Постанова

від 17.06.2024 по справі 916/3096/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/3096/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання, за дорученням головуючого судді: Іванов І.В.

за участю представників учасників справи:

від Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Одеській області, м. Одеса Пулькевич О.В., в порядку самопредставництва;

від Одесько-Сімферопольської дієцезії Римсько-католицької церкви, м. Одеса адвокат Лущак В.Ю. на підставі довіреності, адвокат Судаков В.В. на підставі ордера;

від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, м. Одеса Баюк Т.В., в порядку самопредставництва;

від Державного підприємства «Одеський науково-дослідний інститут зв`язку», м. Одеса не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Одеській області, м. Одеса та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, м. Одеса

на рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2024 року, м. Одеса, суддя першої інстанції Смелянець Г.Є. повний текст рішення складено та підписано 01.04.2024 року

у справі №916/3096/23

за позовом: Одесько-Сімферопольської дієцезії Римсько-католицької церкви, м. Одеса

до відповідачів: 1) Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Одеській області, м. Одеса; 2) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, м. Одеса

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державного підприємства «Одеський науково-дослідний інститут зв`язку», м.Одеса

про визнання договору оренди продовженим

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

У липні 2023 року Одесько-Сімферопольська дієцезія Римсько-католицької церкви, м.Одеса звернулася до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, м. Одеса та Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Одеській області, м. Одеса, у якій просила суд визнати продовженим договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №209840911617 від 21.09.2017 року, викладений у новій редакції від 07.09.2021 року до - на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, предметом якого є нерухоме майно нежитлові приміщення першого поверху, які розташовані в адмінбудівлі (інв. 10310021401, реєстровий №13917415.1.ЯСРКДТ002) загальною площею 304,50 кв.м. за адресою : м. Одеса, вул. Буніна, буд.23.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав, що строк дії укладеного між ним та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №209840911617 від 21.09.2017 року закінчується 21.07.2023 року із врахуванням умов договору №1 від 07.09.2021 року про внесення змін до вказаного вище договору оренди від 21.09.2017 року.

Проте, 15.06.2023 року між відповідачем 1 та відповідачем 2 було складено Акт про заміну сторін у договорі оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 21.09.2017 року №209840911617, відповідно до п.1 якого новим орендодавцем та балансоутримувачем за договором оренди мається рахувати саме Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Одеській області, яке, в свою чергу, повідомило позивача в цей же день про неможливість продовження договору оренди з підстав, встановлених ст.19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а 27.06.2023 року повідомило позивача про необхідність звільнення орендованого майна, повернення ключів та підписання акта про повернення майна.

Позивач вважає, що оскільки зміни до договору оренди в частині заміни орендодавця до такого договору не вносилися та рішення про відмову у продовженні договору оренди оприлюднене не було, зважаючи на те, що повноваження балансоутримувача відповідач-2 набув 19.06.2023 після внесення запису в реєстр, а повноваження орендодавця можливо тільки будуть набуті ним в майбутньому після публікації акту передачі в електронній торговій системі, то пропозиції внести зміни до договору оренди, повідомлення та інші листи, переписки не мають юридичної сили, з огляду на що договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №209840911617 від 21.09.2017 року, та який закінчується 21.07.2023 року, із врахуванням умов договору №1 від 07.09.2021 року судом має бути продовженим до на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, як це визначено п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 року № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану».

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.07.2023 року у справі №916/3096/23 позовну заяву Одесько-Сімферопольської дієцезії Римсько-католицької церкви, м.Одеса прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено дату підготовчого засідання.

20.09.2023 року Господарським судом Одеської області у справі №916/3096/23 постановлено протокольну ухвалу, якою задоволено клопотання Одесько-Сімферопольської дієцезії Римсько-католицької церкви та на підставі ст.50 Господарського процесуального кодексу України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача залучено Державне Підприємство «Одеський науково-дослідний інститут зв`язку».

Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.03.2024 року у справі 916/3096/23 (суддя Смелянець Г.Є.) позовні вимоги Одесько-Сімферопольської дієцезії Римсько-католицької церкви до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Одеській області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Державного підприємства Одеський науково-дослідний інститут зв`язку про визнання договору оренди продовженим задоволено; визнано продовженим договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №209840911617 від 21.09.2017 року, викладений у новій редакції від 07.09.2021 року до - на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, предметом якого є нерухоме майно нежитлові приміщення першого поверху, які розташовані в адмінбудівлі (інв.10310021401, реєстровий №13917415.1.ЯСРКДТ002) загальною площею 304,50 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Буніна, буд. 23; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виснував про те, що Управлінням Держспецзв`язку не було виконано встановленого умовами договору оренди зобов`язання щодо публікації акту про зміну сторони у договорі в електронній торговій системі протягом п`яти днів після надіслання позивачу відповідного акту, хоча у самому акті сторонами передбачено, що акт набуває чинності з моменту його підписання та оприлюднюється в електронній торговій системі Державніторги Онлайн протягом 5 робочих днів з дня припинення або скасування воєнного стану в Україні. При цьому, як зазначено судом, новий орендодавець та балансоутримувач зобов`язаний надіслати оригінали такого Акту іншим сторонам договору оренди і оприлюднити цей Акт в електронній торговій системі Державніторги Онлайн протягом 5 робочих днів з дня припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Відтак, на переконання суду першої інстанції, вказані вище обставини свідчать про фактичну зміну в односторонньому порядку умов договору оренди нерухомого майна, які стосуються по-перше, строків оприлюднення в електронній торговій системі акту заміни сторони, а по-друге, стосуються моменту, з якого новий орендодавець та балансоутримувач набуває статусу сторони за договором оренди нерухомого майна.

Презюмуючи те, що відповідно до вимог ч.1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, місцевий господарський суд вказав, що ані умовами договору оренди нерухомого майна, ані вимогами чинного законодавства не передбачено внесення змін у договір оренди нерухомого майна за відсутністю на це відповідної згоди сторін цього договору, а відтак, Управління, як новий орендодавець та балансоутримувач передчасно 15.06.2023 року повідомило позивача про непродовження договору оренди нерухомого майна, оскільки в силу умов п. 13.3. договору оренди нерухомого майна орендодавець або балансоутримувач за цим договором вважається зміненим з моменту опублікування акта про заміну сторони в електронній торговій системі.

При цьому, за висновками суду, вимоги Постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 року №634 щодо оприлюднення, по-перше, не стосуються акту про заміну сторони, а по-друге, не вносять змін до п.13.3. договору оренди нерухомого майна щодо моменту, з якого новий орендодавець та балансоутримувач набуває статусу сторони за договором оренди нерухомого майна.

Отже, як зазначено судом першої інстанції, враховуючи, що в силу вимог п.1 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, в даному випадку права оренди позивача, а також виходячи з того, що відповідне право позивача не визнається відповідачами, позовні вимоги потребують задоволення господарським судом.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Одеській області, м. Одеса з рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило суд рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2024 року у справі № 916/3096/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким у позовних вимогах Одесько-Сімферопольської дієцезії Римсько-католицької церкви, м. Одеса відмовити у повному обсязі, вирішити питання про розподіл судових витрат.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, за доводами апеляційної скарги Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Одеській області, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 року № 901-p «Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій до сфери управління Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації» до сфери управління Адміністрації Держспецзв`язку увійшло, у тому числі, Державне підприємство «ОНДІЗ», яке було попереднім балансоутримувачем будівлі, в якій знаходяться спірні нежитлові приміщення.

Враховуючи надані повноваження Кабінетом Міністрів України, Адміністрація Держспецзв`язку наказом від 14.02.2023 року № 104 «Про передачу державного майна із закріпленням на праві оперативного управління» вилучає із господарського відання і передає з балансу Державного підприємства «ОНДІЗ» на баланс Управління Держспецзв`язку в Одеській області, з дня затвердження акта приймання-передачі, державне майно, яке знаходиться за адресою: м. Одеса, Буніна, 23 та закріплює це державне майно за Управлінням Держспецзв`язку в Одеській області на праві оперативного управління. Отже, за доводами скаржника, Управління Держспецзв`язку в Одеській області стало балансоутримувачем спірного майна з моменту затвердження Акта приймання передачі.

Наголошуючи на тому, що на офіційному сайті Фонду держмайна опубліковано лише примірну форму акту про заміну сторони у договорі оренди нерухомого майна державної власності, скаржник зазначає, що між ним та Фондом погоджено іншу форму Акту.

До того ж, зважаючи на те, що відповідно до п. 12 Положення про Управління Держспецзв`язку в Одеській області на майно Управління поширюється дія Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», скаржник вказав, що з моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України, таке майно набуває статусу військового майна, яке використовується військовими частинами за його цільовим та функціональним призначенням та передається в оренду з погодження Міноборони виключно на умовах конкурсу.

Водночас, відповідач 1 зазначає, що п. 29 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 року №483, не можуть бути використані за будь-яким цільовим призначенням такі об`єкти оренди, серед яких у тому числі: нерухоме майно, в якому розміщені органи державної влади, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, правоохоронних органів тощо.

Тож, на переконання скаржника, враховуючи обставини, що Управління розміщується в будівлі Державного підприємства «ОНДІЗ», а також наявності потреби у використанні приміщень для виконання завдань, передбачених Положенням, не вбачається можливим передача в оренду військового нерухомого майна, з огляду на необхідність здійснення заходів, спрямованих на укріплення обороноздатності держави та надання відсічі збройній агресії.

Окрім вказаного, скаржник, посилаючись на вимоги законодавства у сфері охорони інформації з обмеженим доступом, наголосив на тому, що у даному випадку, публікація Акта заміни сторони в електронно-торгівельній системі Державніторги.Онлайн для широкого ознайомлення сторонніх осіб в період дії воєнного стану неможлива, враховуючи інформацію, яка зазначена в Акті заміни сторони. Розголошення такої інформації може завдати істотної шкоди інтересам національної безпеки, територіальної цілісності, а така шкода в умовах воєнного стану переважає суспільний інтерес в отриманні (розміщенні) відповідної інформації.

Також, на думку апелянта, судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення не було враховано доводи Управління, що Акт заміни сторони не є внесенням змін до договору оренди, оскільки відповідно до п. 12.3 незмінюваних умов договору оренди встановлено, що «Зміни і доповнення до договору вносяться до закінчення строку дії за взаємною згодою сторін з урахуванням встановлених ст.16 Закону та Порядком умов та обмежень шляхом укладення договорів про внесення змін і доповнень у письмовій формі, які підписуються сторонами та є невід`ємними частинами цього договору».

Відповідач 2 вважає, що якщо між ним та Фондом було погоджено публікацію Акту протягом 5 робочих днів з дня припинення або скасування воєнного стану та набуття переданого майна статусу військового майна, опублікована інформація була б відкрита для широкого кола осіб, що в період дії воєнного стану є недопустимим.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.05.2024 року у справі №916/3096/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Одеській області, м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2024 року у справі №916/3096/23, справу призначено до судового розгляду.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, м. Одеса з рішенням суду першої інстанції також не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило суд рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2024 року у справі № 916/3096/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким у позовних вимогах Одесько-Сімферопольської дієцезії Римсько-католицької церкви, м. Одеса відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга відповідача 2 також мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, за доводами Фонду, викладеними в апеляційній скарзі, який посилається на те, що власником спірної нежитлової будівлі є Держава Україна в особі Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України з 01.04.2023 року, вказано, що Управління Держспецзв`язку в Одеській області листами від 27.06.2023 року та від 20.07.2023 року надіслало позивачу проект додаткової угоди до договору оренди для розгляду та підписання або надання пропозицій щодо й змісту, з метою врегулювання питання з позивачем оплати орендної плати за користування приміщення та відшкодування комунальних послуг в період з 15.06.2023 року по 21.07.2023 року, а також направило проект Акту повернення з оренди нерухомого майна, проте отримало звинувачення у свою адресу, що Управління Держспецзв`язку в Одеській області хоче забрати історичні приміщення церкви, які нібито були у них забрані за часів радянської влади.

В той же час, зазначаючи про те, що передача будівлі на баланс Управління Держспецзв`язку в Одеській області надало їй статус військового майна і на нього почала поширюватися дія спеціального законодавства, скаржник 2 зауважив, що у разі доступу сторонніх осіб в спірне приміщення створюється реальна загроза для життя громадян. А тому, зважаючи на те, відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб. фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності позивача є діяльність релігійних організацій, така загроза буде створена для прихожан.

Щодо обов`язку здійснити оприлюднення Акту протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення, скаржник - 2 зазначив, що на військове майно поширюється особливий порядок передачі майна, а інформація про відповідача, в період дії воєнного стану охороняється законодавством України.

Наведені обставини, на думку відповідача 2, є підставами для скасування рішення суду першої інстанції у даній справі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 року у справі №916/3096/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2024 року у справі №916/3096/23, об`єднано для спільного розгляду апеляційні скарги Управління Держспецзв`язку в Одеській області та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, справу призначено до судового розгляду.

27.05.2024 року через підсистему «Електронний суд» до Південно-західного апеляційного господарського суду від Одеської-Сімферопольської дієцезії Римсько-католицької церкви, м. Одеса надійшов відзив (вх. №1460/24/Д1), у якому позивач просив суд апеляційної інстанції відмовити Управлінню Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Одеській області у задоволенні його апеляційної скарги, залишити судове рішення у справі №916/3096/23 від 20.03.2024 року. Відзив судовою колегією долучено до матеріалів господарської справи.

Зокрема, за доводами відзиву позивача, останній наголошує на тому, що ані Адміністрація Держспецзв`язку, ані Одеське управління Держспецзв`язку не мають права робити те, на що їх не наділено правами та повноваженнями нормами права.

Навпаки, на думку позивача, не дивлячись на те, що апелянту - 1 відомо про існування ст. 19 Конституції України, останній намагається переконати і суд, і всіх навколо, що на підставі акту спільної комісії (затвердженого головою Адміністрації Держспецзв`язку) Управління державної служби зв`язку та інформації по Одеській області та Державного підприємства «ОНДІЗ» вправі вилучати із повного господарського відання нерухоме майно державного підприємства, що перебуває у державній власності, змінювати правовий статус державного майна з господарського на військовий, змінювати правовий статус державного підприємства із господарюючого суб`єкта на структурну одиницю, прямо ігнорувати або вільно тлумачити на свою користь норми Закону «Про оренду державного і комунального майна», «Про державну реєстрацію права власності та інших речових прав», норми Господарського кодексу, пункти договору оренди державного майна тощо.

Посилаючись на зазначені в апеляційній скарзі Управління доводи, позивач вказав, що ані Управління Держспецзвязку в Одеській області, ані Регіональне відділення Фонду державного майна по Одеській та Миколаївській областях не наділені правами та повноваженнями, всупереч нормам діючого законодавства та діючого договору оренди здійснювати дії, внаслідок яких відбудеться фактична зміна в односторонньому порядку умов діючого договору оренди нерухомого майна, в чому намагається переконати апелянт - 1 у своїй скарзі, оскільки відповідно до ч. l ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також Одеська-Сімферопольська дієцезія Римсько-католицької церкви зауважує, що правові норми, які регулюють відносини оренди військового майна, про які йдеться в апеляційній скарзі Управління та підзаконні акти, не стосуються правовідносин автоматичного продовження договорів оренди, врегульованих п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 року №6З4 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» (яка має силу закону), і, відповідно до якої встановлено: що договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження з уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавця та орендаря про непродовження договору оренди з підстав, визначених ст. 19 Закону; норма щодо продовження періоду, встановлена цим пунктом, не застосовується до договорів, щодо яких рішення про їх продовження прийнято на аукціоні і аукціон оголошено до дати набрання чинності цією постановою; для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.

Враховуючи викладене, позивач вважає, що вимоги Управління є безпідставними та необґрунтованими.

28.05.2024 року через підсистему «Електронний суд» до Південно-західного апеляційного господарського суду від Одеської-Сімферопольської дієцезії Римсько-католицької церкви, м. Одеса також надійшли ще відзиви (вх. №1460/24/Д2), у якому позивач просив суд апеляційної інстанції відмовити Управлінню Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Одеській області та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях у задоволенні їх апеляційних скарг. Відзиви судовою колегією долучено до матеріалів господарської справи.

Зокрема, за доводами відзивів, позивач, посилаючись на низку правових вимог чинного законодавства у сфері оренди державного та комунального майна, зазначив, що Порядком передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 року № 483 не передбачено право орендодавця оприлюднювати зміни до договорів оренди після припинення або скасування воєнного стану в Україні, а навпаки, діє обов`язок здійснити таке оприлюднення протягом трьох робочих днів з дати прийняття такого рішення. При цьому, позивач наголосив, що ані зміни до договору в частині заміни орендодавця, ані рішення про відмову в продовженні договору оренди не були оприлюднені в порядку, визначеному законодавством, тому не мають юридичної сили.

За таких обставин, доводи апелянта - 1, якими він обґрунтовує апеляційну скаргу, є безпідставними, що є підставою для відмови у її задоволенні та залишення оскаржуваного рішення без змін.

Крім того, щодо апеляційної скарги Фонду, позивач, посилаючись на п. 141 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна», знову ж таки наголосив, що ним не передбачено право орендодавця оприлюднювати зміни до договорів оренди після припинення або скасування воєнного стану в Україні, а навпаки, діє обов`язок здійснити таке оприлюднення протягом трьох робочих днів з дати прийняття такого рішення.

Окрім зазначеного, на думку позивача, твердження Фонду про те, що Акт заміни сторони не є внесенням змін до договору, є помилковим, оскільки Управлінням Держспецзв`язку не було виконано встановленого умовами договору оренди зобов`язання щодо публікації цього акту в електронній торговій системі протягом п`яти днів після надіслання позивачу відповідного акту.

Більш того, як вважає позивач, у самому акті сторонами передбачено, що акт набуває чинності з моменту його підписання та оприлюднюється в електронній торговій системі Державніторги.Онлайн протягом 5 робочих дні з дня припинення або скасування воєнного стану в Україні, а новий орендодавець та балансоутримувач зобов`язані надіслати оригінали цього Акту іншим сторонам договору оренди і оприлюднити цей Акт в електронній торговій системі Державнторги.Онлайн протягом 5 робочих днів з дня припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Позивач зазначив, що наведені обставини справи свідчать про фактичну зміну в односторонньому порядку умов договору оренди нерухомого майна, які стосуються по - перше строків оприлюднення в електронній торговій системі акту заміни сторони, а по-друге, стосуються моменту, з якого новий орендодавець та балансоутримувач набуває статусу сторони за договором оренди нерухомого майна.

З огляду на вказане, позивач вважає, що доводи Фонду, якими він обґрунтовує апеляційну скаргу є безпідставними, що є підставою для відмови у її задоволенні та залишення оскаржуваного рішення без змін.

Окрім цього, 12.06.2024 року через підсистему «Електронний суд» до Південно-західного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (вх. №1460/24/Д3) у якому представник Церкви просив суд апеляційної інстанції залишити судове рішення у справі №916/3096/23 від 20.03.2024 року без змін, а апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях без задоволення. Відзив судовою колегією долучено до матеріалів господарської справи.

Зокрема, за доводами відзиву, позивач вказав, що доводи Фонду, викладені ним в апеляційній скарзі є безпідставними, оскільки по-перше, починаючи з лютого 2020 року до березня-квітня 2023 року на адресу Церкви не було направлено жодного листа від Фонду який би засвідчив про необхідність чи намір передачі прав балансоутримувача та орендодавця; по друге, Фондом не було дотримано послідовності відповідних дій щодо зміни балансоутримувача майна, а саме такі дії мали б виражатися в наступному: зареєстрація права оперативного управління ( набуття прав балансоутримувача), опублікування акта про зміну сторони в договорі, набуття прав орендодавця (сторони) по договору, після чого, новий балансоутримувач буде наділений правами ініціювати дострокове розірвання договору, вносити зміни до договору, вимагати підписати акт приймання передачі приміщення тощо; по третє, на думку позивача, його право на продовження строку дії договору оренди державного майна не потребує будь-якого погодження, оскільки таке погодження стосується інших правовідносин.

Окрім зазначеного, позивач наголосив, що оцінка правового статусу майна, яке Церкві було передано в оренду лежить поза предметом правового спору, за вирішенням якого Дієцезія звернулась до суду з позовом, а тому суд першої інстанції вірно виклав свої висновки в оскаржуваному рішенні.

Відтак, підсумовуючи викладене, Дієцезія вважає, що орендоване нею майно не набуло статусу військового, а навіть якби й набуло то все одно спеціальним законодавством не передбачено такої підстави як «набуття державним майном статусу військового» як умови, для дострокового розірвання діючого договору оренди в односторонньому порядку, а навпаки існує ряд норм права які гарантують захист орендарів від таких випадків.

Державне підприємство «Одеський науково-дослідний інститут зв`язку», м. Одеса своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалось, відзив на апеляційні скарги, в строк визначений ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження у справі, не надало, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

В судовому засіданні представники скаржників підтримали свої доводи та вимоги апеляційних скарг, викладені з мотивів, зазначених письмово, просили їх задовольнити, оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким у позовних вимогах Дієцезії відмовити у повному обсязі.

Представники позивача заперечували щодо доводів апеляційних скарг з мотивів, викладених письмово у відзивах. Просили суд апеляційної інстанції апеляційні скарги скаржників залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Представник Державного підприємства «Одеський науково-дослідний інститут зв`язку» не з`явився, про дату, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи звіти про електронну відправку ухвали про відкриття провадження на їх електронну адресу. Про причини своєї неявки суду не повідомив, будь-яких клопотань або заяв не подав.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, враховуючи права осіб, які з`явилися до судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника іншого учасника справи.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Вислухавши осіб, які з`явилися до судового засідання, обговоривши доводи та вимоги апеляційних скарг, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційних скарг, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційні скарги Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Одеській області, м. Одеса та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, м. Одеса не потребують задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2024 року у справі №916/3096/23 є правомірним та таким, що не потребує скасування, виходячи з такого.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

21.09.2017 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (орендодавець) і Одесько-Сімферопольською дієцезією Римсько-Католицької церкви (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до умов п. 1.1. яким орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення першого поверху, які розташовані в адміністративній будівлі (інв. №10310021401, реєстровий №13917415.1.ЯСРКДТ002), загальною площею 304,50 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Буніна, буд. 23, що обліковується на балансі Державного підприємства „Одеський науково-дослідний інститут зв`язку (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена ПП „АРКАДА ЮГ станом на 31.08.2017 року та становить 2565720 грн.

Відповідно до п.1.2. договору майно передається в оренду з метою: розміщення релігійної організації, яка проводить релігійні обряди та церемонії (для розміщення релігійної організації, без права провадження підприємницької діяльності).

Згідно із п.2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання - передавання майна.

За умовами п.10.1. договору встановлено, що цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 21.09.2017 року до 21.08.2020 року включно.

Відповідно до умов п. 10.4. договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця та у разі належного виконання орендарем умов цього договору. Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором та чинним законодавством за умови відсутності заперечень органу уповноваженому управляти об`єктом оренди, наданих орендодавцю у встановлений законодавством термін.

Вказаний договір підписано та скріплено печатками сторін без застережень та зауважень.

Додатками до цього договору є розрахунок орендної плати та акт приймання-передавання орендованого майна, підписаний між сторонами 22.09.2017 року.

07.09.2021 року між сторонами укладений договір №1 про внесення змін до договору оренди від 21.09.217 року №209840911617, з викладенням його в новій редакції, згідно із яким (змінювані умови договору) орендодавець і балансоутримувач, за погодженням органу охорони культурної спадщини на передачу в оренду майна, що є пам`яткою культурної спадщини, від 11.06.2021 року, без проведення аукціону, передали, а орендар прийняв у строкове платне користування майно, зазначене у пункті 4 Умов (нежитлові приміщення першого поверху, які розташовані в адміністративній будівлі, загальною площею 304,5 кв.м. інв. №10310021401, за адресою м. Одеса, вул. Буніна 23, що перебуває на балансі Державною підприємства «Одеський науково-дослідний інститут зв`язку»), вартість якого становить суму, визначену у пункті 6 Умов (3422000 грн.).

Відповідно до п. 2.1. договору №1, зокрема, визначено, що акт приймання передачі майна в оренду та акт повернення майна з оренди складаються за формою, що розробляється Фондом державного майна і оприлюднюється на його офіційному вебсайті.

Відповідно до п.12.1. договору №1 про внесення змін, цей договір укладено на строк, визначений у пункті 12 Умов. Перебіг строку договору починається з дня набрання чинності цим договором. Цей договір набирає чинності в день його підписання сторонами (нотаріального посвідчення, якщо відповідно до законодавства договір підлягає нотаріальному посвідченню). Строк оренди за цим договором починається здати підписання акта приймання-передачі і закінчується датою припинення цього договору.

Умови цього договору зберігають силу протягом всього строку дії договору, в тому числі у разі, коли після його укладання законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря, крім випадку, передбаченого п. 3.7. цього договору, а в частині зобов`язання орендаря щодо орендної плати до виконання зобов`язань (п. 12.2. договору).

Зміни і доповнення до договору вносяться до закінчення строку його дії за взаємною згодою сторін з урахуванням встановлених ст. 16 Закону та Порядком умов та обмежень шляхом укладання договорів про внесення змін і доповнень у письмовій формі, які підписуються сторонами та є його невід`ємними частинами (п.12.3. договору).

У п.12.4. договору №1 встановлено, що продовження цього договору здійснюється з урахуванням вимог, встановлених ст. 18 Закону та Порядком.

Орендар, який бажає продовжити цей договір на новий строк, повинен звернутись до орендодавця за три місяці до закінчення строку дії договору із заявою.

До заяви додається звіт про оцінку об`єкта оренди якщо суб`єкт оренди використовується на підставі договору оренди укладеного без проведення аукціону або конкурсу, і орендар бажає продовжити договір оренди на новий строк.

До заяви додається звіт про оцінку об`єкта оренди та рецензія на нього, якщо договір оренди продовжується вперше за умови, якщо строк оренди за таким договором становить п`ять років або менше і був укладений без проведення конкурсу чи аукціону, або договір оренди, що продовжується, був укладений без проведення аукціону з підприємствам, установами, організаціями, передбаченими статтею 15 Закону.

Якщо заява подається підприємством, установою, організацією, що надає соціально важливі послуги населенню, орендар подає також документи, що підтверджують відповідність критеріям, установленим абзацом другим пункту 137 Порядку.

Пропуск строку подання заяви орендарем є підставою для припинення цього договору на підставі закінчення строку, на який його було укладено, відповідно до пункту 143 Порядку.

Орендар, який має намір продовжити договір оренди нерухомого майна, що підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, зобов`язаний забезпечити доступ до об`єкта оренди потенційних орендарів.

Орендар має переважне право на продовження цього договору, яке може бути реалізовано ним у визначений в Порядку спосіб.

Оприлюднення на веб-сайті (сторінці чи профілі в соціальній мережі) орендаря, який отримав в оренду майно без проведення аукціону, недостовірної інформації, що стала підставою для укладення договору оренди, є підставою для дострокового припинення договору оренди за ініціативою орендодавця, а також не продовження договору оренди на новий строк.

Відповідно до п.12.5. договору №1 якщо інше не передбачено цим договором, перехід права власності на орендоване майно третім особам не є підставо для зміни або припинення чинності цим договором і він зберігає свою чинність для нового власника орендованого майна (його правонаступника), за винятком випадку приватизації орендованого майна орендарем.

Згідно із п.12.6. договору №1 договір припиняється:

12.6.1. з підстав, передбачених частиною першою статті 24 Закону, і при цьому:

12.6.1.1. якщо підставою припинення договору є закінчення строку, на який його укладено (абзац другий частина першої статті 24 Закону), то договір вважається припиненим з дати закінчення строку, на який було укладено, на підставі рішення орендодавця (якщо цей договір використовується для передачі в оренду майна комунальної форми власності, то рішення приймається органом, визначеним відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 18 Закону) про відмову у проводженні цього договору, прийнятого з підстав, передбачених статтею 19 Закону , в межах строків визначених частиною п`ятою статті 18 Закону; або рішення орендодавця про припинення цього договору з підстав пропуску орендарем строку на подання заяви про продовження цього договору, передбаченого частиною третьої статті 18 Закону (пункт 143 Порядку); дати, визначеної в абзаці третьому пункту 151 Порядку, якщо переможцем аукціону на продовження цього договору стала особа інша, ніж орендар, на підставі протоколу аукціону (рішення орендодавця не вимагається).

За умовами п. 12.7.5. договору №1, він вважається припиненим достроково також у випадку, якщо орендар відмовився внести зміни до цього договору у разі виникнення відповідних підстав, передбачених п. 3.7. договору.

У п.13.3. договору №1 сторони погодили, якщо протягом строку дії договору відбувається зміна орендодавця або балансоутримувача майна, новий орендодавець або балансоутримувач стає стороною такого договору шляхом складання акту про заміну сторони у договорі оренди державного майна (далі акт про заміну сторони) за формою, що розробляється Фондом державного майна і оприлюднюється на його офіційному веб-сайті. Акт про заміну сторони підписується попереднім і новим орендодавцем або балансоутримувачем та в той же день надсилається сторонам договору листом (цінним з описом). Акт про заміну сторони складається у трьох оригінальних примірниках. Новий орендодавець або балансоутримувач зобов`язаний протягом п`яти робочих днів від дати його надіслання орендарю опублікувати зазначений акт в електронній торговій системі. Орендодавець або балансоутримувач за цим договором вважається зміненим з моменту опублікування акту про заміну сторони в електронній торговій системі.

Пунктом 12 договору №1 встановлено, що цей договір діє до 21.07.2023 року включно.

За актом приймання передавання від 22.09.2017 року Державне підприємство «ОНДІЗ» (балансоутримувач за договором) передало, а позивач прийняв в оренду об`єкт оренди.

Право господарського відання на вищевказану нежитлову будівлю зареєстровано 18.01.2018 року за Державним підприємством «Одеський науково-дослідний інститут зв`язку», про що свідчить Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №111377480 від 23.01.2018 року.

Наказом Адміністрації державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 14.02.2023 року №104 «Про передачу державного майна із закріпленням на праві оперативного управління» вилучено з господарського відання і передано з балансу Державного підприємства Одеський науково-дослідний інститут зв`язку» на баланс Управління Держспецзв`язку в Одеській області державне майно, що належить до сфери управління Адміністрації Держспецзв`язку, згідно з переліком, викладеним у додатку №1, та закріплено його на праві оперативного управління за Управлінням Дежспецзв`язку в Одеській області з дня затвердження акту приймання-передачі.

У Додатку №1 до наказу встановлено відповідне майно, що підлягає передачі: а саме: нежитлова будівля, інвентарний номер 10310021401 площею 2967, 4 кв.м.

З Акту приймання передачі майна від 01.04.2023 року вбачається, що на підставі Наказу Адміністрації державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 14.02.2023 року №104 «Про передачу державного майна із закріпленням на праві оперативного управління» державне майно нежитлову будівлю загальною площею 2967,4 кв.м. за адресою м. Одеса, вул. Буніна, буд. 23 вилучено з господарського відання і передано з балансу Державного підприємства Одеський науково-дослідний інститут зв`язку» на баланс Управління Держспецзв`язку в Одеській області.

З Додатку №1 до вказаного вище Наказу вбачається, що до переліку державного майна, що передається з балансу Державного підприємства «ОНДІЗ» на баланс Управління Держспецзв`язку в Одеській області державне майно, а саме нежитлова будівля загальною площею 2967,4 кв.м. за адресою м. Одеса, вул. Буніна, буд. 23.

Згідно з наявним у справі Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №186273524 від 25.10.2019 року, 18.01.2018 року зареєстровано право державної власності на нежитлову будівлю загальною площею 2967,4 кв.м. за адресою м. Одеса, вул. Буніна, буд. 23. Власником нежитлової будівлі є держава в особі Адміністрації державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Згідно із наявним у справі Витягом з Державного реєстру речових прав від 22.06.2023 року №336599829, 19.06.2023 року за Управлінням Держспецзв`язку та захисту інформації України в Одеській області було зареєстровано право оперативного управління на нежитлову будівлю загальною площею 2967,4 кв.м. за адресою м. Одеса, вул. Буніна, буд. 23.

01.01.2023 року Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України затверджений акт приймання-передачі, який підписаний головою та членами комісії, утвореної на підставі наказу Адміністрації державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 14.02.2023 року №104, та яким засвідчується, що Державне підприємство «Одеський науково-дослідний інститут зв`язку» передало, а Управління Держспецзв`язку та захисту інформації України в Одеській області прийняло нежитлову будівлю (інвентарний №10310021401, загальною площею 2967,4 кв.м.), розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Буніна,23, належить державі Україна в особі Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, яке вилучається з господарського відання та передається з балансу Державного підприємства «Одеський науково-дослідний інститут зв`язку» на баланс Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України із закріпленням його на праві оперативного управління.

Листом від 11.04.2023 року №40/13-493 Управління Держспецзв`язку та захисту інформації України в Одеській області повідомило Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях про те, що нежитлова будівля (інвентарний №10310021401, загальною площею 2967,4 кв.м.), розташована за адресою: м. Одеса, вул. Буніна, 23, передана в оперативне управління від Державного підприємства «Одеський науково-дослідний інститут зв`язку».

Листом від 16.05.2023 року №82/23 Єпископ Одесько-Сімферопольської дієцезії Римсько-Католицької церкви повідомив Управління Держспецзв`язку та захисту інформації України в Одеській області про те, що 12.04.2023 року було повідомлено про заміну власника приміщення за адресою м. Одеса, вул. Буніна, 23. Враховуючи умови, визначені договором оренди №209840911617 від 21.09.2017 року, а саме п.10.4 передбачено, що реорганізація балансоутримувача та/або власника приміщення не є підставою для припинення дії договору; одностороння відмова від договору не допускається. Крім того дострокове розірвання можливе лише за згодою сторін, що підтверджено укладенням відповідної додаткової угоди. Беручи до уваги, зміну власника об`єкта оренди шляхом реорганізації балансоутримувача та з метою дотримання прав та обов`язків сторонами договору, запропоновано надати проект договору про внесення відповідних змін до договору по відшкодуванню експлуатаційних послуг, а також повідомити у письмовому вигляді, як здійснювати оплату до моменту внесення відповідних змін, вирішення вами внутрішніх питань, надати трьохсторонній акт звірки взаєморозрахунків та повідомити про порядок розрахунків протягом періоду до моменту врегулювання цього питання у письмовій формі.

Листом від 23.05.2023 року №10-06-02032 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях повідомило Управління Держспецзв`язку та захисту інформації України в Одеській області про те, що за вказаною адресою Фондом укладено два договори оренди: з Одесько-Сімферопольською Дієцезію Римсько-Католицької церкви від 21.09.2017 року №20980911617 та з Приватним акціонерним товариством «Київстар» від 14.06.2021 року №209840912078, які на час надсилання листа є чинними.

Листом від 14.06.2023 року №10-06-02336 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях повідомлено Управляння Держспецзв`язку та захисту інформації України в Одеській області про прийняті рішення від 06.06.2023 року №613 та №609 про заміну Орендодавця та Балансоутримувача за договорами оренди з Одесько-Сімферопольською Дієцезією Римсько-Католицької церкви від 21.09.2017 року та з Приватним акціонерним товариством «Київстар» від 14.06.2021 року №209840912078.

Окрім зазначеного, вказаним листом Фондом надіслано на електронну адресу нового орендодавця Управління Держспецзв`язку та захисту інформації України в Одеській області в електронному вигляді примірники проектів Акту про заміну сторони за формою, що була розроблена Фондом державного майна та оприлюднена на його офіційному веб-сайті. Акт про заміну сторони підписується попереднім і новим орендодавцем і в той же день надсилається іншим сторонам договору листом (цінним з описом). Підписані примірники зазначеного документа (у 4-х екземплярах) з боку нового орендодавця необхідно направити на адресу Фонду для подальшого опрацювання.

14.06.2023 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях складений лист на ім`я Одесько-Сімферопольської дієцезії Римсько-Католицької церкви № 17-06-02337 «Щодо продовження договору оренди державного майна від 21.09.2017 року №209840911617» , згідно із яким у зв`язку з тим, що 21.07.2023 року спливає строк дії договору від 21.09.2017 року № 209840911617 повідомлено, що вищевказаний договір підлягає продовженню відповідно до п.5 постанови КМУ від 27.05.2022 року №634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану». Договір, строк дії якого завершується у період дії воєнного тану вважається продовженим на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану.

Супровідним листом Управління Держспецзв`язку та захисту інформації України в Одеській області від 14.06.2023 за реєстровим №40/13-651 Фонду були надіслані проекти актів про заміну сторін у договорах оренди нерухомого майна що належить до державної власності №209840912078 від 14.06.2021 року та № 209840911617 від 21.09.2017 року.

Листом Управління Держспецзв`язку та захисту інформації України в Одеській області від 15.06.2023 року №40/14-654 Єпископа Одесько-Сімферопольської дієцезії Римсько-Католицької церкви, серед іншого, повідомлено, що у зв`язку із збройною агресією російської федерації та воєнним станом в крані, оголошеним Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022, Управління організовує виконання завдань, покладених на Держспецзв`язку щодо забезпечення оборони та захисту інтересів держави в Одеському регіоні (пункт 2 вище вказаного Указу), і тому Управління потребує у приміщеннях для здійснення заходів з оборони та захисту інтересів держави, у тому числі приміщень, які орендуються вами. На підставі викладеного вище, враховуючи відповідь органу управління від 14.06.2023 року №13/01/03-3318, який не бажає за можливе продовжувати договір оренди, у зв`язку із необхідністю здійснення заходів, спрямованих на укріплення обороноздатності держави та надання відсічі збройної агресії російської федерації, Управління, відповідно до пункту 5 Особливостей оренди державного та комунального майна у період дії воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 року № 634, повідомляє, про не продовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а саме орендовані приміщення необхідні для власних потреб Управління з підстав, передбачених вище.

15.06.2023 року вказаний вище лист, разом з оригінальним примірником Акту про заміну сторін у договорі оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 21.09.2017 року №209840911617, підписаний Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та Управлянням Держспецзв`язку 15.06.2023 року, відправлений Одесько-Сімферопольської дієцезії Римсько-Католицької церкви, про що свідчать наявні у справі опис вкладення у цінний лист, накладна Укрпошти за №6504521233869 від 15.06.2023 року та фіскальний чек від 15.06.2023 року.

Зокрема, з тексту Акта про заміну сторони у договорі оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 21.09.2017 року №209840911617 вбачається, що відповідно до наказу Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 14.02.2023 року №104 «Про передачу державного майна із закріпленням на праві оперативного управління» вилучено з господарського відання і передано з балансу Державного підприємства «ОНДІЗ» на баланс Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Одеській області державне майно, розташоване за адресою м. Одеса, вул. Буніна, 23, (рішення про передачу майна), що призводить до зміни орендодавця та балансоутримувача, новим орендодавцем та балансоутримувачем за договором оренди є Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Одеській області. На зазначене майно поширюється дія Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України».

При цьому, документом, який надає право на підписання цього акта, є Наказ Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 14.02.2023 року №104 «Про передачу державного майна із закріпленням на праві оперативного управління» та Акт приймання передачі державного майна від 01.04.2023 року.

Вказаний Акт набуває чинності з моменту його підписання та оприлюднюється в електронній торговій системі Державніторги. Онлайн протягом 5 робочих днів з дня припинення або скасування воєнного стану в Україні.

В той же час, Актом визначено, що новий орендодавець та балансоутримувач зобов`язаний надіслати оригінали цього Акту іншим сторонам договору і оприлюднити цей акт в електронній торговій системі Державніторги.Онлайн протягом 5 робочих днів з дня припинення або скасування воєнного стану в україні.

19.06.2023 за Управлінням Держспецзв`язку та захисту інформації України в Одеській області зареєстровано право оперативного управління на нежитлову будівлю загальною площею 2967,4 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Буніна, буд.23, про що свідчить Витяг з Державного реєстру речових прав №336599829 від 22.06.2023.

27.06.2023 року листом №40/13-692 Управління Держспецзв`язку та захисту інформації України в Одеській області повідомило Єпископа Одесько-Сімферопольської дієцезії Римсько-Католицької церкви про те, що йому надсилається додаткова угода до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 21.09.2017 року, строк якого закінчується 21.07.2023 року, запропоновано 21.07.2023 року звільнити від майна орендовані приміщення згідно договору оренди, повернути ключі та підписати акт повернення з оренди орендованого майна за формою, визначеною Фондом державного майна України.

20.07.2023 року листом №40/13-771 Управління Держспецзв`язку та захисту інформації України в Одеській області знову повідомило Єпископа Одесько-Сімферопольської дієцезії Римсько-Католицької церкви про те, що договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 21.09.2017 року закінчується 21.07.2023 року, а тому Управління просить підписати додаткову угоду до вказаного договору, яка Церкві була направлена раніше листом.

Окрім наведеного, у матеріалах господарської справи наявне Положення про Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Одеській області, затверджений Наказом Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 24.03.2023 року №227, з п. 1 якого вбачається, що Управління є територіальним органом центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах організації спеціального зв`язку, захисту інформації (Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України).

Пунктом 12 Статуту визначено, що на майно Управління поширюється дія Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України».

Основними завданнями Управління, відповідно до Статуту, є, зокрема, ведення переліку об`єктів державної власності, що знаходяться в його оперативному управлінні, та подає інформацію щодо цих об`єктів до Адміністрації Держспецзв`язку (пп. 40 п. 1 розд. 2 Статуту).

Окрім того, відповідно до п. 11 розд. 3 Статуту, начальник Управління, зокрема, має право представляти на підставі довіреності в установленому порядку інтереси Адміністрації Держспецзв`язку та укладати відповідно до законодавства і в межах наданих повноважень правочини.

Інших належних та допустимих письмових доказів стосовно наявних між сторонами спірних правовідносин, в тому числі, будь-яких матеріалів, які б свідчили про повноваження Управління на розпорядження спірним майном, додаткових угод до договору тощо, матеріали господарської справи не містять.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для продовження договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №209840911617 від 21.09.2017 року, викладений у новій редакції від 07.09.2021 року до - на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, предметом якого є нерухоме майно нежитлові приміщення першого поверху, які розташовані в адмінбудівлі (інв. 10310021401, реєстровий №13917415.1.ЯСРКДТ002) загальною площею 304,50 кв.м. за адресою : м. Одеса, вул. Буніна, буд.23.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржниками в апеляційних скаргах, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваному рішенні.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Так, з матеріалів господарської справи судами встановлено, що 21.09.2017 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (орендодавець) і Одесько-Сімферопольською дієцезією Римсько-Католицької церкви (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до умов п. 1.1. яким орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення першого поверху, які розташовані в адміністративній будівлі (інв. №10310021401, реєстровий №13917415.1.ЯСРКДТ002), загальною площею 304,50 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Буніна, буд. 23, що обліковується на балансі Державного підприємства „Одеський науково-дослідний інститут зв`язку. Державне майно було передано Церкві з метою розміщення релігійної організації, яка проводить релігійні обряди та церемонії (для розміщення релігійної організації, без права провадження підприємницької діяльності).

За умовами п.10.1. договору встановлено, що цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 21.09.2017 року до 21.08.2020 року включно.

Відповідно до умов п. 10.4. договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця та у разі належного виконання орендарем умов цього договору. Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором та чинним законодавством за умови відсутності заперечень органу уповноваженому управляти об`єктом оренди, наданих орендодавцю у встановлений законодавством термін.

В подальшому, 07.09.2021 року між сторонами був укладений договір №1 про внесення змін до договору оренди від 21.09.2017 року №209840911617, з викладенням його в новій редакції, згідно із яким (змінювані умови договору) орендодавець і балансоутримувач, за погодженням органу охорони культурної спадщини на передачу в оренду майна, що є пам`яткою культурної спадщини, від 11.06.2021 року, без проведення аукціону, передали, а орендар прийняв у строкове платне користування майно, зазначене у пункті 4 Умов (нежитлові приміщення першого поверху, які розташовані в адміністративній будівлі, загальною площею 304.5 кв.м.. інв. №10310021401, за адресою м. Одеса, вул Буніна 23, що перебуває на балансі Державною підприємства «Одеський науково-дослідний інститут зв`язку»).

Пунктом 12 договору №1 встановлено, що цей договір діє до 21.07.2023 року включно.

За актом приймання передавання від 22.09.2017 року Державне підприємство «ОНДІЗ» (балансоутримувач за договором) передало, а позивач прийняв в оренду об`єкт оренди.

Таким чином, судами у даній справі встановлено, що між сторонами виникли господарські правовідносини у сфері оренди державного майна, які регулюються нормами Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, вимогами спеціального Закону України «Про оренду державного та комунального майна", який введено в дію 01.02.2020 року, та відповідно до п. 2 Перехідних положень якого на правовідносини щодо продовження договору оренди після 01.07.2020 року поширюється дія саме цього Закону, постановами Кабінету Міністрів України.

Так, з матеріалів справи вбачається та встановлено судом попередньої інстанції, що спір у справі між сторонами виник з приводу продовження строку договору оренди державного майна у відповідності до вимог п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 року №634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану».

Тобто, спірні правовідносини виникли між сторонами з договору оренди, який за своєю правовою природою є договором найму (оренди).

За змістом положень ст. 1, ч. 2 ст. 9, ч. 2 ст. 759, ч. 3 ст. 760 Цивільного кодексу України, та ч. 2 ст. 4, ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України, Цивільним кодексом України встановлені загальні положення про найм (оренду), а особливості регулювання майнових правовідносини, які виникають між суб`єктами господарювання і пов`язані з укладенням, виконанням та припиненням договорів оренди, передбачені Господарським кодексом України. Отже, якщо останній не містить таких особливостей, то застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

При цьому співвідношення між нормами Цивільного кодексу України і законів, які регулюють особливості найму (оренди) окремих видів майна, полягає в тому, що норми цих законів тією чи іншою мірою встановлюють правовий механізм реалізації відповідної норми Цивільного кодексу України або передбачають додаткові умови її реалізації, або виключають застосування норм Цивільного кодексу України, якщо це прямо передбачено ними чи випливає з їхнього змісту (Рішення Конституційного Суду України від 10.12.2009 у справі № 1-46/2009).

Як зазначено судовою колегією вище за текстом постанови, судами у даній справі встановлено, що об`єктом оренди є майно, яке належить до державної власності та обліковується на балансі Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Одеській області на праві оперативного управління, оскільки Наказом Адміністрації державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 14.02.2023 року №104 «Про передачу державного майна із закріпленням на праві оперативного управління» вилучено з господарського відання і передано з балансу Державного підприємства Одеський науково-дослідний інститут зв`язку» на баланс Управління Держспецзв`язку в Одеській області державне майно, що належить до сфери управління Адміністрації Держспецзв`язку, згідно з переліком, викладеним у додатку №1, та закріплено його на праві оперативного управління за Управлінням Дежспецзв`язку в Одеській області з дня затвердження акту приймання-передачі.

При цьому, 18.01.2018 року було зареєстровано право державної власності на нежитлову будівлю загальною площею 2967,4 кв.м. за адресою м. Одеса, вул. Буніна, буд. 23 за власником нежитлової будівлі - державою в особі Адміністрації державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Актом приймання передачі майна від 01.04.2023 року вилучено з господарського відання і передано з балансу Державного підприємства Одеський науково-дослідний інститут зв`язку» на баланс Управління Держспецзв`язку в Одеській області, а в подальшому, згідно із наявним у справі Витягом з Державного реєстру речових прав від 22.06.2023 року №336599829, 19.06.2023 року за Управлінням Держспецзв`язку та захисту інформації України в Одеській області було зареєстровано право оперативного управління на нежитлову будівлю загальною площею 2967,4 кв.м. за адресою м. Одеса, вул. Буніна, буд. 23, яку за актом приймання-передачі від 01.01.2023 року Управління отримало на праві оперативного управління.

Отже, як вбачається з вищевикладеного, Управління Держспецзв`язку в Одеській області набуло статусу балансоутримувача нежитлової будівлі загальною площею 2967,4 кв.м. за адресою м. Одеса, вул. Буніна, буд. 23, та використовує його на праві оперативного управління з 01.04.2023 року.

Так, як вірно встановлено судом першої інстанції, спір у даній справі між Церквою та відповідачами виник щодо наявності або відсутності між сторонами правовідносин за договором оренди нежитлової будівлі, продовження строку його дії відповідно до п.5 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 року №634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану».

При цьому, як встановлено судовою колегією, листом Управління Держспецзв`язку та захисту інформації України в Одеській області від 15.06.2023 року №40/14-654 Єпископа Одесько-Сімферопольської дієцезії Римсько-Католицької церкви, серед іншого, повідомлено, що у зв`язку із збройною агресією російської федерації та воєнним станом в крані, оголошеним Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022, Управління організовує виконання завдань, покладених на Держспецзв`язку щодо забезпечення оборони та захисту інтересів держави в Одеському регіоні (пункт 2 вище вказаного Указу), і тому Управління потребує у приміщеннях для здійснення заходів з оборони та захисту інтересів держави, у тому числі приміщень, які орендуються вами. На підставі викладеного вище, враховуючи відповідь органу управління від 14.06.2023 року №13/01/03-3318, який не бажає за можливе продовжувати договір оренди, у зв`язку із необхідністю здійснення заходів, спрямованих на укріплення обороноздатності держави та надання відсічі збройної агресії російської федерації, Управління, відповідно до пункту 5 Особливостей оренди державного та комунального майна у період дії воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 року № 634, повідомляє, про не продовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а саме, орендовані приміщення необхідні для власних потреб Управління з підстав, передбачених вище. До вказаного вище листа відповідачем 1 було додано Акт про заміну сторони у договорі оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 21.09.2017 року №209840911617.

З указаного Акту вбачається, що відповідно до наказу Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 14.02.2023 року №104 «Про передачу державного майна із закріпленням на праві оперативного управління» вилучено з господарського відання і передано з балансу Державного підприємства «ОНДІЗ» на баланс Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Одеській області державне майно, розташоване за адресою м. Одеса, вул. Буніна, 23, (рішення про передачу майна), що призводить до зміни орендодавця та балансоутримувача, новим орендодавцем та балансоутримувачем за договором оренди є Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Одеській області.

Разом з тим, на правовідносини сторін, що виникли з договору оренди поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ІХ від 03.10.2019 року.

Статтею 18 вказаного Закону визначено порядок продовження договору оренди.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався указами Президента України.

Пунктом 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що під час дії воєнного стану Кабінет Міністрів України може встановити інші правила передачі в оренду державного та комунального майна, ніж ті, що передбачені цим Законом, а саме щодо продовження договору оренди, зокрема щодо запровадження можливості автоматичного продовження договорів оренди, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, на строк до припинення чи скасування та на чотири місяці після припинення чи скасування воєнного стану.

Також, з абз.3 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 року вбачається, що рішення про відмову у продовженні договору оренди може бути прийнято: якщо орендоване приміщення необхідне для власних потреб балансоутримувача, які обґрунтовані у письмовому зверненні балансоутримувача, поданому ним орендарю.

Разом з тим, пунктом 5 Постанови КМУ від 27.05.2022 року №634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» встановлено, що договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Норма щодо продовження договору, встановлена цим пунктом, не застосовується до договорів, щодо яких рішення про їх продовження прийнято на аукціоні і аукціон оголошено до дати набрання чинності цією постановою. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.

У постанові Верховного Суду від 12.04.2023 року у справі № 917/565/22 викладено висновок про те, що автоматичне продовження договорів оренди державного та комунального майна, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, починається з 24.02.2022 року, за таких умов: - строк дії відповідних договорів завершується у період воєнного стану; - відсутнє повідомлення балансоутримувача, з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, направленого за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди, орендодавцю та орендарю про не продовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону № 157-ІХ.

Отже, із вищенаведених обставин, судовою колегією встановлено, що Управління, як балансоутримувач об`єкту оренди, вважає себе також орендодавцем за спірним договором оренди, якого змінено з посиланням на Акт про заміну сторони у договорі оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 21.09.2017 року №209840911617, укладений між ним та Фондом держмайна на підставі Наказу Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 14.02.2023 року №104 «Про передачу державного майна із закріпленням на праві оперативного управління», і останнє, у зв`язку із його листом про відсутність намірів щодо продовження строку спірного договору оренди, вважає, що такий договір має бути припинено.

Так, дійсно, на даний час існує усталена судова практика щодо допустимості завчасного повідомлення орендаря орендодавцем державного та комунального майна про відмову від продовження строку дії договору оренди та зумовленого цим припинення договору, якщо відповідні дії орендодавця є проявом дотримання сторонами орендних правовідносин добросовісної та послідовної поведінки, зумовленої змістом укладеного договору, положеннями господарського законодавства, а також усталеними звичаями ділового обороту та документообігу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 року у справі № 910/719/19).

Водночас, з умов спірного договору, а саме з п. 13.3., вбачається, що якщо протягом строку дії договору відбувається зміна орендодавця або балансоутримувача майна, новий орендодавець або балансоутримувач стає стороною такого договору шляхом складання акту про заміну сторони у договорі оренди державного майна (далі акт про заміну сторони) за формою, що розробляється Фондом державного майна і оприлюднюється на його офіційному веб-сайті. Акт про заміну сторони підписується попереднім і новим орендодавцем або балансоутримувачем та в той же день надсилається сторонам договору листом (цінним з описом). Акт про заміну сторони складається у трьох оригінальних примірниках. Новий орендодавець або балансоутримувач зобов`язаний протягом п`яти робочих днів від дати його надіслання орендарю опублікувати зазначений акт в електронній торговій системі. Орендодавець або балансоутримувач за цим договором вважається зміненим з моменту опублікування акта про заміну сторони в електронній торговій системі.

