримання боржником повідомлення про результати оцінки майна), має бути покладений на касаторів згідно зі статтею 74 ГПК України. Водночас касатори, доводячи факт отримання боржником повідомлення про результати оцінки майна, будуть своє доказування на припущеннях, що є недопустимим.

42. Також, за доводами боржника, касатори хибно заявляють, що рецензування звіту про оцінку майна у виконавчому провадженні є єдиним належним засобом доказування незаконності оцінки майна у виконавчому провадженні. Боржник наголошує, що в силу частини другої статті 4 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" рецензування звіту про оцінку майна є лише однією із форм оцінки майна.

43. Окремо боржник зазначає, шо рецензія Громадської організації "Всеукраїнська спілка оцінювачів землі" від 31.08.2023 на звіт про оцінку цілісного майнового комплексу, що була надана стягувачем при розгляді скарги на дії державного виконавця, є одним із письмових доказів, що згідно з частиною другої статті 86 ГПК України не має для суду заздалегідь встановленої сили. В контексті зазначеного для додаткового спростування висновків звіту про оцінку цілісного майнового комплексу та рецензії Громадської організації "Всеукраїнська спілка оцінювачів землі" від 31.08.2023 на звіт про оцінку цілісного майнового комплексу, складання яких потребує наявності спеціальних знань у сфері оцінювання, до Господарського суду Одеської області боржником було надано висновок судового експерта Рапач К. В. від 18.12.2023 № 50/23, яким встановлена невідповідність звіту про оцінку цілісного майнового комплексу вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, методології та методам оцінки, оцінюючим процедурам та встановлено, що звіт про оцінку цілісного майнового комплексу є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути використаний для визначення ринкової вартості цілісного майнового комплексу. Окремо боржник зазначає, що згідно з висновком судового експерта Рапач К. В. від 18.12.2023 № 50/23 визначена у звіті про оцінку цілісного майнового комплексу вартість майна є не менше, ніж вдвічі нижчою за дійсну ринкову вартість цілісного майнового комплексу на дату його оцінки.

44. Крім того, боржник зазначає, що у судовій практиці є систематичними випадки залишення в силі Верховним Судом рішень судів першої та апеляційної інстанцій, якими визнавалася недійсною оцінка майна у виконавчих провадженнях. Зокрема, боржник посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 308/12150/16-ц.

45. Третя особа правом на подання відзиву на касаційні скарги не скористалася.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів касаційних скарг і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

46. Здійснивши розгляд касаційних скарг в письмовому провадженні, дослідивши наведені в них доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що є підстави для їх часткового задоволення з огляду на таке.

47. Пунктом а частини першої статті 341 ГПК України, який кореспондується з положеннями частини п`ятої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.

48. За змістом частини п`ятої статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

49. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

50. Відповідно до частини другої статті 341 ГПК України пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

51. Так, на виконання вказівок Верховного Суду (пункт 19 цієї постанови) апеляційний господарський суд в оскаржуваній постанові в частині своїх висновків щодо наявності підстав для поновлення боржнику пропущеного процесуального строку для можливості звернення заявника до суду з такою скаргою прийшов до таких висновків:

"Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується судова колегія апеляційної інстанції, що вказані докази не можуть бути прийняті судом в якості таких, що достовірно підтверджують направлення саме такого листа у визначену дату через низку розбіжностей у них, а саме у датах зазначених у відомості та реєстрі (останній аркуш реєстру містить номер по-порядку 86, натомість відомість містить інформацію щодо передачі 277 одиниць). Крім того, відомість та реєстр датовані різними датами.

Лист з описом вкладення в матеріалах справи відсутній.

Суд також звертає увагу, що відомість та фіскальний чек жодним чином не підтверджують факт направлення листа саме скаржнику та не є належним доказом надіслання документу сторонам, адже зі змісту відомості та фіскального чеку неможливо встановити, який саме документ та за якою адресою був направлений.

При цьому зазначений фіскальний чек є лише доказом отримання (оплати) послуг поштового зв`язку та не надає можливості суду перевірити вміст поштового відправлення".

52. Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням.

53. Таким чином, висновок апеляційного господарського суду про те, що фіскальний чек є лише доказом отримання (оплати) послуг поштового зв`язку та не надає можливості суду перевірити вміст поштового відправлення, зокрема, у зв`язку з відсутністю в матеріалах справи листа з описом вкладення суперечать як вимогам законодавства, так і судовій практиці, на яку посилаються скаржники (зокрема, постанови від 30.08.2021 у справі № 545/2979/14-ц і від 11.11.2020 у справі № 902/1159/15).

