Постанова

від 12.06.2024 по справі 916/1483/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/1483/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г.

секретар судового засідання Герасименко Ю.С.

За участю представників учасників справи:

від ТОВ «ГЛАССПАК» - адвокат Семенова Н.С.

від Одеської регіональної торгово-промислової палати - адвокат Логовський В.В.

від ПАТ "ПЛАСКЕ" - адвокат Бондар О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛАССПАК»

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.04.2024 (складено та підписано 10.04.2024, суддя Невінгловська Ю.М.)

по справі №916/1483/24

за позовом Одеської регіональної торгово-промислової палати

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛАССПАК»

про визнання дій протиправними

ВСТАНОВИВ

Одеська регіональна торгово-промислова палата звернулась до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛАССПАК», в якому просила суд визнати протиправними дії члена ОРТПП Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛАССПАК» в особі директора Боглі С.С. щодо скликання позачергових загальних зборів 19.04.2024 об 11:00 годині за адресою: м. Одеса, вул. Французький бульвар, 24/26.

Також Одеською регіональною торгово-промисловою палатою було надано до суду заяву про забезпечення позову в якій позивач просив заборонити проводити 19.04.2024 Загальні збори членів Одеської регіональної торгово-промислової палати та приймати ними рішення з питань порядку денного, а також заборонити суб`єктам державної реєстрації, визначеним Законом "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", вчиняти/здійснювати, щодо Одеської регіональної торгово-промислової палати будь-які реєстраційні дії, пов`язані з внесенням змін до відомостей про юридичну особи, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема, але не виключно: зміною керівника; зміною складу осіб, які можуть діяти від імені Одеської регіональної торгово-промислової палати без довіреності; реєстрацією нової редакції статуту чи змін до статуту Одеської регіональної торгово-промислової палати та заборонити суб`єктам державної реєстрації, визначеним Законом "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", вчиняти/ здійснювати, щодо Одеської регіональної торгово-промислової пахати будь-які реєстраційні дії на підставі документів (протоколів актів, витягів з протоколів тощо), складених за результатами проведення 19 квітня 2024 р. Загальних зборів членів Одеської регіональної торгово-промислової палати.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.04.2024 по цій справі заяву Одеської регіональної торгово-промислової палати про забезпечення позову задоволено частково,

1) Заборонено 19 квітня 2024 р. Загальним зборам членів Одеської регіональної торгово-промислової палати приймати рішення з наступних питань порядку денного:

- Обрання Голови та секретаря Загальних зборів членів ОРТПП;

- Обрання мандатної комісії Загальних зборів;

- Затвердження порядку денного;

- Обрання лічильної комісії ОРТПП;

- Звіт екс-президента щодо підсумків діяльності ОРТПП за 2019-2023 роки;

- Звіт Ревізійної комісії ОРТПП за 2019-2023 року;

- Обрання терміном на п`ять років Ради ОРТПП (Ради Палати);

- Обрання терміном на п`ять років Ревізійної комісії ОРТПП;

- Внесення змін до Статуту ОРТПП.

2) Заборонено суб`єктам державної реєстрації, визначеним Законом "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", вчиняти/здійснювати, щодо Одеської регіональної торгово-промислової палати будь-які реєстраційні дії, пов`язані з внесенням змін до відомостей про юридичну особи, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема, але не виключно: зміною керівника; зміною складу осіб, які можуть діяти від імені Одеської регіональної торгово-промислової палати без довіреності; реєстрацією нової редакції статуту чи змін до статуту Одеської регіональної торгово-промислової палати;

3) Заборонено суб`єктам державної реєстрації, визначеним Законом "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", вчиняти/ здійснювати, щодо Одеської регіональної торгово-промислової палати будь-які реєстраційні дії на підставі документів (протоколів актів, витягів з протоколів тощо), складених за результатами проведення 19 квітня 2024 р. Загальних зборів членів Одеської регіональної торгово-промислової палати.

В іншій частині заяви відмовлено.

В мотивах оскаржуваної ухвали суд першої інстанції зазначив, що у даному випадку невжиття визначеного заявником заходу забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист і поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, подавши позов у цій справі. Адже, у разі, якщо до закінчення розгляду цієї судової справи відповідачем буде прийнято рішення щодо: обрання Голови та секретаря Загальних зборів членів ОРТПП, обрання мандатної комісії Загальних зборів, затвердження порядку денного, Обрання лічильної комісії ОРТПП, звіту екс-президента щодо підсумків діяльності ОРТПП за 2019-2023 роки, звіт Ревізійної комісії ОРТПП за 2019-2023 року, обрання терміном на п`ять років Ради ОРТПП (Ради Палати), обрання терміном на п`ять років Ревізійної комісії ОРТПП, внесення змін до Статуту ОРТПП, то позивач не зможе захистити свої права в межах одного судового провадження за цим позовом без нових звернень до суду, що може істотно ускладнити поновлення законних прав.

Разом з цим, за твердженням суду першої інстанції, заявляючи заяву про заборону проводити 19.04.2024 Загальні збори членів Одеської регіональної торгово-промислової палати, позивачем не враховано положення п. 1 ч. 5 ст. 137 ГПК України, а тому господарський суд дійшов висновку про відмову про задоволення заяви про забезпечення позову в частині заборони проводити 19.04.2024. Загальні збори членів Одеської регіональної торгово-промислової палати.

При цьому судом першої інстанції зазначено, що обрані заходи забезпечення лише тимчасово обмежать права відповідача, проте такі заходи не перешкоджають реалізації відповідачем своїх прав як засновника, в той час як їх вжиття забезпечить збереження балансу інтересів сторін та узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.

До того ж, на переконання місцевого господарського суду, необхідність у застосуванні вказаних заходів, покликана насамперед наявністю судового спору, під час розгляду якого відповідачем та іншими особами можуть бути вчинені дії, які можуть призвести до існування загрози того що прийняття рішень з питань порядку денного призведе до неможливості реального поновлення інтересів Одеської регіональної торгово-промислової палати в межах даної справи без нових звернень до суду, що, в свою чергу, фактично знівелює мету судового захисту та принцип процесуальної економії.

Не погодившись із даною ухвалою до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся відповідач з апеляційною скаргою в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою і незаконною та підлягає скасуванню з наступних підстав:

- вжитті судом заходи забезпечення позову порушують права інших членів Одеської регіональної торгово-промислової палати та членів палати ОРТПП, за ініціативою яких були скликані позачергові загальні збори членів ОРТПП , як не є учасниками даної справи, що в свою чергу є порушенням ч.10 ст. 137 ГПК України;

- на думку апелянта, в даному випадку ОРТПП в особі виконавчого органу, повноваження якого сплинули, діє всупереч колективній волі своїх членів і реалізує волю лише однієї особи екс-президента ОРТПП;

- вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову не пов`язані з предметом заявленого позову й направлені не на захист прав позивача, оскільки його права взагалі не можуть бути порушені рішеннями загальних зборів членів ОРТПП, які є обов`язковими до виконання всіма іншими органами Палати;

- захід забезпечення позову пов`язаний із забороною вчинення реєстраційних дій порушує права всіх членів ОРТПП на участь в управлінні цією юридичною особою шляхом обрання нових керівних органів Палати та внесення відповідних відомостей про це до державного реєстру;

- характер вжитих судом першої інстанції заходів забезпечення позову не є співмірним із заявленими позовними вимогами, оскільки заборона прийняття рішень загальними зборами ОРТПП, з урахуванням спливу строку повноважень всіх виборних органів Палати, фактично блокує всю діяльність ОРТПП та може призвести до негативних економічних, репутаційних та майнових втрат.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 відкрито апеляційне провадження у цій справи та призначено справу до розгляду на 29.05.2024.

До суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому позивач просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Так, щодо доводів апелянта про те, що застосовані судом заходи забезпечення позову порушують права цілого ряду членів Палати, то на переконання апелянта, їх перевірка можлива лише в процесі розгляду позову по суті, а не під час вирішення питання щодо вжиття заходів забезпечення позову. До того, окрім відповідача, будь-які інші особи не звертались з апеляційною скаргою на ухвалу суду, якою було вжито відповідні заходи забезпечення позову.

Щодо інтересів самого відповідача, позивач зазначає, що 11.04.2024 Президією Одеської регіональної торгово-промислової палати було прийнято рішення про виключення ТОВ «Гласспак» з числа членів Палати. Таким чином, станом на теперішній час, заходи забезпечення позову, застосовані оскаржуваною ухвалою ніяк не можуть стосуватися його прав та обов`язків.

Ухвалою суду від 29.05.2024 розгляд справи було відкладено на 12.06.2024.

Під час судового засідання представник апелянта та ПАТ "ПЛАСКЕ" підтримали вимоги за апеляційною скаргою.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі N1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову. (Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 29.07.2019 у справі № 905/491/19).

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 137 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом статті 136 ГПК України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Відповідно до статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 137 ГПК України).

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову одночасно.

Згідно зі статтею 137 ГПК України не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони:

1) проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору;

2) Центральному депозитарію цінних паперів та депозитарній установі надавати емітенту реєстр власників іменних цінних паперів для проведення загальних зборів акціонерів;

3) участі (реєстрації для участі) або неучасті акціонерів або учасників у загальних зборах товариства, визначення правомочності загальних зборів акціонерів або учасників господарського товариства;

4) здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.

Заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Зокрема, крім випадків, передбачених частиною дев`ятою цієї статті, заборона вчиняти дії має стосуватися лише акцій або корпоративних прав, безпосередньо пов`язаних з предметом спору (частина десята статті 137 ГПК України).

Так, за приписами частини першої статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України щодо дотримання справедливості, викладеною у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Верховний Суд відзначає, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (постанова Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 915/508/18 тощо).

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Колегія суддів відзначає, що адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17 та у постанові Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 922/599/19).

Крім того, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Отже, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.

Аналіз змісту наведеного свідчить, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Колегія суддів відзначає, що заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та, зокрема не повинні порушувати прав інших учасників (акціонерів) юридичної особи.

Разом з тим, вирішуючи питання про забезпечення позову та, виходячи з приписів статей 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді, зокрема заборони третім особам вчиняти певні дії щодо предмета спору тощо) права відповідача або вказаних осіб, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.

Судова колегія наголошує на тому, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

Колегія суддів відзначає, що у разі звернення особи до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення, при задоволення якої, не вимагатиме примусового виконання, то має застосуватися та досліджуватися не така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, позаяк позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Подібна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, постановах Верховного Суду від 19.11.2020 у справі №910/8225/20, від 13.01.2021 у справі від 07.10.2021 у справі №910/2287/21.

Разом з тим, як уже неодноразово відзначалося, вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів усіх учасників; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності учасників правовідносин.

Відповідно до частини одинадцятої статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Отже, позов не може бути забезпечений таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норми права викладена в постанові Верховного Суду від 01.10.2020 у справі № 925/1159/19, від 07.05.2020 у справі № 910/11739/19 та від 16.04.2020 у справі № 910/18680/19.

Судова колегія зазначає, що позовом у процесуальному сенсі є вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову являються предмет і підстава.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Підставами заявленого позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Так, колегія суддів зазначає, що звертаючись із позовними вимогами у цій справі позивач просив суд першої інстанції визнати протиправними дії члена ОРТПП ТОВ «ГЛАССПАК» в особі директора Боглі С.С. щодо скликання позачергових загальних зборів 19.04.2024 об 11:00 годині за адресою: м. Одеса, вул. Французький бульвар, 24/26.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що ТОВ «ГЛАССПАК» без наявності відповідних повноважень вчиняє протиправні, такі що суперечать Статуту ОРТПП, дії щодо скликання загальних зборів на 19.04.2024.

Тобто зі змісту доводів та вимог заявленого позову вбачається, що Одеська регіональна торгово-промислова палата фактично прагне унеможливити проведення загальних зборів призначених на 19.04.2024, оскільки вважає, що відповідачем їх скликано протиправно.

В свою чергу, приймаючи оскаржувану ухвалу місцевий господарський суд задовольнив заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову та, зокрема заборонив 19.04.2024 загальним зборам членів Одеської регіональної торгово-промислової палати приймати рішення з питань порядку денного (за переліком наведеним в ухвалі).

Відтак вжитими заходами забезпечення позову, місцевий господарський суд заборонив, тобто унеможливив проведення загальних зборів призначених на 19.04.2024.

Тобто у даному випадку судом першої інстанції вжито заходів забезпечення позову у такий спосіб, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.

Так, заборонивши загальним зборам членів Одеської регіональної торгово-промислової палати 19.04.2024 приймати відповідні рішення з питань порядку денного, місцевий господарський суд фактично погодився з доводами позивача про неправомірність дій відповідача щодо скликання позачергових загальних зборів та відповідно неправомірністю прийнятих на них рішеннями, чим фактично вирішив спір на стадії забезпечення позову у супереч вимогам частини одинадцятої статті 137 ГПК України.

Відповідно до статті 137 ГПК України не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони, зокрема, проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору.

Разом з тим, вживши заходів забезпечення позову шляхом заборони приймати рішення з усіх питань порядку денного, місцевий господарський суд фактично заборонив проведення таких загальних зборів палати без визначення конкретних рішень, які прямо стосуються предмета спору, що не допускається у силу положень частини п`ятої статті 137 ГПК України.

Слід також наголосити на тому, що предметом спору у даній справі є законність/незаконність рішення відповідача, як члена ОРТПП саме щодо скликання позачергових загальних зборів. Натомість, суд першої інстанції, вживши заходів забезпечення позову шляхом заборони загальним зборам приймати рішення з усіх питань порядку денного, не врахував пункт 1 частини п`ятої статті 137 ГПК України, адже така заборона прямо не стосується предмета спору, яким є рішення відповідача про скликання позачергових загальних зборі на 19.04.2024.

До того ж, на переконання колегії суддів, запропоновані позивачем та вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову взагалі не узгоджуються із інтересами самого позивача, оскільки вжитими заходами забезпечення позову позивач фактично заборонив власним загальним зборам 19.04.2024 приймати рішення з питань порядку денного, тобто вжитті заходи забезпечення позову направленні не на обмеження дій відповідача до якого спрямовані заявлені позовні вимоги, а фактично обмежують (забороняють) вчинення відповідних дій вищому керівному органу позивача, яким у відповідності до п. 5.1. Статуту є загальні збори.

З огляду на таке, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції необґрунтовано та безпідставно вжито заходи забезпечення позову, зокрема шляхом заборони проводити 19.04.2024 загальні збори членів Одеської регіональної торгово-промислової палати та приймати ними рішення.

Щодо вжитих заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій, колегія суддів зазначає таке.

Дійсно, заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду у постановах від 09.11.2018 у справі №915/508/18, від 12.03.2020 у справі №916/3479/19, від 07.09.2020 у справі №904/1766/20, від 19.10.2020 у справі №916/30/20 від 16.12.2020 у справі №915/2460/19).

Однак, така заборона відповідачеві, іншим особам вчиняти певні дії повинна узгоджуватись з предметом позову, тобто, така заборона має стосуватися виключно предмета спору.

Як вже було вказано вище, предмет даного спору пов`язаний із визнанням протиправними, на думку позивача, дій члена ОРТПП ТОВ «ГЛАССПАК» щодо скликання позачергових загальних зборів 19.04.2024.

Тобто у даному випадку позивачем не визнаються та оспорюються дії відповідача щодо скликання загальних зборів на конкретну дату, а саме 19.04.2024, будь-які інші дії, рішення, зокрема щодо проведення загальних зборів в інший час, прийняті на таких зборах рішення не є предметом даного спору та не вирішуються судом.

В той же час, вжитими заходами забезпечення позову, місцевий господарський суд заборонив суб`єктам державної реєстрації вчиняти/здійснювати, щодо Одеської регіональної торгово-промислової палати будь-які реєстраційні дії, пов`язані з внесенням змін до відомостей про юридичну особи, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Наведене свідчить про те, що місцевим господарським судом вжито заходів забезпечення позову, які не узгоджуються з предметом даного спору, яким є дії відповідача щодо скликання загальних зборів на конкретну дата, а саме 19.04.2024, та не взято до уваги те, що інші дії відповідача, зокрема щодо скликання загальних зборів на іншу дату та/або рішення прийнятті за результатами проведення таких загальних зборів не є предметом даного спору та не вирішуються судом.

Втім, вживши такі заходи забезпечення позову місцевий господарський суд фактично обмежив право позивача щодо здійснення будь-яких реєстраційних дій щодо юридичної особи, зокрема й тих, які не пов`язані з предметом даного спору.

Як вже було вказано вище, позивачем оспорюються дії відповідача щодо скликання загальних зборів на конкретну дату, а саме 19.04.2024, а тому прийняття в подальшому, будь-яких рішень керівними органами позивача, які не є предметом даного спору, не повинно бути перешкодою для внесення відповідних відомостей до реєстру.

Відтак, вжитті судом першої інстанції заходи забезпечення позову в цій частині не відповідають вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

По справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно з ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувана ухвала в частині задоволення заяви про забезпечення позову скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні заяви у повному обсязі.

Керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.04.2024 по справі №916/1483/24 в частині задоволення заяви Одеської регіональної торгово-промислової палати про забезпечення позову (п.п. 1, 2, 3, 4) скасувати, в решті ухвалу залишити без змін, виклавши резолютивну частину ухвали в наступній редакції:

"У задоволенні заяви Одеської регіональної торгово-промислової палати про забезпечення позову відмовити повністю".

Постанова, згідно з ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 17.06.2024.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Богатир К.В.

Суддя Філінюк І.Г.