Судами у даній справі встановлено, що такий Акт між відповідачами у даній справі було укладено та підписано, надіслано на адресу позивача, проте в електронній торговій системі оприлюднено не було, як і не було внесено до спірного договору відповідних змін до закінчення його строку щодо зміни визначеного договором порядку оприлюднення, що фактично поставило орендаря у вкрай невигідне становище в порівнянні з орендодавцем та свідчить про зміну умов договору в односторонньому порядку, що сторонами такого договору не узгоджувалось жодним чином.

Більш того, умовами договору №1 до договору оренди, яким до основного договору було внесено зміни, сторонами погоджено, що зміни і доповнення до договору вносяться до закінчення строку його дії за взаємною згодою сторін з урахуванням встановлених ст. 16 Закону та Порядком умов та обмежень шляхом укладання договорів про внесення змін і доповнень у письмовій формі, які підписуються сторонами та є його невід`ємними частинами (п.12.3. договору №1).

Так, ст. 6 і 627 Цивільного кодексу України передбачено свободу договору, що полягає в тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Необхідно зазначити, що свобода договору передбачає не лише право сторін вільно виявляти волю на вступ у договірні відносини, але включає також можливість визначати зміст договору, у тому числі і визначати способи забезпечення договірних зобов`язань та гарантії прав сторін. Саме така свобода обмежується рамками чинних нормативних актів, звичаїв ділового обороту, а дії сторін повинні відповідати вимогам розумності, добросовісності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб`єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Частиною 4 ст. 179 Господарського кодексу України зазначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: - вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; - примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; - типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; - договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Тобто Господарський кодекс України також передбачає широку свободу сторін при укладенні господарських договорів, з урахуванням того, що суб`єкти господарювання є рівними за своїм правовим статусом.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України). При цьому, законодавець передбачив, що спрямування сторін договору має презюмувати безперечне виконання договірних зобов`язань.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

В той же час, законодавцем також унормовано, що відповідно до ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

В свою чергу, вимогами ст. 16 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», зокрема, визначено, що внесення змін до договору оренди здійснюється з урахуванням установлених цією статтею та Порядком передачі майна в оренду обмежень за згодою сторін до закінчення строку його дії, з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач. Усі договори оренди, а також зміни і доповнення до них підлягають публікації в ЕТС згідно з Порядком передачі майна в оренду.

Зважаючи на наведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, викладеним в оскаржуваному рішенні, про те, що відповідач- 1, не здійснюючи дій щодо погодження з позивачем змін до існуючого договору оренди державного майна, не укладаючи додаткової угоди до договору про зміну орендодавця та порядку опублікування акту про заміну сторони у договірних правовідносинах, фактично одноособово змінив такі умови, що не передбачено ані договором, ані Законом, з огляду на що його повідомлення про припинення договірних відносин, навіть і у передбачений договором спосіб, не тягне за собою будь-яких правових наслідків для наявних між сторонами правовідносин.

Тим більш, що умовами укладеного чинного договору оренди державного майна передбачено, що зміна орендодавця або балансоутримувача набуває правового значення виключно з моменту опублікування акта про заміну сторони в електронній торговій системі.

Судова колегія не заперечує того факту, що враховуючи надані повноваження Кабінетом Міністрів України, Адміністрація Держспецзв`язку наказом від 14.02.2023 року № 104 «Про передачу державного майна із закріпленням на праві оперативного управління» закріпила спірне державне майно за Управлінням Держспецзв`язку в Одеській області на праві оперативного управління та останній став його балансоутримувачем з моменту затвердження Акта приймання передачі.

Проте, як вбачається зі встановлених апеляційною інстанцією обставин, а саме з п. 12 Статуту, яким визначено, що на майно Управління поширюється дія Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», основними завданнями Управління, відповідно до Статуту, є, зокрема, ведення переліку об`єктів державної власності, що знаходяться в його оперативному управлінні, та подає інформацію щодо цих об`єктів до Адміністрації Держспецзв`язку (пп. 40 п. 1 розд. 2 Статуту) та того, що відповідно до п. 11 розд. 3 Статуту, начальник Управління, зокрема, має право представляти на підставі довіреності в установленому порядку інтереси Адміністрації Держспецзв`язку та укладати відповідно до законодавства і в межах наданих повноважень правочини, судова колегія зазначає, що Управлінням, в межах наданих йому Адміністрацією повноважень, не довело суду того, що ним правомочно реалізовано його право на укладення будь-яких угод, в тому числі додаткових щодо зміни або припинення господарських правовідносин, щодо наданого йому в оперативне управління майна, оскільки зворотнього останнім суду будь-якими належними письмовими доказами не доведено (у матеріалах справи відсутні відповідні довіреності, накази тощо від Адміністрації).

Тим більш, що відповідач 1, що ним самим не заперечується жодним чином, позиціонує свою особу як балансоутримувача спірного майна.

Водночас, окрім акта про заміну сторони у спірних правовідносинах, відповідачем 1 ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не доведено належними доказами у справі, на якій підстави останній вважає себе ще й орендодавцем, що по своїй суті є суперечливою позицією, оскільки, як встановлено судом у даній справі, власником нежитлової будівлі є Держава в особі Адміністрації Держспецзв`язку, яка передала таку будівлю на баланс відповідача 1 і саме вона є в даному орендодавцем і повинна бути стороною у даному договорі.

І при цьому, хоча спірне майно і було передано Управлінню в оперативне управління, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 137 Господарського кодексу України, власник майна Адміністрація, закріпленого на праві оперативного управління за суб`єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб`єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням.

Зважаючи на відсутність у матеріалах справи відповідного погодження власника будівлі на здійснення відповідних дій з боку балансоутримувача щодо укладення будь-яких додаткових угод чи то змін до договору оренди, як і самого тексту додаткових угод, судова колегія виснує про те, що апелянтом 1 фактично не доведено його суб`єктності у спірних правовідносинах, як і не доведено наявності необхідності здійснення заходів, спрямованих на укріплення обороноздатності держави та надання відсічі збройній агресії за рахунок спірного майна.

Щодо доводів скаржника 1 про те, що якби Акт про заміну сторони у спірних правовідносинах було б опубліковано то така інформація була б відкрита для широкого кола осіб, що в період воєнного стану є недопустимим, судова колегія зазначає, що у даному разі підставою для неприйняття позиції відповідача 1 щодо припинення спірного договору оренди є саме одностороння зміна умов договору оренди, що є недопустимим, а не питання публікації акта і відкриття інформації.

Також з приводу доводів апеляційної скарги Фонду державного майна України судова колегія зазначає, що предметом спору у даній справі є продовження строку договору оренди державного майна у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 року №6З4 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», а тому питання щодо факту надання/ненадання спірному приміщенню статусу військового майна, спеціального порядку його використання тощо у даному разі судом в апеляційному порядку не переглядається.

Виходячи з вищевикладеного, доводи скаржників, викладені в апеляційних скаргах, судова колегія вважає непереконливими та такими, що не підтверджені наявними матеріалами справи і не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених ст. 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подані апеляційні скарги, не можуть бути підставою для скасування вірного по суті рішення, оскільки не є доведеними.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційні скарги Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Одеській області, м. Одеса та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, м. Одеса задоволення не потребують, а рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2024 року у справі №916/3096/23 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржників.

Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Одеській області, м. Одеса та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2024 року у справі №916/3096/23 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2024 року у справі №916/3096/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 17.06.2024 року.

Повний текст постанови складено 18 червня 2024 року.

Головуючий суддя Г.І. ДіброваСудді С.І. Колоколов Я.Ф. Савицький