54. Окрім цього, як зазначено вище суди попередніх інстанцій не прийняли подані стягувачем докази на підтвердження обставини повідомлення державним виконавцем боржника про результати визначення вартості чи оцінки майна листом від 15.09.2023 №30107977/6-20.1, оскільки такі докази достовірно не підтверджують направлення цього листа у визначену дату, з урахуванням того, що реєстр передачі простої кореспонденції до відділу відправки документів Управління забезпечення та документообігу Міністерства юстиції України, датований 19.09.2023, надано не в повному обсязі; останній аркуш реєстру містить номер по порядку 86, натомість відомість письмової кореспонденції, яка містить інформацію щодо відправника - Міністерства юстиції України, містить інформацію щодо передачі 277 одиниць; відомість та реєстр датовані різними датами; відомість та фіскальний чек від 21.09.2023 не підтверджують направлення листа скаржнику.

55. Заразом обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

56. При цьому відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

57. Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

58. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

59. Колегія суддів звертає увагу, що із внесенням 17.10.2019 змін до ГПК України його статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

60. Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

61. Іншими словами тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

62. Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

63. Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

64. Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

65. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

66. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина п`ята статті 236 ГПК України).

67. Верховний Суд також зазначає, що у пунктах 1-3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

68. Так, колегія суддів зазначає, що дійшовши висновків, зазначених у пунктах 51 і 54 цієї постанови, суди не обґрунтували належним чином, чому такі неточності / розбіжності виключають можливість оцінки відповідних доказів (загалом, достатніх для підтвердження направлення кореспонденції відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду, зазначених у пункті 53 цієї постанови) як доказів, що можуть підтверджувати обставини, на які посилаються скаржники в цій частині.

69. Викладене у попередньому пункті концептуально узгоджується (не суперечить) з викладеним (доповнює його) Верховним Судом раніше (пункт 19 цієї постанови); під час попереднього касаційного перегляду цієї справи висновки місцевого господарського суду (в цей раз підтримані апеляційним господарським судом) предметом касаційного перегляду (в силу обмежень, встановлених статтею 300 ГПК України) не були.

70. Зазначені помилки судів попередніх інстанцій можуть свідчити про невідповідність їх висновків правовим позиціям Верховного Суду, викладеним у постановах Верховного Суду, на які зокрема посилаються скаржники у своїх касаційних скаргах, а саме від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 04.03.2021 у справі № 910/6835/20, від 26.05.2021 у справі № 916/1176/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, від 17.11.2021 у справі № 908/1724/19, від 25.11.2021 у справі № 873/41/21, від 23.06.2022 у справі № 914/2265/20, від 27.07.2022 у справі № 908/3468/13 щодо достатності направлення документів виконавчого провадження сторонам на дійсну адресу, щоб вважати повідомлення належним, а також від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 28.09.2020 у справі № 910/9791/18, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 14.04.2021 у справі № 876/74/20, від 26.05.2021 у справі № 916/1176/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, від 17.11.2021 у справі № 908/1724/19, від 25.11.2021 у справі № 873/41/21, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20, від 14.01.2022 у справі № 910/2042/21, від 23.06.2022 у справі № 914/2265/20, від 27.07.2022 у справі № 908/3468/13 щодо залежності факту неотримання скаржником поштової кореспонденції від волевиявлення самого адресата.

71. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

72. За змістом частини 1 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

73. З огляду на викладене вище постановлені у справі судові рішення зазначеним вимогам процесуального закону не відповідають, а отже, рішення судів першої та апеляційної інстанцій не можна визнати законними і обґрунтованими.

74. З урахуванням наведеного, доводи касаційних скарг стягувача та Міністерства юстиції України колегією суддів визнаються частково обґрунтованими. Доводи відзивів на них зазначеного висновку не спростовують.

75. Інші доводи касаційних скарги (як і відзивів на них) Судом не аналізуються, оскільки є передчасними (відносно / до вирішення питання про поновлення строку для подання скарги до суду).

76. Верховний Суд вважає за можливе розглянути касаційну скаргу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

77. Згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

78. За змістом частини третьої статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

79. Згідно з приписами пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

80. Пунктом 4 частини третьої статті 310 ГПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

81. Зважаючи на викладене, ухвала суду першої інстанції в оскаржуваній частині та постанова суду апеляційної інстанції у справі підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.

82. Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи та докази, в тому числі зазначені у даній постанові, об`єктивно оцінити відповідні докази, що мають юридичне значення для вирішення спору, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

83. Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд, то розподіл судових витрат щодо сплати судового збору у справі здійснює господарський суд, який ухвалює рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Національного банку України і Міністерства юстиції України задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.12.2023 в оскаржуваній частині та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 у справі № 916/302/16 - скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил